Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Лесько Аллою Олексіївною за скаргою Іващенка Владислава Івановича від 24 листопада 2014 року стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Ситникова Олександра Федотовича, Малиніна Віктора Володимировича, Швеця Віктора Володимировича,
встановила:
Ситников Олександр Федотович рішенням Запорізької обласної ради народних депутатів України від 21 грудня 1994 року № 7 обраний суддею Васильківського районного суду Запорізької області. Постановою Верховної Ради України від 2 березня 2000 року № 1496-IІІ обраний на посаду судді Васильківського районного суду Запорізької області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 9 липня 2003 року № 1072-ІV обраний на посаду судді апеляційного суду Запорізької області. Постановою Верховної Ради України від 22 грудня 2005 року № 3282-ІV обраний на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2350-VІ обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Малинін Віктор Володимирович Указом Президента України від 18 квітня 1997 року № 342/97 призначений строком на п’ять років на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області. Постановою Верховної Ради України від 7 лютого 2002 року № 3060-III обраний на посаду судді цього ж суду безстроково. Указом Президента України від 16 грудня 2002 року № 1160/2002 переведений на посаду судді Печерського районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2007 року № 1035-V обраний на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2350-VI обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Швець Віктор Володимирович з 1 червня по 12 листопада 1992 року виконував обов’язки народного судді Баглійського районного народного суду міста Дніпродзержинська, з 13 листопада 1992 року по 4 січня 2003 року був народним суддею цього ж суду. Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 335-ІV обраний безстроково на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року № 309-VІІ обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
До Вищої ради юстиції 1 грудня 2014 року надійшла скарга Іващенка В.І. від 24 листопада 2014 року щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) Ситникова О.Ф., Малиніна В.В., Швеця В.В.
Автор скарги вказав на те, що колегією суддів ВАСУ у складі Ситникова О.Ф. (суддя-доповідач), Малиніна В.В., Швеця В.В. були порушені норми процесуального права при розгляді його касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у справі № 2а-19422/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до апарату Ради національної безпеки та оборони України про зобов’язання перерахувати розмір допомоги за 2009 рік, виплату заборгованості та стягнення 1 672 грн. 82 коп. Зокрема зазначив, що цією колегією суддів було постановлено ухвалу від 30 вересня 2014 року без зазначення мотивів прийняття або відхилення аргументів його касаційної скарги. Також, на його думку, вказані судді, залишаючи без змін оскаржувані ним судові рішення, фактично позбавили його права на касаційне оскарження.
У зв’язку з викладеним Іващенко В.І. просив притягнути суддів ВАСУ Ситникова О.Ф., Малиніна В.В. та Швеця В.В. до дисциплінарної відповідальності
На підставі пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинено.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 9 вересня 2015 року скаргу Іващенка В.І. передано для розгляду члену Вищої ради юстиції Лесько А.О.
За результатами розгляду скарги Іващенка В.І. член Вищої ради юстиції Лесько А.О. запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВАСУ Ситникова О.Ф., Малиніна В.В., Швеця В.В. (висновок від 19 січня 2016 року).
На засіданні 5 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВАСУ Ситникова О.Ф., Малиніна В.В., Швеця В.В.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Лесько А.О., врахувавши висновок дисциплінарної секції та письмові пояснення суддів ВАСУ Ситникова О.Ф. і Швеця В.В., Вища рада юстиції вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Швеця В.В. необхідно відмовити, а скаргу Іващенка В.І. стосовно суддів ВАСУ Ситникова О.Ф., Малиніна В.В. слід залишити без розгляду з огляду на таке.
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до апарату Ради національної безпеки і оборони України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати перерахувати розміри допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік станом на 23 лютого 2009 року та виплатити їх заборгованість у розмірі 6 172 грн. 78 коп. та 1 672 грн. 82 коп. відшкодування майнової шкоди.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
До ВАСУ у вересні 2012 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на вказані судові рішення.
