Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Соснівського районного суду міста Черкас Орленка Володимира Васильовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 1 липня 2017 року (вх. № 1328/0/6-17) надійшла скарга судді Соснівського районного суду міста Черкас Орленка В.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 3 липня 2017 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.
Скаргу судді Орленка В.В. подано з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про необґрунтованість скарги судді Орленка В.В. та відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17.
Суддя Орленко В.В., прокуратура Черкаської області, координатор координаційної ради Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» Феофілова В.В. та Краснянчук Р.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Суддя Орленко В.В. у засіданні Вищої ради правосуддя надав усні пояснення та просив задовольнити його скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., суддю Орленка В.В., дійшла висновку, що скарга зазначеного судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17 притягнуто суддю Орленка В.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади за результатами розгляду заяв заступника прокурора Черкаської області Семенова В.В., координатора координаційної ради Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» Феофілової В.В. та Краснянчука Р.В.
Допущені суддею істотні порушення норм процесуального права Третя Дисциплінарна палата кваліфікувала як істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді, на підставі чого вирішила притягнути суддю Орленка В.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення його з посади судді.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлені такі обставини під час розгляду суддею Орленком В.В. справ №№ 712/816/14-к (підозрюваний ОСОБА_1), 712/817/14-к (підозрюваний ОСОБА_2), 712/818/14-к (підозрюваний ОСОБА_3), 712/819/14-к (підозрюваний ОСОБА_4), 712/826/14-к (підозрюваний ОСОБА_5), 712/828/14-к (підозрюваний ОСОБА_6), 712/832/14-к (підозрюваний ОСОБА_7), 712/833/14-к (підозрюваний ОСОБА_8), 712/834/14-к (підозрюваний ОСОБА_9), 712/1008/14-к (підозрюваний ОСОБА_10), 712/1010/14-к (підозрюваний ОСОБА_11):
слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дійшов висновку про те, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 Кримінального кодексу України (далі – КК України), повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: доказами, отриманими під час огляду місця події, показаннями свідків, відеозаписами, іншими матеріалами кримінального провадження;
вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя Орленко В.В. належним чином не встановив наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 КК України, наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), і на який вказав слідчий, не з’ясував законної мети застосування взяття під варту, а також належним чином не мотивував можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, обмежившись загальними фразами;
в ухвалах слідчим суддею Орленком В.В. не наведено належних і достатніх мотивів та підстав їх ухвалення, ухвали не містять належного обґрунтування необхідності взяття осіб під варту;
під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів слідчий суддя не встановив, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушив вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 194 КПК України;
суддею Орленком В.В. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження: не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваних, повного та неупередженого судового розгляду з урахуванням положень статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод КПК України та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
У своїй скарзі суддя Орленко В.В. допускає, що судові рішення про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, можливо, були ним неналежно чи недостатньо обґрунтовані. Зазначив, що на час розгляду вказаних справ він не мав достатнього досвіду як слідчий суддя, рішення приймалися ним у складних соціальних умовах та ситуації в країні, недоліки допущені ним неумисно, не мають системного характеру.
Проте слідчий суддя Орленко В.В. не взяв до уваги, що стаття 62 Конституції України гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, а саме, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вирішуючи питання про притягнення судді Соснівського районного суду міста Черкас Орленка В.В. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що за змістом положень чинного КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на судових стадіях кримінального провадження.
Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний врахувати підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, та навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, нормативно закріплених у статті 196 КПК України.
Тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України (стаття 183 КПК України).
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, який підтверджується матеріалами дисциплінарної справи. Так, з огляду на характер допущених суддею Орленком В.В. порушень, які свідчать про необ’єктивне та несправедливе здійснення ним правосуддя, зважаючи на його наслідки, а саме підрив суспільної довіри до суду, а також враховуючи дані про особу судді Орленка В.В., який хоча і має позитивну характеристику, однак у більшості розглянутих справ без правових підстав позбавляв осіб особистої свободи, застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому.
Доводи скарги не спростовують встановлених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставин та кваліфікації дій судді Орленка В.В. як грубого порушення законодавства, яке свідчить про необ’єктивний та упереджений розгляд справи, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.
Після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а у разі, коли воно могло розглядатися як дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, також розглядалося як порушення присяги судді і було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року.
Так, підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (у новій редакції) передбачено звільнення судді з підстав вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. При цьому істотним дисциплінарним проступком згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнається грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Редакційні зміни в описі діянь суддів, що є підставою для звільнення їх з посади, не призвели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Орленком В.В. З огляду на наведене не вбачається перешкод для кваліфікації дій судді за правилами, що існували на момент вчинення ним відповідних діянь.
Відповідальність за дії, вчинені суддею Орленком В.В., не скасовано та не пом’якшено, а тому суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, які чинною редакцією Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Соснівського районного суду міста Черкас Орленка В.В. дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2017 року № 883/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Соснівського районного суду міста Черкас Орленка Володимира Васильовича.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
Я.М. Романюк
В.В. Шапран
