Вища рада юстиції у складі: Колесниченка В.М. – головуючого, Бондика В.А., Висоцького В.І., Гаврилюка М.І., Завальнюка В.В., Ізовітової Л.П., Ківалова С.В., Кобилянського М.Г., Кравченка К.Т., Отрош І.О., Портнова А.В., Сафулька С.Ф., Татькова В.І., Удовиченка О.С., Фесенка Л.І., розглянувши пропозицію члена Вищої ради юстиції від 12 вересня 2012 року про внесення подання про звільнення Прудник Надії Григорівни, Козака Андрія Володимировича, Середньої Наталії Григорівни з посад суддів Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги, внесену за результатами перевірки відомостей, викладених у депутатському зверненні народного депутата України Шпенова Д.Ю. від 26 березня 2012 року, і висновок секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 16 жовтня 2012 року,
встановила:
Козак Андрій Володимирович Указом Президента України від 14 грудня 2005 року призначений строком на п’ять років суддею Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Постановою Верховної Ради України від 13 січня 2011 року обраний на посаду судді вказаного суду безстроково. В.о. голови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області характеризується позитивно.
Середня Наталія Григорівна Указом Президента України від 4 листопада 2004 року призначена строком на п’ять років на посаду судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року обрана на посаду судді вказаного суду безстроково. В.о. голови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області характеризується позитивно.
Прудник Надія Григорівна з червня 1987 року працює суддею Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а з лютого 1996 року обіймає також посаду голови суду. Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року обрана суддею цього ж суду безстроково.
До Вищої ради юстиції 26 березня 2012 року надійшло депутатське звернення народного депутата України Шпенова Д.Ю. щодо порушення суддями Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Прудник Н.Г., Козаком А.В., Середньою Н.Г. норм чинного законодавства України під час розгляду кримінальної справи № 1-668/11 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 7 частини другої статті 115 (умисне вбивство), частиною першою статті 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами), частиною четвертою статті 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України (далі – КК України); ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою та другою статті 296 КК України; ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК України.
Здійснення перевірки відомостей, викладених у вказаному депутатському зверненні, щодо наявності підстав для внесення подання про звільнення зазначених суддів з посад за порушення присяги взяв на себе Голова Вищої ради юстиції.
3 квітня 2012 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення ОСОБА_5, а 5 квітня 2012 року звернення радника Президента України – Керівника головного управління з питань судоустрою ОСОБА_6 від 3 квітня 2012 року щодо порушення норм чинного законодавства України суддями Прудник Н.Г., Козаком А.В., Середньою Н.Г. під час розгляду згаданої кримінальної справи.
6 квітня 2012 року до Вищої ради юстиції звернувся народний депутат України ОСОБА_7 з депутатським зверненням про передчасність проведення перевірки та відсутність підстав для притягнення судді Прудник Н.Г. до відповідальності. 12 жовтня 2012 року до Вищої ради юстиції надійшло повторне депутатське звернення народного депутата України ОСОБА_7 з цього ж питання.
17 квітня 2012 року до Вищої ради юстиції надійшло депутатське звернення народного депутата України ОСОБА_8 від 10 квітня 2012 року з проханням провести перевірку щодо наявності підстав для звільнення зазначених суддів з посад за порушення присяги.
10 травня 2012 року до Вищої ради юстиції надійшло направлене членом Вищої ради юстиції ОСОБА_9 клопотання прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_10 про порушення суддями Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Прудник Н.Г., Козаком А.В., Середньою Н.Г. норм чинного законодавства України під час розгляду кримінальної справи № 1-668/11.
6 червня 2012 року народний депутат України ОСОБА_11 направила до Вищої ради юстиції депутатське звернення про передчасність проведення перевірки щодо наявності підстав для звільнення вказаних суддів з посад за порушення присяги. Проте 27 червня 2012 року народний депутат України ОСОБА_11 звернулася до Вищої ради юстиції з проханням не розглядати попередньо надіслане депутатське звернення.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції звернувся до Вищої ради юстиції з пропозицією про внесення подання про звільнення названих суддів з посад за порушення присяги (довідка-пропозиція від 12 вересня 2012 року).
16 жовтня 2012 року член Вищої ради юстиції відкликав свою пропозицію в частині внесення подання про звільнення Прудник Н.Г. з посади судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги.
