Вища рада юстиції у складі: Колесниченка В.М. – головуючого, Бондика В.А., Висоцького В.І., Гаврилюка М.І., Завальнюка В.В., Ізовітової Л.П., Ківалова С.В., Кобилянського М.Г., Кравченка К.Т., Онопенка В.В., Отрош І.О., Сафулька С.Ф., Татькова В.І., Удовиченка О.С., Шаповала В.М., розглянувши пропозиції членів Вищої ради юстиції Онопенка В.В. від 26 лютого 2008 року, Кудрявцева В.В. від 19 травня 2009 року про внесення подання про звільнення Ярош Світлани Володимирівни з посади судді Приморського районного суду м. Одеси за порушення присяги, матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Завальнюком В.В. за вказаними пропозиціями, та висновок секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 31 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
Ярош Світлана Володимирівна з листопада 1985 року по лютий 2003 року працювала суддею Жовтневого районного суду м. Одеси, з грудня 1993 року по лютий 2003 року обіймала також посаду заступника голови цього суду. Указом Президента України № 43/2003 від 25 січня 2003 року переведена на роботу на посаду судді новоутвореного місцевого Приморського районного суду м. Одеси, Постановою Верховної Ради України № 1525-IV від 19 лютого 2004 року обрана на посаду судді вказаного суду безстроково, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась. Головою Приморського районного суду м. Одеси Кічмаренком С.М. характеризується позитивно.
До Вищої ради юстиції 27 лютого 2008 року надійшла пропозиція члена Вищої ради юстиції Онопенка В.В. про внесення подання про звільнення судді Приморського районного суду м. Одеси Ярош С.В. з посади за порушення присяги у зв’язку з недотриманням норм чинного законодавства України при здійсненні судочинства, зокрема при розгляді справи за позовом Андрейку О.В. до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про скасування наказу цього підприємства № 96-к від 18 травня 2006 року щодо звільнення від виконання обов’язків директора Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про зобов’язання відповідача призначати позивача на посаду директора вказаної філії, про стягнення коштів за період вимушеного прогулу.
Також членом Вищої ради юстиції Онопенком В.В. в доповнення до своєї пропозиції до Вищої ради юстиції були надіслані: 31 березня 2008 року – звернення голови апеляційного суду Одеської області, члена Ради суддів України Луняченка А.В. від 31 січня 2008 року з доданими матеріалами про порушення суддею Ярош С.В. норм чинного законодавства України під час розгляду справи за позовом Ханіна М.В. до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку; 6 березня 2009 року – звернення представника Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» Пилипчука Г.В. від 2 березня 2009 року з доданими матеріалами про порушення суддею Ярош С.В. норм чинного законодавства України під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до компанії «ЮР.ОСОБА_1» та ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ про стягнення боргу у розмірі 1 126 250 дол. США та неотриманих доходів у розмірі 675 750 дол. США; 1 та 30 червня 2009 року – заяви Чусової А.М. з додатками про порушення суддею Ярош С.В. норм чинного законодавства України під час розгляду справи № 2-2770 за позовом Бібутова О.Б. до Чусової А.М. та Бібутової Х.О. про визнання договору купівлі-продажу № 26911 від 28 березня 2001 року недійсним; 12 жовтня 2009 року – депутатське звернення народного депутата України Рибакова І.О. від 28 вересня 2009 року з доданими матеріалами про порушення суддею норм чинного законодавства України під час розгляду судових справ за скаргою суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Долинської Н.М. на неправомірність дій СДПІ у Приморському районі м. Одеси та Чорноморської регіональної митниці м. Одеси, за позовом Вилківського міського голови Поздняка В.О. до народного депутата України Рибакова І.О. про захист честі, гідності та ділової репутації; 10 листопада 2009 року – звернення першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Гавриша С.Б. від 21 жовтня 2009 року з додатками про порушення суддею Ярош С.В. вимог законодавства під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до компанії «ЮР.ОСОБА_1» та ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ про стягнення боргу у розмірі 1 126 250 доларів США та неотриманих доходів у розмірі 675 750 доларів США.
