Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Мамонтовою Іриною Юріївною за скаргою Никоненка Юрія Павловича від 1 квітня 2016 року стосовно суддів Верховного Суду України Романюка Ярослава Михайловича, Яреми Анатолія Григоровича, Сеніна Юрія Леонідовича,
встановила:
Романюк Ярослав Михайлович Постановою Верховної Ради України від 1 червня 2000 року № 1779-ІІІ обраний на посаду судді Бродівського районного суду Львівської області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року № 809-ІV обраний на посаду судді апеляційного суду Львівської області. Постановою Верховної Ради України від 8 липня 2005 року № 2787- ІV обраний на посаду судді Верховного Суду України.
Ярема Анатолій Григорович Постановою Верховної Ради України від 23 березня 2000 року № 1572-ІІІ обраний на посаду судді Верховного Суду України безстроково. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року звільнений з посади судді Верховного Суду України.
Сенін Юрій Леонідович Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1997 року № 322/97-ВР обраний на посаду судді Херсонського обласного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1997 року № 781/97-ВР обраний на посаду судді Верховного суду України. Постановою Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1120-VІІІ звільнений з посади судді Верховного Суду України.
До Вищої ради юстиції 1 квітня 2016 року (вх. № Н–74/9/7-16) надійшла скарга Никоненка Ю.П. від 1 квітня 2016 року щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України Романюка Я.М., Яреми А.Г., Сеніна Ю.Л. за дії, вчинені під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний духовий оркестр України», третя особа – ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Автор скарги вважає, що вказаними суддями під час розгляду заяви про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2009 року, рішення апеляційного суду міста Києва від 9 листопада 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 20 січня 2010 року не було взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі «Філатова та інші проти України», в якій він був заявником, та постановлено ухвалу, яка має ознаки халатності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 4 квітня 2016 року вказана скарга передана члену Вищої ради юстиції Мамонтовій І.Ю. для проведення перевірки.
За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Мамонтова І.Ю. дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВСУ Романюка Я.М., Яреми А.Г. та залишення без розгляду скарги Никоненка Ю.П. стосовно судді ВСУ Сеніна Ю.Л. (висновок від 13 вересня 2016 року).
На засіданні 20 вересня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВСУ Романюка Я.М., Яреми А.Г. та залишення без розгляду скарги Никоненка Ю.П. стосовно судді ВСУ Сеніна Ю.Л.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Мамонтову І.Ю., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВСУ Романюка Я.М. та залишити без розгляду скаргу Никоненка Ю.П. в частині стосовно суддів ВСУ Яреми А.Г., Сеніна Ю.Л. з огляду на таке.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний духовий оркестр України», третя особа – ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду міста Києва від 9 листопада 2009 року (у складі головуючого судді Коротун В.М., суддів Євтушенко О.І., Білич І.М.) задоволено апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний академічний духовий оркестр України», відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2009 року скасовано та постановлено нове – про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Ухвалою ВСУ від 20 січня 2010 року на підставі пункту 5 частини третьої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний духовий оркестр України», третя особа – ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ВСУ із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2009 року, рішення апеляційного суду міста Києва від 9 листопада 2009 року та ухвали ВСУ від 20 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний духовий оркестр України», третя особа – ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, а також з клопотанням про поновлення строку подання вказаної заяви.
Відповідно до статті 111 та частини першої статті 359 ЦПК України та згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2015 року заява ОСОБА_1 була передана судді-доповідачу Романюку Я.М.
Ухвалою колегії суддів ВСУ у складі Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г. від 23 листопада 2015 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку було відмовлено, а заяву залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що, оскільки річний строк, зазначений у частині першій статті 356 ЦПК України, є преклюзивний, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до ВСУ задоволенню не підлягає, оскільки ухвала, щодо якої подано заяву про перегляд, постановлена понад рік тому.
У поясненнях, наданих Вищій раді юстиції, судді ВСУ Ярема А.Г. та Романюк Я.М. повідомили, що, оскільки ОСОБА_1 звернувся до ВСУ із заявою про перегляд судових рішень у листопаді 2015 року, а ухвала суду касаційної інстанції, яку заявник просив переглянути, була постановлена 20 січня 2010 року, то ОСОБА_1 було пропущено встановлений статтею 356 ЦПК України річний строк для подання заяви про перегляд судових рішень. Такий строк поновленню не підлягає, тому в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку було відмовлено. Одночасно у скарзі Никоненко Ю.П. зазначає, що ВСУ не було взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі «Філатова та інші проти України», в якій він був заявником. Водночас зазначене рішення Європейського суду стосується виключно тривалого невиконання рішення, ухваленого на користь заявника в іншій справі та відсутності ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку зі скаргами Філатової та інших, у тому числі заявника.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року із дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою-третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
Рішенням Європейського суду від 31 липня 2014 року (справа «Філатова та інші проти України) встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) та статті 1 Першого протоколу в зв’язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників. Суд також вважав, що було порушення статті 13 Конвенції у зв’язку з відсутністю у них ефективного засобу юридичного захисту для відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
Звертаючись до Вищої ради юстиції, Никоненко Ю.П. зазначає про те, що ВСУ було проігноровано зазначене рішення Європейського суду з прав людини.
Водночас рішення Європейського суду з прав людини у справі «Філатова та інші проти України» стосувалося виключно питань тривалого невиконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 2 листопада 2004 року про поновлення на роботі, ухваленого на користь ОСОБА_1 в іншій справі, а рішення ВСУ від 23 листопада 2015 року та усі оскаржувані у цій справі рішення стосувалися питань визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
З огляду на викладене, судді ВСУ Романюк Я.М., Ярема А.Г., Сенін Ю.Л. діяли у спосіб та межах повноважень, передбачених ЦПК України.
Частиною першою статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачені підстави дисциплінарної відповідальності судді, а саме: суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Отже, під час проведення перевірки у поведінці суддів ВСУ Романюка Я.М., Яреми А.Г., Сеніна Ю.Л. не було виявлено ознак дисциплінарного правопорушення, які відповідно до частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
Крім того, в ході перевірки встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року Сеніна Ю.Л. звільнено з посади судді Верховного Суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року Ярема А.Г. звільнений з посади судді Верховного Суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Частиною шостою статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що звернення повертається без розгляду, якщо у ньому порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, звільнених з посади судді.
На підставі викладеного, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтями 93, 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
- відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Верховного Суду України Романюка Ярослава Михайловича;
- залишити без розгляду скаргу Никоненка Юрія Павловича стосовно суддів Верховного Суду України Яреми Анатолія Григоровича, Сеніна Юрія Леонідовича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
