Вища рада юстиції у складі: Колесниченка В.М. - головуючого, Бондика В.А., Висоцького В.І., Гаврилюка М.І., Завальнюка В.В., Ізовітової Л.П., Ківалова С.В., Кравченка К.Т., Сафулька С.Ф., Татькова В.І., Удовиченка О.С., Фесенка Л.І., розглянувши рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 травня 2011 року про внесення подання про звільнення Хаустової Тетяни Анатоліївни з посади судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області за порушення присяги та висновок секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 1 листопада 2011 року,
встановила:
Хаустова Тетяна Анатоліївна Указом Президента України від 15 листопада 1995 року призначена на посаду судді Слов’янського міського суду Донецької області, Верховною Радою України 22 лютого 2001 року обрана на посаду судді цього ж суду безстроково, Указом Президента України від 23 березня 2004 року переведена на роботу на посаді судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області. Стаж роботи суддею становить 15 років.
Згідно з характеристикою, наданою головою Слов’янського міськрайонного суду Геєнком М.Г., суддя Хаустова Т.А. характеризується позитивно.
Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі – ВККС України) за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи, відкритої за скаргами громадян Алеко С.Ф., Татьянчикової І.В., Бобуха В.В., Прилипкіна І.М., Нікулеско А.М. від 11 серпня, 21 серпня, 10 жовтня 2010 року та 7 лютого 2011 року прийнято рішення № 1465/Дп-11 від 19 травня 2011 року рекомендувати Вищій раді юстиції вирішити питання про внесення подання про звільнення Хаустової Т.А. з посади судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області за порушення присяги.
Вивчивши матеріали дисциплінарної справи, цивільної справи № 2-39-2010 за позовом ОСОБА_1 до територіального міжгалузевого об'єднання «Слов'янськ» (далі - ТМО «Слов'янськ»), виконавчого комітету Слов'янської міської ради, Слов'янської міської ради, Міністерства оборони України в особі Північного УКБ МО України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_11, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання частково недійсним договору № 227/ДБ-105Д/72 від 14 листопада 2005 року на пайову участь у будівництві житла, визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради, визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та за позовом ТМО «Слов'янськ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та зміну умов договору у зв’язку з суттєвими змінами обставин, визнання недійсним рішення Слов’янської міської ради, свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору № 09 від 16 лютого 2004 року, стягнення коштів, повернення майна (далі – справа № 2-39-2010), Вища рада юстиції вважає, що рекомендація ВККС України підлягає відхиленню з огляду на таке.
До ВККС України надійшли скарги громадян Алеко С.Ф., Татьянчикової І.В., Бобуха В.В., Прилипкіна І.М., Нікулеско А.М. з приводу порушень, допущених суддею Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Хаустовою Т.А. при розгляді вищезазначеної справи № 2-39-2010.
Рішенням ВККС України від 16 лютого 2011 року відкрито дисциплінарну справу за вказаними скаргами стосовно судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Хаустової Т.А.
Встановлено, що в провадженні судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Хаустової Т.А. знаходилась цивільна справа № 2-39-2010.
