Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Мамонтовою Іриною Юріївною за скаргами Уйбіна Олега Петровича від 19, 21 березня 2014 року стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Олендера Ігоря Ярославовича, Головчук Світлани Володимирівни, Бутенка Володимира Івановича, Білуги Сергія Володимировича, Винокурова Костянтина Сергійовича та Стародуба Олександра Павловича,
встановила:
Олендер Ігор Ярославович Указом Президента України від 28 грудня 1999 року № 1624/99 призначений на посаду судді Миколаївського районного суду Львівської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 18 липня 2004 року № 2194-ІV обраний на посаду судді Галицького районного суду міста Львова безстроково. Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2006 року № 3432-ІV обраний на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду. Постановою Верховної Ради України від 20 червня 2013 року № 347-VІІ обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Головчук Світлана Володимирівна Указом Президента України від 19 січня 1998 року № 23/98 призначена на посаду судді Житомирського обласного суду в межах п’ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 15 липня 1999 року № 949-ХІV обрана на посаду судді Житомирського обласного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 25 вересня 2008 року № 597-VІ обрана на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Бутенко Володимир Іванович з 21 червня 1982 року по 6 липня 1987 року працював народним суддею Антрацитівського міського народного суду Ворошиловградської області. З 7 липня 1987 року по 1 лютого 1991 року був членом Ворошиловградського обласного суду. Постановою Верховної Ради Української РСР від 25 червня 1991 року № 1257-XII обраний членом Харківського обласного суду. Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2001 року № 2521-ІІІ обраний на посаду судді Харківського обласного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року № 1393-IV обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України безстроково. Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року звільнений з посади судді Вищого адміністративного суду України.
Білуга Сергій Володимирович Указом Президента України від 27 березня 1998 року № 227/98 призначений суддею Кіровоградського обласного суду строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 9 липня 2003 року № 1072-IV обраний на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 2 червня 2005 року № 2638-IV обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України. Постановою Верховної Ради України від 5 липня 2016 року № 1433-VIII звільнений з посади судді Вищого адміністративного суду України.
Винокуров Костянтин Сергійович Указом Президента України від 27 серпня 2007 року № 790/2007 призначений на посаду судді окружного адміністративного суду міста Києва строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2012 року № 4919-VІ обраний на посаду судді окружного адміністративного суду міста Києва безстроково. Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 2013 року № 593-VІІ обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Стародуб Олександр Павлович Указом Президента України від 14 серпня 2003 року № 802/2003 призначений на посаду судді Личаківського районного суду міста Львова строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року № 628-VІ обраний на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2763-VІ обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
До Вищої ради юстиції 21 березня 2014 року (вх. № У-753/0/7-14) надійшла скарга Уйбіна О.П. від 19 березня 2014 року щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) Олендера І.Я. Крім того, 4 квітня 2014 року (вх. № У-753/6/7-14, № У-753/7/7-14, № У-753/8/7-14 та № У-753/9/7-14) надійшли скарги від 21 березня 2014 року стосовно суддів ВАСУ Головчук С.В., Бутенка В.І., Білуги С.В., Винокурова К.С. та Стародуба О.П.
Як вважає автор скарг, суддями ВАСУ порушено присягу судді у зв’язку із допущенням істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, які пов’язані з відмовою у доступі до правосуддя.
У зв’язку з цим просить внести відповідні подання про звільнення зазначених суддів з посад.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 31 липня та 25 вересня 2015 року вказані скарги передані члену Вищої ради юстиції Мамонтовій І.Ю. для проведення перевірки.
За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Мамонтова І.Ю. дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВАСУ Олендера І.Я., Головчук С.В., Бутенка В.І., Білуги С.В., Винокурова К.С., Стародуба О.П. (висновок від 29 червня 2016 року).
На засіданні 12 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВАСУ Олендера І.Я., Головчук С.В., Бутенка В.І., Винокурова К.С., Стародуба О.П. та залишити без розгляду скаргу Уйбіна О.П. в частині стосовно судді ВАСУ Білуги С.В.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Мамонтову І.Ю., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВАСУ Олендера І.Я., Головчук С.В., Винокурова К.С., Стародуба О.П. та залишити без розгляду скаргу Уйбіна О.П. в частині стосовно суддів ВАСУ Білуги С.В., Бутенка В.І. з огляду на таке.
У січні 2012 року на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, яка була йому надана при оскарженні рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 5 липня 2013 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 5 липня 2013 року залишено без задоволення.
ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України була направлена касаційна скарга на зазначені вище рішення.
У своїй касаційній скарзі заявник повідомив, що згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій без сплати ним судового збору.
Ухвалою судді ВАСУ Олендера І.Я. від 29 листопада 2013 року вказану касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року та постанову Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 5 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України про відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок держави залишено без руху у зв’язку з її невідповідністю статті 213 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАСУ) та надано строк на її виконання.
ОСОБА_1 у визначений цією ухвалою строк частково усунуто недоліки касаційної скарги.
Суддею ВАСУ Олендером І.Я. постановлено ухвалу від 26 грудня 2013 року про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 з посиланням на те, що у встановлений судом строк скаржник не повністю усунув недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі судді ВАСУ від 29 листопада 2013 року, а саме не надав документа про сплату судового збору або копії документа, який надає право на пільги щодо його сплати.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою від 26 грудня 2013 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України через ВАСУ із заявою про її перегляд.
Ухвалою колегії суддів ВАСУ Стародуба О.П. – доповідача, Білуги С.В., Бутенка В.І., Винокурова К.С. та Головчук С.В. від 10 лютого 2014 року у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України про відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок держави відмовлено.
