Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Волковицькою Наталею Олександрівною за заявами заступника прокурора Шевченківського району міста Києва Гавриша Романа Вікторовича та Зеніч Ніни Олександрівни стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Людмили Григорівни та апеляційного суду міста Києва Беця Олександра Вадимовича,
встановила:
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 12 грудня 2014 року надійшла заява заступника прокурора Шевченківського району міста Києва Гавриша Р.В. та 15 грудня 2014 року заява Зеніч Н.О. про проведення спеціальної перевірки стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Л.Г. та апеляційного суду міста Києва Беця О.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заявах автори зазначили, що суддя Козятник Л.Г. 8, 14, 17 і 31 січня, а також 6 та 14 лютого 2014 року прийняла постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі статті 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу. Суддя апеляційного суду міста Києва Бець О.В. залишив постанову суду першої інстанції від 17 січня 2014 року стосовно ОСОБА_6 без змін. У зв’язку з чим названі судді підлягають перевірці відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).
Згідно з вимогами частини першої та другої статті 2 закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року, у якому зазначено, що Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом секретаря ТСК Соловйової М.М. від 15 лютого 2016 року № 1952/0/9-16 2 заяви заступника прокурора Шевченківського району м. Києва Гавриша Р.В. і Зеніч Н.О. стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Л.Г. та апеляційного суду міста Києва Беця О.В., а також пов’язані з їх розглядом документи направлені до розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки ТСК не встигла прийняти по них рішення до закінчення своїх повноважень.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 19 травня 2016 року вказані заяви як такі, що передані ТСК та відносно яких не було прийнято рішення, розподілені члену Вищої ради юстиції Волковицькій Н.О.
На засіданні 26 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції за заявою заступника прокурора Шевченківського району міста Києва Гавриша Р.В. прийняти ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Л.Г., а заяву Зеніч Н.О. стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Л.Г. та апеляційного суду міста Києва Беця О.В. залишити без розгляду, з огляду на таке.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Волковицьку Н.О., врахувавши висновок дисциплінарної секції та письмові пояснення судді, Вища рада юстиції погоджується з висновком про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Л.Г. з огляду на таке.
Козятник Людмила Григорівна Указом Президента України від 13 липня 2010 року № 767/2010 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва. Є суддею зі спеціалізацією з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення.
Зі змісту характеристики, наданої головою Шевченківського районного суду міста Києва Савицьким О.А., вбачається, що Козятник Л.Г. зарекомендувала себе позитивно, є досвідченим, кваліфікованим суддею. Належним чином виконує обов’язки з відправлення правосуддя, вживаючи всіх необхідних заходів для забезпечення повного, всебічного і об’єктивного з’ясування обставин справ. Суддя постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. В колективі користується повагою співробітників суду.
За період роботи на посаді судді Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Л.Г. до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.
Бець Олександр Володимирович рішенням Київської міської ради народних депутатів І сесії ХХІІ скликання від 25 жовтня 1994 року № 32 обраний суддею Дарницького районного суду міста Києва, Постановою Верховної Ради України від 23 вересня 1999 року № 1101-XIV обраний суддею безстроково, Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2757 обраний суддею апеляційного суду міста Києва.
У своїй заяві до ТСК заступник прокурора Шевченківського району міста Києва Гавриш Р.В. просить провести перевірку дій судді Козятник Л.Г. у зв’язку з прийняттям нею постанов про накладення адміністративного стягнення (постанова від 14 січня 2-14 року у справі № ___________, постанова від 31 січня 2014 року у справі № ___________, постанова від 6 лютого 2014 року у справі № ___________, постанова від 14 лютого 2014 року у справі № ___________, постанова від 8 січня 2014 року у справі № ___________) на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів таких рішень: про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
Водночас справа ОСОБА_1 (№ ___________) стосується правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 122 КУпАП, а саме порушення, що спричинило створення аварійної обстановки: примусило інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Тому постанова у справі № ___________ не є предметом перевірки відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Судові рішення у справах № ___________, ___________, ___________, ___________ підпадають під дію пункту 4 частини першої статті 3 цього Закону.
