Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Мірошниченком Анатолієм Миколайовичем за заявами голови ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Підкурганного Володимира Володимировича,
встановила:
до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 15 та 16 грудня 2014 року надійшли заяви голови ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. (вх. № 533/13/13-14, № 533/58/13-14) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Підкурганного В.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У своїх заявах Михайловський А.В. зазначив, що суддя прийняв рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, а тому повинен пройти перевірку відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.
Згідно із частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону.
Частиною п’ятою статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» передбачено, що заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції вказана заява передана для проведення перевірки члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М.
Під час проведення перевірки встановлено таке.
Підкурганний Володимир Володимирович Указом Президента України від 6 серпня 2010 року № 802/2010 призначений строком на п’ять років на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області. Згідно з характеристикою, наданою в.о. голови Вишгородського районного суду Київської області, Підкурганний В.В. зарекомендував себе як досвідчений фахівець з високим рівнем знань у всіх галузях права. До дисциплінарної відповідальності не притягувався. Згідно з наказом голови Вишгородського районного суду Київської області від 16 січня 2012 року № 2 на Підкурганного В.В. було покладено виконання обов’язків голови цього суду, які він виконував до 17 квітня 2014 року.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області (суддя Підкурганний В.В.) від 24 січня 2014 року (справа про адміністративне правопорушення № ___________) громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці. У подальшому постановою Вишгородського районного суду Київської області від 28 лютого 2014 року попередню постанову цього суду скасовано, ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року.
У поясненнях від 9 квітня 2015 року суддя Підкурганний В.В. зазначив, що при розгляді вказаної справи суд керувався нормами, закріпленими у статтях 251, 276, 277, 278, 279, 280 КУпАП, а також звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не надав суду належних доказів, які б свідчили про його невинуватість та на підставі яких суд мав право прийняти рішення про закриття провадження у справі в порядку статті 247 КУпАП.
Ухвалюючи постанову від 24 січня 2014 року, як на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суддя Підкурганний В.В. посилався на рапорт командира взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Гусєва О.Г. від 1 січня 2014 року.
Суддя не обґрунтував свого висновку про те, що за кермом автомобіля з державним номерним знаком АІ ____ СХ перебував саме ОСОБА_1, оскільки вказаний рапорт не містив вказівки на нього як на особу, яка вчинила правопорушення.
Окрім того, 17 січня 2014 року ОСОБА_1 надав до суду пояснення, вказавши, що 29 грудня приблизно о 12 годині він дійсно їхав з Києва в с. Старі Петрівці, однак ніхто з працівників ДАІ його не зупиняв. Більше того, на дорозі були затори, які не давали йому змоги рухатись зі швидкістю більше ніж 3–4 км/год. Судом не було надано належної оцінки поясненням ОСОБА_1
За таких умов висновок про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 є явно необґрунтованим і суперечить презумпції невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху у вигляді, зокрема, обмеження права керування транспортними засобами (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Необґрунтованим є і обрання суддею виду стягнення щодо ОСОБА_1 – позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці. Вказівка на врахування судом характеру та наслідків вчиненого правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її майнового стану, ставлення до вчиненого та ступеня вини має загальний характер і ніяк не узгоджується з матеріалами справи, у яких не зазначено про наслідки вчиненого правопорушення, а також майновий стан підозрюваного.
Допущені суддею Підкурганним В.В. при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 порушення у сукупності порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, свідчать про недотримання морально-етичних принципів поведінки судді.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області (суддя Підкурганний В.В.) від 16 січня 2014 року (справа про адміністративне правопорушення № ___________) громадянина ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 4 місяці.
У поясненнях від 9 квітня 2015 року суддя Підкурганний В.В. зазначив, що при розгляді вказаної справи суд керувався нормами, закріпленими у статтях 251, 276, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Ухвалюючи постанову від 16 січня 2014 року, як на підтвердження факту вчинення гр. ОСОБА_2 адміністративного правопорушення суддя Підкурганний В.В. посилався на рапорт командира взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Гусєва О.Г. від 1 січня 2014 року. При цьому рапорт не містив вказівок на те, що саме ОСОБА_2. керував транспортним засобом «Fiat Doblo» (номерний знак АІ ____ СХ).
