Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу представника судді Галицького районного суду міста Львова Котельви Катерини Олександрівни Бабій Ірини Миколаївни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2241/3дп/15-17,
встановила:
рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 26 липня 2017 року № 2241/3дп/15-17 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Галицького районного суду міста Львова Котельву К.О. та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади (далі – рішення Дисциплінарної палати).
Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної палати, представник судді Котельви К.О. Бабій І.М. звернулась до Вищої ради правосуддя зі скаргою від 17 серпня 2017 року, в якій просить рішення Дисциплінарної палати скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження (далі – скарга судді).
Скаргу судді подано в порядку та строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддя та особа, за заявою якої ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя 30 січня 2018 року суддя Котельва К.О. та її представник не прибули, про дату і час його проведення були повідомлені. На засіданні 30 січня 2018 року був присутній скаржник Михайляк Б.М., який надав пояснення та підтримав доводи, викладені в його дисциплінарній скарзі.
У засідання Вищої ради правосуддя 27 лютого 2018 року прибули суддя Котельва К.О., представник судді Бабій І.М., скаржник Михайляк Б.М., представник скаржника Тарасенко Т.П.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., яка запропонувала залишити без змін рішення Дисциплінарної палати, встановила таке.
Зі змісту оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати вбачається, що до Вищої ради правосуддя 12 грудня 2016 року за вх. № М-1524/3/7-16 надійшла дисциплінарна скарга Михайляка Б.М. на дії судді Галицького районного суду міста Львова Котельви К.О. під час розгляду цивільної справи № 461/7265/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Галицький відділ державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ТОВ «Євген», ТОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «Лео Порто», про визнання права власності, які, на думку автора скарги, можуть мати ознаки дисциплінарного проступку.
У дисциплінарній скарзі зазначено, що суддею Галицького районного суду міста Львова Котельвою К.О.:
- у судовому засіданні 30 листопада 2016 року всупереч вимогам статтей 35, 36 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (далі – ЦПК України), не залучено Михайляка Б.М. до участі в справі № 461/7265/16-ц як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Рішення у справі № 461/7265/16-ц про визнання права власності, зняття арешту та заборони на відчуження зі 100 % частки корпоративних прав ТОВ «Євген», зняття арешту та заборони на відчуження з 75 % частки корпоративних прав ТОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «Лео Порто» могло вплинути на права та обов’язки Михайляка Б.М. як позивача у справі № 461/10920/14-ц про стягнення боргу за договором позики, у якій вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на оспорювані корпоративні права (ухвала Галицького районного суду міста Львова від 11 вересня 2014 року, суддя Городецька Л.М.);
- всупереч вимогам частини другої статті 296 ЦПК України суд першої інстанції наступного дня після закінчення строку, встановленого для подання апеляційної скарги, не надіслав до апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 22 листопада 2016 року.
Оцінюючи дії судді Котельви К.О., Дисциплінарна палата зазначила таке:
- провадження у справі № 461/7265/16-ц відкрито ухвалою Галицького районного суду міста Львова (суддя Котельва К.О.) від 22 листопада 2016 року без дотримання вимог частини третьої статті 122 ЦПК України, відповідно до яких, якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Питання про порушення провадження вирішується на підставі інформації, отриманої на такий запит;
- порушуючи вимоги частини другої статті 296 ЦПК України, суддя не надіслала до апеляційного суду скаргу Михайляка Б.М. на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі № 461/7265/16-ц (з недотриманням правил підсудності), яка згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Зазначена дія судді становить дисциплінарний проступок у виді порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
- судовий розгляд відбувся без участі представників третіх осіб, які на порушення вимог статті 74 ЦПК України, яка передбачає надсилання судових повісток про виклик у суд особам, які беруть участь у справі, а також їх вручення з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно, не були повідомлені у встановленому порядку про судове засідання, призначене на 30 листопада 2016 року. Наслідки неявки у судове засідання осіб, що беруть участь у справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм судових повісток, встановлені пунктом 1 частини першої статті 169 ЦПК України, яким передбачено обов’язкове відкладення розгляду справи. Всупереч цьому суддею Котельвою К.О. було проведено розгляд справи по суті і винесено рішення у ній;
- наведення у судовому рішенні тверджень, які явно не узгоджуються з матеріалами справи (про належне повідомлення третіх осіб за відсутності доказів будь-якого повідомлення), свідчить про умисність порушень, допущених суддею Котельвою К.О.
У рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що дії судді Котельви К.О. стосовно вирішення питання про права і обов’язки Михайляка Б.М., який не був залучений до судового розгляду, а також щодо розгляду справи за відсутності третіх осіб, які не були повідомлені про судовий розгляд, утворюють склад дисциплінарного проступку у виді порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді Котельви К.О. у сукупності, а саме: фактичне скасування іншого судового рішення у спосіб, не передбачений процесуальним законом; повне та умисне усунення особи, питання про права якої вирішується, від судового розгляду; усунення від судового розгляду третіх осіб у справі; розгляд справи всупереч встановленій процедурі у спосіб та строки, що свідчать про відсутність будь-якого наміру з’ясувати дійсні обставини справи; порушення основоположного права людини на справедливий суд, є грубими порушеннями закону, що підривають суспільну довіру до суду. Дисциплінарна палата дійшла висновку, що такі дії згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинні бути визнані істотним дисциплінарним проступком.
Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Зважаючи на кількість та очевидний, системний і грубий характер порушень закону, допущених суддею Котельвою К.О., умисність її дій, а також на наслідки, вчинених діянь, а саме повне заперечення права особи на справедливий суд, що істотно підірвало суспільну довіру до суду, та враховуючи дані про особу судді (її позитивну характеристику), Дисциплінарна палата дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому.
Зі змісту скарги судді вбачається, що її автор не погоджується з рішенням Дисциплінарної палати з огляду на таке:
- про розгляд справи 30 листопада 2016 року всі учасники були повідомлені належним чином, підстав для відкладення або оголошення перерви у судовому засіданні не вбачалось, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (т. 1 а.с. 89). Відповідно до повідомлення заступника начальника поштамту-ЦПЗ № 1 від 8 серпня 2017 року рекомендований лист із рекомендованим повідомленням № 7901820510316, прийнятий до пересилання 24 листопада 2016 року на адресу Управління державної реєстрації Львівської міської ради ІНФОРМАЦІЯ_1, вручений 28 листопада 2016 року особі, уповноваженій на отримання кореспонденції, під підпис.
У скарзі судді також міститься посилання на список згрупованих внутрішніх поштових відправлень, реєстр рекомендованих відправлень, фіскальний чек оплати поштових послуг, відповідно до яких судові повістки 24 листопада 2016 року були надіслані на адреси всіх третіх осіб;
- на думку судді, не підлягала задоволенню заява Михайляка Б.М. щодо залучення його до участі у справі № 461/7265/16-ц як третьої особи без самостійних вимог, що має судовий спір щодо зобов’язань, які виникають із договору позики, в якій боржником є ОСОБА_2, з огляду на те, що цей спір може вплинути на його права і обов’язки саме у спорі про виконання зобов’язань.
Судом було враховано те, що ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 11 вересня 2014 року у справі № 461/10920/14-ц () накладено арешт на все майно, що належить , як захід забезпечення позову Михайляк Т.Д., Михайляка Б.М. до про стягнення заборгованості за договором позики.
У судовому засіданні 30 листопада 2016 року у справі № 461/7265/16-ц суддею встановлено, що Михайляк Б.М. не є стороною спору, в якому вирішуються питання права власності, не має жодного відношення до цього спору, а рішення у справі не може вплинути на його права та обов’язки.
Спори між Михайляк Т.Д., Михайляком Б.М. та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності не пов’язані між собою. Отже, суд виходив із того, що правовідносини щодо права власності ОСОБА_1 не впливають на права та обов’язки Михайляка Б.М. у правовідносинах з ОСОБА_2 у спорі про стягнення боргу за договором позики.
Суддя зазначає, що Михайляк Б.М. як третя особа не захищав права та інтереси сторони позивача чи відповідача, як передбачено нормою статті 35 ЦПК України. Таким чином, з огляду на положення статті 35 ЦПК України суд, зваживши на обставини справи, протокольною ухвалою, внесеною в журнал судового засідання, відмовив у задоволенні заяви Михайляка Б.М. про вступ у справу № 461/7265/16-ц як третьої особи;
- 24 листопада 2016 року від Михайляка Б.М. надійшла апеляційна скарга на ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі, яка була долучена до матеріалів цивільної справи, однак не направлена разом із цивільною справою до апеляційного суду. Вказані дії судді не можуть вважатися дисциплінарним проступком з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України право апеляційного оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки.
Суддя зазначає, що ЦПК України не врегульовано дій суду першої інстанції у разі надходження апеляційної скарги на ухвали, які не вирішують питання про права та обов’язки, а спрямовані лише на вирішення поточних питань судового процесу (відкриття провадження, передачі справи на розгляд до іншого суду тощо), від неналежних суб’єктів оскарження, а саме від осіб, які не є учасниками справи та не мають жодного відношення до справи.