Звернення аналогічного змісту щодо порушення суддею Ярош С.В. вимог законодавства під час розгляду вищезгаданої цивільної справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшло до Вищої ради юстиції 14 квітня 2009 року від першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Голови Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю Гавриша С.Б.
Також 19 травня 2009 року до Вищої ради юстиції з пропозицією про внесення подання про звільнення судді Приморського районного суду м. Одеси Ярош С.В. з посади за порушення присяги звернувся член Вищої ради юстиції Кудрявцев В.В. У пропозиції він вказав на недотримання суддею Ярош С.В. норм чинного законодавства під час розгляду вищезазначеної справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Крім того, 28 грудня 2009 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення Глави Секретаріату Президента України Ульянченко В.І. про порушення суддею Ярош С.В. строків розгляду згаданої цивільної справи.
Результатами перевірки, проведеної на підставі доручення Голови Вищої ради юстиції Ізовітової Л.П. № 24/0/4-08 від 29 лютого 2008 року членом Вищої ради юстиції Завальнюком В.В., підтверджено відомості, викладені у пропозиціях Онопенка В.В. та Кудрявцева В.В., про що зазначено у довідці від 29 жовтня 2010 року.
Секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад на засіданні 31 травня 2011 року дійшла висновку, що пропозиція члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. підлягає задоволенню повністю, а пропозиція члена Вищої ради юстиції Онопенка В.В. – задоволенню в частині внесення подання про звільнення судді Ярош С.В. з посади за порушення присяги під час розгляду справи за позовом Пшебильської В.М. до Семашка Б.І., ТОВ «Райт», Акціонерного комерційного банку «Промінвестбанк» в особі філіалу «Одеського центрального відділення Промінвестбанку» про визнання договорів купівлі-продажу простих іменних акцій та передавальних розпоряджень недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності. В іншій частині вказана пропозиція підлягає відхиленню. Секція рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Ярош С.В. з посади судді Приморського районного суду м. Одеси за порушення присяги.
Вища рада юстиції, вивчивши матеріали перевірки, заслухавши доповідачів, погоджується з висновком секції.
Вища рада юстиції вважає, що пропозиція члена Вищої ради юстиції Онопенка В.В. підлягає відхиленню в частині наведених ним порушень, допущених суддею Ярош С.В. при розгляді наступних справ: 1) за позовом Романюка В.О. до Казмірчука Г.В. про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру; 2) за позовом Котусової Т.Г. до Котусової Н.Д., Котусова К.С., Котусова В.С. про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням; 3) за позовом Казначеєвої Т.В. до Миропольського П.В. про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення; 4) за позовом Днищенка О.А. до громадської організації «Волейбольний клуб «Феміда» в особі виконуючого директора Рожковського Р.Р., головного тренера Смугилева О.А. про припинення дії контракту від 30 листопада 2000 року, звільнення з «Волейбольного клубу «Феміда», стягнення заробітної плати, моральної шкоди і компенсації за невикористану відпустку за 2004 рік; 5) за позовом Семашка І.Б. до Семашка Б.І., ТОВ «Райт» та АКБ «Промінвестбанк» в особі філіалу «Одеського центрального відділення Промінвестбанку» про визнання договору купівлі-продажу та передавальних розпоряджень недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння і визнання права власності; 6) за позовом КП «Одестеплокомуненерго» до Федорової Л.О. про стягнення комунальних платежів; 7) за позовом прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах Державного комітету зв’язку та інформатизації України, ВАТ «Укртелеком», Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Одеської дирекції ВАТ «Укртелеком» до Жданова В.М. про стягнення заборгованості; 8) за позовом ТОВ Фірма «Мультіконт, Одеса» до Полозової З.А., Полозова І.Г., Вайнштейн Ю.Л. про усунення перешкод у реалізації права власності; 9) за позовом Шаровського В.М. до Демка А.П. про стягнення боргу за договором займу; 10) за позовами Платонової С.М. до Касьянюк А.О., Секретарук Л.С. про відшкодування збитків та до Одеського міського бюро технічної інвентаризації, Секретарук Л.С., Кощавцевої С.О. про зобов’язання скасувати реєстрацію договору дарування та визнання угоди недійсною; 11) за позовом Рабушко Д.Р. до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії; 12) за позовом Харько О.В. до ДСК «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення заборгованості з виплати допомоги на дитину, середнього заробітку за час затримки розрахунку і відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів перевірки вбачається, що судові рішення, постановлені суддею Ярош С.В., у всіх наведених вище справах за результатами їх перегляду апеляційним судом Одеської області скасовані з направленням справ на новий судовий розгляд. Апеляційним судом не виносились окремі ухвали про порушення законодавства, допущені судом першої інстанції (суддею Ярош С.В.).
