Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у складі головуючого –Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицької Н.О. за результатами попередньої перевірки скарги Хідька Миколи Миколайовича стосовно судді Токмацького районного суду Запорізької області Курдюкова Вячеслава Миколайовича,
встановила:
19 січня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Хідька Миколи Миколайовича (вхідний реєстраційний № Х-286/0/7-17) стосовно дій судді Токмацького районного суду Запорізької області Курдюкова Вячеслава Миколайовича.
Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу від 19 січня 2017 року скарга передана члену Вищої ради правосуддя Волковицькій Н.О.
Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицькою Н.О. проведено попередню перевірку скарги, за результатами якої складено висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Токмацького районного суду Запорізької області Курдюкова Вячеслава Миколайовича.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Курдюков Вячеслав Миколайович Постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2011 року обраний суддею Токмацького районного суду Запорізької області безстроково.
Автор скарги зазначає, що позовну заяву про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати суддя Курдюков В.М. ухвалою від 9 грудня 2016 року повернув для подання до належного суду за підсудністю. На думку Хідька М.М., таким чином суддя незаконно відмовив йому у доступі до правосуддя. На підтвердження цього у скарзі зазначено, що при повторному поданні вказаної позовної заяви до того ж суду, іншим суддею було безперешкодно відкрито провадження. Крім того, автор скарги стверджує про вчинення суддею аморальної поведінки. У зв’язку із викладеним, в скарзі висловлене прохання притягнути суддю до дисциплінарною відповідальності.
В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області із позовною заявою до ТОВ «Агро Лідер» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 9 грудня 2016 року у справі № 328/4235/16 суддя Курдюков В.М. повернув позовну заяву для подання до належного суду за підсудністю. В ухвалі вказано, що у позовній заяві зазначена адреса відповідача: АДРЕСА_1. Відповідно до частини другої статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Таким чином, позовна заява подана з порушенням правил підсудності, справа не підсудна Токмацькому районному суду. До позову не можуть бути застосовані норми, які передбачають підсудність справи за вибором позивача, або виключну підсудність. Згідно частини восьмої статті 110 ЦПК України позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати. Доданою до позову копією договору не передбачено місце виконання договору в частині сплати орендної плати. Сплата орендної плати не має особливостей, через які її можливо виконувати тільки в певному місці. З цих підстав до позову не може бути застосована норма частини восьмої статті 110 ЦПК України щодо можливості пред'явлення позову за місцем виконання договору. Також до позовної заяви не може бути застосована норма частини першої статті 114 ЦПК України, оскільки позов виникає не з приводу нерухомого майна, як передбачено вказаною нормою, а з приводу орендних правовідносин. Відповідно до статті 121 ЦПК України позовну заяву необхідно повернути позивачу, оскільки справа не підсудна Токмацькому районному суду Запорізької області.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2017 року скасовано ухвалу від 9 грудня 2016 року та питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В ухвалі зазначено, що відповідно до статті 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за місцем її проживання. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їх місцезнаходженням. Частиною 1 статті 114 ЦПК України встановлено виключну підсудність позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, - за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. Відповідно до пункту 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК ); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агро Лідер» про розірвання договору оренди землі від 20 жовтня 2011 року та стягнення орендної плати. Отже, до даного позову застосовуються саме положення частини першої статті 114 ЦПК України. Нерухоме майно - земельна ділянка знаходиться на території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області. А тому справа підсудна Токмацькому районному суду Запорізької області. Окрім того, суддя помилково при поверненні позовної заяви посилався на статтю 121 ЦПК України, якою передбачено повернення позовної заяви з інших, аніж порушення правил підсудності, підстав.
Таким чином, в ході попередньої перевірки встановлено, що повертаючи позовну заяву суддя обґрунтував причини з яких він прийняв ухвалу від 9 грудня 2016 року. У той же час, помилка судді була виправлена судом апеляційної інстанції. Сам лише факт, що суддя помилково повернув позовну заяву без розгляду не може вказувати на вчинення ним умисно або внаслідок недбалості незаконної відмови у доступі до правосуддя.
Згідно з частиною другою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Відповідно до чинного законодавства України Вища рада правосуддя, як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
Засоби для виправлення суддівських помилок слід передбачити відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави (пункт 21 Великої хартії суддів (Основоположні принципи).
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Що стосується аргументів автора скарги щодо аморальної поведінки судді, то ці доводи не підтверджені посиланнями на відповідні факти, а фотографії, на які як доказ посилається заявник, останнім не надані.
За таких обставин, враховуючи зміст скарги, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вона зводиться до незгоди із судовим рішенням, а обставини, які у ній зазначені, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Токмацького районного суду Запорізької області Курдюкова Вячеслава Миколайовича.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Токмацького районного суду Запорізької області Курдюкова Вячеслава Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.А. Нежура
