Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Решетніка Миколи Олександровича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 4 вересня 2017 року (вх. № 2175/0/6-17) надійшла скарга судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Решетніка М.О. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2017 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.
Скаргу судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Решетніка М.О. подано з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про необґрунтованість скарги судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Решетніка М.О. та відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17 (висновок від 6 листопада 2017 року).
Суддя Решетнік М.О., прокуратура Дніпропетровської області повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя з’явився суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Решетнік М.О.
Суддя Решетнік М.О. у засіданні Вищої ради правосуддя надав пояснення, яким підтримав доводи скарги, просив скасувати рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та прийняти нове про закриття дисциплінарного провадження щодо нього у зв’язку із відсутністю в його діях складу істотного дисциплінарного проступку.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., суддю Решетніка М.О., дійшла висновку, що скарга судді Решетніка М.О. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17 притягнуто суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Решетніка М.О. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади.
Підставою притягнення судді Решетніка М.О. до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя факти порушення суддею Решетніком М.О. при постановленні ухвал від 27 січня 2014 року у справах № 200/1174/14-к, № 200/1176/14-к та № 200/1177/14-к гарантованих статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на свободу та особисту недоторканність та права на справедливий судовий розгляд.
Стверджуючи про необґрунтованість оскаржуваного рішення, суддя Решетнік М.О. посилається на те, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Суддя Решетнік М.О. вважає, що оскаржене рішення підлягає скасуванню, оскільки при його ухваленні не дотримано строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та не враховано всі складові принципу пропорційності.
З оскаржуваного рішення вбачається, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановлено:
до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська 27 січня 2014 року надійшли клопотання слідчих про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України (справи № 200/1174/14-к, № 200/1176/14-к, № 200/1177/14-к);
ухвалами слідчого судді Решетніка М.О. від 27 січня 2014 року у справах № 200/1177/14-к, № 200/1174/14-к, № 200/1176/14-к застосовано до підозрюваних ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжній захід у вигляді тримання під вартою та визначено строк його дії – 60 днів, тобто до 27 березня 2014 року;
за наслідками апеляційного розгляду цих ухвал:
ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2014 року ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання;
ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2014 року ухвалу слідчого судді від 27 січня 2014 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;
ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2014 року ухвалу слідчого судді від 27 січня 2014 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.
Оцінюючи дії судді Решетніка М.О. при винесенні зазначених ухвал про обрання запобіжного заходу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила:
під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суддею Решетніком М.О. допущено низку істотних порушень норм процесуального права;
в порушення статті 29 Конституції України та кримінального процесуального закону висновок суду про «доведеність обґрунтованої підозри» щодо вчинення кримінального правопорушення ніяк не мотивований;
із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 звернулася слідчий – лейтенант міліції Ігнатова А.С., проте відомості про її уповноваження на здійснення досудового розслідування згідно з наявним у матеріалах провадження витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) відсутні. Цією самою особою складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протокол допиту ОСОБА_1. Аналогічні порушення допущено було і стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3;
суддя Решетнік М.О. не вжив заходів для встановлення, чи уповноваженою особою було повідомлено про підозру ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Враховуючи, що повідомлення про підозру було здійснено особою, не зазначеною у витягу з ЄРДР, обґрунтована підозра в розумінні кримінального процесуального законодавства стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була відсутня;
матеріали вказаних справ свідчать про те, що таку дію, як складення протоколу вилучення речей, документів, проведено відповідно до правил, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
оцінюючи зроблені судом висновки про наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), та про те, що «більш м’які запобіжні заходи, зазначені у статті 176 КПК України, не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, а також запобігти спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду, впливу на свідків та перешкоджанню встановлення істини у справі», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про свавільність дій судді;
стороною обвинувачення не надано жодних доказів існування відповідних ризиків;
висновок суду про те, що більш м’які запобіжні заходи, зазначені у статті 176 КПК України не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, а також запобігти спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду, впливу на свідків та перешкоджанню встановлення істини у справі, а тому у такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства, нічим не мотивований. Крім того, у матеріалах справи наявні відомості про низку хронічних захворювань, на які страждав ОСОБА_1. На цю обставину зверталася увага і під час судового засідання, про що свідчить журнал судового засідання. Втім, будь-якої оцінки доказам наявності у ОСОБА_1 хронічних захворювань суд не дав;
у доданому до клопотання про обрання запобіжного заходу протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_2 вказував, що безпосередньо перед затриманням йому було завдано сильного удару в потилицю, внаслідок чого він втратив свідомість, прийшов до тями від ударів, били його ногами. Жодної оцінки цим твердженням слідчий суддя не надав;
у матеріалах, якими обґрунтовувалося клопотання про обрання запобіжного заходу, містилось свідоцтво про народження ОСОБА_3, яке підтверджувало наявність у ОСОБА_3 малолітньої дитини. Жодної оцінки цій обставині в ухвалі не дано. Також не надано оцінки наявній у справі довідці комунального закладу «Дніпропетровська станція швидкої допомоги» Дніпропетровської обласної ради, з якої вбачається, що 26 січня 2014 року ОСОБА_3 надано медичну допомогу у вигляді ін’єкції інсуліну, рекомендовано дотримуватись режиму прийняття їжі та інсуліну. Також у протоколі допиту та у самому судовому засіданні ОСОБА_3 повідомляв, що хворіє на цукровий діабет та є інвалідом ІІІ групи. Оцінки цим обставинам в ухвалі слідчого судді також не надано, хоча в силу вимог пунктів 3, 4 частини першої статті 178 КПК України стан здоров’я та наявність родини і утриманців є обставиною, яку необхідно враховувати при обранні запобіжного заходу;
в усіх трьох випадках обрання запобіжного заходу в ухвалах слідчого судді не було вказано час, з якого слід було обчислювати строк тримання під вартою. З огляду на матеріали усіх трьох справ фактичне затримання кожної з осіб, стосовно яких обирався запобіжний захід, мало місце до складання протоколу затримання. Час фактичного затримання судом не встановлювався, внаслідок чого було створено передумови для порушення прав затриманих на особисту свободу та тримання їх під вартою протягом строку, що перевищує граничний строк, визначений законом;
судове засідання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 було проведено у нічний час (із 06:10 до 07:03), що позбавило сторону захисту можливості у повному обсязі реалізувати своє право на збирання та подання до суду доказів, вироблення правової позиції з приводу заявленого клопотання.
Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддею Решетніком М.О. допущено низку умисних істотних порушень норм процесуального права: обрання запобіжних заходів стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності доведеності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та доведеності того, що більш м’які запобіжні заходи є достатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотаннях; нез’ясування часу фактичного затримання підозрюваних; недотримання вимог статті 206 КПК України при взятті під варту ОСОБА_2. Ухвали про тримання під вартою усіх трьох зазначених осіб є немотивованими, що з урахуванням конкретних обставин в усіх трьох випадках свідчить про упередженість та свавільність дій судді.
Вказані порушення, допущені суддею Решетніком М.О. під час постановлення ухвал від 27 січня 2014 року, згідно з висновком Третьої Дисциплінарної палати вищої ради правосуддя, містять порушення присяги судді (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, чинній на 27 січня 2014 року), а саме вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Доводи скарги не спростовують встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини та кваліфікацію дій судді Решетніка М.О. як грубого порушення законодавства, яке свідчить про необ’єктивний та упереджений розгляд справи, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.
Суддя Решетнік М.О. вважає, що оскільки під час розгляду вказаних вище клопотань про обрання запобіжного заходу йому не заявлено відводів, сумніви щодо неупередженості судді у сторін були відсутні. Також на думку судді Решетніка М.О., допит як свідка ОСОБА_1 свідчить про неупередженість судді під час розгляду клопотання стосовно ОСОБА_1.
Такі доводи підлягають відхиленню, оскільки про упередженість судді Решетніка М.О. свідчать всі в сукупності встановлені порушення кримінального процесуального законодавства, допущені під час розгляду вказаних клопотань, а заявлення відводу є правом осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, і не може бути безспірним доказом відсутності неупередженості судді.
Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення суддею Решетніком М.О. підпадають під поняття порушення присяги, визначеного чинним на момент винесення постанови законодавством.
Після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а у разі, коли воно могло розглядатися як «дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя», також розглядалося як порушення присяги судді і було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, і після набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та новим Законом України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів».
Так, підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (у новій редакції) передбачено звільнення судді з підстав «вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді». При цьому істотним дисциплінарним проступком згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнається «грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду».
Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи у дисциплінарній практиці послідовно дотримуються правової позиції, відповідно до якої редакційні зміни в описі діянь суддів, що є підставою для звільнення їх з посади, не призвели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Решетніком М.О. Враховуючи наведене, перешкод для кваліфікації дій судді за правилами, що існували на момент вчинення ним відповідних діянь, немає.
Відповідальність за дії, вчинені суддею Решетніком М.О., не скасовано та не пом’якшено, а отже, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, які чинною редакцією Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.
На час вчинення суддею Решетніком М.О. порушення присяги строк для притягнення до відповідальності за такі дії законом передбачений не був, такий строк було запроваджено у подальшому із прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Згідно із частиною четвертою статті 96 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосовано не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Водночас правила частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які передбачають, що при обчисленні строку давності не враховується час здійснення дисциплінарного провадження, під час вирішення питання про притягнення до відповідальності судді Решетніка М.О. не можуть бути застосовані з огляду на вимоги статті 58 Конституції України як такі, що погіршують становище особи, яка притягається до відповідальності.
Зазначення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя інформації про те, що на 23 червня 2017 року з дати вчинення дисциплінарного проступку (28 січня 2014 року) суддя Решетнік М.О. 233 дні перебував у відпустці, тоді як дисциплінарне провадження відкрито ухвалою від 21 червня 2017 року, не спростовує висновку про те, що на час відкриття дисциплінарного провадження строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлений законом, не минув.
Посилання судді Решетніка М.О. на те, що він не має дисциплінарного стягнення, відповідає змісту оскаржуваного рішення, в якому зазначено, що в силу вимог статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Решетнік М.О. вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. А факт неодноразового притягнення до дисциплінарної відповідальності у минулому, на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, є обставиною, що характеризує особу Решетніка М.О.
Доводи судді Решетніка М.О. про вихід Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за межі скарги у зв’язку із посиланням на прийняті рішення у справах, які не були предметом дослідження у вказаній дисциплінарній справі, є помилковими, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено, що обрання максимального строку тримання під вартою та подальше скасування апеляційним судом ухвал стосовно підозрюваних з обранням інших запобіжних заходів свідчить про системність порушень, допущених суддею Решетніком М.О. під час розгляду справ стосовно учасників масових акцій протесту.
Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження та розглянувши скаргу судді Решетніка М.О., Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати, що порушення законодавства, допущені суддею, є істотним дисциплінарним проступком і, як наслідок, – підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Решетніка М.О. дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Решетніка Миколи Олександровича до дисциплінарної відповідальності.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
В.А. Нежура
А.С. Олійник
В.В. Шапран
