Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу Іванової Катерини Іванівни, подану адвокатом Пантією Олегом Аркадійовичем, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України Ємельянова Артура Станіславовича до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

30 червня 2020 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № П-3107/2/7-20 надійшла скарга Іванової К.І., подана адвокатом Пантією О.А., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 30 червня 2020 року вказану скаргу передано на розгляд члену Вищої ради правосуддя Гречківському П.М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 2 липня 2020 року скаргу передано на розгляд члену Вищої ради правосуддя Івановій Л.Б.

Протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 3 липня 2020 року скаргу передано на розгляд члену Вищої ради правосуддя Краснощоковій Н.С.

Скарга Іванової К.І., подана адвокатом Пантією О.А., відповідає вимогам, визначеним Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Разом із тим скарга подана з порушенням строку, встановленого частиною другою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». У скарзі Іванова К.І. просила поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 з обґрунтуванням причин поважності пропуску строку для оскарження вказаного рішення.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2645/0/15-20 клопотання Іванової К.І., подане адвокатом Пантією О.А., про поновлення строку для оскарження рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. до дисциплінарної відповідальності задоволено; поновлено Івановій К.І. строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18.

Суддю Ємельянова А.С., адвоката Демидюк О.Б., скаржника Іванову К.І., адвоката Пантію О.А. повідомлено про розгляд 17 вересня 2020 року скарги на рішення Дисциплінарної палати шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Вищої ради правосуддя.

Роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

У засідання Вищої ради правосуддя 17 вересня 2020 року з’явились суддя Ємельянов А.С., його представник – адвокат Демидюк О.Б., представник скаржника Іванової К.І. – адвокат Пантія О.А. Скаржник Іванова К.І. не з’явилась, клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції не подавала.

Вища рада правосуддя дійшла висновку про можливість розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати за відсутності скаржника Іванової К.І.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Краснощокову Н.С., суддю Ємельянова А.С., його представника – адвоката Демидюк О.Б., представника скаржника Іванової К.І. – адвоката Пантію О.А., встановила таке.

Ємельянов Артур Станіславович Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 212-VII обраний суддею Вищого господарського суду України безстроково, рішенням Вищої ради юстиції від 16 травня 2013 року № 222/0/15-13 призначений на посаду заступника Голови Вищого господарського суду України строком на п’ять років, рішенням Ради суддів господарських судів України від 14 червня 2013 року обраний головою Ради суддів господарських судів України.

До Вищої ради юстиції 25 листопада 2016 року надійшли два примірники дисциплінарної скарги Іванової К.І. від 17 листопада 2016 року з проханням притягнути суддю Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з втручанням, на думку скаржника, вказаного судді у процес здійснення правосуддя суддею Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 Як убачається зі змісту скарги, суддя Вищого господарського суду України Ємельянов А.С., обіймаючи посаду заступника Голови Вищого господарського суду України, у період 2013–2014 років здійснював тиск на суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 та шляхом погроз домагався прийняття потрібних йому судових рішень. Посилаючись на фактичні дані, що підтверджують викладені у скарзі відомості, Іванова К.І. вказувала, що наведені у дисциплінарній скарзі обставини стали їй відомі внаслідок перегляду відеозапису засідання Вищої ради юстиції від 26 жовтня 2016 року щодо вирішення питання про тимчасове відсторонення судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням її до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження. Посилаючись на відеозапис, розміщений за посиланням www.vru.gov.ua/news/1851, скаржник інформує, що суддя ОСОБА_1 під час засідання Вищої ради юстиції 26 жовтня 2016 року надала членам Вищої ради юстиції документи, які підтверджують наведені в дисциплінарній скарзі факти.

Ухвалою Дисциплінарної палати від 16 квітня 2018 року № 1166/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С.

Рішенням Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 притягнуто суддю Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади.