Судове рішення, винесене суддею Ярош С.В. у справі за позовом Андрейку О.В. до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про скасування наказу даного підприємства №96-к від 18 травня 2006 року щодо звільнення від виконання обов’язків директора Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про зобов’язання відповідача призначити позивача на посаду директора вказаної філії, про стягнення коштів за період вимушеного прогулу також було скасовано апеляційним судом Одеської області з винесенням окремої ухвали.
В подальшому винесена апеляційним судом у цій справі окрема ухвала стосовно судді Ярош С.В. була скасована Верховним Судом України. У мотивувальній частині ухвали Верховного Суду України, зокрема зазначено, що суддею Ярош С.В. не було вчинено недбалості та грубих порушень норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи.
Частиною другою статті 31 Закону України «Про статус суддів» (що діяв на час розгляду суддею Ярош С.В. вказаних справ) передбачено, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягли за собою істотні наслідки.
Враховуючи наведене, Вища рада юстиції дійшла висновку, що у діях судді Ярош С.В. при розгляді вищезгаданих справ не встановлено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло б за собою істотні наслідки.
Разом з тим, Вища рада юстиції вважає, що вказана суддя підлягає звільненню з посади за порушення присяги, з огляду на наведені нижче порушення норм чинного законодавства при розгляді судових справ.
Так, 15 жовтня 2004 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Пшебильської В.М. до Семашка Б.І., товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Райт», акціонерного комерційного банку «Промінвестбанк» в особі філіалу «Одеського центрального відділення Промінвестбанку» про визнання договорів купівлі-продажу простих іменних акцій та передавальних розпоряджень недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності. Провадження у справі відкрито ухвалою судді Ярош С.В. від 2 листопада 2004 року.
15 жовтня 2004 року суддею Ярош С.В. винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на сімдесят тисяч простих акцій відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) «Агропромисловий комбінат «Одеса», зареєстрованих на ім’я Семашка Б.І. на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2003 року між Пшебильською В.М. і Семашком Б.І. та відповідних передавальних розпоряджень від 16 грудня 2003 року від імені Пшебильської В.М.
На підставі заяви позивача від 18 жовтня 2004 року, в якій зазначено, що в ухвалі від 15 жовтня 2004 року невірно вказано найменування товариства, суддя Ярош С.В. 18 жовтня 2004 року постановила ухвалу про забезпечення позову з правильною назвою підприємства – ВАТ «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса». Разом з тим, цією ухвалою арешт накладено на шістдесят вісім тисяч простих акцій даного товариства, зареєстрованих на ім’я Семашка Б.І.
Рішенням суду від 10 грудня 2004 року зазначений позов задоволено.
Ухвалою суду цього ж дня знято арешт, накладений судом на шістдесят вісім тисяч простих акцій ВАТ «Агропромисловий плодоовочевий комбінат Одеса», зареєстрованих на ім’я Семашка Б.І.
За наслідками розгляду апеляційної скарги Семашка Б.І. апеляційний суд Одеської області ухвалою від 15 березня 2006 року скасував рішення суду першої інстанції від 10 грудня 2004 року, а справу направив на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Цього ж дня судом апеляційної інстанції постановлена окрема ухвала стосовно судді Ярош С.В., якою доведено до відома голови судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області про встановлені порушення цивільного процесуального законодавства вказаною суддею.