Перевіркою встановлено таке.
У справі № _____стосовно ОСОБА_2.
Адміністративний матеріал за статтею 1222 КУпАП відносно ОСОБА_2. надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 8 січня 2014 року.
До матеріалів справи додано рапорт інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ ВМС України у міста Києві Пікожа Д.В. від 29 грудня 2013 року, протокол про адміністративне правопорушення, складений старшим інспектором ВДАІ Сидоренком А.М. на підставі даних вказаного рапорту, рапорт ст. інспектора ВДАІ Сидоренка А.М. та письмове пояснення ОСОБА_2 від 4 січня 2014 року.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_2 готовий сприяти суду, просить викликати на засідання.
Розглянувши справу, суд встановив, що 29 грудня 2013 року о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки _______, по вул. Богатирській, № 3, в місті Києві, не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину не визнав, пояснив, що 29 грудня 2013 року, працюючи таксистом, рухався з вул. Костьольної в місті Києві в напрямку міста Вишгорода (віз пасажирів), при цьому попав у колону автомобілів з активістами Майдану Незалежності. В ході руху його не зупиняли працівники міліції, хоча останніх він бачив.
За результатами розгляду вищевказаної справи суддя Козятник Л.Г. 14 січня 2014 року прийняла постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Зі змісту постанови суду вбачається, що вина правопорушника підтверджується даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, та рапортах інспектора ДПС Пікожа Д.В. від 29 грудня 2013 року і старшого інспектора ВДАІ Сидоренка А.М., при цьому останній зазначив, що автомобілем даної марки керував ОСОБА_2.
ОСОБА_2 оскаржив вказану постанову. Просив її скасувати, провадження у справі закрити. Постановою апеляційного суду м. Києва (суддя Лашевич В.М.) від 12 березня 2014 року вищенаведена постанова Шевченківського районного суду м. Києва скасована.
У постанові апеляційного суду вказано про неможливість доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, документами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, оскільки вони складені з чисельними порушеннями, допущеними під час їх оформлення. Зокрема, в рапортах, про які йдеться у постанові суду першої інстанції, не вказано статті КУпАП, якою передбачена відповідальність за вчинене правопорушення. Ці рапорти не містять жодної відмітки, що вони були надіслані у встановленому порядку згідно з Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС до відділу Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій населеного пункту за місцем реєстрації транспортного засобу, а також на них відсутні буд-які резолюції уповноважених осіб, на ім’я яких вони подавались. Тобто ці рапорти, а також протокол про адміністративне правопорушення є недопустимими доказами у цій справі, оскільки при їх складанні та використанні у роботі були допущені порушення, які унеможливлюють їх достовірність.
У справі № ___________стосовно ОСОБА_3
Адміністративний матеріал за статтею 1222 КУпАП відносно ОСОБА_3 надійшов до Шевченківського районного суду міста Києва 27 січня 2014 року.
До матеріалів справи додано рапорт інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ ВМС України у міста Києві Пікожа Д.В. від 29 грудня 2013 року, протокол про адміністративне правопорушення від 18 січня 2014 року № ___________, складений старшим інспектором ВДАІ Шевченківського РУ ГУ ВМС України в місті Києві Батожком М.А. на підставі даних цього рапорту, а також письмові пояснення ОСОБИ_3 та інших свідків (батька та чоловіка) від 22, 24 січня 2014 року .
У поясненні ОСОБА_3 зазначила, що представників ДАІ бачила, але ніхто з них не зупиняв. Сигнал про зупинку могла не помітити, оскільки рух на цій ділянці дороги був ускладнений через затор та велике скупчення автомобілів.
Справі присвоєно реєстраційний номер ___________ та передано судді Козятник Л.Г.
Про розгляд справи повідомлено телефонограмою.