На засіданні 16 жовтня 2012 року секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Козака А.В. і Середньої Н.Г. з посад суддів Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги та про затвердження результатів перевірки і визнання відсутніми підстав для внесення подання про звільнення Прудник Н.Г. з посади судді цього ж суду за порушення присяги.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції, врахувавши письмові пояснення суддів, Вища рада юстиції погоджується з висновком секції з огляду на наступне.
Досудовим слідством встановлено, що обвинувачені у вказаній кримінальній справі вчинили хуліганські дії, а саме грубе порушення громадського порядку групою осіб, в ході якого ОСОБА_1 шляхом застосування вогнепальної зброї заподіяв смерть ОСОБА_12. Перед цим обвинувачені відпочивали на березі ставка поблизу села Жовте Софіївського району Дніпропетровської області, де на протилежному березі знаходився і потерпілий зі своїми рідними та знайомими. ОСОБА_2, під’їхавши до ставка з боку ОСОБА_12, спровокував конфлікт з потерпілим, змушуючи того забрати належний йому автомобіль, при цьому вдарив його в обличчя і повалив на землю. Знайомі їх розборонили. Після цього ОСОБА_2 повернувся на протилежний берег ставу і підмовив решту обвинувачених помститися ОСОБА_12 за суперечку. ОСОБА_1 мав при собі перероблену військову нарізну автоматичну зброю, заряджену бойовими патронами. На двох автомобілях обвинувачені вирушили на протилежний берег ставу. Усвідомлюючи можливе настання наслідків, потерпілий ОСОБА_12 вирішив разом зі своїми знайомими покинути місце відпочинку, після чого вони вирушили на двох автомобілях додому у напрямку села Новоподільське Софіївського району Дніпропетровської області.
Обвинувачені стали їх наздоганяти та сигналити, вимагаючи зупинки. Однак потерпілий продовжував їхати і зупинився тільки на подвір’ї власного будинку. Обвинувачені також зупинилися поблизу подвір’я ОСОБА_12, вийшли з автомобілів, продовжуючи хуліганські дії, та почали вимагати від ОСОБА_12 вийти до них, погрожуючи застосуванням насильства та зброї, ображаючи не тільки потерпілого, а й громадян, що перебували на подвір’ї. При цьому ОСОБА_2 зайшов на подвір’я і продовжував вчинювати там хуліганські дії, інші обвинувачені залишилися стояти поблизу воріт. В цей час потерпілий, побоюючись за життя своєї родини та оточуючих, побіг у домоволодіння, де з метою самозахисту взяв зареєстровану на його ім’я мисливську зброю, і, повернувшись на вулицю, попередив обвинувачених, що буде стріляти, якщо ті не припинять хуліганських дій та не залишать його подвір’я. Однак останні продовжували вчинювати хуліганські дії та відмовлялися поїхати. ОСОБА_12, злякавшись злочинних намірів обвинувачених, привівши рушницю у бойову готовність, побіг у бік воріт, але цієї миті його знайомий ОСОБА_13, щоб не наражати на небезпеку інших осіб, зупинив ОСОБА_12 та підняв його рушницю стволом догори, від чого із неї пролунав постріл у повітря, від якого ніхто не постраждав. Після цього попереджувального пострілу ОСОБА_1 вирішив вчинити умисне вбивство потерпілого ОСОБА_12 Він, не погоджуючи свої дії зі співучасниками, привів у бойову готовність вогнепальну зброю, яка була заряджена не менш як 30 бойовими патронами, та здійснив прицільний постріл у потерпілого ОСОБА_12, котрий саме повертався до домоволодіння. ОСОБА_1, усвідомлюючи, що його дій достатньо для настання смерті потерпілого, разом із іншими обвинуваченими на автомобілях втік з місця події. Висновком судово-медичної експертизи підтверджується, що смерть потерпілого ОСОБА_12 знаходилася у прямому причинному зв’язку з завданою йому наскрізною раною в ділянку живота та грудної клітини.
Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 7 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 296, частиною першою статті 263 КК України, і на підставі частини першої статті 70 вказаного Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання до відбуття 14 років позбавлення волі; ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 296 КК України, і на підставі частини першої статті 70 вказаного Кодексу остаточно призначено йому покарання до відбуття 3 роки позбавлення волі; ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК України та призначено кожному з них окремо покарання – 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі статті 75 цього Кодексу їх звільнено від відбування призначеного покарання з дворічним випробувальним терміном.