ОСОБА_2 надав до суду пояснення від 15 січня 2014 року, вказавши, що під час руху по трасі Київ – Овруч у зазначений у протоколі день вимог щодо зупинки транспортного засобу від інспектора ДАІ не було. Протокол про адміністративне правопорушення ним був підписаний за адресою його реєстрації, куди приїхали працівники ДПС. За словами ОСОБА_2, інспектор ДАІ ввів його в оману, запевнивши, що за результатами розгляду протоколу на нього буде накладене адміністративне стягнення у вигляді попередження. Водночас працівник ДАІ стверджував, що у разі відмови ОСОБА_2 підписувати протокол про адміністративне правопорушення у інспектора ДАІ «будуть проблеми на роботі».
Також у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 вказав, що на час, зазначений у рапорті та протоколі, він перебував із сім’єю у місті Києві в гіпермаркеті «Епіцентр» на вул. Берковецькій, 6-В та магазині «Фокстрот» на Оболонському проспекті, 21-Б, на підтвердження чого додав копії касових чеків та гарантійного талона. Зокрема, касовий чек з гіпермаркету «Епіцентр К» датовано 29 грудня 2013 року, час 13:30, кількість позицій у чеку – 12.
У постанові від 16 січня 2014 року суддя Підкурганний В.В., проігнорувавши пояснення ОСОБА_2, обмежився лише невмотивовованим висновком, що заперечення ОСОБА_2 не спростовує доказів, які містяться в матеріалах справи. Наведене дає підстави для висновку про упередженість судді Підкурганного В.В.
Єдиними доказами вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, є рапорт, складений 1 січня 2014 року, в якому жодним чином не встановлено причетність ОСОБА_2 до цього правопорушення, а також протокол про адміністративне правопорушення, підписаний не на місці вчинення зафіксованого в ньому правопорушення.
За таких умов висновок про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 є необґрунтованим і суперечить як презумпції невинуватості, так і наявним матеріалам справи.
Необґрунтованим є і обрання суддею виду стягнення щодо ОСОБА_2– позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 4 місяці. Вказівка на врахуванням судом характеру та наслідків вчиненого правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її майнового стану, ставлення до вчиненого та ступеня вини має загальний характер і ніяк не узгоджується з матеріалами справи, у яких не зазначено про наслідки вчиненого правопорушення, майновий стан ОСОБА_2 і тим більше його ставлення до вчиненого – враховуючи, що ОСОБА_2 не брав участі у судовому засіданні.
Допущені суддею Підкурганним В.В. при розгляді адміністративної справи щодо ОСОБА_2 порушення у сукупності порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, свідчать про недотримання морально-етичних принципів поведінки судді.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області (суддя Підкурганний В.В.) від 31 січня 2014 року (адміністративний матеріал ___________) громадянина ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців. У подальшому постановою Вишгородського районного суду Київської області від 28 лютого 2014 року попередню постанову цього суду скасовано, ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року.
У поясненнях від 9 квітня 2015 року суддя Підкурганний В.В. зазначив, що при розгляді вказаної справи суд керувався нормами, закріпленими у статтях 251, 276, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Виносячи постанову від 31 січня 2014 року, як на підтвердження факту вчинення гр. ОСОБА_3 адміністративного правопорушення суддя Підкурганний В.В. посилався на рапорт старшого інспектора взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Прохорчука В.О. від 30 грудня 2013 року.
При цьому рапорт не містив вказівок на те, що саме Гуцул Р.В. керував транспортним засобом «Сузукі» (номерний знак СН ___________ АК).