Ухвалою про відкриття провадження у справі не вирішуються питання про права та обов’язки осіб, а отже, аналіз частини першої статті 292 ЦПК України дає підстави для висновку, що оскаржувати ухвалу про відкриття провадження у справі можуть лише сторони та інші особи, які беруть участь у справі.
З огляду на викладене рішення головуючого судді про долучення вказаної апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження до матеріалів цивільної справи № 461/7265/16-ц, незупинення розгляду справи та ненаправлення матеріалів цивільної справи до суду апеляційної інстанції є виправданим та логічним;
- під час розгляду справи суддя керувалась постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», пунктом 5 якої передбачено, що інші особи, які є власниками (володільцями) майна і вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як зазначено у пункті 8 цієї постанови, згідно зі статтею 126 ЦПК України позивач вправі об’єднати в одній позовній заяві кілька однорідних позовних вимог, пов’язаних між собою, в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна. При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність, або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно;
- у скарзі зазначено, що про засідання Дисциплінарної палати 26 липня 2017 року суддя була повідомлена з порушенням строків;
- на думку судді, не може бути притягнуто до відповідальності суддю за здійснення ним своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій (Висновки № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських судців до уваги Комітету Міністрів Ради Європи);
- зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини;
- порушення, на які вказує Дисциплінарна палата у рішенні від 26 липня 2017 року, не є такими, що безспірно свідчать про вчинення суддею Котельвою К.О. істотного дисциплінарного проступку; фактів, які б підтверджували грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддею під час розгляду цивільної справи, встановлено не було; жодних негативних наслідків діями судді спричинено не було.
Стосовно доводів скарги судді Вища рада правосуддя зазначає таке:
з матеріалів дисциплінарної справи та документів, які надала суддя, вбачається, що не виконано вимог частини третьої статті 122 ЦПК України, однак відповідач був повідомлений про судове засідання, призначене на 30 листопада 2016 року;
згідно із копією повідомлення заступника начальника поштамту-ЦПЗ № 1 від 8 серпня 2017 року № 05-08-502 рекомендований лист з рекомендованим повідомленням, прийнятий до пересилання 24 листопада 2016 року у відділенні поштового зв’язку Львів-8 на адресу управління державної реєстрації Львівської міської ради, вручений 28 листопада 2016 року;
із копії повідомлення в.о. начальника поштамту-ЦПЗ № 1 ОСОБА_3 від 28 серпня 2017 року вбачається, що рекомендовані листи надіслані 24 листопада 2016 року на адреси сторін: позивача, відповідача, третіх осіб – ТОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «Лео Порто», Галицький відділ державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ТОВ «Євген», вручені сторонам 28 листопада 2016 року, а ТОВ «Євген» – 30 листопада 2016 року (у день судового засідання).
У журналі судового засідання у справі № 461/7265/16-ц зазначено, що в судове засідання 30 листопада 2016 року прибули представники позивача та відповідача і представник третьої особи. Із запису судового засідання відомо про присутність представника ТОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «Лео Порто».
Відповідно до частини четвертої статті 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
З огляду на зазначене доводи судді про своєчасне повідомлення третіх осіб і відсутність підстав для відкладення розгляду справи 30 листопада 2016 року оцінюються критично.
Пунктом 5 частини першої статті 293 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема щодо відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності. Відповідно до частини другої статті 296 ЦПК України суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду.
Згідно з роз’ясненнями, викладеними у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов’язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
З доводами судді з цього питання (за відсутності чіткого правового регулювання та підстав для надсилання скарги Михайляка Б.М. до суду апеляційної інстанції) не можна погодитись, оскільки розділом V ЦПК України розмежовані повноваження судів першої та апеляційної інстанцій, визначено порядок направлення скарги та справи до апеляційного суду. Суддя Котельва К.О. з огляду на досвід роботи суддею повинна орієнтуватися в основних засадах, що регулюють повноваження судів першої інстанції під час апеляційного оскарження.
За таких обставин висновок Дисциплінарної палати про те, що зазначена дія судді становить дисциплінарний проступок у виді порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») є обґрунтованим.
За результатами розгляду апеляційної скарги Михайляка Б.М. на зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній станом на 5 жовтня 2016 року, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Враховуючи вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення про задоволення позову ОСОБА_1 вирішено питання, які стосуються законних прав та інтересів Михайляка Б.М., в інтересах якого було накладено арешт, який, всупереч вимогам чинного законодавства, не був залучений до участі у справі, як відповідач, хоча звертався до суду з клопотанням про залучення його до участі у розгляді справи, як третьої особи, що позбавило його можливості здійснювати захист своїх прав».
