Вища рада юстиції у складі: Колесниченка В.М. - головуючого, Бондика В.А., Висоцького В.І., Гаврилюка М.І., Завальнюка В.В., Ізовітової Л.П., Ківалова С.В., Кравченка К.Т., Сафулька С.Ф., Татькова В.І., Удовиченка О.С., Фесенка Л.І., розглянувши рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 липня 2011 року про внесення подання про звільнення Аніпка Сергія Володимировича з посади судді Ірпінського міського суду Київської області за порушення присяги, та висновок секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 1 листопада 2011 року,
встановила:
Аніпко Сергій Володимирович Указом Президента України від 19 листопада 2010 року призначений на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області. Стаж роботи суддею становить 11 місяців.
Згідно з характеристикою, наданою головою Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П., суддя Аніпко С.В. характеризується позитивно.
Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі – ВККС України) 21 липня 2011 року за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи, порушеної за заявою прокурора Київської області Витязя М.І. від 11 січня 2011 року, прийнято рішення № 2506/Дп-11 рекомендувати Вищій раді юстиції вирішити питання щодо внесення подання про звільнення Аніпка С.В. з посади судді Ірпінського міського суду Київської області за порушення присяги.
Вивчивши матеріали дисциплінарної справи, матеріали за поданням слідчого СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області Савіченко Н.П. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1, врахувавши пояснення судді Аніпка В.В., Вища рада юстиції встановила наступне.
До ВККС України надійшла заява прокурора Київської області Витязя М.І. від 11 січня 2011 року про порушення, допущені суддею Ірпінського міського суду Київської області Аніпком С.В. при розгляді подання слідчого СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Рішенням ВККС України від 16 червня 2011 року відкрито дисциплінарну справу за вказаною заявою стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Аніпка С.В.
Встановлено, що СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області 23 грудня 2010 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами). Цього ж дня ОСОБА_1 було затримано у порядку статті 115 КПК України.
На розгляд судді Ірпінського міського суду Київської області Аніпка С.В. надійшло подання слідчого СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області від 24 грудня 2010 року, погоджене прокурором м. Ірпеня Київської області, про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
У рішенні ВККС України та висновку перевірки, проведеної членом ВККС України, вказано наступне. В поданні зазначалося, що під час санкціонованого судом обшуку житла ОСОБА_1 виявлено та вилучено 21 одиницю вогнепальної зброї, у тому числі 9 бойових пістолетів, ручний кулемет системи «Калашнікова», автомати та гвинтівки різних марок, оптичні пристрої та глушники до різних видів зброї, понад 15 тисяч бойових набоїв різних видів.
Як вбачається з постанови Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2010 року, розгляд справи відкладено до 30 грудня 2010 року та надано час для збору необхідних даних, що характеризують особу обвинуваченого. Термін затримання підозрюваного подовжено до семи діб.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2010 року, постановленою під головуванням судді Аніпка С.В., відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області про обрання до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
З постанови вбачається, що суд врахував дані про особу обвинуваченого, його попередню судимість, сімейний стан, визнання обвинуваченим своєї вини, відсутність доказів того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, ухилятиметься від слідства, продовжить злочинну діяльність чи перешкоджатиме встановленню істини у справі. Таким чином, суд, виходячи з наявних даних, дійшов висновку про відсутність достатніх припущень, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність. Також суд врахував, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом і обирається лише у разі, якщо інші менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків і його належної поведінки.
Не погоджуючись із постановою судді про відмову у обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, помічник прокурора м. Ірпеня Хахлюк В.В. подав до апеляційного суду Київської області апеляцію про скасування постанови Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2010 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області від 31 грудня 2010 року апеляцію прокурора задоволено, постанову Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2010 року скасовано, матеріали за поданням слідчого СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту направлено на новий судовий розгляд до Ірпінського міського суду Київської області іншим суддею.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу не дотримався вимог статей 148, 150, 155 КПК України. Обставини вчинення злочину, дані, які характеризують особу ОСОБА_1, судом із належною повнотою враховані не були. Місцевим судом також не враховано, що слідством не встановлено походження виявленої зброї, обставини придбання її ОСОБА_1, не перевірено причетність обвинуваченого чи зброї до вчинення інших злочинів. Це із врахуванням кількості виявлених одиниць зброї та боєприпасів вказує на поспішність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі або може продовжити злочинну діяльність та, як наслідок цього, про необхідність відмови в обранні щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає істотними. Тому постанова Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2010 року не може визнаватися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 31 грудня 2010 року, винесеною під головуванням судді Оладька С.І., подання слідчого СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області задоволено, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Також встановлено, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року за сукупністю злочинів, передбачених частиною першою статті 263, частиною першою статті 263, статтею 15, частиною першою статті 263 КК України, ОСОБА_1 засуджено до 3 (трьох) років позбавлення волі.
За висновком ВККС України, суддя Аніпко С.В. порушив вимоги частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зобов’язання своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства та вимоги статті 55 цього Закону, згідно з якою суддя присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
У своїх поясненнях, наданих ВККС України, суддя Аніпко С.В. повідомив, що відповідно до Указу Президента України від 19 листопада 2010 року наказом голови Ірпінського міського суду Київської області від 1 грудня 2010 року його було зараховано на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області.
