X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
11.02.2021
332/0/15-21
Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва Васалатія К.А. до дисциплінарної відповідальності

 

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги представника судді Оболонського районного суду міста Києва Васалатія Костянтина Анатолійовича – адвоката Бєгунової Ольги Олексіївни та судді Оболонського районного суду міста Києва Васалатія Костянтина Анатолійовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 13 березня 2020 року за вхідним номером Б-1721/0/7-20 надійшла скарга представника судді Оболонського районного суду міста Києва Васалатія К.А. – адвоката Бєгунової О.О. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Перша Дисциплінарна палата) від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А.

Скарга представника судді Васалатія К.А. – адвоката Бєгунової О.О. на рішення Першої Дисциплінарної палати подана з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

До Вищої ради правосуддя 1 квітня 2020 року за вхідним № 1750/0/6-20 надійшла скарга судді Оболонського районного суду міста Києва на вказане вище рішення дисциплінарного органу. 3 квітня 2020 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшла ідентична скарга судді, яка була надіслана засобами поштового зв’язку.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 18 червня 2020 року № 1882/0/15-20 судді Васалатію К.А. за його клопотанням поновлено строк на оскарження вказаного рішення Першої Дисциплінарної палати.

Скарги судді Васалатія К.А. та його представника Бєгунової О.О. призначалися до розгляду неодноразово. Суддя Васалатій К.А. та його представник – адвокат Бєгунова О.О., скаржник – Прокуратура міста Києва належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце розгляду вказаних скарг, зокрема щодо засідань Вищої ради правосуддя 27 серпня 2020 року, 15, 29 жовтня 2020 року, 12 листопада 2020 року, 3, 17 грудня 2020 року, 14, 28 січня 2021 року, 11 лютого 2021 року, шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Вищої ради правосуддя. Учасникам роз’яснювалася можливість проведення засідання Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

16 липня 2020 року (вх. № Б-3605/1/7-20) на адресу Вищої ради правосуддя надійшло клопотання адвоката Бєгунової О.О. про забезпечення безпосередньої участі судді та його представника у засіданні Вищої ради правосуддя.

26 серпня 2020 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшов лист Прокуратури міста Києва (вх. № 8446/0/8-20), у якому скаржник повідомив про можливість розгляду цих скарг без його участі з врахуванням позиції, викладеної у скарзі на дії судді.

15 жовтня 2020 року (вх. № Б-5501/0/7-20) надійшло клопотання адвоката Бєгунової О.О. про відкладення розгляду скарг у зв’язку з її участю у засіданні Дисциплінарної палати Київської дисциплінарної комісії адвокатури.

29 жовтня 2020 року (вх. № 10287/0/8-20) надійшло клопотання Прокуратури міста Києва про відкладення розгляду скарг у зв’язку з відсутністю технічної можливості проведення відеоконференції, необхідністю надання обґрунтованих заперечень на скарги судді та його представника.

2 грудня 2020 року на адресу Вищої ради правосуддя (вх. № Б-5501/1/7-20) надійшло клопотання адвоката Бєгунової О.О. про відкладення розгляду скарг, оскільки суддя Васалатій К.А. перебував на лікуванні.

17 грудня 2020 року суддя Васалатій К.А. приймав безпосередньо участь у засіданні Вищої ради правосуддя, однак залишив приміщення Вищої ради правосуддя не повідомивши про поважність причин неможливості подальшої його участі у такому засіданні. Адвокат Бєгунова О.О. у засідання Вищої ради правосуддя не прибула, причини не явки не повідомила. Представник Прокуратури міста Києва у засідання Вищої ради правосуддя також не прибув, про причини неявки не повідомив.

9 лютого 2020 року на адресу Вищої ради правосуддя (вх. № Б-868/0/7-21) надійшло клопотання адвоката Бєгунової О.О. про відкладення розгляду скарг, оскільки суддя Васалатій К.А. перебуває на стаціонарному лікуванні. У такому клопотанні представник судді також вказувала, що суддя Васалатій К.А. бажає приймати участь у засіданні Вищої ради правосуддя разом із своїм представником.

Водночас представник судді Васалатія К.А. – адвокат Бєгунова О.О. у вищевказані засідання не з’являлась, про поважність причин неявки не повідомляла (окрім як засідання 15 жовтня 2020 року).

Обставин, які свідчили про неможливість взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції, суддею Васалатієм К.А. та його представником – адвокатом Бєгуновою О.О. не наведено. За вказаних обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку про можливість розгляду скарг судді Васалатія К.А. та його представника – адвоката Бєгунової О.О. за їх відсутності.

Представник Прокуратури міста Києва у засідання Вищої ради правосуддя 11 лютого 2021 року не з’явився. Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Вища рада правосуддя, вивчивши подані скарги, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А., встановила таке.

Васалатій Костянтин Анатолійович Указом Президента України від 9 січня 2003 року № 13/2003 призначений на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.

23 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 1166/0/13-18 надійшла скарга Прокуратури міста Києва на дії судді Оболонського районного суду міста Києва Васалатія К.А. під час розгляду справи № 756/8726/16-ц.