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2010 року, постановленим під головуванням судді Хаустової Т.А., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі:
- визнано Договір № 227/ДБ-105Д/72 на пайову участь в будівництві житла, укладений між ТМО «Слов'янськ» та Міністерством оборони України 14 листопада 2005 року, частково недійсним, а саме в частині включення до п. 1.5. цього Договору фрази «6 квартир відповідно до переліку (Додатку №1)»;
- визнано частково недійсним Додаток № 1 до Договору № 227/ДБ-105Д/72 в частині включення до переліку квартир пункту 4 – трикімнатна квартира № 16 загальною площею 73,57 кв.м, житловою площею 39,69 кв.м, кухня 8,41 кв.м; пункту 5 – двокімнатна квартира № 17 загальною площею 57,28 кв.м, житловою площею 19,97 кв.м, кухня 7,07 кв.м; пункту 6 – однокімнатна квартира № 18 загальною площею 40,01 кв.м, житловою площею 19,97 кв.м, кухня 7,68 кв.м;
- визнано частково недійсним рішення Слов'янської міської ради № 433 від 26 липня 2006 року «О частичном распределении жилой площади вновь вводимого в зксплуатацию 30-ти квартирного жилого дома №18 по ул. Октябрьской революции, приведенной площадью 1862,3 кв.м» в частині розподілу квартир №№ 3, 16, 17, 18;
- визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру № 3 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, видане Слов'янською міською радою на ім'я ОСОБА_3 23 вересня 2006 року;
- визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру № 16 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, видане Слов'янською міською радою 24 жовтня 2006 року на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири № 16 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, укладений між продавцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з одного боку, та покупцем ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_15 3 листопада 2006 року за реєстровим № 2800;
- визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру № 17 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, видане Слов'янською міською радою 24 жовтня 2006 року на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_10;
- визнано незаконним договір купівлі-продажу квартири № 17 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, укладений між продавцями ОСОБА_9, який діяв в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_10, а також ОСОБА_11, яка діяла як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА-10, з одного боку, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_15 4 грудня 2006 року за реєстровим № 3151;
- визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру № 18 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, видане Слов'янською міською радою 31 жовтня 2006 року на ім'я ОСОБА-12 та ОСОБА_13;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири № 18 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, укладений між продавцями ОСОБА_12, ОСОБА_13 з одного боку, та покупцем ОСОБА_14, посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_16 15 березня 2006 року за реєстром № 581;
- визнано за ОСОБА_1 право власності на квартири №№ 3, 16, 17, 18, підвальні приміщення, розташовані під квартирами №№ 16, 17, 18 площею 170 кв.м в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, а також на гаражний бокс № 2 площею 70 кв.м, розташований у дворі цього будинку.
В задоволенні позовних вимог ТМО «Слов'янськ» до ОСОБА_ 1 про стягнення заборгованості за договором та зміну умов договору у зв'язку з суттєвими змінами обставин відмовлено у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
В задоволенні позовних вимог ТМО «Слов'янськ» до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Слов'янської міської ради № 54 від 7 лютого 2007 року в частині надання ОСОБА_1 у власність 4-х кімнатної квартири № 1 та 3-х кімнатної квартири № 2 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру № 1 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ; визнання недійсним договору № 09 від 16 лютого 2004 року; стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 66 977 грн. в рахунок безпідставно отриманого та реалізованого ним майна; про зобов'язання ОСОБА_1 повернути безпідставно отримане майно, квартиру №1 в будинку ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ - відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2010 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Слов’янської міської ради, ОСОБА-8, ТМО «Слов’янськ», ОСОБА_9, ОСОБА_13, Міністерства оборони України на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2010 року задоволено частково. Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2010 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким:
- відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТМО «Слов’янськ», виконавчого комітету Слов’янської міської ради, Слов’янської міської ради, Міністерства оборони України в особі Північного УКБ МО України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. та ОСОБА_11, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про визнання частково недійсним договору № 227/ДБ-105Д/72 на пайову участь у будівництві житла, визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради, визнання незаконним та скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу;
- відмовлено ТМО «Слов'янськ» в задоволенні позову до ОСОБВА_1 про стягнення заборгованості за договором та зміну умов договору у зв'язку з суттєвими змінами обставин, визнання недійсним договору № 09 від 16 лютого 2004 року, стягнення коштів, визнання недійсним рішення Слов'янської міської ради № 54 від 7 лютого 2007 року у частині надання у власність ОСОБА_1 4-х кімнатної квартири № 1 та 3-х кімнатної квартири № 2 ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру № 1 ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ, зобов'язання повернення майна;
- стягнуто з ОСОБА_1 понесені судові витрати: на користь ОСОБА_2 в сумі 553,25 грн., на користь ОСОБА_3 41,25 грн., на користь Слов'янської міської ради 850,36 грн., на користь ОСОБА_8 4678,72 грн., на користь ОСОБА_9 30,00 грн., на користь ОСОБА_13 524,00 грн., на користь Міністерства оборони України 970,00 грн.
Апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що, задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що він виконав умови договору, укладеного з ТМО «Слов’янськ», сплативши передбачену суму. ТМО «Слов’янськ» не передало ОСОБА_1 спірні квартири та додаткові приміщення, чим право власності останнього було порушено. З цих же підстав судом визнано недійним договір, укладений між ТМО «Слов’янськ» та Міністерством оборони України в частині включення до переліку майна спірних квартир. Оскільки вказаний правочин визнано недійсним, суд дійшов висновку, що він не створює юридичних наслідків. Тому всі інші правочини, предметом яких були спірні квартири, суд також визнав недійсними. При цьому суд вважав, що у зв’язку отриманням набувачами майна за недійсним правочином їх добросовісність не слід брати до уваги.
Відмовляючи в задоволенні позову ТМО «Слов’янськ» до ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що останнім виконані умови договору, доводи ТМО «Слов’янськ» щодо несплати ОСОБА_1 коштів, зазначених в договорі, не підтверджені доказами. Стосовно вимог ТМО «Слов’янськ» про стягнення коштів в сумі 55459,37 грн. суд зазначив, що в їх задоволенні слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.
Разом з тим, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що вони не ґрунтуються на законі та не відповідають обставинам справи.
Так, відповідно до статті 27 ЖК України жила площа в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ та організацій, розподіляється для заселення між учасниками будівництва пропорційно до переданих ними коштів.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частини восьмої статті 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки в статті 27 ЖК України не зазначені громадяни, але по справі вбачаються подібні за змістом відносини, апеляційний суд вважав, що ця норма закону підлягає застосуванню для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок, розташований ЗА ВІДПОВІДНОЮ АДРЕСОЮ було збудовано із залученням у порядку пайової участі на кошти підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Одним з пайовиків є позивач.
Відповідно пункту 2 договору № 09, укладеного 16 лютого 2004 року між позивачем та ТМО «Слов’янськ» на пайову участь у будівництві житла, вартість майна та будівельних робіт, що має передаватися відповідачем позивачу, складає 155872,47 грн.
Актом державної приймальної комісії від 10 березня 2006 року вказаний будинок було прийнято в експлуатацію.
В листі ТМО «Слов’янськ» від 28 квітня 2006 року № 9/1-100 на адресу Слов'янської міської ради перелічені підприємства, установи, організації та фізичні особи, які брали пайову участь у будівництві вказаного будинку, а також розміри жилої площі пропорційно до переданих ними коштів, в тому числі вказано, що позивачу передається у власність 2 квартири загальною жилою площею 152,9 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 7 лютого 2007 року № 54 зазначені квартири передані на праві власності позивачу з посиланням на вищенаведений лист ТМО «Слов’янськ».
Таким чином, позивач відповідно до вимог закону набув права власності на вказані квартири.
Доказів того, що позивач набув право власності на інші квартири та нежилі приміщення вказаного будинку, суду не надано.
Внесення сторонами 19 січня 2005 року змін до договору, згідно з якими кількість майна залишається незмінною незалежно від коливання ринкових цін, не впливає на зміст пункту 2 договору № 09 від 16 лютого 2004 року, відповідно до якого вартість майна, що передається позивачу, складає 155872,47 грн. Позивач отримав майно вказаною вартістю, оскільки вартість квартири № 2 складає 66977,30 грн., а вартість квартири № 1 - 88895,17 грн.
Апеляційний суд вважав, що з урахуванням вищезазначеного, доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що договором № 227/ДБ-1105Д/72 на пайову участь у будівництві житла, укладеним між ТМО «Слов’янськ» та Міністерством оборони України, від 14 листопада 2005 року, та додатком до нього № 1 в частині зобов'язання ТМО «Слов’янськ» передати у власність Міністерству оборони України спірні квартири № 16, 17, 18, а також незаконним рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради про передачу квартири № 3 у вказаному будинку ОСОБА_3, а квартир №№ 16, 17, 18 - Міністерству оборони України, та укладанням подальших правочинів щодо вказаних квартир, порушено право власності позивача, не ґрунтуються на законі, не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з позовної заяви ТМО «Слов’янськ», воно просило визнати недійсним договір № 09 від 16 лютого 2004 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було суттєво порушено зобов'язання в частині оплати за майно, отримане за договором.
Підстави недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України. Діюче законодавство не містить такої підстави для визнання правочину недійсним, як суттєве порушення зобов'язання однією із сторін.
