Вища рада юстиції, розглянувши матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Мірошниченком Анатолієм Миколайовичем за скаргою Сандуляк Алли Василівни стосовно судді Вищого адміністративного суду України Донця Олександра Євгеновича,
встановила:
Донець Олександр Євгенович Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2006 року № 470-V обраний суддею господарського суду Донецької області безстроково, Постановою Верховною Ради України від 29 квітня 2011 року № 3285-VI – суддею Донецького апеляційного господарського суду, а Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4633-VI – суддею Вищого адміністративного суду України.
Зі змісту характеристики, наданої головою Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ), вбачається, що суддя Донець О.Є. за час роботи у ВАСУ зарекомендував себе обізнаним фахівцем, який має великий досвід судової роботи, добре знає чинне законодавство і судову практику та застосовує свої знання на практиці. Судове засідання веде впевнено, виявляє повагу до учасників судового процесу, своєчасно, виважено та обґрунтовано ухвалює процесуальні рішення. Користується авторитетом і повагою у суддів України та юридичної громадськості. Дисциплінарних стягнень не має.
До Вищої ради юстиції 23 травня 2016 року за вхідним № С-1056/0/7-16 надійшла скарга Сандуляк А.В. стосовно дій судді ВАСУ Донця О.Є. при постановленні ухвали суду від 18 квітня 2016 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сандуляк А.В. на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року в справі № 824/3/16-а за позовом Сандуляк А.В. до Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області, третя ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності.
У скарзі ставиться питання про притягнення судді Донця О.Є. до дисциплінарної відповідальності, оскільки при постановленні ухвали від 18 квітня 2016 року ним, на думку автора, вчинено умисну або внаслідок недбалості незаконну відмову в доступі до правосуддя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 23 травня 2016 року зазначену скаргу було передано члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
За результатами перевірки відомостей, викладених у скарзі, член Вищої ради юстиції Мірошниченко А.М. дійшов висновку про необхідність відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Донця О.Є.
На засіданні 12 липня 2016 року дисциплінарна секція рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Донця О.Є.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Мірошниченка А.М., Вища рада юстиції дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Донця О.Є. з огляду на таке.
У грудні 2015 року Сандуляк А.В. звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача за результатами розгляду скарги позивача від 27 липня 2015 року. У січні 2016 року до справи залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграф-сервіс» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позовна заява обґрунтована тим, що 27 липня 2015 року Сандуляк А.В. відповідно до Закону України «Про звернення громадян» подала до Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області скаргу, в якій висловила прохання провести перевірку будівельного об’єкта, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Гайдара, 5-а, на предмет дотримання ОСОБА_1 екологічних вимог під час проведення будівництва.
На думку Сандуляк А.В., Державною екологічною інспекцією в Чернівецькій області необ’єктивно та невсебічно розглянуто її скаргу, оскільки у наданій відповіді відмовлено у проведенні перевірки. При цьому інспекція мотивувала свою відмову тим, що ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а тому згідно з вимогами Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» Державна екологічна інспекція в Чернівецькій області не може здійснити перевірку вказаного суб’єкта господарювання.
Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі № 824/3/16-а позов Сандуляк А.В. задоволено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області задоволено, скасовано постанову вказаного місцевого суду від 17 лютого 2016 року та прийнято нову постанову – про відмову у задоволенні позову Сандуляк А.В.
У квітні 2016 року Сандуляк А.В. звернулася до ВАСУ з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі № 824/3/16-а. Ухвалою ВАСУ від 18 квітня 2016 року (суддя Донець О.Є.) у відкритті касаційного провадження було відмовлено з посиланням на пункт 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
Судді ВАСУ Донцю О.Є. було запропоновано надати пояснення щодо обставин, викладених у скарзі Сандуляк А.В. Як зазначено у письмових поясненнях судді, у вказаній справі суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем не було допущено бездіяльності при розгляді звернення позивача. Цей висновок обґрунтовано посиланнями на приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та на певні матеріали справи. ВАСУ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сандуляк А.В., оскільки не вбачав підстав для перевірки матеріалів справи, а оскаржуване судове рішення відповідало усталеній практиці ВАСУ в цій категорії справ. При цьому ВАСУ врахував також і положення статті 220 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суддя також вказав на помилковість твердження Сандуляк А.В. про позбавлення її доступу до правосуддя, оскільки фактично касаційна скарга була розглянута ВАСУ, який ухвалив рішення, можливість оскарження якого чітко передбачена процесуальним законом. На підтвердження цього доводу суддею було наведено посилання на правові позиції Верховного Суду України, що містяться у постановах від 16 червня 2015 року (справа № 21-619а14) та від 29 березня 2016 року (справа № 21-3893а15).
Оцінюючи встановлені в ході перевірки обставини, Вища рада юстиції доходить висновку, що посилання автора скарги на незаконне позбавлення її доступу до правосуддя є необґрунтованим, оскільки при відмові у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України відбувається розгляд скарги по суті, що підтверджується усталеною судовою практикою та правовими позиціями Верховного Суду України, у тому числі тими, на які посилається суддя Донець О.Є. Втім, як вказує сам суддя у своїх поясненнях, у цьому випадку вимагається оцінка обґрунтованості наведених у касаційній скарзі доводів порівняно із висновками судів у судових рішеннях.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, вона була обґрунтована низкою доводів. Поряд із доводами щодо неналежної оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі скарга була обґрунтована також тим, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин ряд норм матеріального права, зокрема статтю 40 Конституції України, статтю 2 Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», пункт 293.3 статті 293 Податкового кодексу України, статтю 2 КАС України, статті 1, 3, 15 Закону України «Про звернення громадян», пункт 3.6 глави 3 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зазначені посилання вочевидь стосувалися одного з ключових висновків Вінницького апеляційного адміністративного суду, з якими не погоджувалася Сандуляк А.В., – стосовно того, що «закон не наділяє громадян правом вимагати у своїх зверненнях проведення перевірки суб’єктів господарювання» (аркуш 2 постанови суду апеляційної інстанції від 6 квітня 2016 року).
У мотивувальній частині ухвали ВАСУ від 18 квітня 2016 року суддя Донець О.Є. зазначив, що «обґрунтування даної касаційної скарги Сандуляк А.В. не містить доводів, які викликають необхідність перевірки матеріалів справи. Наведені у касаційні скарзі доводи та зміст оскаржуваного судового рішення також не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності із статтями 225–227, 229 КАС України є підставами для зміни та скасування судом касаційної інстанції судового рішення». Будь-яких конкретних відповідей на доводи касаційної скарги, у тому числі посилання на межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, про що згадував суддя у своїх поясненнях, ухвала не містить.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 КАС України ухвала суду касаційної інстанції включає, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29–30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Втім, ухвала ВАСУ від 18 квітня 2016 року не містить навіть такого посилання.
Частиною першою статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачені підстави дисциплінарної відповідальності судді, а саме зазначено про те, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, у разі умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (пункт «б» частини першої статті 92 цього Закону).
Таким чином, хоча доводи скарги Сандуляк А.В. про незаконне позбавлення її доступу до правосуддя в ході перевірки не знайшли підтвердження, описані у скарзі обставини свідчать, що постановлена суддею Донцем О.Є. ухвала від 18 квітня 2016 року не містить належних мотивів відхилення аргументів касаційної скарги, а дії судді при її постановленні мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом «б» частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За таких обставин є підстави для відкриття дисциплінарної справи щодо судді Донця О.Є.
Вища рада юстиції на підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 95 Регламенту Вищої ради юстиції,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вищого адміністративного суду України Донця Олександра Євгеновича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
