Вища рада юстиції у складі: Колесниченка В.М. - головуючого, Бондика В.А., Висоцького В.І., Гаврилюка М.І., Завальнюка В.В., Ізовітової Л.П., Ківалова С.В., Кобилянського М.Г., Кравченка К.Т., Отрош І.О., Сафулька С.Ф., Татькова В.І., Удовиченка О.С., Шаповала В.М., розглянувши рекомендацію кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Київського апеляційного округу від 28 липня 2010 року про внесення подання про звільнення Свитки Сергія Леонідовича з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області та висновок секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 5 квітня 2011 року,
встановила:
Свитка Сергій Леонідович, Указом Президента України від 12 червня 2003 року призначений на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, Верховною Радою України 11 грудня 2008 року обраний на посаду судді цього ж суду безстроково. Стаж роботи суддею становить 7 років, має третій кваліфікаційний клас судді.
Згідно з характеристикою, наданою головою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області Кіхтенко Н.І. від 27 жовтня 2010 року на запит Вищої ради юстиції, суддя Свитка С.Л. характеризується позитивно. Свої посадові обов’язки виконує добросовісно, при здійсненні правосуддя проявляє справедливість, забезпечує повний, всебічний і об’єктивний розгляд судових справ. Вимогливий, врівноважений та розсудливий, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, стежить за змінами в законодавстві.
Кваліфікаційною комісією суддів загальних судів Київського апеляційного округу за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи, порушеної за поданням члена Ради суддів України Подороги В.М. від 10 березня 2010 року, 28 липня 2010 року прийнято рішення рекомендувати Вищій раді юстиції внести подання про звільнення Свитки С.Л. з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області за свідоме та грубе порушення законодавства, обов’язків та присяги судді.
Вивчивши матеріали дисциплінарної справи та цивільної справи № 2-393/09 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮР.ОСОБА_1», державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Коваля В.В., державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві Бондаря Р.М., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту (далі – цивільна справа № 2-393/09), заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Завальнюка В.В., врахувавши доводи судді Свитки С.Л., Вища рада юстиції вважає, що рекомендація кваліфікаційної комісії суддів підлягає відхиленню, з огляду на таке.
Мешканець м. Києва ОСОБА_1 21 травня 2009 року звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ТОВ «ЮР.ОСОБА_1», державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Коваля В.В., державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві Бондаря Р.М., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (усі проживають у м. Києві) про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту.
В позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилався на те, що 4 лютого 2009 року між ним та ТОВ «ЮР.ОСОБА_1» було укладено договір купівлі-продажу 11 автобусів «Богдан» (в позовній заяві наведені їхні марки, рік випуску, номери державних знаків та номери кузовів або шасі), але продавець - ТОВ «ЮР.ОСОБА_1» не міг зняти їх з обліку в органах ДАІ МВС України, оскільки вказаними у позовній заяві державними виконавцями відділів державної виконавчої служби Печерського та Оболонського районних управлінь юстиції накладені арешти на це майно та оголошена заборона на його відчуження (відповідно постановами від 23 лютого та 5 березня 2009 року) у зв'язку з примусовим виконанням виконавчих листів № 1-286 від 20 серпня 2008 року Оболонського районного суду м. Києва про стягнення з ТОВ «ЮР.ОСОБА_1» на користь ОСОБА_4 16377,71 грн. та № 1-286 від 29 жовтня 2008 року цього ж суду про стягнення з ТОВ «ЮР.ОСОБА_1» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 301963,83 грн. Позивач просив визнати за ним право власності на 11 автобусів та звільнити це майно з-під арешту.
ОСОБА_1 також просив суд забезпечити позов шляхом зупинення дій постанов державних виконавців про арешт майна, що належить ТОВ «ЮР.ОСОБА_1», та заборону здійснювати його відчуження.