Розглянувши справу, суд встановив, що 29 грудня 2013 року о 13 годині 34 хвилини ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ____, державний номерний знак ______, по вул. Богатирській, № 3, в м. Києві, не виконала вимогу працівника ДАІ про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, і не зупинилася, продовжила рух у напрямку міста Вишгорода, чим порушила п. 2.4 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 29 грудня 2013 року рухалась на автомобілі з міста Києва до батька на дачу в с. Богдани, яке знаходиться за містом Вишгородом. Під час руху на вул. Богатирській, вона потрапила у колону автомобілів з активістами Майдану Незалежності, які рухалися в 4-5 рядах, вони були з прапорцями і подавали звукові сигнали. В колоні ОСОБА_3 рухалась в крайній лівій смузі і не могла фізично помітити працівників ДАІ.
За результатами розгляду вищевказаної справи суддя Козятник Л.Г. 31 січня 2014 року прийняла постанову про визнання ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Зі змісту постанови суду вбачається, що вина правопорушника, незважаючи на фактичне заперечення своєї вини, підтверджується даними, що містяться у матеріалах справи, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ ВМС України у м. Києві Пікожа Д.В. від 29 грудня 2013 року.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Так, суд узяв до уваги дані про особу, а саме, що вона працює, раніше притягалась до адміністративної відповідальності, що свідчить про недодержання нею Правил дорожнього руху України, суб’єктивне ставлення до вчиненого правопорушення та наявність вини ОСОБА_3 у формі прямого умислу на невиконання законної вимоги працівника міліції про зупинку.
ОСОБА_3 оскаржила вказану постанову. Просила її скасувати, провадження у справі закрити. Постановою апеляційного суду м. Києва (суддя Одинець В.М.) від 6 березня 2014 року вищенаведена постанова Шевченківського районного суду міста Києва скасована.
В постанові апеляційного суду зазначено, що судом першої інстанції не повно вивчено матеріали справи, не дано їм належної оцінки і прийняте рішення не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення був рапорт інспектора ВДАІ від 29 грудня 2013 року, а протокол складений тільки 18 січня 2014 року. Крім рапорту співробітників ДАІ, інших доказів вказаного правопорушення в справі не наведено.
У справі № ___________стосовно ОСОБА_4
Адміністративний матеріал за статтею 1222 КУпАП відносно ОСОБА_4 надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 31 січня2014 року.
До матеріалів справи додано рапорт інспектора ДПС 1 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУМВС України у м. Києві Кошового О.П. від 29 грудня 2013 року про скоєння правопорушення по вул. Богатирській, № 32-е в м. Києві, протокол про адміністративне правопорушення № ___________, складений на підставі даних цього рапорту.
У протоколі вказано, що водій від підпису та ознайомлення з протоколом відмовився у присутності двох свідків.
Справі присвоєно реєстраційний номер ___________ та передано судді Козятник Л.Г.
Про розгляд справи повідомлено телефонограмою.
Однак у листі від 4 січня 2014 року, що міститься у матеріалах справи, ОСОБА_4 зазначив, що повісток про виклик до суду не отримував, про засідання дізнався раптово, просив надати можливість ознайомитися з матеріалами справи.
Розглянувши справу, суд встановив, що 29 грудня 2013 року о 13 годині 41 хвилини ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ____, державний номерний знак ______, по вул. Богатирській, № 32, в м. Києві, не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину не визнав, пояснив, що 14 січня 2014 року його зупинили працівники ДАІ на вул. Червоноармійській, після перевірки документів повідомили, що він 29 грудня 2013 року не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України. Щодо ОСОБА_4 був складений протокол про порушення ним вимог п. 2.4 ПДР. Однак останній відмовився його підписати, оскільки не вважав себе винним. ОСОБА_4 вказав, що він дійсно рухався на вказаному автомобілі у напрямку Київського моря, висловлюючи у такій спосіб свою незгоду з чинною владою. Під час руху його не зупиняли працівники ДАІ, хоча він їх бачив.
За результатами розгляду вищевказаної справи суддя Козятник Л.Г. 6 лютого 2014 року прийняла постанову про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
При цьому суд дійшов висновку, що вина правопорушника доведена повністю і підтверджується фактичними даними, які містяться у матеріалах справи, а саме в протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті інспектора ДПС ДАІ Кошового О.П. від 29 грудня 2013 року.