У мотивувальній частині даної ухвали вказано, що суддя порушила вимоги частини другої статті 295 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи), якою передбачено, що по закінченні строку на апеляційне оскарження суд надсилає апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора разом зі справою до апеляційного суду.
Рішення у даній справі винесено 10 грудня 2004 року, апеляційна скарга подана Семашком Б.І. 6 січня 2005 року, а справа була направлена до апеляційного суду лише 8 грудня 2005 року, тобто через 11 місяців.
Вказані дії суду першої інстанції, на думку Вищої ради юстиції, є порушенням права осіб, які беруть участь у справі, на розгляд справи протягом розумного строку та свідчать про несумлінність судді Ярош С.В.
В подальшому ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 1 березня 2007 року, постановленою суддею Ільченко Н.А., провадження у вказаній справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову.
Також у провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси Ярош С.В. перебувала справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до компанії «ЮР.ОСОБА_1» та ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ про стягнення боргу та неотриманих доходів.
У позовній заяві зазначено, що відповідачами не виконано умови угоди про співробітництво з питань маркетингу, консалтингу та надання послуг від 10 серпня 1996 року (далі – Угода), укладеної між позивачами та компанією«ЮР.ОСОБА_1», що діяла в інтересах та за дорученням ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ. Тому позивачі просять стягнути солідарно з відповідачів борг в розмірі 8 672 125 грн. та неотримані доходи в розмірі 5 203 273 грн.
Ухвалою від 27 січня 2009 року, постановленою під головуванням судді Ярош С.В., відкрито провадження у даній справі.
У пропозиції члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. вказано, що суддею Ярош С.В. грубо порушені міжнародні зобов’язання України щодо забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи.
Статтею 127 ЦПК України передбачено, що після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі – копія позовної заяви.
Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася згідно з Законом України № 2052-III від 19 жовтня 2000 року, передбачений особливий порядок вручення судових документів.
Зокрема передбачено, що передача судових матеріалів здійснюється через відповідний Центральний Орган, функції якого в Україні виконує Міністерство юстиції України, що складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних справах центральному органу юстиції іншої держави.
З позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 вбачається, що відповідачами у справі є іноземні суб’єкти, однак, незважаючи на приписи національного та міжнародного законодавства, суд не направив їм у встановленому порядку копії позову та ухвали про відкриття провадження у справі, що позбавило відповідачів можливості ознайомитися з матеріалами справи та вжити заходів захисту своїх прав.
Одночасно з позовною заявою позивачі подали заяву про забезпечення вказаного позову, в якій просили суд накласти арешт на майно, що, на їх думку, належить відповідачам, та заборонити будь-яким особам приймати рішення відносно митного оформлення вантажів з України на адресу ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ.
За наслідками розгляду даної заяви суддя Ярош С.В. ухвалою від 27 січня 2009 року частково задовольнила її. Зокрема наклала арешт на майно відповідачів, що знаходиться на території України; заборонила митним органам України вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення відносно митного оформлення вантажів з України на адресу ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ, у тому числі заборонити експлуатацію та виліт літака ІЛ-76 (пізнавальний знак (…..), бортовий №(…..), заводський №(…..), який належить ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ та знаходиться на ремонті на Державному підприємстві «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», до розгляду даної справи судом.
20 лютого 2009 року за заявою позивачів судом постановлено ухвалу про виправлення описок, допущених судом в ухвалі від 27 січня 2009 року, та накладено арешт на майно відповідачів, що знаходиться на території України; заборонено Державній митній службі України, Державній прикордонній службі України, Державній авіаційній адміністрації України, Державному підприємству «Украерорух» вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення відносно митного оформлення та випуску за межі території України вантажів на адресу ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ, у тому числі заборонити експлуатацію та виліт літака ІЛ-76 (пізнавальний знак (…..), бортовий №(…..), заводський №(…..), який належить ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ та знаходиться на ремонті на Державному підприємстві «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», до розгляду даної цивільної справи судом.
Вища рада юстиції вважає, що вказані ухвали суду постановлені з порушенням вимог законодавства України, яке регламентує порядок застосування заходів забезпечення позову.