У своїх поясненнях, наданих Вищій раді юстиції, суддя ВАСУ Олендер І.Я. зазначив, що ухвалою від 26 грудня 2013 року ОСОБА_1 повернуто касаційну скаргу у зв’язку з неусуненням у повному обсязі недоліків касаційної скарги, оскільки не було надано документа про сплату судового збору або копії документа, який надає право на пільги щодо його сплати. Вирішуючи питання про необхідність сплати судового збору, він керувався міркуваннями, що збігалися з позицією суддів судової палати, у складі якої він перебував. З приводу заяв Уйбіна О.П. про відмову у доступі до правосуддя суддя повідомив, що повернення касаційної скарги не позбавляє права останнього на повторне подання такої у порядку, встановленому законом, зазначивши про відсутність такої відмови з підстав, непередбачених законом.
Судді ВАСУ Стародуб О.П., Головчук С.В., Бутенко В.І. та Білуга С.В. у наданих Вищій раді юстиції поясненнях повідомили, що, постановляючи ухвалу про відмову у допуску до провадження Верховного Суду України, колегія суддів керувалась статтями 235-240 КАСУ та виходила з того, що, постановляючи ухвалу, про перегляд якої подано заяву, касаційним судом вирішувалось процесуальне питання повернення касаційної скарги і норми матеріального права при цьому судом не застосовувались.
Судді Винокурову К.С. було запропоновано надати пояснення стосовно обставин, викладених у скаргах, однак, як вбачається з листа в.о. голови ВАСУ Цуркана М.І., суддя Винокуров К.С. відповідно до наказу ВАСУ від 16 березня 2015 року № 56-вн перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вивчивши матеріали перевірки, є підстави вважати, що доводи заявника про вчинення суддями ВАСУ Олендером І.Я., Головчук С.В., Бутенком В.І., Білугою С.В., Винокуровим К.С. та Стародубом О.П. дисциплінарного правопорушення не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що суди діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судового рішення, крім випадків, встановлених законом, є однією з основних засад судочинства.
Відповідно до частини п’ятої статті 213 КАСУ до касаційної скарги, окрім іншого, додається документ про сплату судового збору.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судовий збір справляється за подання до суду, у тому числі й касаційних скарг на судові рішення.
Частиною третьою статті 214 КАСУ передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 КАСУ застосовується правило статті 108 КАСУ, а тому вона повинна бути залишена без руху до усунення скаржником зазначених недоліків, а у разі неусунення недоліків – повернута.
Відповідно до вказаних норм зазначеного Закону суддею ВАСУ Олендером І.Я. були постановлені ухвали від 29 листопада 2013 року – про залишення без руху та 26 грудня 2013 року – про повернення вказаної касаційної скарги.
Також, не погоджуючись із ухвалою судді ВАСУ Олендера І.Я. від 26 грудня 2013 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд зазначеної ухвали ВАСУ від 26 грудня 2013 року.
Згідно зі статтею 327 КАСУ (у редакції, чинній на час подання відповідної заяви) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Ухвалою колегії суддів ВАСУ Стародуба О.П., Білуги С.В., Бутенка В.І., Винокурова К.С. та Головчук С.В. у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України про відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок держави відмовлено.
Як убачається зі скарг Уйбіна О.П., він фактично не погоджується з судовим рішенням.
Проте відповідно до чинного законодавства України Вища рада юстиції, як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур.
Дисциплінарне провадження має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону, за винятком випадків умисного або через недбалість порушення норм процесуального права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Проте умисного або через недбалість порушення суддями норм права чи неналежного їх ставлення до службових обов’язків проведеною перевіркою встановлено не було.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на час прийняття рішення та яка узгоджується зі статтею 55 вказаного Закону у чинній редакції, суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності вказаним Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності вказаним Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на час прийняття рішення, передбачені підстави дисциплінарної відповідальності судді, а саме зазначено про те, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, серед іншого, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову; невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі, зокрема, порушення суддею присяги.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на момент постановлення зазначених вище ухвал) порушенням суддею присяги визнавалося, у тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’ктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження стосовно звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги у цій частині з внесенням змін до законодавства не змінилися.
З огляду на встановлені у ході проведеної перевірки обставини та факти є підстави вважати, що викладені у скаргах Уйбіна О.П. відомості не свідчать про наявність у діях суддів ВАСУ Олендера І.Я., Головчук С.В., Бутенка В.І., Білуги С.В. та Стародуба О.П. ознак порушення присяги судді.
Крім того, під час перевірки у поведінці суддів не було виявлено ознак дисциплінарного правопорушення, які відповідно до частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
Також у ході перевірки встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 5 липня 2016 року № 1433-VІІІ Білугу С.В. звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року Бутенка В.І. звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку.
За змістом положень статей 52, 92-99 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження здійснюється щодо судді, який відправляє правосуддя в одному з судів України.
Згідно із частиною третьою статті 122 вказаного Закону повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
З огляду на те, що звільнення судді з посади є юридичним фактом припинення повноважень судді, підстав для здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Білуги С.В. та Бутенка В.І. немає.
Відповідно до пункту 54 Регламенту Вищої ради юстиції, якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, заява (висновок, подання) залишається без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції», пунктом 54 Регламенту Вищої ради юстиції, Вища рада юстиції
вирішила:
- відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Олендера Ігоря Ярославовича, Головчук Світлани Володимирівни, Винокурова Костянтина Сергійовича, Стародуба Олександра Павловича;
- залишити без розгляду скаргу Уйбіна Олега Петровича в частині стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Білуги Сергія Володимировича, Бутенка Володимира Івановича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