ОСОБА_4 оскаржив вказану постанову. Просив її скасувати, провадження у справі закрити. Постановою апеляційного суду міста Києва (суддя Мороз І.М.) від 6 березня 2014 року вищенаведена постанова Шевченківського районного суду міста Києва скасована.
В постанові апеляційного суду зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на суперечності, які містяться в матеріалах справи щодо місця зупинки інспектором ДПС, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначена адреса: м. Київ, вул. Богатирська, 32, а у рапорті інспектора – м. Київ, вул. Богатирська, 32-е. А сам протокол містить зазначення свідків обставин відмови ОСОБА_4 від підпису, який складався 14 січня 2014 року, а не свідків обставин вчинення водієм правопорушення 29 грудня 2013 року. Сам рапорт не містив безпосередньої вказівки, які саме вимоги ПДР порушив водій автомобіля «Шкода». Отже, наведене вказує про недоведеність вчинення Івановим Я.О. у зазначений час та місці порушень п. 2.4 ПДР.
У справі № ___________стосовно ОСОБА_5
Адміністративний матеріал за статтею 1222 КУпАП відносно ОСОБА_5 надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 31 січня 2014 року.
До матеріалів справи додано рапорт інспектора ДПС 4 взводу 1 батальйону ДПС ДАІ ГУ ВМС України у м. Києві Кузя І.М. від 14 січня 2014 року, складений ним протокол про адміністративне правопорушення від 14 січня серія АБ2 № ___________, рапорт інспектора ДПС 3 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ ГУ ВМС України в місті Києві Каракана О.С. від 14 січня 2014 року.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій від надання пояснень відмовився.
Справі присвоєно реєстраційний номер ___________ і передано судді Козятник Л.Г.
Про розгляд справи повідомлено повісткою про виклик до суду.
Розглянувши справу, суд встановив, що 14 січня 2014 року о 1 години 43 хвилини ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки ____, державний номерний знак ______, по вул. Воровського, № 19, в м. Києві, не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України. В подальшому був зупинений на площі Перемоги та стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_5 не з’явився, про місце та час розгляду справи належним чином був повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
За результатами розгляду вищевказаної справи суддя Козятник Л.Г. 14 лютого 2014 року прийняла постанову про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Зі змісту постанови суду вбачається, що вина правопорушника доведена повністю і підтверджується фактичними даними, які містяться у матеріалах справи, а саме в протоколі про адміністративне правопорушення та рапортах інспекторів ДПС ДАІ Кузя І.М. та Каракана О.С. від 14 січня 2014 року.
ОСОБА_5 оскаржив вказану постанову. Просив її скасувати, провадження у справі закрити. Разом з тим подав заяву, в якій просив апеляційну скаргу не розглядати, а закрити справу за статтею 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність деяких законів України» від 21 лютого 2014 року. Постановою апеляційного суду м. Києва (суддя Верховець Т.М.) від 18 березня 2014 року заяву задоволено. ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності звільнено на підставі вказаного Закону.
У справі № ___________стосовно ОСОБА_6.
Адміністративний матеріал за статтею 1222 КУпАП відносно ОСОБА_6 надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 8 січня 2014 року.
До матеріалів справи додано рапорт інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУГУ ВМС України у м. Києві Пікожа Д.В. від 29 грудня 2013 року та протокол про адміністративне правопорушення серія АБ2 № ___________, складений інспектором дізнання ВДАІ Шевченківського РУ в місті Києві Самченком A.A. 4 січня 2014 року на підставі даних цього рапорту.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_6 до відділу ДАІ не з’явилася.
Справі присвоєно реєстраційний номер ___________ і передано судді Козятник Л.Г.
Про розгляд справи повідомлено телефонограмою.