За результатами розгляду апеляцій потерпілої ОСОБА_14, захисників підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 7 вересня 2011 року скасував вказаний вирок суду першої інстанції та направив справу на новий судовий розгляд.
В подальшому кримінальна справа розглядалась суддями Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Козаком А.В. (головуючий), Середньою Н.Г. та Прудник Н.Г.
21 березня 2012 року зазначеною колегією суддів винесено вирок у справі, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених статтею 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця), частиною першою статті 263, частиною другою статті 296 КК України, і призначено йому покарання відповідно до частини першої статті 70 даного Кодексу у виді 3 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію в 2011 році» його звільнено від призначеного покарання; ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 296 КК України, та на підставі частини першої статті 70 КК України призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, від відбування якого на підставі статті 75 вказаного Кодексу був звільнений з іспитовим строком на 2 роки, від призначеного покарання був звільнений на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію в 2011 році»; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК України, кожному з них окремо призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України кожного з них звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Суддею Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Прудник Н.Г. складено окрему думку щодо вироку суду, в якій, зокрема, вказано, що дії ОСОБА_1 по відношенню до потерпілого ОСОБА_12 повністю охоплюються частиною другою статті 115, частиною четвертою статті 296, частиною першою статті 263 КК України.
За наслідками розгляду апеляцій прокурора ОСОБА_15, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_14, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, їх захисників апеляційний суд Дніпропетровської області постановив вирок від 3 липня 2012 року, яким вирок суду від 21 березня 2012 року в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 і призначення засудженим покарання скасовано. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 7 частини другої статті 115, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 296 КК України, на підставі частини першої статті 70 даного Кодексу призначено йому покарання у виді 14 років позбавлення волі. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 296 КК України, на підставі частини першої статті 70 цього Кодексу призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» його звільнено від призначеного покарання. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК України, призначено кожному з них окремо покарання – 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України їх звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. В іншій частині вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року залишено без зміни.
У мотивувальній частині вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 липня 2012 року колегія суддів вказала, що висновки суду першої інстанції про стан необхідної оборони засуджених, які захищались від протиправних дій потерпілого, протирічать фактичним обставинам справи, а призначене кожному із засуджених покарання не відповідає тяжкості скоєного і особі кожного з них внаслідок м’якості.
Відповідно до частини першої статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає (частина п’ята згаданої статті).
Таким чином, виходячи з положень закону, саме потерпілий ОСОБА_12 знаходився у стані необхідної оборони та мав право захищатися від збройного нападу групи осіб, які проникли на територію його домоволодіння, будь-якими засобами, в тому числі застосувати зброю.
При цьому у нападників не було перепон виконати законні вимоги потерпілого – припинити хуліганські дії та залишити його домоволодіння.
Враховуючи встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи, оцінивши зібрані у справі та досліджені судом докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_12, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів, а саме – злочин, передбачений пунктом 7 частини другої статті 115 КК України.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 334 Кримінально-процесуального кодексу України у мотивувальній частині вироку допустив протиріччя. Так, описуючи обставини злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК України, суд вказав, що засуджені своїми протиправними діями стосовно потерпілого ОСОБА_12 вчинили злісне хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Необґрунтованими є і висновки суду про те, що відсутні докази на підтвердження того, що у момент вчинення хуліганських дій ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп’яніння. Ці висновки суду спростовуються показами потерпілого та свідка.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Колегія суддів апеляційного суду зауважила, що, призначаючи покарання кожному із засуджених, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги закону і призначив кожному з них покарання, яке не відповідає ступеню участі кожного із засуджених у вчиненні злочину.
Так, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умисно вчинили злочин середнього ступеня тяжкості, що відрізняється за своїм змістом особливою зухвалістю. Роль ОСОБА_2 у вчинених злочинах більш активна, злочин він скоїв у стані алкогольного сп’яніння, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання. ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, що спричинив смерть людини.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що призначене засудженим покарання є м’яким, вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі. При цьому враховує, що питання про обґрунтування застосування положень статей 75, 76 КК України до засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в апеляціях не оскаржується.