Зі змісту скарги вбачається, що суддя, обґрунтовуючи свої доводи та заперечуючи висновки Дисциплінарної палати, посилається на норми ЦПК України, постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (у тому числі від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна») та судову практику, зокрема щодо належного повідомлення осіб, залучення осіб до участі у справі та питань, які виникають під час апеляційного оскарження.
Здійснюючи правосуддя, суддя, безумовно, має право на власне тлумачення закону, у тому числі й таке, що відрізняється від загальноприйнятого розуміння. Однак таке тлумачення повинно бути добросовісним. У зазначеному випадку дії судді Котельви К.О. добросовісними вважатися не можуть, оскільки у скарзі та письмових поясненнях суддя не лише не обґрунтовує власного розуміння відповідних положень процесуального законодавства, але й неправильно посилається на ці положення законодавства.
Щодо доводів судді про неналежне повідомлення її про дату та час засідання Дисциплінарної палати слід зазначити таке.
Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя та скаржник мають бути повідомлені про засідання Дисциплінарної палати не пізніше ніж за сім днів до дня його проведення в порядку, визначеному регламентом Вищої ради правосуддя, та шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. Суддя вважається належним чином повідомленим, якщо повідомлення направлено на адресу його місця проживання чи перебування або на адресу суду, в якому такий суддя обіймає посаду, а за неможливості такого направлення – розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Згідно із частиною четвертою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.
Матеріали дисциплінарної справи свідчать, що суддю Котельву К.О. повідомлено про дату і час засідання Дисциплінарної палати. Таким чином, відсутні підстави вважати, що суддя була неналежно повідомлена про засідання дисциплінарного органу.
Стосовно тверджень судді про те, що Вища рада правосуддя не повинна оцінювати судове рішення, слід зазначити таке.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).
У зв’язку з цим питання помилок щодо фактів та права, яких начебто припустився суд, не належить до компетенції дисциплінарного органу доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Оскаржуване рішення не містить оцінки рішення судді, мотивація Дисциплінарної палати стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій судді та висновку про невиконання обов’язків, покладених на неї Конституцією України та цивільним процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.
Дисциплінарною палатою було встановлено, що під час розгляду суддею Котельвою К.О. цивільної справи № 461/7265/16-ц мали місце істотні порушення норм процесуального законодавства, характер яких вказує на упередженість судді та їх умисне допущення.
Вища рада правосуддя, оцінивши у сукупності всі обставини, доводи та мотиви скарги і заперечень Михайляка Б.М., його представника, дійшла висновку, що Дисциплінарна палата правильно встановила, що суддя допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Вказані дії судді становлять об’єктивну сторону складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент вчинення проступку).
Водночас щодо суб’єктивної сторони вчинення дисциплінарного проступку Вища рада правосуддя вважає, що суддя Котельва К.О. з огляду на незначний досвід роботи на посаді судді допустила істотне порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, внаслідок недбалості.
Так, Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 571/2013 Котельву К.О. призначено на посаду судді Ворошиловського районного суду міста Донецька вперше. Із 7 липня 2014 року у зв’язку з проведенням антитерористичної операції, можливою загрозою для життя і здоров’я громадян і працівників суду та на підставі рішення загальних зборів і розпорядження голови Ворошиловського районного суду міста Донецька вказаний суд призупиняв роботу зі здійснення правосуддя. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/215 Котельву К.О. переведено на роботу на посаді судді Галицького районного суду міста Львова. Суддя Котельва К.О. здійснювала правосуддя у період з жовтня 2013 року по липень 2014 року, з лютого 2015 року і до цього часу.
Вища рада правосуддя не погоджується з висновком Дисциплінарної палати про те, що дії судді слід кваліфікувати як істотний дисциплінарний проступок. Однак допущені суддею Котельвою К.О. порушення норм процесуального права є істотними, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, а отже, Вища рада правосуддя вважає, що в діях судді наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.
Обираючи вид дисциплінарного стягнення, Вища рада правосуддя враховує вимоги, передбачені частиною другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у тому числі позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень, незначний досвід роботи на посаді судді.
Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, є пропорційним вчиненому.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
1) змінити рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2241/3дп/15-17 про притягнення судді Галицького районного суду міста Львова Котельви Катерини Олександрівни до дисциплінарної відповідальності;
2) застосувати до судді Галицького районного суду міста Львова Котельви Катерини Олександрівни дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
В.А. Нежура
В.В. Шапран