8 січня 2014 року інспектором ДПС УДАІ м. Севастополя, прапорщиком міліції Шакурою Д.В. був складений протокол про те, що 29 грудня 2013 року ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП. Посилання на цей протокол було використане для обґрунтування висновку про вчинення Гуцулом Р.В. адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що рапорт не містив вказівки на особу, яка вчинила правопорушення, був складений не за місцем вчинення правопорушення, висновок про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 є явно необґрунтованим і суперечить презумпції невинуватості.
Необґрунтованим є і обрання суддею виду стягнення щодо ОСОБА_3 – позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців, що є максимальним стягненням, передбаченим санкцією статті. Вказівка на врахування судом характеру та наслідків вчиненого правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її майнового стану, ставлення до вчиненого та ступеня вини має загальний характер і ніяк не співвідноситься з матеріалами справи, у яких не зазначено про наслідки вчиненого правопорушення, майновий стан ОСОБА_3.
Справа стосовно Гуцула Р.В. надійшла до розгляду судді Підкурганному В.В. поза автоматизованим розподілом, чим порушено вимоги частини четвертої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Судовий розгляд проведено за відсутності ОСОБА_3. Водночас наявне у матеріалах справи повідомлення ОСОБА_3 про судовий розгляд, призначений на 31 січня 2014 року, датоване 27 січня 2014 року, відомості про його вручення ОСОБА_3 відсутні. За таких умов підстав для висновку про те, що ОСОБА_3 був повідомлений про розгляд справи належним чином, а отже, і для розгляду справи за відсутності особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, не було.
Також у матеріалах справи є довідка на запит суду про неможливість надання інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3, отримана судом 30 січня 2014 року, тобто ще до розгляду справи.
Усе наведене в сукупності свідчить про упередженість судді Підкурганного В.В. при розгляді справи стосовно ОСОБА_3.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області (суддя Підкурганний В.В.) від 31 січня 2014 року (адміністративний матеріал № ___________) громадянина ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці. У подальшому постановою Вишгородського районного суду Київської області від 28 лютого 2014 року попередню постанову цього суду скасовано, ОСОБА_4 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року.
У поясненнях від 9 квітня 2015 року суддя Підкурганний В.В. зазначив, що при розгляді вказаної справи суд керувався нормами, закріпленими у статтях 251, 276, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Ухвалюючи постанову від 31 січня 2014 року, як на підтвердження факту вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення суддя Підкурганний В.В. посилався на рапорт старшого інспектора 1 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві Дорошенка М.П. від 29 грудня 2013 року.
При цьому рапорт не містив вказівок на те, що саме ОСОБА_4 керував транспортним засобом «Фольксваген Транспортер» (номерний знак АА ___ КО).
Датою складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення (як зазначено в самому протоколі) є 19 січня 2013 року, при тому, що правопорушення, щодо якого складався протокол, було вчинено 29 грудня 2013 року.
Окрім цього, суддя не навів мотивів, з яких виходив, вважаючи доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення.
Необґрунтованим є і обрання суддею виду стягнення щодо ОСОБА_4 – позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці. Вказівка на врахування судом характеру та наслідків вчиненого правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її майнового стану, ставлення до вчиненого та ступеня вини має загальний характер і ніяк не узгоджується з матеріалами справи, у яких не зазначено про наслідки вчиненого правопорушення, а також майновий стан підозрюваного.
Справа стосовно ОСОБА_4 була розподілена для розгляду судді Підкурганному В.В. у неавтоматизованому режимі, чим порушено вимоги частини четвертої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також у матеріалах справи наявна довідка на запит суду про неможливість надання інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків Горобця І.В., отримана судом 30 січня 2014 року, тобто ще до розгляду справи.
Допущені суддею Підкурганним В.В. при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_4 порушення у сукупності порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, свідчать про недотримання морально-етичних принципів поведінки судді.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області (суддя Підкурганний В.В.) від 24 січня 2014 року (адміністративний матеріал № ___________) громадянина ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці. Зазначена постанова суду була скасована постановою апеляційного суду Київської області від 19 березня 2014 року.