У скарзі Прокуратура міста Києва зазначала, що суддя Васалатій К.А. 25 січня 2018 року ухвалив рішення, яким стягнув з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 148 412 392,63 гривні. На думку скаржника, суддя Васалатій К.А. у цьому рішенні не зазначив мотивів відхилення аргументів відповідача у справі щодо суті спору, порушив засади рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зокрема, скаржник зауважував, що суддя не вказав у судовому рішенні, внаслідок яких неправомірних (протиправних) дій Прокуратури міста Києва завдано шкоди ОСОБА_1, яким саме особистим немайновим правам та/або майну ОСОБА_1 завдано шкоди, а також не зазначив про наявність безпосереднього причинного зв’язку між шкодою та протиправним діянням Прокуратури міста Києва, наявність вини органу прокуратури в заподіянні шкоди.

Скаржник також зазначив, що на порушення вимог статей 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суддя Васалатій К.А. у мотивувальній частині рішення суду не надав мотивованої оцінки аргументів, наведених Прокуратурою міста Києва, щодо відсутності підстав для задоволення позову, чи були і ким були порушені невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, мотиви, з яких суд застосував саме положення статей 216, 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), мотиви незастосування норм права, на які посилалася Прокуратура міста Києва.

За таких обставин скаржник вважає, що суддя Васалатій К.А. грубо порушив норми матеріального і процесуального права, без мотивованої оцінки та відхилення аргументів, наведених відповідачем, та за відсутності правових підстав для задоволення позову ухвалив рішення про безпідставне стягнення з Державного бюджету України значної суми коштів – 148 412 392,63 гривні.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати від 4 жовтня 2019 року № 2615/1дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Васалатія К.А. за ознаками в його діях дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «б», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням Першої Дисциплінарної палати від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20 притягнуто суддю Оболонського районного суду міста Києва Васалатія К.А. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Першою Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Васалатія К.А. встановлено такі обставини.

У провадженні судді Васалатія К.А. перебувала цивільна справа № 756/8726/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, – ОСОБА-2 про відшкодування шкоди, заподіяної діями органу прокуратури.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначала, що її батько ОСОБА_3 подарував їй корпоративні права на частку у розмірі 70 % у статутних капіталах Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак» (далі – ТОВ «ТМ «Вісак») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісак» (далі – ТОВ «Вісак»). Вартість дарунків визначена у нотаріально посвідчених договорах дарування – 13 090 000 грн та 12 099 680 грн відповідно. З моменту укладення договорів вона стала учасником ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак», у зв’язку із чим були зареєстровані та внесені відповідні зміни до установчих документів цих товариств.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2016 року за позовом батька вказані договори дарування визнано недійсними з моменту укладення як такі, що укладені на вкрай невигідних умовах під впливом тяжких обставин для нього через ініціювання та подальше порушення щодо нього кримінальної справи.

У зв’язку із вчиненням недійсного правочину їй завдано збитків у розмірі 70 % від розміру статутних капіталів ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак» станом на 1 січня 2016 року. Оскільки недійсні правочини були вчинені у зв’язку з діями органу державної влади – Прокуратури міста Києва, які спричинили створення ініціювання та подальше порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, які були тяжкими обставинами для нього, позивач просила стягнути відшкодування матеріальної шкоди з Державної казначейської служби України.

Рішенням судді Васалатія К.А. від 25 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Державної казначейської служби України на відшкодування майнової шкоди, завданої діями Прокуратури міста Києва, 148 412 392, 63 грн за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Як вбачається зі змісту судового рішення, судом встановлено факт укладення 15 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договорів дарування корпоративних прав ТОВ «ТМ «Вісак», ТОВ «Вісак», за умовами яких дарувальник безоплатно передав, а обдаровувана прийняла у власність 70 % належних дарувальнику корпоративних прав як засновника вказаних вище товариств. Суд також з’ясував, що після укладення договорів дарування були вчинені усі дії, спрямовані на реалізацію вказаних договорів, зокрема ухвалені рішення загальних зборів учасників товариств, оформлені відповідними протоколами, на підставі яких державний реєстратор зареєстрував зміни до установчих документів цих товариств.

Разом із тим суд встановив, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2016 року визнано недійсними з моменту укладення вказані вище договори та встановлено, що ініціювання та подальше порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 були тяжкими обставинами для нього, під впливом яких на вкрай невигідних умовах він відчужив повністю безоплатно частину корпоративних прав підприємств, де він був єдиним засновником із часу їх створення. Реальність загрози втрати майна ОСОБА_3 у момент оцінки ним обставин, як тяжких, що склалися у зв’язку із ініціюванням кримінальної справи, підтверджувалася фактом подальшого арешту майна ОСОБА_3, яке надалі очікувано для нього могло підлягати конфіскації та вибуттю з його володіння іншим шляхом.