Ухвалою судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області Свитки С.Л. від 22 травня 2009 року відкрито провадження у цивільній справі № 2-393/09 за позовом ОСОБА_1, попереднє судове засідання призначено на 3 червня 2009 року. При цьому в ухвалі суд зазначив, що позовна заява відповідає вимогам статті 119 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
В цей же день, 22 травня 2009 року, суддя Свитка С.Л. постановив ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_1, якою вжив наступні заходи забезпечення позову:
- зупинив дію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 лютого 2009 року, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Ковалем В.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-286, виданого 20 серпня 2008 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ТОВ «ЮР.ОСОБА_1» на користь ОСОБА_4 16377,71 грн., якою накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «ЮР.ОСОБА_1», та заборонено здійснювати відчуження майна, яке належить ТОВ «ЮР.ОСОБА_1»;
- зупинив дію постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 грудня 2008 року та від 5 березня 2009 року, винесених державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Бондарем Р.М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-286, виданого 29 жовтня 2008 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ТОВ «ЮР.ОСОБА_1» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 301963,83 грн., якими накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «ЮР.ОСОБА_1», та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ТОВ «ЮР.ОСОБА_1».
Як зазначено в ухвалі, вона підлягає негайному виконанню.
Ухвала була направлена на виконання, в тому числі і в ДАІ МВС України.
В подальшому позивач ні в попереднє засідання суду, ні в судове засідання тричі не з'явився. Ухвалою суду від 31 липня 2009 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, а також скасована ухвала суду від 22 травня 2009 року про забезпечення позову.
В поясненнях, наданих кваліфікаційній комісії суддів, суддя Свитка С.Л. заперечував умисне порушення ним норм ЦПК України при прийнятті позову ОСОБА_1 до провадження Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області та його розгляду. Зокрема, він вказав, що до позовної заяви був доданий договір купівлі-продажу автомобілів, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮР.ОСОБА_1» 4 лютого 2009 року в м. Корсунь-Шевченківському. Цим договором було обумовлено, що розгляд справ, які можуть виникнути при виконанні даного договору, має відбуватись в суді за місцем його підписання. Вказані обставини давали судді підстави вважати, що спірне майно знаходиться в м. Корсунь-Шевченківському, а тому він відповідно до вимог частини другої статті 114 ЦПК України прийняв позов ОСОБА_1 до розгляду. З приводу задоволення клопотання про забезпечення позову суддя Свитка С.Л. пояснив, що після накладення арешту на майно наступним етапом була б його примусова реалізація, а це могло зробити неможливим виконання рішення Корсунь-Шевченківського районного суду у випадку задоволення позовної заяви ОСОБА_1. Однак арешт з майна він не знімав, а тільки зупинив дії державних виконавців шляхом заборони відчуження майна. Інші наслідки виконання його ухвали йому не відомі.
Проте кваліфікаційна комісія суддів не погодилася з поясненнями судді Свитки С.Л. щодо визначення підсудності зазначеного позову, оскільки відповідно до вимог статті 114 ЦПК України позови про виключення майна з опису пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. Підсудність даної категорії справ визначається процесуальним законом як виключна, за якою позов підлягає розгляду у чітко визначеному законом суді. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, сутністю якої і є виключення майна із акту опису та арешту, усі сторони по даному спору знаходяться в м. Києві, майно, на яке державними виконавцями накладено арешт з метою виконання рішення суду про відшкодування шкоди, також знаходиться в м. Києві. Тому відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 суддею Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області Свиткою С.Л. є порушенням вимог статті 114 ЦПК України.
Незаконне прийняття позову ОСОБА_1 до провадження Корсунь-Шевченківського районного суду та відкриття провадження у даній цивільній справі потягло за собою постановлення незаконної ухвали про забезпечення позову, що свідчить про порушення суддею Свиткою С.Л. обов'язків, передбачених статтею 6 Закону України «Про статус суддів».
Проте, як вказала кваліфікаційна комісія суддів, в ухвалі судді Свитки С.Л. про забезпечення позову не приймалося рішення про зняття арешту з майна ТОВ «ЮР.ОСОБА_1», але згідно з повідомленням, яке було направлено Корсунь-Шевченківському районному суду начальником відділу інформаційного забезпечення управління ДАІ в м. Києві УМВС України, з 11 пасажирських автобусів «Богдан» знято арешт без повідомлення підстав про його зняття.
Подальша доля вказаних транспортних засобів зі справи не відома.
За висновком кваліфікаційної комісії суддів, допущені суддею Свиткою С.Л. порушення не призвели до наслідків, які настали у вигляді зняття арешту з майна ТОВ «ЮР.ОСОБА_1».