Розглянувши справу, суд встановив, що 29 грудня 2013 року о 13 годині 43 хвилини ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки ___, державний номерний знак ______, рухалась по вул. Богатирській, № 3, в м. Києві, подавала звуковий сигнал, не виконала вимогу працівника ДАІ про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушила п.п. 2.4, 9.5 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_6 не визнала своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень, пояснила, що вона не рухалася на автомобілі за вказаною адресою, а тому не могла вчинити порушень ПДР. Водночас ОСОБА_6 не заперечила факту перебування її у вказаний день на вказаній вулиці та руху на автомобілі марки _____ з іншими автомобілями в напрямку Межигір’я під час проведення мирної акції. Свідок ОСОБА_7, який перебував у цьому автомобілі, вказав, що ОСОБА_6 не подавала звукових сигналів і її не зупиняли співробітники ДАІ, вони не проїжджали по вул. Богатирській, 3. Вказане підтвердили інші свідки, які брали участь у судовому засіданні.
За результатами розгляду вищевказаної справи суддя Козятник Л.Г. 17 січня 2014 року прийняла постанову про визнання ОСОБА_6 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
Зі змісту постанови вбачається, що вина ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, незважаючи на заперечення своєї вини, знайшла своє підтвердження згідно з дослідженими письмовими доказами у справі, а саме даними, що містяться у рапорті інспектора ДПС, який у судовому засіданні повністю підтвердив достовірність указаної у рапорті інформації, а також даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_6 оскаржила вказану постанову. Постановою апеляційного суду міста Києва (суддя Бець О.В.) від 19 лютого 2014 року вищенаведену постанову залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_6 – без задоволення.
У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що суд першої інстанції об’єктивно та неупереджено дослідив усі наявні докази, які містяться в матеріалах справи, дав їм належну оцінку в плані достовірності та достатності для висновків суду по суті справи щодо винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП
За скаргою ОСОБА_6 рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 листопада 2015 року № 3285/дп-15 було внесено рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення суддів Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Л.Г. та апеляційного суду міста Києва Беця О.В. з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України (за порушення присяги).
Судді Козятник Л.Г. та Бець О.В., не погоджуючись з рішенням Комісії, звернулися до Вищого адміністративного суду України з адміністративними позовами до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в яких просили визнати рішення від 18 листопада 2015 року № 3285/дп-15 протиправним та скасувати його.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2016 року у справі № 800/501/15 адміністративний позов Беця О.В. задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії від 18 листопада 2015 року № 3285/дп-15 у частині прийняття рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді апеляційного суду міста Києва Беця О.В.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року № 800/475/15 у задоволенні позову Козятник Л.Г. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.
Згідно з рішенням від 14 липня 2016 року Вища рада юстиції відмовила у внесенні подання Президентові України про звільнення Козятник Л.Г. з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги та залишила без розгляду рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо внесення подання про звільнення Беця О.В. з посади судді апеляційного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги.
Стаття 61 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З огляду на зазначене наявність рішення органу, який відповідно до закону уповноважений здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, про відмову у внесенні подання про звільнення судді з посади у зв’язку з порушенням присяги відповідно до статті 61 Конституції України виключає можливість відкриття дисциплінарної справи стосовно цього судді з тих самих підстав.
З огляду на вказане слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Шевченківського районного суду м. Києва Козятник Людмили Григорівни та апеляційного суду міста Києва Беця Олександра Вадимовича за заявою Зеніч Ніни Олександрівни.
У поясненнях суддя Козятник Л.Г. зазначила, що вважає заяву заступника прокурора Шевченківського району міста Києва Гавриша Р.В. щодо порушення нею присяги при розгляді справ про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 тиском на неї та помстою з боку працівників прокуратури у зв’язку з її принциповою позицією при розгляді кримінальних справ, а також систематичним інформуванням прокуратури вищого рівня про недоліки в організації роботи прокурорів указаної прокуратури при здійсненні процесуального керівництва та підтриманні державного обвинувачення в суді. Вважає, що нею не розглядалися справи про адміністративні правопорушення щодо учасників масових акцій протесту.
Згідно зі статтею 2 Закону України ««Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на 14 січня 2014 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 вказаного Закону суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їхніх законних представників і адвоката.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов’язки органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду вищевказаних справ суддя Козятник Л.Г. зазначених вимог закону не виконала.