Враховуючи положення статей 16, 216, 1166, 1173 ЦК України, суд вважав, що «обставини ініціювання та наступного порушення кримінальної справи стосовно батька позивача – ОСОБА_3, які були проявом тяжких обставин для нього, в результаті яких були вчинені недійсні правочини, про що обдарованій – позивачу ОСОБА_1 відомо не було, і тому винною стороною завдані збитки позивачу, які підлягають відшкодуванню у розмірі 70 % (розмір частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «Вісак») х 77 450 802, 87 грн (вартість активів ТОВ «Вісак» станом на 1 січня 2016 року) +70 % (розмір частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «ТМ «Вісак») х 134 566 900,89 грн (вартість активів ТОВ «ТМ «Вісак» станом на 1 січня 2016 року), що дорівнює 148 412 392, 63 грн, у зв’язку з діями органу державної влади, що спричинили створення обставин ініціювання та наступного порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, які були проявом тяжких обставин для нього, в результаті чого були вчинені недійсні правочини, що завдало значної шкоди позивачці. А тому суд вважає, що вищевказана матеріальна шкода підлягає до стягнення з відповідача № 2 – Державної казначейської служби України, у зв’язку із завданням її діями відповідача №1 – прокуратури міста Києва».

Перша Дисциплінарна палата встановила, що зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано постановою суду апеляційної інстанції від 22 травня 2018 року. Зокрема, суд апеляційної інстанції не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції, вважав недоведеними обставини, встановлені у рішенні суду від 25 січня 2018 року. При цьому апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції не враховано обставин безоплатної передачі ОСОБА_1 предмета договорів дарування, а також що Прокуратура міста Києва не була стороною вказаних договорів, у зв’язку із чим не могла бути суб’єктом відповідальності за змістом приписів частин другої-третьої статті 216, статті 233 ЦК України.

Апеляційний суд також зауважив, що, задовольняючи позов на підставі статей 1166, 1173 ЦК України, суд першої інстанції не встановив та не зазначив у рішенні суду, які протиправні дії щодо позивача вчинили працівники органу прокуратури, внаслідок яких вона зазнала збитків у визначеному до стягнення розмірі.

На думку суду апеляційної інстанції, позивач не довела, а суд першої інстанції не встановив, що Прокуратурою міста Києва вчинялися будь-які неправомірні дії, внаслідок яких позивач зазнала збитків, позивачем не доведено неправомірність дій відповідача, факт спричинення шкоди внаслідок неправомірної поведінки та причинний зв’язок між діями прокуратури та завданою шкодою. Крім того, апеляційний суд врахував, що визнання недійсними договорів дарування як таких, що вчинені однією зі сторін під впливом тяжких обставин, не є доказом вчинення неправомірних дій органом прокуратури. При цьому позивач не навела будь-яких обґрунтувань щодо можливості відшкодування шкоди у порядку статті 1176 ЦК України, якою передбачено відшкодування шкоди органами прокуратури. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2016 року у справі № 755/20883/15-ц не встановлює будь-яких преюдиційних обставин щодо протиправності дій органів прокуратури, які б мали наслідком укладення договорів дарування, наявність вини прокуратури та причинно-наслідкового зв’язку між діями прокуратури та завданою шкодою. Інших обставин судом встановлено не було.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата встановила, що матеріали цивільної справи № 756/8726/16-ц містили письмові заперечення Прокуратури міста Києва проти позову, в яких наголошувалось, що: за договорами дарування корпоративних прав дарувальник безоплатно передав обдарованій, а обдарована прийняла у власність по 70 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак»; Прокуратура міста Києва не була стороною вказаних правочинів, а тому не може відповідати за можливі збитки відповідно до частини другої статті 216 ЦК України, на яку посилається позивач; кримінальна справа стосовно ОСОБА_3 була порушена слідчим відділом Прокуратури міста Києва 13 травня 2011 року, тобто після укладання договорів дарування корпоративних прав від 15 жовтня 2010 року; у рамках розслідування вказаної кримінальної справи були накладені арешти на майнові активи низки суб’єктів господарювання, серед яких відсутні ТОВ «ТМ «Вісак» та ТОВ «Вісак»; будь-яких рішень чи дій стосовно ОСОБА_1 у кримінальній справі Прокуратура міста Києва не приймала та не вчиняла, також не вчиняла неправомірних чи незаконних дій щодо особистих немайнових прав та майна ОСОБА_1, які могли стати причиною понесення нею матеріальних втрат та збитків; причинний зв’язок між будь-якими незаконними діями, як вважає позивач, Прокуратури міста Києва та завданою їй шкодою у розмірі 148 412 392,63 гривні відсутній; матеріали цивільної справи доказів завдання такої шкоди не містять; за змістом позовних вимог позивачу ОСОБА_1 Прокуратурою міста Києва завдано матеріальної шкоди саме у зв’язку з ініціюванням та порушенням кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, що було проявом тяжких обставин для нього, в результаті чого вчинені недійсні правочини. Водночас ОСОБА_3 жодних дій Прокуратури міста Києва не оскаржував та з позовом про відшкодування матеріальної шкоди на підставі статей 1166, 1173 ЦК України не звертався.