Правові наслідки порушення зобов'язання вказані у частині першій статті 611 ЦК України, передбачені пунктом 6 укладеного між сторонами договору. Але з такими вимогами ТМО «Слов’янськ» до суду не зверталось.
Немає підстав визнавати недійсним рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради № 54 від 7 лютого 2007 року в частині надання у власність ОСОБА_1 двох спірних квартир, визнавати свідоцтво про право власності на квартиру № 1 недійсним, стягувати з ОСОБА_1 грошові кошти та зобов'язувати повернути вказану квартиру.
Як зазначалося вище, вказане рішення виконавчим комітетом винесено на підставі листа ТМО «Слов’янськ», тобто в порядку, передбаченому статтею 27 ЖК України, в межах своєї компетенції.
Доказів того, що вказаний лист не відповідає дійсності, суду не надано. Крім того, наказом № 18 від 14 червня 2006 року ТМО «Слов’янськ» підтверджено факт обґрунтованості передачі у власність ОСОБА_1 двох квартир.
Апеляційний суд вважав, що підстав для визнання пункту 2 додаткової угоди № 06 від 19 січня 2005 року недійсною, внесення змін у додаток до договору, викладання другого та четвертого речення у частині перерахування майна у такій редакції: квартири 1, 2, 3, третє речення визнати недійсним – також немає.
Як зазначалося вище, відповідно до статті 215 ЦК правочин визнається недійсним з підстав, передбачених законом.
В судовому засіданні представники ТМО «Слов’янськ» пояснили, що додаток № 1 до договору від 16 лютого 2004 року та додаткова угода від 19 січня 2005 року на час її укладання відповідала волі сторін, тому суд не вбачав підстав для задоволення позову.
Вирішуючи спір щодо позову ТМО «Слов’янськ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по договору в сумі 55459,37 грн., апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтю 61 цього Кодексу.
Вимоги щодо стягнення 55459,37 грн., крім розрахунку ТМО «Слов’янськ», нічим не підтверджені. ОСОБА_1 вони не визнані. Тому підстав для задоволення позову немає.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовів.
Враховуючи вищенаведене, ВККС України вважає, що допущені суддею Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Хаустовою Т.А. порушення норм матеріального та процесуального права є істотними та свідчать про неналежне ставлення судді до виконання своїх посадових обов’язків.
Також за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2, ОСОБА_3, Слов’янської міської ради, ОСОБА_8, ТМО «Слов’янськ», ОСОБА_9, ОСОБА_13, Міністерства оборони України апеляційним судом винесено окрему ухвалу від 6 серпня 2010 року щодо порушення суддею Хустовою Т.А. розумних строків розгляду справи.
Так, ОСОБА_1 звернувся з вказаним вище позовом 11 березня 2009 року, з квітня 2009 року справа перебувала в провадженні судді Хаустової Т.А.
Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Проте судове рішення по справі ухвалено місцевим судом 12 березня 2010 року.
За період після передачі справи в провадження судді Хустової Т.А. судові засідання по справі призначалися 20 разів, з яких фактично судові засідання відбулися лише 3 та 11 лютого 2010 року, 12 березня 2010 року, коли були допитані сторони, суд дослідив надані відповідачами докази, провів судові дебати та ухвалив судове рішення.
Незважаючи на те, що майже всі сторони з'явились, 3 грудня 2009 року, 5 січня, 13 січня, 26 січня 2010 року, 11 лютого, 22 лютого 2010 року суд відкладав розгляд справи через неявку осіб, що беруть участь у справі, не допитуючи тих, хто з'явився, внаслідок чого особи, які з'явились, змушені були по декілька разів приходити до суду.
На думку ВККС України, зазначене свідчить про навмисне затягування суддею Хаустовою Т.А. розгляду вищезазначеної цивільної справи та невжиття нею заходів до своєчасного її розгляду протягом розумного строку, внаслідок чого мало місце порушення обов'язків та присяги судді.
В рішенні ВККС України зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а також дотримуватися присяги судді. Допущені суддею Хаустовою Т.А. порушення вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 157 ЦПК України та статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо розумних строків вирішення справи судом вказують на її несумлінність при виконанні своїх обов’язків по відправленню правосуддя, а отже, є підставою для вирішення питання про внесення подання щодо звільнення названої судді з посади судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області.
