Вища рада юстиції у складі: Колесниченка В.М. - головуючого, Бондика В.А., Висоцького В.І., Гаврилюка М.І., Завальнюка В.В., Ізовітової Л.П., Ківалова С.В., Кравченка К.Т., Сафулька С.Ф., Татькова В.І., Удовиченка О.С., Фесенка Л.І., розглянувши скаргу судді Київського районного суду м. Одеси Реви Сергія Вікторовича від 17 липня 2011 року на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 1629/Дп-11 від 26 травня 2011 року, матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції за вказаною скаргою, та висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 1 листопада 2011 року,
встановила:
Рева Сергій Вікторович з серпня 1980 року по червень 1987 року працював на посаді судді Луцького міського суду Волинської області. Постановою Верховної Ради України від 29 листопада 2001 року обраний на посаду судді Київського районного суду м. Одеси безстроково. Указом Президента України від 1 червня 2004 року призначений заступником голови цього ж суду. Стаж роботи суддею становить 16 років.
Згідно з характеристикою, наданою головою Київського районного суду м. Одеси Чванкіним С.А., суддя Рева С.В. характеризується позитивно.
Суддя Рева С.В. 17 липня 2011 року звернувся до Вищої ради юстиції зі скаргою на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 травня 2011 року, яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани (копію рішення суддя Рева С.В. отримав 4 липня 2011 року).
Дане рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС України) прийнято за наслідками перевірки звернення директора ТОВ «К.Г.Д.» Дармограя О.Р. від 13 вересня 2010 року про притягнення судді Реви С.В. до дисциплінарної відповідальності з підстав недотримання вимог законодавства під час розгляду цивільної справи № 2-3394/2010 (№ 1512/2-1459/11) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» (далі – ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк») та ТОВ «К.Г.Д.» про витребування документів та стягнення заборгованості.
За висновком ВККС України, вирішуючи питання про забезпечення позову, суддею Ревою С.В. не дотримано вимог процесуального закону щодо відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, свідомо не враховано інтереси відповідача ТОВ «К.Г.Д.» та не вжито заходів щодо своєчасного розгляду заяви про скасування забезпечення позову, що відповідно до частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
У скарзі до Вищої ради юстиції суддя Рева С.В. просить рішення ВККС України від 26 травня 2011 року скасувати. Своє прохання обґрунтував тим, що ухвала від 1 лютого 2010 року про забезпечення позову сторонами не оскаржувалась, не скасована та відповідає нормам процесуального законодавства України.
Також суддя зазначив, що твердження ВККС України про те, що суддя Рева С.В. не пропонував ТОВ «К.Г.Д.» надати інше майно для забезпечення позову, не відповідає дійсності, оскільки судом 25 січня 2011 року направлено лист на адресу ТОВ «К.Г.Д.», в якому було запропоновано надати відомості про інше майно, яке було б співмірним ціні позову.
Також суддя Рева С.В. вважає безпідставним висновок ВККС України про те, що накладення арешту на нерухоме майно перешкоджає веденню господарської діяльності, оскільки суд застосував лише заборону на відчуження нерухомого майна, що не перешкоджає господарській діяльності товариства.
Крім того, суддя Рева С.В. зауважив, що ВККС України порушила строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Вивчивши матеріали дисциплінарної справи та цивільної справи № 2-3394/2010 (№ 1512/2-1459/11), матеріали проведеної членом Вищої ради юстиції перевірки, Вища рада юстиції вважає, що скарга судді Реви С.В. підлягає задоволенню, з огляду на таке.