Разом із тим Перша Дисциплінарна палата встановила, що рішення суду, ухвалене суддею Васалатієм К.А., взагалі не містить оцінки жодного з аргументів відповідача – Прокуратури міста Києва, викладених у його письмовому запереченні та у виступі представника цього відповідача в судовому засіданні 25 січня 2018 року, а обґрунтування стягнення на користь ОСОБА_1 вищевказаної суми коштів обмежувалося лише двома реченнями (аркуші 194–195 матеріалів цивільної справи). Рішення суду не містило визначення, які саме дії Прокуратури міста Києва є неправомірними і чому; яких збитків зазнала позивач, зокрема, і з урахуванням того, що за договорами дарування вона отримала частки у двох товариствах безоплатно; не зазначено про встановлення факту спричинення шкоди внаслідок неправомірної поведінки та причинного зв’язку між діями прокуратури та завданою шкодою.

За таких обставин Перша Дисциплінарна палата вважала, що суддею не дотримано вимог пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України та дійшла висновку, що характер допущених суддею Васалатієм К.А. порушень чітких та зрозумілих за змістом вимог процесуального законодавства дає підстави вважати, що такі дії судді виходять за межі простої суддівської помилки і є проявом грубої недбалості при здійсненні правосуддя. Водночас Першою Дисциплінарною палатою не встановлено умислу у діях судді Васалатія К.А.

Оцінюючи такі дії і поведінку судді Васалатія К.А., Перша Дисциплінарна палата встановила, що під час розгляду справи № 756/8726/16-ц суддя не зазначив жодних мотивів відхилення аргументів відповідача – Прокуратури міста Києва, чим допустив неналежне ставлення до службових обов’язків. Повністю проігнорувавши заперечення відповідача та його аргументи, суддя допустив порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Ухваливши рішення про стягнення з Державного бюджету України значної суми коштів за відсутності правових підстав для задоволення позову, без мотивованої оцінки та відхилення аргументів, наведених відповідачем, суддя вчинив дії, що підривають авторитет правосуддя.

У своєму рішенні Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що поведінка судді Васалатія К.А. під час здійснення правосуддя у справі № 756/8726/16-ц свідчить про наявність у його діях дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «б», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості).

Враховуючи характер порушень, допущених суддею Васалатієм К.А., Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що його дії охоплюються поняттям істотного дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (суддя допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя), а також пунктом 2 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи два непогашених дисциплінарних стягнення).

Крім того, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що строк притягнення судді Васалатія К.А. до дисциплінарної відповідальності, встановлений статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не сплинув.

У скаргах на рішення Першої Дисциплінарної палати представник судді Васалатія К.А. – Бєгунова О.О. та суддя Васалатій К.А. вказують, що:

доводи скарги Прокуратури міста Києва зводяться до відтворення доводів апеляційної скарги на рішення суду, яким було надано оцінку судом апеляційної інстанції, та постанови суду апеляційної інстанції, що свідчить про скасування рішення суду і не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді відповідно до вимог частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

Перша Дисциплінарна палата переглянула судове рішення поза межами судових процедур, надала оцінку законності судового рішення та не врахувала, що суддя надав оцінку доказам, які містилися у матеріалах справи, на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв’язку у їх сукупності;

Прокуратура міста Києва не була позбавлена можливості довести обставини, на які посилалася на обґрунтування заперечень, не оскаржувала рішення суду у цивільній справі № 755/20883/15-ц, а під час апеляційного перегляду рішення суду скаржником не доведено, а судом не встановлено порушення суддею Васалатієм К.А. норм процесуального права;

підставою для відкриття дисциплінарної справи було тлумачення суддею закону, оцінка ним фактів і доказів у цивільній справі № 756/8726/16-ц, оскільки зміст висновку члена Вищої ради правосуддя (доповідача у справі) та ухвали від 4 жовтня 2019 року № 2615/1дп/15-19 відтворюють зміст постанови суду апеляційної інстанції, що свідчить про створення штучних обставин та підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за рішення, яке було скасовано;

матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів наявності в діях судді Васалатія К.А. умислу або недбалості під час ухвалення ним рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено незазначення суддею у судовому рішенні від 25 січня 2018 року мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

дисциплінарна скарга та долучені до неї рішення судів не містять відомостей про умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, посилання на фактичні дані, які підтверджують, що саме дії судді вплинули на підрив довіри до суду та у чому виразився підрив довіри до суду;

Перша Дисциплінарна палата не виявила, а у матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або свідчить про невідповідність займаній посаді.

Окрім того, у скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати суддя Васалатій К.А. також зазначає, що:

доповідачами за скаргою порушено строки її попередньої перевірки, а Першою Дисциплінарною палатою – строки здійснення дисциплінарного провадження;

на час ознайомлення матеріали справи не містили відомостей про залучення членів інших Дисциплінарних палат до роботи Першої Дисциплінарної палати, у зв’язку із чим у нього наявні сумніви, що вони могли належним чином ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи;

йому не було відомо про залучення до роботи Першої Дисциплінарної палати члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., через що він не мав можливості заявити відвід, йому також не було надано часу для викладення у письмовій формі вмотивованої заяви, а подана ним 10 грудня 2019 року заява не була розглянута Першою Дисциплінарною палатою;

йому не були надані для ознайомлення матеріали цивільної справи, які були витребувані доповідачем під час попередньої перевірки, та його клопотання про виклик свідків було необґрунтовано відхилено;

Першою Дисциплінарною палатою порушено порядок розгляду дисциплінарної справи, який у засіданні 6 грудня 2019 року не розпочався із доповіді доповідача, а членами Першої Дисциплінарної палати з’ясовувалися обставини, які, на його думку, не мають стосунку до розгляду вказаної дисциплінарної справи.

