Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Нежурою Вадимом Анатолійовичем за скаргою Фасолька Артема Васильовича стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Наставного Вячеслава Володимировича,
встановила:
до Вищої ради юстиції 24 квітня 2014 року надійшла скарга засудженого Фасолька А.В. від 16 квітня 2014 року щодо дій судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Наставного В.В. під час розгляду поданої ним касаційної скарги на вирок Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року.
У скарзі Фасолько А.В. зазначає про порушення суддею ВССУ Наставним В.В. норм процесуального права при винесенні постанови від 17 лютого 2014 року, якою йому було відмовлено у витребуванні кримінальної справи для перевірки в касаційному порядку з підстав пропуску строку на касаційне оскарження, при цьому незаконно позбавлено його права на захист.
Зазначає, що він, перебуваючи під вартою, 28 жовтня 2013 року отримав копію ухвали суду апеляційної інстанції від 19 вересня 2013 року та 13 січня 2014 року звернувся до ВССУ з касаційною скаргою, тобто у визначений законом тримісячний строк з моменту отримання ним копії судового рішення, вважаючи висновки суду помилковими.
Також Фасолько А.В. звертає увагу на допущену суддею Наставним В.В. помилку, зазначаючи в постанові дату звернення з касаційною скаргою – 18 січня 2013 року.
У зв’язку з наведеним Фасолько А.В. просить притягнути суддю ВССУ Наставного В.В. до дисциплінарної відповідальності.
На підставі пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» із дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинені.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 3 серпня 2015 року вказану скаргу передано для розгляду члену Вищої ради юстиції Нежурі В.А.
За результатами проведеної перевірки член Вищої ради юстиції Нежура В.А. дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Наставного В.В. (висновок від 5 вересня 2016 року).
На засіданні 20 вересня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Наставного В.В.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Нежуру В.А., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ВССУ Наставного В.В. з огляду на таке.
Вироком Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року, ОСОБА_1 засуджений: за частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням, на підставі частини другої статті 54 КК України, військового звання «майор»; за частиною першою статті 423 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням, на підставі частини другої статті 55 КК України, права обіймати посади, пов’язані з допуском до державної таємниці строком на 3 (три) роки.
На підставі статті 70 КК України остаточно ОСОБА_1 визначено покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням, на підставі статті 54 КК України, військового звання «майор» та позбавленням, на підставі статті 55 КК України, права обіймати посади, пов’язані з допуском до державної таємниці строком на 3 роки.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, засуджений ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до ВССУ.
30 січня 2014 року до ВССУ надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року.
Разом з касаційною скаргою було подане і клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Постановою ВССУ (суддя Наставний В.В.) від 17 лютого 2014 року відмовлено засудженому ОСОБА_1 у витребуванні кримінальної справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку на підставі статті 388 КПК України 1960 року (далі – КПК України 1960 року), пункту 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що 18 січня 2013 року касаційна скарга подана із пропуском встановленого частиною другою статті 386 КПК України 1960 року трьохмісячного строку на касаційне оскарження.
Також у постанові зазначено, що, направляючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження у встановленому законом порядку не поновив, долучивши тільки клопотання про поновлення цього строку, адресувавши його ВССУ. Проте, таке клопотання відповідно до статті 353 КПК України 1960 року має розглядатись у судовому засіданні судом, який розглядав справу, тобто Залізничним районним судом міста Сімферополя Автономної Республіки Крим.
У письмових поясненнях до Вищої ради юстиції суддя Наставний В.В. зазначив, що постановою ВССУ від 17 лютого 2014 року засудженому ОСОБА_1 відмовлено у витребуванні кримінальної справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку за його касаційною скаргою на вирок Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року щодо нього на підставі статті 388 КПК 1960 року, пункту 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України.
Вказаною постановою засудженому було роз’яснено, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке він подав безпосередньо до ВССУ разом із касаційною скаргою, має вирішуватись відповідно до статті 353 КПК України 1960 року судом, який розглядав справу.