До Київського районного суду м. Одеси 29 січня 2010 року надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк», ТОВ «К.Г.Д.» про витребування документів та стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 3 грудня 2009 року він уклав із ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» Договір про відступлення майнових прав, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» відступило йому частину майнових прав на грошові кошти у розмірі 50 000 євро від суми чергової сплати частини кредиту за кредитним договором, кредитором за яким є ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк», а боржником – ТОВ «К.Г.Д.». Всупереч пункту 4 укладеного договору про відступлення майнових прав, ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» не передало йому всі передбачені договором документи. ТОВ «К.Г.Д.», згідно з графіком погашення кредиту, що зазначений в додатку № 1 до кредитного договору, укладеного між відповідачами, було зобов’язане здійснити повернення частини кредиту 30 вересня 2009 року, однак не зробило цього. Тому, у зв’язку з невиконанням ТОВ «К.Г.Д.» своїх зобов’язань за кредитним договором, він набув право вимагати сплати кредиту за кредитним договором в частині відступлених на його користь майнових прав на грошові кошти в сумі 50 000 євро.
ОСОБА_1 також подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу ТОВ «К.Г.Д.». Заява була обґрунтована тим, що у випадку задоволення позову може виникнути утруднення або неможливість виконання рішення з причин виключення вищезазначеного нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та з Держаного реєстру іпотек і, відповідно, виведення цього майна з іпотеки за домовленістю між ТОВ «К.Г.Д.» та ВАТ «СКБ «Дністер», укладання ТОВ «К.Г.Д.» угод з третьою особою щодо відчуження майна та з метою невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2010 року, постановленою під головуванням судді Реви С.В., відкрито провадження у справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 1 лютого 2010 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «К.Г.Д.», а саме: на розважальний центр зі спортивно-оздоровчим комплексом, конгенерацією, приміщеннями громадського харчування та готельними номерами.
26 травня 2010 року ТОВ «К.Г.Д.» звернулось до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій посилалось на те, що суд не дав належної оцінки тому факту, що 28 січня 2010 року ТОВ «К.Г.Д.» повністю погасило кредит та відсотки за користування ним. Накладенням арешту на нерухоме майно зазначеного вище товариства суд фактично заборонив йому належно, на правах власника розпоряджатись власним майном. Крім того, вартість майна, на яке було накладено арешт, складала 33 204 010 грн., що було неспівмірним з позовними вимогами.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 4 червня 2010 року, постановленою під головуванням судді Реви С.В., було відмовлено ТОВ «К.Г.Д.» у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. Суд критично поставився до твердження заявника про виконання грошових зобов’язань, що, на думку відповідача, підтверджувалося платіжними дорученнями від 28 січня 2010 року, які нібито свідчили про погашення ТОВ «К.Г.Д.» кредиту та відсотків за користування кредитом, оскільки відповідно до законодавства платіжні доручення з відбитками штампу банку та підписами відповідних посадових осіб є лише дорученням клієнта банку про виконання платежу, але це не може підтверджувати здійснення самого платежу. Крім того, суд не погодився з посиланням ТОВ «К.Г.Д.» на те, що накладання арешту на майно, вартість якого складала 33 204 010 грн., було неспівмірним з позовними вимогами. Застосовуючи захід забезпечення позову, суд виходив з предмета позову, яким було не тільки стягнення заборгованості, але й зобов’язання вчинити певні дії. Посилаючись на неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову предмету позовних вимог, відповідач не надав суду доказів, що підтверджували б вартість вищезазначеного об’єкту на час розгляду заяви, та не надав суду відомості про інше майно, яким можливо забезпечити позовні вимоги.