За таких обставин представник судді Васалатія К.А. – адвокат Бєгунова О.О. та суддя Васалатій К.А. просять повністю скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20 та закрити дисциплінарне провадження стосовно судді.

Однак за результатами перевірки доводів представника судді Васалатія К.А. – адвоката Бєгунової О.О. та судді Васалатія К.А., наданого суддею Васалатієм К.А. науково-правового експертного висновку Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, аналізу змісту оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати та матеріалів дисциплінарної справи Вища рада правосуддя вважає, що рішення Першої Дисциплінарної палати слід залишити без змін з огляду на таке.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

Отже, оцінка правомірності ухваленого суддею рішення не належить до повноважень дисциплінарного органу і не є предметом розгляду Вищої ради правосуддя. Разом із тим питання помилок щодо фактів та права, яких начебто припустився суд, не належить до компетенції дисциплінарного органу доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Перша Дисциплінарна палата встановила, що рішення суду першої інстанції від 25 січня 2018 року скасовано судом апеляційної інстанції, та послалася у своєму рішенні на встановлені апеляційним судом обставини. Разом із тим висновки суду апеляційної інстанції Першою Дисциплінарною палатою застосовувалися виключнона підтвердження порушень суддею Васалатієм К.А. норм цивільного процесуального законодавства при ухваленні рішення, що доводить вчинення ним дисциплінарного проступку у розумінні статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, Перша Дисциплінарна палата не оцінювала зміст судового рішення, зокрема на предмет дотримання суддею Васалатієм К.А. вимог щодо повноти з’ясування обставин, що мають значення для справи, встановлення їх доведеності, відповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Тобто доводи судді та його представника щодо неврахування дисциплінарним органом обставин надання суддею оцінки доказам, які містилися у матеріалах справи, на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв’язку у їх сукупності є необґрунтованими, оскільки такі дії виходять за межі дискреційних повноважень Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів.

Разом із тим Перша Дисциплінарна палата лише перевірила дії судді Васалатія К.А. під час розгляду справи, що безпосередньо пов’язані з виконанням ним процесуальних обов’язків та повноважень. Дисциплінарний орган, дослідивши письмові заперечення представника Прокуратури міста Києва, які містяться у матеріалах цивільної справи, встановив, що суддя не дотримався вимог пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, оскільки рішення суду не містить жодних мотивів відхилення аргументів Прокуратури міста Києва щодо суті спору, викладених у письмовому запереченні.

Відсутність будь-яких мотивів на обґрунтування відхилення доводів сторони відповідача безпосередньо та безумовно впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Закріплені статтею 2 ЦПК України завдання та принципи цивільного судочинства реалізуються, зокрема шляхом ухвалення обґрунтованого та мотивованого судового рішення, яке має відповідати вимогам статті 265 ЦПК України.

Так, у мотивувальній частині рішення суду, серед іншого, зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не належить до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

Разом із тим Перша Дисциплінарна палата встановила, що на порушення вимог статті 265 ЦПК України рішення суду не містить мотивів суду, з яких вбачається, які саме дії Прокуратури міста Києва є неправомірними і чому; яких збитків зазнала позивач, зокрема і з урахуванням того, що за договорами дарування вона отримала частки у двох товариствах безоплатно; про встановлення факту спричинення шкоди внаслідок неправомірної поведінки та причинного зв’язку між діями прокуратури та завданою шкодою.

Тобто рішення суду не містить мотивів, які безумовно стосувалися аргументів сторони відповідача, викладених у запереченні, та суттєво впливали на можливість сприйняття його як сторонами, так і стороннім спостерігачем у цілому, зокрема щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачеві з боку держави в особі Державної казначейської служби України шкоди у розмірі 148 412 392, 63 гривень.

Однак під час ухвалення судового рішення від 25 січня 2018 року суддя Васалатій К.А. на порушення вимог процесуального законодавства, що суперечить завданням та принципам цивільного судочинства, зокрема верховенства права, не зазначив жодних доводів щодо підстав відхилення аргументів відповідача. Вказані обставини не спростовані ні суддею, ні його представником.

За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що порушення суддею Васалатієм К.А. чітких та зрозумілих за змістом процесуальних вимог закону виходять за межі простої суддівської помилки, свідчать про неналежне виконання ним службових обов’язків, а з огляду на його значний досвід роботи на посаді судді (на час розгляду цивільної справи – понад 15 років) є проявом грубої недбалості при здійсненні правосуддя.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата обґрунтовано встановила у його діях ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та кваліфікувала їх як істотний дисциплінарний проступок відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суддя грубо порушив норми процесуального права, не навів мотивів відхилення аргументів відповідача і таким чином ухвалив рішення про стягнення значної суми коштів з Державного бюджету України за відсутності фактичних та правових підстав для задоволення позову, що також свідчить про вчинення ним діяння, яке порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Разом із тим Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата дійшла помилкового висновку щодо наявності у діях судді Васалатія К.А. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості), оскільки до матеріалів цивільної справи були долучені письмові заперечення представника відповідача, а в судовому засіданні були заслухані представники позивача та представник відповідача, які надавали пояснення по суті позовної заяви та документів, що містилися у матеріалах цивільної справи.