У своїх письмових запереченнях, викладених у вигляді скарги до Вищої ради юстиції, суддя Свитка С.Л. просить рішення кваліфікаційної комісії суддів скасувати, дисциплінарне провадження закрити у зв’язку з тим, що кваліфікаційна комісія суддів загальних судів Київського апеляційного округу порушила вимоги статті 124 Конституції України та статті 3 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року. На думку судді, кваліфікаційна комісія суддів перебрала на себе функцію суду, не маючи при цьому повноважень щодо надання оцінки законності судового рішення. Кваліфікаційна комісія суддів дійшла висновку про незаконність постановленого ним судового рішення одночасно з висновком про відсутність прямого причинного зв’язку його дій з наслідками, які настали у вигляді самовільного зняття органами ДАІ арешту з майна ТОВ «ЮР.ОСОБА_1».
З приводу обставин прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та забезпечення його позову суддя Свитка С.Л. надав пояснення, аналогічні наданим кваліфікаційній комісії суддів.
Так, суддя Свитка С.Л. відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1, взявши до уваги положення пункту 6.2 договору купівлі-продажу транспортних засобів, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «ЮР.ОСОБА_1» 4 лютого 2009 року в м. Корсунь-Шевченківському, відповідно до якого сторони домовились про розгляд спорів, які могли виникати при виконанні даного договору, за місцем підписання договору. Вказані обставини давали судді підставу вважати, що спірне майно, яке є рухомим, знаходиться в м. Корсуні-Шевченківському. Суддя врахував також вимоги частини другої статті 114 ЦПК України щодо можливості подачі позовів про виключення майна з опису за місцем знаходження основної його частини та вимоги статті 112 ЦПК України щодо договірної підсудності.
Як вказав суддя Свитка С.Л. у своїх запереченнях, він взяв до уваги розмір позовних вимог, а також врахував, що в наданих суду копіях постанов державних виконавців не було конкретизоване арештоване майно, адреси розташування відповідача вказано різні. Тому в судовому засіданні 22 травня 2009 року, проведеному в порядку статті 153 ЦПК України, виніс ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії, а не скасування постанов державних виконавців, що не давало права, в тому числі органам ДАІ, вважати, що арешт із спірного майна знятий, як і заборона на право його відчуження, та знімати з реєстрації зазначені транспортні засоби.
Про потерпілого ОСОБА_5, який подав скаргу на його дії, судді Свитці С.Л. на час розгляду справи у судовому засіданні не було відомо, копії судових документів потерпілому не направлялись. Тому пояснити, звідки названою особою отримано копії ухвал Корсунь-Шевченківського районного суду, суддя не може. 31 липня 2009 року жодна із сторін у судове засідання не з’являлася, незважаючи на те, що про всі процесуальні рішення, які приймалися суддею Свиткою С.Л., сторони повідомлялися рекомендованими листами, що підтверджуються матеріалами справи.
Вища рада юстиції вважає, що висновок кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Київського апеляційного округу про допущене суддею Свиткою С.Л. порушення статті 114 ЦПК України, яке потягло за собою винесення незаконної ухвали про забезпечення позову, підтверджується матеріалами дисциплінарної справи та цивільної справи № 2-393/09.
Так, з позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він, звернувшись з позовом до ТОВ «ЮР.ОСОБА_1», державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Коваля В.В., державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві Бондаря Р.М., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, просив суд визнати за ним право власності на транспортні засоби (11 автобусів «Богдан») та звільнити вказане майно з-під арешту, накладеного постановами державних виконавців відділів державної виконавчої служби Печерського та Оболонського районних управлінь юстиції у м. Києві від 23 лютого та 5 березня 2009 року.
Матеріали справи № 2-393/09, крім копій зазначених постанов від 23 лютого та 5 березня 2009 року, містять також копію постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 16 грудня 2008 року про накладення арешту на все майно, що належить ТОВ «ЮР.ОСОБА_1», та заборону його відчуження. Крім того, в матеріалах справи містяться також копії свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів, з яких вбачається, що спірні автобуси «Богдан» зареєстровані в Оболонському районі м. Києва. Документів, які вказували б на знаходження вищезазначених транспортних засобів у м. Корсунь-Шевченківському Черкаської області, матеріали цивільної справи № 2-393/09 не містять.