Враховуючи, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання за більш тяжким законом, амністія стосовно нього відповідно до пункту «з» статті 7 Закону України «Про амністію у 2011 році» не може застосовуватися.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду в частині призначеного засудженим покарання підлягає скасуванню також відповідно до статті 372 Кримінально-процесуального кодексу України через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів і особі кожного засудженого.
Частиною третьою статті 323 КПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб.
Винесення такого вироку колегією суддів Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області призвело до настання негативних наслідків. Зокрема, внаслідок порушення норм процесуального права в частині оцінки доказів та матеріального права в частині призначення покарання, підсудним ОСОБА_1, ОСОБА_2 було постановлено занадто м’який вирок. За наслідками розгляду даної кримінальної справи вказаними суддями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали можливість уникнути відповідальності за скоєні ними злочини, що призвело до обурення громадськості.
Постановлений вирок суду набув досить широкого розголосу по всій території України, оскільки обставини кримінальної справи були висвітлені у засобах масової інформації, в тому числі на телебаченні, в газетах та всесвітній мережі Інтернет. Як наслідок – це призвело до підриву авторитету судової влади.
Наведені вище факти свідчать про те, що судді Козак А.В. та Середня Н.Г. несумлінно поставилися до виконання своїх обов’язків, необ’єктивно та упереджено розглянули кримінальну справу, проігнорували вимоги кримінально-процесуальних норм, чим порушили присягу судді.
У своїх письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради юстиції 23 квітня 2012 року, суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Козак А.В. вказав на скасування апеляційним судом Дніпропетровської області вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року, оскільки через неповноту, однобічність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і порушення кримінального закону при винесенні вироку колегія суддів не змогла зробити висновок про правильну кваліфікацію дій всіх засуджених. Суддя також зазначив, що вирок суду, ухвалений колегією суддів 21 березня 2012 року, вважає об’єктивним, неупередженим та законним, при його ухваленні колегія суддів керувалася виключно Конституцією та законами України. У нарадчій кімнаті суддя Прудник Н.Г. письмово виклала окрему думку, яка була приєднана до матеріалів справи.
Суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Середня Н.Г. у своїх письмових поясненнях, що надійшли до Вищої ради юстиції 23 квітня 2012 року, виклала обставини справи, дала оцінку доказів і також зазначила про скасування апеляційним судом Дніпропетровської області вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року.
Суддя Прудник Н.Г. у своїх письмових поясненнях, що надійшли до Вищої ради юстиції 23 квітня 2012 року, зауважила, що виклала письмово свою окрему думку, яка приєднана до справи та зберігається в ній, де зазначила про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 115 КК України. Вказала, що про наявність окремої думки судді було оголошено під час постановлення вироку.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді. Згідно зі статтею 55 вказаного Закону суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
У статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» визначено, зокрема, що порушенням суддею присяги є вчинення суддею дій, які порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Крім того, в Кодексі професійної етики судді, затвердженому V з’їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. Також суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.
У Розділі VII додатку до Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, наголошується, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Враховуючи викладене, Вища рада юстиції дійшла висновку, що судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Козак А.В., Середня Н.Г. при розгляді вищезазначеної кримінальної справи допустили несумлінність, недбалість, порушили вимоги чинного законодавства України, що викликає сумнів у їх неупередженості та об’єктивності і свідчить про порушення вказаними суддями присяги судді, у зв’язку з чим вони підлягають звільненню з посад.
Вища рада юстиції також вважає, що підстави для внесення подання про звільнення Прудник Н.Г. з посади судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відсутні.
На підставі викладеного Вища рада юстиції, керуючись статтями 27, 30, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», підпунктом «а» пункту 7 § 3 глави 2 розділу І Регламенту Вищої ради юстиції, підпунктом «б» пункту 7 § 3 глави 2 розділу І, пунктами 15, 16, 18 § 2.2 глави 1 розділу ІІ Регламенту Вищої ради юстиції,
вирішила:
- Внести подання до Верховної Ради України про звільнення Козака Андрія Володимировича та Середньої Наталії Григорівни з посад суддів Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги.
- Затвердити результати перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції за депутатським зверненням народного депутата України Шпенова Д.Ю. від 26 березня 2012 року, та визнати відсутніми підстави для внесення подання про звільнення Прудник Надії Григорівни з посади судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги.
Голова Вищої ради юстиції В.М. Колесниченко