У поясненнях від 9 квітня 2015 року суддя Підкурганний В.В. зазначив, що при розгляді вказаної справи суд керувався нормами, закріпленими у статтях 251, 276, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Ухвалюючи постанову від 24 січня 2014 року, як на підтвердження факту вчинення гр. ОСОБА_5 адміністративного правопорушення суддя Підкурганний В.В. посилався на рапорт командира взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Гусєва О.Г. від 29 грудня 2013 року.
При цьому рапорт не містив вказівок на те, що саме Шаповал О.Д. керував транспортним засобом «Фольксваген» (номерний знак АІ ___________АІ).
Протокол у справі про адміністративне правопорушення від 3 січня 2014 року серія АГ2 № 141107 стосовно ОСОБА_5 самим ОСОБА_5 не підписаний, відміток про відмову від підписання протоколу не містить.
Інших доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні вказаного правопорушення не наведено. За таких умов висновок про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_5 є необґрунтованим і суперечить презумпції невинуватості.
Справу про адміністративні правопорушення було розглянуто за відсутності ОСОБА_5, відомості про його належне повідомлення про розгляд справи у матеріалах справи відсутні. ОСОБА_5 надав докази на підтвердження того, що повідомлення про розгляд справи було отримано ним вже після такого розгляду – 25 січня 2014 року.
Необґрунтованим є і обрання суддею виду стягнення щодо ОСОБА_5 – позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці. Вказівка на врахування судом характеру та наслідків вчиненого правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її майнового стану, ставлення до вчиненого та ступеня вини має загальний характер і ніяк не узгоджується з матеріалами справи, у яких не зазначено про наслідки вчиненого правопорушення, майновий стан ОСОБА_5.
Допущені суддею Підкурганним В.В. при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_5 порушення у сукупності порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, свідчать про недотримання морально-етичних принципів поведінки судді.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області (суддя Підкурганний В.В.) від 17 січня 2014 року (справа про адміністративне правопорушення № ___________) громадянина ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. У подальшому постановою Вишгородського районного суду Київської області від 28 лютого 2014 року попередню постанову цього суду скасовано, ОСОБА_6 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року.
У поясненнях від 9 квітня 2015 року суддя Підкурганний В.В. зазначив, що при розгляді вказаної справи суд керувався нормами, закріпленими у статтях 251, 276, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Ухвалюючи постанову від 17 січня 2014 року, як на підтвердження факту вчинення гр. ОСОБА_6 адміністративного правопорушення суддя Підкурганний В.В. посилався на рапорт інспектора ДПС взводу № 2 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Рогача О.А. від 30 грудня 2013 року.
При цьому рапорт не містив вказівок на те, що саме ОСОБА_6 керував транспортним засобом «Лексус» (номерний знак BE____ АХ). Інших доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного правопорушення не встановлено.
За таких умов висновок про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_6 є необґрунтованим і суперечить презумпції невинуватості.
Допущені суддею Підкурганним В.В. при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_6 порушення порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, свідчать про недотримання морально-етичних принципів поведінки судді.
Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею відповідних постанов у справах про адміністративні правопорушення; частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на момент вчинення суддею Підкурганним В.В. дій, що є предметом перевірки) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, встановлені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині із внесенням змін до законодавства не змінилися.
Допущені суддею Підкурганним В.В. грубі порушення законодавства свідчать про необ’єктивний та упереджений розгляд ним справ про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вчинення ним дій, що порочать звання судді, а отже, його дії містять ознаки порушення присяги і можуть бути підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим ніж три роки із дня вчинення проступку (пункт четвертий статті 96 Закону).
Запровадження такого строку є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому в силу положень статті 58 Конституції України він повинен бути застосований.
Виходячи зі встановлених обставин, зазначений строк застосування притягнення до відповідальності не сплинув, тому перешкод для притягнення судді Підкурганного В.В. до відповідальності за порушення присяги, а отже – і для порушення дисциплінарної справи немає.
На підставі викладеного, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Підкурганного Володимира Володимировича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