Водночас не заслуговують на увагу посилання судді та його представника на те, що Прокуратура міста Києва зобов’язана була довести обставини, на які покликалася у своїх запереченнях, оскільки така оцінка бездіяльності відповідача, порушення ним обов’язку, визначеного статтями 12, 81 ЦПК України, не міститься у судовому рішенні, а є в поясненнях судді та його представника, які були надані вже під час розгляду дисциплінарної справи, та, зокрема, у скаргах на рішення дисциплінарного органу.

Слід також зауважити, що дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити, з-поміж іншого, конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, та посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості (пункти 3, 4 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент звернення із дисциплінарною скаргою).

Відповідно до статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати.

Пунктом 12.9 глави 12 Регламенту Вищої ради правосуддя (у редакції, чинній станом на 5 вересня 2019 року) передбачено, що висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи повинен містити, зокрема, стислий зміст обставин, з приводу яких проводилася перевірка, номер судової справи, якої стосувалась перевірка; виклад фактів, обставин чи іншої інформації, що підтверджує обґрунтування наданої у висновку пропозиції; посилання на норму закону, яку суддею порушено; пропозиції по суті скарги; підпис члена Ради.

Як вбачається зі змісту матеріалів дисциплінарної справи, членом Вищої ради правосуддя Фоміним І.Ю. 5 вересня 2019 року складено вмотивований висновок, який містить стислий зміст дисциплінарної скарги, виклад обставин цивільної справи, а також посилання на норми закону, які, на думку члена Вищої ради правосуддя, були порушені суддею із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Васалатія К.А. у зв’язку з наявністю обставин, які можуть свідчити про вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «б», «г» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першою статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Дисциплінарна палата розглядає висновок доповідача та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та за результатами такого розгляду ухвалює рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи. Ухвала про відкриття дисциплінарної справи має містити стислий зміст обставин, з приводу яких проводилася перевірка та які можуть бути підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності згідно зі статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 12.12 глави 12 Регламенту Вищої ради правосуддя).

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати від 4 жовтня 2019 року № 2615/1дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Васалатія К.А. за ознаками в його діях дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «б», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», однак Перша Дисциплінарна палата вважала, що встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги обставини не можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Системний аналіз вказаних вище приписів Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Регламенту Вищої ради правосуддя свідчить, що повноваження члена Вищої ради правосуддя та дисциплінарного органу щодо встановлення підстав для відкриття дисциплінарної справи, надання оцінки викладеним у дисциплінарній скарзі обставинам та матеріалам, отриманим під час попередньої перевірки на предмет наявності у поведінці судді конкретних ознак дисциплінарного проступку, посилань на фактичні дані, що підтверджують зазначені скаржником відомості є їхніми дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією.

Слід також наголосити, що підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не дисциплінарна скарга, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку. У разі встановлення таких обставин дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи сама по собі скарга та наведені у ній мотиви вже не мають правового значення для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року (провадження № 11-864сап18), 12 грудня 2019 року (провадження № 11-788сап19).

За таких обставин посилання судді та його представника про створення штучних обставин та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності за рішення, яке було скасовано, відсутність у дисциплінарній скарзі відомостей, які б вказували на вчинення суддею дисциплінарних проступків, є необґрунтованими.

Щодо тверджень судді Васалатія К.А. про порушення Першою Дисциплінарною палатою строків попередньої перевірки дисциплінарної скарги та здійснення дисциплінарного провадження слід зазначити таке.

Згідно із частиною четвертою четвертою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній до 7 листопада 2019 року) дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та регламентом Вищої ради правосуддя.

За відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи (пункт 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Разом із тим Законом України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній до 7 листопада 2019 року) не було визначено строків проведення попередньої перевірки та строків передачі висновку доповідача на розгляд Дисциплінарної палати.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (набув чинності 7 листопада 2019 року) передбачено, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.

Частиною тринадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», яка не зазнала змін, у зв’язку із набранням чинності Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, зокрема, передбачено, що Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу протягом дев’яноста днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений Дисциплінарною палатою не більше ніж на тридцять днів у виключних випадках, у разі потреби додаткової перевірки обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи.

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що скарга Прокуратури міста Києва надійшла до Вищої ради правосуддя 23 жовтня 2018 року та була розподілена члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.

У зв’язку із закінченням повноважень члена Вищої ради правосуддя Комкова В.К. 6 червня 2019 року вказана скарга надійшла до провадження члена Вищої ради правосуддя Фоміна І.Ю., який 5 вересня 2019 року склав висновок за результатами попередньої перевірки.