Так, статтею 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому слід враховувати, що обов’язок доказування наявності підстав для застосування заходів забезпечення згідно з вимогами статті 60 ЦПК України покладається на особу, яка ініціює вказане питання.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Як вбачається зі змісту заяви позивачів та наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1, ОСОБА_2 не було надано суду жодного доказу невиконання відповідачами умов вказаної Угоди в частині оплати наданих послуг, необхідності вжиття запропонованих ними заходів забезпечення позову та належності майна, на яке накладено арешт, відповідачам. Проте суддя в порушення вимог статей 179, 212, 213 ЦПК України забезпечила даний позов без з’ясування вказаних обставин.
Вища рада юстиції звертає увагу, що суд при постановленні ухвал про забезпечення позову безпідставно залишив без належної правової оцінки той факт, що сторонами угоди, за якою виникла заборгованість, крім позивачів, була тільки Компанія «ЮР.ОСОБА_1», яка хоча і діяла в інтересах, ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ проте зазначену угоду уклала від свого імені та самостійно виступала як замовник послуг.
Відповідно до частини другої статті 237 Цивільного кодексу України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.
Крім того, при застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ суддею Ярош С.В. грубо порушено статтю 413 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення ухвали суду, якою передбачено, що пред’явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або законом України.
Аналогічні вимоги щодо накладення арешту на майно іноземних держав містяться і у статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Отже, в ухвалі суду від 20 лютого 2009 року про уточнення та виправлення описок суддею Ярош С.В. фактично застосовано нові заходи забезпечення позову.
При цьому суддею, всупереч вимогам статті 210 ЦПК України, крім посилань на заяви позивачів про застосування заходів забезпечення та виправлення описок, не наведено мотивів обрання цих заходів.
21 жовтня 2009 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду з одночасним скасуванням заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 18 листопада 2009 року, постановленою під головуванням судді Ярош С.В., вказаний позов залишено без розгляду, а заходи забезпечення скасовані.
Вищою радою юстиції встановлено, що порушення, допущені суддею Ярош С.В. під час розгляду даної справи, призвели до блокування виконання договірних зобов’язань України за зовнішньо-економічними контрактами з ІНОЗЕМНА_ДЕРЖАВА, направлення Посольством ІНОЗЕМНА_ДЕРЖАВА ноти протесту Міністерству закордонних справ України та повідомлення Командувача ОРГАН_ВЛАДИ_ІНОЗЕМНОЇ_ДЕРЖАВИ про можливість призупинення співробітництва з українською стороною за контрактами з ДП «Укрспецекспорт», від яких Україна отримувала останні 5 років значні прибутки, та негативно позначилися на міжнародному авторитеті України як надійного ділового партнера.
Відповідно до статей 6, 10 Закону України «Про статус суддів» (що діяв на час розгляду суддею Ярош С.В. вказаних судових справ) при здійсненні правосуддя судді зобов’язані дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ, не допускати вчинків і будь-яких дій, що порочать звання судді та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності. Присяга судді вимагає від нього чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим.
Наведені вище відомості, викладені в пропозиціях членів Вищої ради юстиції Онопенка В.В. та Кудрявцева В.В., що підтверджені перевіркою, проведеною членом Вищої ради юстиції Завальнюком В.В., свідчать про безвідповідальне ставлення судді Ярош С.В. до своїх службових обов’язків, умисне порушення вимог чинного законодавства при здійсненні правосуддя, що викликає сумнів у її об’єктивності та неупередженості і є підставою для внесення подання про звільнення її з посади судді Приморського районного суду м. Одеси за порушення присяги.
Вища рада юстиції, керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтями 27, 30, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» і підпунктом «а» пункту 7 § 3 глави 2 розділу I Регламенту Вищої ради юстиції,
в и р і ш и л а :
внести подання до Верховної Ради України про звільнення Ярош Світлани Володимирівни з посади судді Приморського районного суду м. Одеси за порушення присяги.
Голова Вищої ради юстиції В.М. Колесниченко