Таким чином, суддя Свитка С.Л., відкривши провадження у справі за позовом ОСОБА_1, порушив вимоги частини другої статті 114 ЦПК України. Водночас Вища рада юстиції вважає за необхідне зазначити, що оскільки статтею 114 ЦПК України передбачена виключна підсудність справ про зняття арешту з майна, стаття 112 ЦПК України (в редакції, яка діяла станом на 22 травня 2009 року), що надавала сторонам право письмово визначити територіальну підсудність справи, при розгляді вказаних позовів застосовуватися не може.
Разом з тим, Вища рада юстиції не погоджується з висновком кваліфікаційної комісії суддів про відсутність прямого причинного зв'язку допущених суддею порушень, які полягали у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та винесенні ухвали про забезпечення позову від 22 травня 2009 року, з наслідками у вигляді зняття арешту зі спірних автобусів «Богдан».
Так, в матеріалах цивільної справи містяться копії повідомлень управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54) за підписом начальника відділу інформаційного забезпечення Жука Р.М., адресованих Корсунь-Шевченківському районному суду Черкаської області на № 2-393 від 26 травня 2009 року, про зняття 29 травня 2009 року арешту з автобусів «Богдан».
Водночас в матеріалах дисциплінарної справи стосовно судді Свитки С.Л. міститься копія підписаного ним супровідного листа Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 травня 2009 року № 2-393 на адресу УДАІ м. Києва (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54) про направлення ухвали від 22 травня 2009 року про забезпечення позову у цивільній справі № 2-393/09. При цьому вбачається, що лист отриманий Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 29 травня 2009 року (вх. № 9287). На думку Вищої ради юстиції, наведене свідчить, що арешт зі спірних транспортних засобів був знятий Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 29 травня 2009 року саме після отримання копії ухвали про забезпечення позову від 22 травня 2009 року.
Вища рада юстиції також вважає за необхідне зазначити, що, забезпечуючи позов, суддя Свитка С.Л. зупинив дію постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 грудня 2008 року, 23 лютого та 5 березня 2009 року, тоді як в позовній заяві містилося клопотання про зупинення дії лише постанов від 23 лютого та 5 березня 2009 року.
Разом з тим, відповідно до частини п’ятої статті 100 Закону України «Про судоустрій України», який діяв до набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», передбачено застосування дисциплінарного стягнення до судді не пізніше шести місяців після виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
З подання члена Ради суддів, голови апеляційного суду Подороги В.М. від 10 травня 2010 року про притягнення судді Свитки С.Л. до дисциплінарної відповідальності вбачається, що йому стало відомо про порушення, допущені суддею Свиткою С.Л., 4 січня 2010 року – в день надходження до апеляційного суду Черкаської області скарги ОСОБА_5 щодо дій названого судді. Тому з вказаної дати обчислюється початок строку притягнення судді Свитки С.Л. до дисциплінарної відповідальності, який без врахування часу тимчасової непрацездатності та перебування судді у відпустці закінчився б 4 липня 2010 року.
З інформації, наданої територіальним управлінням державної судової адміністрації в Черкаській області, встановлено, що суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області Свитка С.Л. за період з 4 січня по 4 липня 2010 року не перебував у відпустці та не був відсутній на роботі у зв’язку з хворобою.
Таким чином, строк притягнення судді Свитки С.Л. до дисциплінарної відповідальності, в межах якої кваліфікаційна комісія суддів могла звернутися до Вищої ради юстиції з рекомендацією щодо вирішення питання про внесення подання про звільнення судді Свитки С.Л. з посади, закінчився 4 липня 2010 року. В той же час рішення кваліфікаційної комісії суддів про направлення такої рекомендації було прийнято 28 липня 2010 року.
Отже, кваліфікаційна комісія суддів при здійсненні дисциплінарного провадження стосовно судді Свитки С.Л. не дотрималася вимог частини п’ятої статті 100 Закону України «Про судоустрій України». З огляду на це, рекомендація кваліфікаційної комісії суддів Київського апеляційного округу від 28 липня 2010 року стосовно судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області підлягає відхиленню.
Враховуючи викладене, Вища рада юстиції, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», підпунктом «а» пункту 7 § 3 глави 2 розділу I Регламенту Вищої ради юстиції,
вирішила:
рекомендацію кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Київського апеляційного округу від 28 липня 2010 року про внесення подання про звільнення Свитки Сергія Леонідовича з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області відхилити.
Голова Вищої ради юстиції В.М. Колесниченко