Так, суддя Козятник Л.Г. не обґрунтувала у кожній із розглянутих справ надання переваги протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту інспектора ДПС, не дослідивши їх на предмет належності та допустимості доказів, не встановила, чи правильно складені протоколи та інші матеріали про адміністративне правопорушення, не перевірила пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зазначали, що не порушували ПДР України 29 грудня 2013 року, а працівники ДАІ їх не зупиняли.
У справі відносно ОСОБА_3 суддя не дослідила пояснення свідків, відібрані інспектором ДАІ Батожком М.А. У справі стосовно Іванова Я.О. не встановила, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, оскільки в рапорті та протоколі про адміністративне правопорушення зазначені різні місця правопорушення, що суддею не досліджувалось.
Жодний з рапортів, на які суддя посилався як на доказ вини правопорушників, не містив посилань на винних осіб.
Тобто при ухваленні постанов суддя порушила принцип рівності перед законом і судом.
Також суддею не виконані вимоги статті 33 КУпАП, якою встановлені правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення та не з’ясовані дійсні обставини, що можуть пом’якшувати або обтяжувати відповідальність, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також характер вчиненого правопорушення.
Обираючи санкції стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суддя застосувала вид адміністративного стягнення, передбаченого статтею 1222 КУпАП – позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці відповідно без будь-якої мотивації.
Посилання на врахування судом характеру вчиненого правопорушення, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її майнового стану, ставлення до вчиненого та ступеня вини ніяким чином не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, у постановах суддя зазначила, що приймає до уваги наявність вини правопорушника у формі прямого умислу, не врахувавши, що згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності; передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Будь-яких доказів того, що дії осіб, які звинувачуються у правопорушенні, є умисними, у постановах не наведені.
Таким чином, з матеріалів перевірки вбачається, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Л.Г. під час розгляду вищенаведених справ систематично не дотримувалася вимог щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи та вирішення їх відповідно до закону, що викликає сумнів у її об’єктивності та неупередженості.
Наведені у поясненнях суддею Козятник Л.Г. доводи не спростовують встановлені перевіркою обставини.
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Конституційний Суд України у пункті 4.2. рішення № 23-рп/2010 (справа за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 141 Кодексу України про адміністративні правопорушення) наголосив, що статтями 245, 247, 249, 252, 280 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Вказані порушення норм адміністративного права можуть свідчити про те, що Козятник Л.Г. було знехтувано обов’язком судді щодо здійснення правосуддя у чіткій відповідності із законом та на засадах верховенства права, тобто вчинено дії, які суперечать вимогам пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час прийняття постанов), згідно з яким суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
За нормами статті 55 вказаного Закону присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Порушенням присяги за визначенням частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, чинній на момент прийняття постанов) визнавалося, в тому числі, вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Допущені суддею Козятник Л.Г. неодноразові порушення норм права під час розгляду справ про адміністративне правопорушення свідчать про несумлінне ставлення судді до виконання своїх обов’язків, викликають сумнів у її об’єктивності та неупередженості, що порочить звання судді та принижує авторитет правосуддя, в зв’язку з чим в її діях убачаються ознаки порушення присяги.
За змістом норм Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею вищевказаних дій, законодавцем не були встановлені строки давності притягнення судді до відповідальності з підстав порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим ніж три роки із дня вчинення проступку (частина четверта статті 96 Закону).
Запровадження такого строку є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому в силу положень статті 58 Конституції України повинен бути застосований.
Зважаючи на встановлені обставини, зазначений строк застосування дисциплінарного стягнення не сплинув. Таким чином, перешкод для розгляду питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги не вбачається.
З огляду на зазначене Вища рада юстиції вважає, що є підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Л.Г.
Вища рада юстиції, враховуючи викладене, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
ухвалила:
1) відкрити дисциплінарну справу за заявою заступника прокурора Шевченківського району міста Києва Гавриша Р.В. стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Людмили Григорівни.
2) відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Козятник Людмили Григорівни та апеляційного суду міста Києва Беця Олександра Вадимовича за заявою Зеніч Н.О.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
