Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Нежурою Вадимом Анатолійовичем за скаргою Ускової Анни Сергіївни стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Висоцької Валентини Степанівни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 28 березня 2014 року надійшла скарга Ускової А.С. від 27 березня 2014 року щодо порушень норм законодавства суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Висоцькою В.С. під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про визнання права користування жилим приміщенням, вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
У скарзі Ускова А.С. зазначає, що суддя ВССУ Висоцька В.С., будучи доповідачем у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, не проінформувала колегію суддів про обставини справи, не довела їм повну інформацію, в тому числі з урахуванням заперечень сторін у справі, спотворила правові норми Житлового кодексу УРСР (далі – ЖК УРСР) та змінила їх зміст, що відображено в ухвалі суду від 27 листопада 2013 року.
Вважає, що, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суддею-доповідачем у справі Висоцькою В.С. неправомірно застосовані положення статті 65 ЖК УРСР, при цьому змінено зміст цієї статті, що, на її думку, здійснено на користь відповідача у справі (ОСОБА_2), і не застосовано необхідну норму статті 156 ЖК УРСР.
У зв’язку з викладеним у скарзі, вбачаючи у діях судді-доповідача у справі порушення обов’язків та присяги судді, Ускова А.С. просить притягнути суддю ВССУ Висоцьку В.С. до дисциплінарної відповідальності.
На підставі пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» із дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинені.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 31 липня 2015 року вказану скаргу передано для розгляду члену Вищої ради юстиції Нежурі В.А.
За результатами проведеної перевірки член Вищої ради юстиції Нежура В.А. дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Висоцької В.С. (висновок від 18 липня 2016 року).
На засіданні 20 вересня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Висоцької В.С.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Нежуру В.А., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Висоцької В.С. з огляду на таке.
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про визнання права користування жилим приміщенням, вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1, право користування квартирою № 105 за_відповідною_ адресою, вселено ОСОБА_1 у вказану кватиру. Зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права користування приміщеннями зазначеної квартири. У задоволенні позову в частині надання їй ключів від квартири – відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до ВССУ.
Ухвалою ВССУ (суддя-доповідач Висоцька В.С.) від 16 жовтня 2013 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, а ухвалою від 7 листопада 2013 року – справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 27 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Задовольняючи касаційну скаргу та скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, порушуючи вимоги статей 10, 60, 213, 214 ЦПК України, на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернув і не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не вказав у судовому рішенні, з яких підстав він не врахував того, що позивач забезпечена жилим приміщенням та зберігає за собою право користування в іншій квартирі, хоча вказане має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Апеляційний суд, всупереч вимогам статей 303, 315 ЦПК України, на зазначені порушення уваги не звернув, обставини, на які посилався відповідач, не перевірив.
Оскільки при вирішенні спору судом порушені норми процесуального права та не застосовані норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначене відповідно до частини другої статті 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
У своїх письмових поясненнях до Вищої ради юстиції суддя Висоцька В.С. зазначила, що у липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про визнання права користування жилим приміщенням, вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою № 105 за_відповідною_ адресою, вселено ОСОБА_1 у вказану кватиру. Зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права користування приміщеннями зазначеної квартири. У задоволенні позову в частині надання їй ключів від квартири відмовлено.
За результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2, 27 листопада 2013 року колегією суддів судової палати у цивільних справах ВССУ було постановлено ухвалу про скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів касаційної інстанції виходила з того, що при вирішенні спору судами не враховано той факт, що ОСОБА_1 до вселення в спірну квартиру проживала з дотриманням правил реєстрації в квартирі № 46 за_відповідною_ адресою, а в подальшому (19 жовтня 1999 року) стала співвласником цієї квартири шляхом приватизації її разом з іншими членами сім’ї. Отже, суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 забезпечена жилим приміщенням та зберігала за собою право користування в іншій квартирі.
Твердження Ускової А.С. про порушення суддею-доповідачем Висоцькою В.С. своїх обов’язків та присяги судді в частині не доведення до відома колегію суддів про наявність у справі заперечень на касаційну скаргу дисциплінарна секція Вищої ради юстиції вважає безпідставними, оскільки статтею 333 ЦПК України встановлений порядок розгляду справи судом касаційної інстанції, зокрема, частиною третьою зазначеної статті передбачено, що суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги. Крім того, як вбачається зі змісту ухвали, колегія суддів, постановляючи ухвалу про задоволення касаційної скарги, заслухала суддю-доповідача, обговорила доводи скарги та перевірила матеріали справи.
Посилання Ускової А.С. на істотне порушення суддею-доповідачем норм матеріального права, зокрема, неправомірне застосування статті Закону, яка не підлягає застосуванню при вирішенні зазначеного спору, зводяться до незгоди з висновком суду касаційної інстанції.
При цьому, питання законності прийнятого рішення і відповідно допущені суддею порушення норм процесуального і матеріального права можуть бути оцінені відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
За змістом частини другої статті 19, статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції, як державний орган, який вирішує питання про відповідальність судді (суддів), не вправі будь-яким чином втручатися у судочинство чи надавати правову оцінку судовим рішенням, зокрема, висновкам суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційних скарг, а тому вказані у скарзі доводи Ускової А.С. не можуть бути підставою для притягнення судді Висоцької В.С. до дисциплінарної відповідальності.
Отже, під час перевірки дій судді ВССУ Висоцької В.С. не встановлено фактів порушення норм процесуального права, посадових обов’язків чи присяги судді.
Також не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбачених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження).
Частиною чотирнадцятою статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на час надходження скарги Ускової А.С.) передбачено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ) визначено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Висоцької Валентини Степанівни.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