Відповідно до частини першої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у редакції, чинній на момент звернення із касаційною скаргою, касаційна скарга реєструється у день її надходження до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на вказані судові рішення відповідно до вимог частини першої вказаної статті була зареєстрована за № К/9991/55332/12 та передана судді-доповідачу Ситникову О.Ф.
Ухвалою судді ВАСУ Ситникова О.Ф. від 26 вересня 2014 року зазначену справу призначено до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 30 вересня 2014 року.
Відповідно до частини першої статті 220-1 КАС України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями статті 224 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ухвалою ВАСУ від 30 вересня 2014 року (колегія суддів у складі: Ситникова О.Ф., Малиніна В.В., Швеця В.В.) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року – без змін.
Постановляючи зазначену ухвалу, колегія суддів у складі Ситникова О.Ф., Малиніна В.В., Швеця В.В. виходила з того, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зміст оскаржуваних судових рішень та обставин, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 165 КАС України ухвала, що викладається окремим документом, складається, в тому числі, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Статя 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Верховною Радою України Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення в прецедентах Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що вказана колегія суддів ВАСУ при постановленні ухвали від 30 вересня 2014 року не допустила порушення норм процесуального права.
У письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради юстиції 28 грудня 2015 року, суддя ВАСУ Ситников О.Ф. зазначив, що в своїй скарзі, адресованій Вищій раді юстиції, Іващенко В.І. фактично висловлює свою незгоду з постановленою судом касаційної інстанції ухвалою. Зокрема зазначив, що ухвалою ВАСУ від 30 грудня 2014 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України вказаної справи. Також вказав, що перегляд судових рішень в адміністративних справах відповідно до вимог статті 235 КАС України здійснює Верховний Суд України.
У письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради юстиції 7 грудня 2015 року, суддя ВАСУ Швець В.В. зазначив, що ухвала ВАСУ від 30 вересня 2014 року була постановлена колегією суддів у складі Ситникова О.Ф., Малиніна В.В., Швеця В.В. відповідно до норм чинного на той час законодавства та з урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій. Також вказав, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 236 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Суддя ВАСУ Малинін В.В. не надав до Вищої ради юстиції своїх пояснень з приводу відомостей, викладених у цій скарзі.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Як зазначалося вище, скарга Іващенка В.І. надійшла до Вищої ради юстиції 1 грудня 2014 року.
У частині чотирнадцятій статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі скарги, зазначено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».
Відповідно до частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;
2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);
4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.
Отже, за результатами проведеної перевірки у діях суддів ВАСУ Ситникова О.Ф., Малиніна В.В., Швеця В.В. не встановлено ознак дисциплінарного проступку.
Вища рада юстиції не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності і обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Незгода заявника з постановленою суддями касаційної інстанції ухвалою не може бути підставою для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді.
Проте після засідання дисциплінарної секції Вищої ради юстиції, яке відбулося 5 липня 2016 року, Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 8 вересня 2016 року № 1515-VІІІ суддів ВАСУ Ситникова О.Ф. та Малиніна В.В. звільнено з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до пункту 4 абзацу 2 частини шостої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернення повертається без розгляду, якщо у ньому порушуються питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, звільнених з посади судді, суддів провадження щодо яких не підвідомче відповідному органу, що здійснює дисциплінарне провадження, а також суддів, повноваження яких припинено у зв’язку зі смертю.
У пункті 54 Регламенту Вищої ради юстиції (в редакції, затвердженій рішенням Вищої ради юстиції від 9 червня 2016 року № 1179/0/15-16) вказано: якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, заява (висновок, подання) залишається без розгляду.
З огляду на зазначене Вища рада юстиції вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВАСУ Швеця В.В. необхідно відмовити, скаргу Іващенка В.І. стосовно суддів ВАСУ Ситникова О.Ф. та Малиніна В.В. слід залишити без розгляду.
Вища рада юстиції, враховуючи викладені обставини, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтями 93, 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
вирішила:
1) відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Швеця Віктора Володимировича;
2) залишити скаргу Іващенка Владислава Івановича стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Ситникова Олександра Федотовича, Малиніна Віктора Володимировича без розгляду.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