Вища рада юстиції вважає, що висновки ВККС України про порушення норм матеріального та процесуального права, допущені суддею Хаустовою Т.А. при розгляді справи № 2-39-2010, відповідають висновкам суду апеляційної інстанції, викладеним в рішенні та окремій ухвалі апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2010 року. Разом з тим, на думку Вищої ради юстиції, вони не є достатніми для звільнення названої судді з посади за порушення присяги.
У своїх письмових запереченнях, викладених у вигляді скарги до Вищої ради юстиції, суддя Хаустова Т.А. просить рішення ВККС України від 19 травня 2011 року скасувати, а дисциплінарну справу закрити у зв’язку з тим, що вважає його незаконним та необґрунтованим.
Так, суддя зазначила, що ВККС України, згідно з повноваженнями, покладеними на неї Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не має права втручатися в хід судового розгляду справи і надавати оцінку судовим рішенням, оскільки такі повноваження належать виключно судам апеляційної та касаційної інстанції.
Разом з тим, з огляду на вищенаведене, Вища рада юстиції вважає, що такі доводи судді не заслуговують на увагу.
Крім того, суддя Хаустова Т.А. зазначила, що в мотивувальній частині рішення ВККС України була допущена помилка в написанні її прізвища – замість правильного прізвища «Хаустова Т.А.» вказано «Хустова Т.А.», що не відповідає дійсності, тобто мова йде взагалі про іншу людину.
Однак, на думку Вищої ради юстиції, така технічна помилка не свідчить про порушення порядку дисциплінарного провадження стосовно судді Хаустової Т.А.
Вищою радою юстиції за результатами вивчення матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що ВККС України при вирішенні питання про направлення до Вищої ради юстиції рекомендації стосовно судді Хаустової Т.А. не дотримано процедури дисциплінарного провадження.
Так, відповідно до статті 30 Закону України «Про Вищу раду юстиції» до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади може звернутися ВККС України.
Згідно з частиною п’ятою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наслідками дисциплінарного провадження ВККС України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
Частиною першою статті 86 названого Закону дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
При цьому дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
З огляду на це Вища рада юстиції вважає, що і рішення про направлення рекомендації про звільнення судді має бути прийняте ВККС України в зазначені строки.
Ці строки при прийнятті ВККС України рішення стосовно судді Хаустової Т.А. були порушені.
Так, днем вчинення суддею Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Хаустовою Т.А. проступку є 12 березня 2010 року, а саме день постановлення рішення у справі № 2-39-2010. Тому річний строк, в межах якого ВККС України могла прийняти рішення про направлення рекомендації про звільнення судді, закінчився б 12 березня 2011 року.
Вищою радою юстиції з інформації, наданої Слов’янським міськрайонним судом Донецької області, встановлено, що суддя Хаустова Т.А. за період з 1 березня 2010 року по 19 травня 2011 року перебувала у відпустці та була відсутня на роботі у зв’язку з хворобою:
- відповідно до листка непрацездатності з 27 травня по 3 червня 2010 року;
- відповідно до наказу № 12-с від 24 березня 2010 року з 14 квітня по 16 квітня 2010 року;
- відповідно до наказу № 30-с від 27 травня 2010 року з 5 липня по 23 серпня 2010 року.
Таким чином, без урахування часу перебування судді у відпустці та тимчасової непрацездатності строк прийняття рішення про направлення рекомендації про звільнення судді закінчився 12 травня 2011 року, а рішення було прийнято ВККС України 19 травня 2011 року.
З огляду на викладені обставини рекомендація ВККС України від 19 травня 2011 року про внесення подання про звільнення Хаустової Т.А. з посади судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області за порушення присяги підлягає відхиленню.
Враховуючи викладене, Вища рада юстиції, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», підпунктом «а» пункту 7 § 3 глави 2 розділу I, § 2.2 глави 1 розділу II Регламенту Вищої ради юстиції,
вирішила:
рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 травня 2011 року про внесення подання про звільнення Хаустової Тетяни Анатоліївни з посади судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області за порушення присяги відхилити.
Голова Вищої ради юстиції В.М. Колесниченко