Також суддя Аніпко С.В. зазначив, що при вирішені питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу суд керувався Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», у якій звертається увага судів, що при вирішенні питань, пов’язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суди мають додержуватись вимог статті 29 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 14 КПК України, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Суддя Аніпко С.В. зауважив, що в цій Постанові також йдеться про те, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом і обирається лише у разі, якщо інші менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків і його належної поведінки, взяття під варту можливе лише у разі наявності достатніх підстав вважати, що ця особа може ухилятися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Також суддя Аніпко С.В. зазначив, що відмова в задоволенні подання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 ґрунтувалася на дослідженні наявних матеріалів, даних про особу обвинуваченого, з’ясуванні інших обставин, які мають значення для прийняття рішення, а саме: віку обвинуваченого, стану здоров’я, сімейного і матеріального стану, виду діяльності, місця проживання, даних про попередні судимості, соціальних зв’язків обвинуваченого та його схильностей, способу життя, поведінки під час провадження у цій справі, відомостей, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов’язків та не займатиметься злочинною діяльністю, даних про фінансові можливості обвинуваченого.
Вищою радою юстиції встановлено, що ВККС України не дала оцінку таким поясненням судді Аніпка С.В.
У своїх письмових запереченнях, викладених у вигляді скарги до Вищої ради юстиції, суддя Аніпко С.В. не погодився з рішенням ВККС України, з огляду на безпідставність та необґрунтованість цього рішення, порушення порядку здійснення дисциплінарного провадження стосовно нього. Зокрема, суддя Аніпко С.В. вказав, що ВККС України, порушуючи вимоги статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не надіслала копію висновку перевірки, проведеної членом ВККС України, а з рішення ВККС України від 16 червня 2011 року про відкриття дисциплінарного провадження стосовно нього не вбачається, які факти та обставини стали підставою для відкриття дисциплінарної справи.
Суддя Аніпко С.В. зауважив, що при розгляді дисциплінарної справи такі факти та обставини також повідомлені не були. Доповідь члена ВККС України не містила посилання на результати перевірки. Внаслідок цього суддя Аніпко С.В. був позбавлений можливості надати пояснення з приводу фактів і обставин, встановлених в ході перевірки, тобто порушено принцип змагальності (частина одинадцята статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Таким чином, ВККС України при здійсненні дисциплінарного провадження стосовно судді Аніпка С.В. порушено вимоги частини шостої статті 127 Конституції України щодо можливості здійснення захисту професійних інтересів судді в порядку, визначеному законом.
Суддя Аніпко С.В. зазначив, що ВККС України не враховано характер проступку, наслідки його дій та ступінь вини, надані ним пояснення, відомості, що характеризують особу судді, недостатній суддівський досвід. У рішенні ВККС України не вказано, які дії судді викликали сумніви у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. У рішенні викладені лише доводи прокурора та суду апеляційної інстанції, в яких не ставилося питання про порушення суддею Аніпком С.В. присяги судді.
Вища рада юстиції погоджується з висновками ВККС України про порушення суддею Аніпком С.В. норм кримінально-процесуального законодавства України, які були встановлені судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, Вища рада юстиції дійшла висновку, що дії судді Аніпка С.В. не потягли настання негативних наслідків, оскільки постанова Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2010 року наступного дня (31 грудня 2010 року) була скасована судом апеляційної інстанції, і того ж дня постановою Ірпінського міського суду Київської області (суддя Оладько С.І.) ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Вища рада юстиції також вважає за необхідне врахувати недостатній суддівський досвід Аніпка С.В. (на час винесення постанови стосовно ОСОБА_1 працював на посаді судді лише 30 днів).
Крім того, у матеріалах дисциплінарної справи відсутні підтвердження надсилання судді Аніпку С.В. висновку перевірки, проведеної членом ВККС України за заявою прокурора Київської області Витязя М.І.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Однак в рішенні ВККС України від 21 липня 2011 року відсутні відомості, що характеризують суддю Аніпка С.В.
Таким чином, відповідні доводи судді Аніпка С.В. заслуговують на увагу.
Крім того, 11 жовтня 2011 року до Вищої ради юстиції надійшло клопотання суддів Ірпінського міського суду Київської області, в якому колектив суду просить не звільняти суддю Аніпка С.В. з посади судді, оскільки названий суддя характеризується позитивно, виявив працелюбність та старанність у роботі, постійно підвищує професійний рівень. У колективі має доброзичливі стосунки, з громадянами ввічливий, витриманий, коректний.
Статтею 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» визначено, що порушенням суддею присяги, зокрема, є вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
З огляду на вищенаведене, Вища рада юстиції вважає, що суддя Аніпко С.В. допустив порушення норм Кримінально-процесуального кодексу України, які були встановлені судом апеляційної інстанції, однак відсутні достатні підстави для внесення подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги. За таких обставин рекомендація ВККС України підлягає відхиленню.
Враховуючи викладене, Вища рада юстиції, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», підпунктом «а» пункту 7 § 3 глави 2 розділу I, § 2.2 глави 1 розділу II Регламенту Вищої ради юстиції,
вирішила:
відхилити рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 липня 2011 року про внесення подання про звільнення Аніпка Сергія Володимировича з посади судді Ірпінського міського суду Київської області за порушення присяги.
Голова Вищої ради юстиції В.М. Колесниченко