ТОВ «К.Г.Д.» 16 червня 2010 року звернулось до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на ухвалу від 4 червня 2010 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2010 року апеляційну скаргу було задоволено частково, ухвалу від 4 червня 2010 року скасовано, питання щодо скасування забезпечення позову направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції встановив, що заява відповідача про скасування заходів забезпечення позову надійшла до Київського районного суду м. Одеси 28 травня 2010 року. Всупереч вимогам статті 154 ЦПК України суд розглянув зазначене питання 4 червня 2010 року за відсутності відповідача ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк», який не був повідомлений про час та місце судового засідання у встановленому законом порядку. Також суд першої інстанції не перевірив та належним чином не встановив, чи дійсно змінені умови, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову, яку відповідач не оскаржив, і чи є підстави для скасування арешту зазначеного майна.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2011 року, постановленою під головуванням судді Реви С.В., задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «К.Г.Д.» про заміну майна у забезпеченні позову, скасовано арешт нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ «К.Г.Д.», а саме: на розважальний центр зі спортивно-оздоровчим комплексом, конгенерацією, приміщеннями громадського харчування та готельними номерами, та накладено арешт на рухоме майно, а саме: на самоскид «Камаз» 55111, бортовий «Камаз» 5320, дві бортові «Газелі» 33021, кран «Краз» 250, бортовий «Камаз» 5410, бортовий причіп ОДАЗ, бортовий «Камаз» 5320, бортовий «ЗІЛ» 130, автонавантажувач ПЕА-1.0, екскаватор ЕО 2621. При цьому суд дійшов висновку, що вартість нерухомого майна, на яке було накладено арешт 1 лютого 2010 року, значно перевищує ціну позову, а тому слід накласти арешт на рухоме майно, яке належить ТОВ «К.Г.Д.» та орієнтовно відповідає ціні позову.
За наслідками перевірки, проведеної на підставі доручення, член Вищої ради юстиції дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення судді Реви С.В. до дисциплінарної відповідальності, зокрема, з огляду на те, що ухвала Київського районного суду м. Одеси від 1 лютого 2010 року про вжиття заходів забезпечення позову не скасована в апеляційному чи касаційному порядку.
Вища рада юстиції погоджується з таким висновком члена Вищої ради юстиції. Тому відповідні пояснення судді Реви С.В. заслуговують на увагу.
Разом з тим, не заслуговують на увагу пояснення судді Реви С.В. щодо направлення ним листа ТОВ «К.Г.Д.» про надання іншого майна для забезпечення позову, яке було б співмірним заявленим позовним вимогам, оскільки цей лист був направлений судом 25 січня 2011 року, тобто після скасування апеляційним судом Одеської області ухвали Київського районного суду м. Одеси від 4 червня 2010 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову.
Разом з тим, Вища рада юстиції вважає, що ВККС України порушено порядок здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді Реви С.В.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Однак в рішенні ВККС України від 26 травня 2011 року відсутні відомості, що характеризують суддю Реву С.В. У матеріалах дисциплінарної справи таких відомостей, в тому числі характеристики на суддю Реву С.В., також немає.
Крім того, Вища рада юстиції вважає, що ВККС України порушила строк притягнення судді Реви С.В. до дисциплінарної відповідальності за порушення, допущені при постановленні ухвали від 1 лютого 2010 року про забезпечення позову.
Так, днем вчинення дисциплінарного проступку є 1 лютого 2010 року, тобто день постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців з дня відкриття ВККС України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Відповідно до інформації, наданої ТУ ДСА в Одеській області (лист № 3-2410 від 28 вересня 2011 року), суддя Рева С.В. у період з 1 лютого 2010 року по 1 лютого 2011 року перебував у відпустці: з 7 червня по 25 червня 2010 року, з 6 вересня по 24 вересня 2010 року та з 5 січня по 14 січня 2011 року.
Таким чином, враховуючи час перебування судді Реви С.В. у відпустці, строк притягнення судді Реви С.В. до дисциплінарної відповідальності закінчився 21 березня 2011 року, а дисциплінарне стягнення накладено на суддю 26 травня 2011 року.
Враховуючи викладене, Вища рада юстиції, керуючись статтями 27, 46 Закону України «Про Вищу раду юстиції», підпунктом «а» пункту 7 § 3 глави 2 розділу I, главою 4 розділу II Регламенту Вищої ради юстиції,
вирішила:
1. Скаргу судді Київського районного суду м. Одеси Реви Сергія Вікторовича від 17 липня 2011 року задовольнити.
2. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 1629/Дп-11 від 26 травня 2011 року стосовно судді Київського районного суду м. Одеси Реви Сергія Вікторовича скасувати.
3. Провадження у дисциплінарній справі стосовно судді Київського районного суду м. Одеси Реви Сергія Вікторовича закрити.
Голова Вищої ради юстиції В.М. Колесниченко