4 жовтня 2019 року Другою Дисциплінарною палатою було відкрито дисциплінарну справу. Разом із тим 31 жовтня 2019 року матеріали відкритої дисциплінарної справи надійшли до провадження члена Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. у зв’язку зі звільненням члена Вищої ради правосуддя Фоміна І.Ю. за власним бажанням.

6 грудня 2019 року Першою Дисциплінарною палатою відкладено розгляд справи у зв’язку з необхідністю додаткового з’ясування обставин щодо оскарження попередніх дисциплінарних стягнень, накладених на суддю. При цьому суддя Васалатій К.А., який був присутній у засіданні Першої Дисциплінарної палати, не заперечував щодо відкладення розгляду дисциплінарної справи.

Оцінюючи всі встановлені під час попередньої перевірки обставини у їх сукупності та беручи до уваги, що в процесі перевірки скарг підтвердилися висновки Першої Дисциплінарної палати про вчинення суддею Васалатієм К.А. дисциплінарного проступку, Вища рада правосуддя вважає, що тривалий розгляд дисциплінарної справи та відкриття дисциплінарної справи не може бути визнана вагомою на стільки, щоб бути єдиною і беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення, що узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2019 року (провадження № 11-482сап19), 13 лютого 2020 року (провадження № 11-1007сап19).

Слід також наголосити, що засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Дисциплінарної палати (частина друга статті 30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до складу кожної Дисциплінарної палати входить щонайменше чотири члени Вищої ради правосуддя. При формуванні Дисциплінарних палат Вища рада правосуддя має забезпечити, щоб щонайменше половина, а якщо це неможливо – принаймні значна частина членів кожної Дисциплінарної палати були суддями або суддями у відставці.

У разі необхідності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про залучення членів однієї Дисциплінарної палати до роботи іншої Дисциплінарної палати або про делегування Голові Вищої ради правосуддя повноважень ухвалювати такі рішення. Організація роботи Дисциплінарних палат здійснюється в порядку, визначеному регламентом Вищої ради правосуддя (частина п’ята статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Як встановлено під час попередньої перевірки, 4 жовтня 2019 року у засіданні Першої Дисциплінарної палати брали участь члени Вищої ради правосуддя Краснощокова Н.С., Маловацький О.В., Фомін І.Ю., Шелест С.Б. та відповідно до розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 1 жовтня 2019 року № 46/0/2-19 до роботи Першої Дисциплінарної палати залучено члена Третьої Дисциплінарної палати Говоруху В.І.

6 грудня 2019 року у засіданні Першої Дисциплінарної палати взяли участь її члени Шапран В.В., Краснощокова Н.С. та відповідно до розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2019 року № 58/0/2-19 до роботи Першої Дисциплінарної палати залучено членів Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А. та Блажівську О.Є.

Тобто вирішення питання про відкриття провадження у справі та проведення засідання дисциплінарного органу 6 грудня 2019 року здійснювалося його повноважним складом.

При цьому тривалість часу, необхідного для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, визначається членом Вищої ради правосуддя самостійно з огляду на складність справи, обсяг матеріалів, які підлягали вивченню та оцінці, його досвіду розгляду відповідної категорії матеріалів, ставлення до своєї роботи.

За таких обставин твердження судді Васалатія К.А. про неможливість ознайомлення членів Вищої ради правосуддя, залучених до роботи Першої Дисциплінарної палати, з матеріалами дисциплінарної справи у день засідання дисциплінарного органу є лише його припущеннями, які не ґрунтуються на фактичних даних.

З-поміж іншого, член Вищої ради правосуддя не може брати участь у розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член Вищої ради правосуддя повинен заявити самовідвід.

За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену Вищої ради правосуддя може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.

На засіданні Першої Дисциплінарної палати 6 грудня 2019 року до початку розгляду скарги головуючим було оголошено склад Першої Дисциплінарної палати, судді Васалатію К.А. було роз’яснено право заявляти відводи членам дисциплінарного органу, однак він відводів не заявив.

10 грудня 2019 року Васалатій К.А. звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою про відвід члена Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. у зв’язку з його участю у складі дисциплінарного органу при ухваленні рішення, яким суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Зазначені обставини, на думку судді, а також відсутність відмови вказаного члена Вищої ради правосуддя від участі у засіданні 6 грудня 2019 року свідчили про його упередженість.

Разом із тим зазначені суддею у заяві про відвід обставини були відомі йому на час розгляду дисциплінарної справи, однак суддя не клопотав про надання йому строку для підготовки відповідної заяви про відвід та не був обмежений Першою Дисциплінарною палатою у реалізації таких прав.

З матеріалів справи також вбачається, що у наступному засіданні Першої Дисциплінарної палати, яке відбулося 4 березня 2020 року, у складі дисциплінарного органу не брав участь член Вищої ради правосуддя Артеменко І.А., у зв’язку із чим подана Васалатієм К.А. заява про його відвід від 10 грудня 2019 року не розглядалась, що не вплинуло на безсторонність складу Першої Дисциплінарної палати.