Суддя вказує, що думка засудженого щодо окремого порядку обчислення строків на касаційне оскарження та того, що його перебування під вартою надає йому право подати касаційну скаргу протягом трьох місяців із дня отримання ним копії ухвали суду апеляційної інстанції, є помилковою і не відповідає положенням процесуального закону.
Відповідно до частини другої статті 386 КПК України 1960 року, касаційні скарги на судові рішення зазначені у частині другій статті 383 КПК України 1960 року, питання про перегляд яких засуджений ОСОБА_1 порушував у своїй касаційній скарзі, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили. Вирок Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 набрав законної сили 20 вересня 2013 року після розгляду справи судом апеляційної інстанції, а ухвала апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 набрала законної сили негайно після її оголошення (статті 401, 402 КПК України 1960 року), у зв’язку із чим останнім днем трьохмісячного строку на касаційне оскарження зазначених вироку та ухвали для всіх осіб, визначених у статті 384 КПК України 1960 року, в тому числі і для засудженого, який перебуває під вартою, було 20 грудня 2013 року.
Обставина щодо отримання засудженим копії ухвали апеляційного суду 28 жовтня 2013 року може бути підставою для відновлення строку на касаційне оскарження у разі подання ним відповідного клопотання в порядку, визначеному КПК України 1960 року.
Крім того, суддя Наставний В.В. додатково пояснив, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року ОСОБА_2 відновлено строк на касаційне оскарження вироку Залізничного районного суду міста Сімферополя від 18 травня 2013 року та ухвали апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1.
Після чого, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою на вказані судові рішення та постановою ВССУ від 29 вересня 2014 року було витребувано кримінальну справу щодо ОСОБА_1 для перевірки в касаційному порядку. Станом на 7 червня 2016 року вказана вище кримінальна справа до ВССУ не надходила.
Також суддя зазначає, що засуджений ОСОБА_1 і на теперішній час має право на звернення до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення строку на оскарження судових рішень щодо нього в порядку статті 353 КПК України 1960 року із врахуванням положень статті 12 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Так, Главою 31 Розділу IV КПК України 1960 року встановлений порядок касаційного оскарження судових рішень, а також визначені процесуальні дії судді суду касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, а саме лише на вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 386 зазначеного Кодексу касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 Кодексу (зокрема, вироки місцевих судів та ухвали апеляційних судів, постановлені щодо цих вироків), можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили. Вказана норма Кодексу не передбачає обчислення строку для подачі касаційної скарги на зазначені судові рішення засудженим з моменту отримання оскаржуваних рішень.
Як вбачається зі змісту скарги, засуджений звернувся з касаційною скаргою на згадані вище судові рішення місцевого та апеляційного судів з пропуском строку на їх касаційне оскарження.
Таким чином, твердження Фасолька А.В. стосовно того, що суддею ВССУ Наставним В.В. порушено норми процесуального права при винесенні постанови від 17 лютого 2014 року, якою було відмовлено у витребуванні кримінальної справи для перевірки в касаційному порядку на підставі статті 388 КПК України 1960 року у зв’язку із пропуском строку на касаційне оскарження, не відповідають дійсності.
Щодо посилань Фасолька А.В. на помилково зазначену суддею у постанові дату, коли була подана до ВССУ касаційна скарга, а саме – 18 січня 2013 року, а не 18 січня 2014 року, слід зазначити, що ця помилка на результат прийнятого рішення не впливає, є опискою та підлягає виправленню у передбачений КПК України 1960 року спосіб.
Отже, під час перевірки дій судді ВССУ Наставного В.В. не було виявлено ознак дисциплінарного правопорушення, які відповідно до частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на момент звернення) можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження).
Частиною чотирнадцятою статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на час надходження скарги Фасолька А.В.,) передбачено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ) визначено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Наставного Вячеслава Володимировича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