Відповідно до частини восьмої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов’язані зі скаргою, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

Під час попередньої перевірки також встановлено, що 28 листопада 2019 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Васалатія К.А. про надання дозволу на ознайомлення з усіма документами, що стали підставою для відкриття дисциплінарної справи. За резолюцією члена Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. судді були надані матеріали дисциплінарної справи, з якими він ознайомився 3 грудня 2019 року. У засіданні 6 грудня 2019 року суддя клопотав про витребування матеріалів цивільної справи № 756/8726/16-ц, однак під час засідання Першої Дисциплінарної палати він зняв з розгляду вказане клопотання, оскільки копії таких матеріалів були витребувані членом дисциплінарного органу. 17 грудня 2019 року суддя ознайомився з матеріалами цивільної справи, які були надані йому за його заявою від 13 грудня 2019 року.

Таким чином, на час звернення із заявою від 6 грудня 2019 року судді Васалатію К.А. були надані лише ті матеріали, які були підставою для відкриття провадження, а не отримані під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду. Тобто Першою Дисциплінарною палатою не були порушені права судді на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та іншими матеріалами, які безпосередньо пов’язані зі скаргою.

Крім того, пунктом 5.22 Регламенту Вищої ради правосуддя передбачено, що головуючий на засіданні Дисциплінарної палати перед початком засідання оголошує склад присутніх на засіданні членів Дисциплінарної палати, з’ясовує питання щодо відводів та клопотань.

Так, у засіданні 6 грудня 2019 року Першою Дисциплінарною палатою не було порушено порядку розгляду дисциплінарної справи, оскільки клопотання судді Васалатія К.А. про виклик свідків та витребування матеріалів справи були розглянуті, обговорені у засіданні та щодо них дисциплінарним органом були постановлені протокольні ухвали. При цьому з дозволу головуючого судді Васалатію К.А. за його усним клопотанням було надано дозвіл на фіксування засідання власним технічним пристроєм, а засідання було відкладено для з’ясування додаткових обставин.

З-поміж іншого, необґрунтованими є твердження судді про безпідставність відкладення розгляду дисциплінарної справи у зв’язку з необхідністю отримання ухвали Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 11-1007сап19, оскільки у засіданні 6 грудня 2019 року з’ясовувалися обставини наявності у судді інших непогашених дисциплінарних стягнень, оскарження рішень Вищої ради правосуддя та її дисциплінарного органу, що безпосередньо впливало на пропорційність дисциплінарного стягнення, яке могло бути застосоване до судді під час ухвалення рішення.

Не заслуговують на увагу також доводи скарг судді Васалатія К.А. та його представника про відсутність у діях судді ознак істотного дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема щодо наявності у судді Васалатія К.А. на час розгляду дисциплінарної справи двох непогашених дисциплінарних стягнень.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні Першої Дисциплінарної палати, визначаючи вид стягнення, що має бути застосовано до судді Васалатія К.А., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, з-поміж іншого, врахувала, що рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2017 року № 3725/3дп/15-17 притягнуто суддю Васалатія К.А. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 притягнуто суддю Васалатія К.А. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 6 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 тимчасово, на шість місяців, відсторонено суддю Оболонського районного суду міста Києва Васалатія від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Відповідно до частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо:

протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку (пункт 1);

протягом двох років з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку, а також за умови успішного проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшого підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання (пункт 4).

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що протягом шести місяців з дня ухвалення рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2017 року № 3725/3дп/15-17 стягнення суддю Васалатія К.А. не було піддано новому дисциплінарному стягненню.

Втім, як вбачається з рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 суддю Васалатія К.А. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя за дії, які мали місце з 11 липня 2017 року по 8 грудня 2017 року включно, тобто протягом строку дії стягнення у виді попередження, накладеного рішенням дисциплінарного органу від 22 листопада 2017 року.

Крім того, упродовж строку дії дисциплінарного стягнення, накладеного рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2017 року № 3725/3дп/15-17, суддею Васалатієм К.А. вчинено 25 січня 2018 року дисциплінарний проступок, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності рішенням Першої Дисциплінарної палати від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20.

Таким чином, станом на день ухвалення Першою Дисциплінарною палатою рішення від 4 березня 2020 року суддя Васалатій К.А. мав два непогашених дисциплінарних стягнення, а отже дії останнього обґрунтовано кваліфіковані як істотний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Вища рада правосуддя з урахуванням всіх досліджених обставин вважає, що Першою Дисциплінарною палатою під час обрання виду дисциплінарного стягнення у повній мірі враховано характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, а тому застосоване до судді Васалатія К.А. дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому ним істотному дисциплінарному проступку.

Натомість наведені суддею та його представником у скаргах доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Першої Дисциплінарної палати від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20, і не містять підстав для його зміни або скасування.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва Васалатія Костянтина Анатолійовича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Голова Вищої ради правосуддя                                     А.А. Овсієнко

 

Члени Вищої ради правосуддя                                      І.А. Артеменко

                                                                                            О.Є. Блажівська

                                                                                             В.І. Говоруха

                                                                                             П.М. Гречківський

                                                                                             В.К. Грищук

                                                                                             Л.Б. Іванова

                                                                                             В.В. Матвійчук

                                                                                             О.В. Прудивус

                                                                                             М.П. Худик

                                                                                             Л.А. Швецова