У скарзі Іванової К.І., поданій адвокатом Пантією О.А., зазначено, що Іванова К.І. особисто ніколи не зверталася до Вищої ради правосуддя з жодними скаргами, в тому числі щодо судді Ємельянова А.С.; не цікавилась ані його особистим життям, ані професійною діяльністю; не знала про існування такої особи, як пані ОСОБА_1; діяльність та рішення Вищої ради правосуддя її не цікавили. Крім того, вказано, що жодна особа не була уповноважена Івановою К.І. на підписання будь-яких скарг, тоді як підробка її особистого підпису та використання без її відома «особистості» є кримінально-карним діянням. Таким чином, у Іванової К.І. не було жодних підстав для звернення до Вищої ради правосуддя. У дисциплінарному провадженні щодо Ємельянова А.С. відсутній один з учасників дисциплінарного провадження, а саме заявник, відповідно дисциплінарне провадження можна вважати протиправним та сфабрикованим. Тобто невідомими особами було використано без дозволу та відома Іванової К.І. її ім’я для фабрикування справи проти судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С., від її імені було висловлено погляди, які вона не підтримує та ніколи не висловлювала, від її імені було подано скаргу, що суперечить волевиявленню Іванової К.І. та, безумовно, є порушенням її конституційних прав на ім’я, свободу вираження поглядів, свободу волевиявлення, реалізацію своїх прав.

У скарзі зазначено, що до Іванової К.І. ніхто ніколи не звертався для підтримання або спростування її скарги. Якби до неї звернулись, вона ніколи не підтримала б скаргу, яку не писала і не подавала до Вищої ради правосуддя.

Частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Отже, спірна скарга, яка підписана від імені Іванової К.І., проте її жодним чином не стосується, не підлягала розгляду Дисциплінарною палатою як підроблений документ. Однак розгляд спірної скарги спричинив втручання в особисте життя Іванової К.І., оскільки як органи державної влади, посадові особи, так і численні ЗМІ постійно пов’язують її ім’я із вказаною скаргою, приписують їй дії, які вона ніколи не вчиняла. Вона повинна з’являтись до слідчих органів для вчинення процесуальних дій (оскільки з огляду на «подання Івановою К.І. скарги остання володіє цінною дія слідства інформацією»). Іванова К.І. постійно зазнає обмежень своїх прав та свобод у зв’язку із протиправним використанням її ім’я для подання скарги, єдиним можливим способом захисту своїх конституційних прав вважає доведення, що не вчиняла жодних дій з подання цієї скарги, що є можливим в рамках оскарження рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18.

На цей час жодної іншої можливості для Іванової К.І. відновити своє право на ім’я та свободу вираження думок, окрім як оскаржити рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18, прийняте на підставі скарги від її імені, яка нею ніколи не подавалась, не існує. Фактично рішення Дисциплінарної палати прийнято на підставі підробленого документа – скарги, поданої від імені Іванової К.І., із підробленим підписом. Водночас Дисциплінарною палатою не було вжито жодних заходів для встановлення особи, яка подала скаргу на суддю Ємельянова А.С., Іванову К.І. навіть не було повідомлено про розгляд її скарги.

Вища рада правосуддя встановила, що, як вбачається з оскаржуваного рішення, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. у період із 2013 року по 7 лютого 2014 року включно свідчать про його втручання у процес здійснення судочинства суддею господарського суду міста Києва ОСОБА_1, вирішення конкретних судових справ, перешкоджання здійсненню судами правосуддя на визначених законом засадах, тиск на суддів шляхом спонукання, погроз, шантажу та іншого протиправного впливу.

Так, зокрема, в рішенні Дисциплінарної палати зазначено: «…впливаючи на свідомість судді ОСОБА_1 та вживаючи заходів, спрямованих на її залякування, Ємельянов A.C. у період з липня по грудень 2013 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище, під час особистих зустрічей із ОСОБА_1 у приміщенні Вищого господарського суду України, розташованого за адресою: вул. О.Копиленка, 6, м. Київ, з метою впливу на прийняття потрібного йому рішення наполягав на задоволенні нею позовних вимог у конкретних справах.

Крім того, 7 лютого 2014 року суддя Ємельянов А.С., прибувши на виробничу нараду (збори) суддів Господарського суду міста Києва, під час виступу здійснив неправомірний вплив на безсторонність суддів господарського суду міста Києва, зокрема і на суддю ОСОБА_1, а також шляхом спонукання та тиску втрутився у процес здійснення нею судочинства у справах, що перебували у її провадженні в період до 7 лютого 2014 року, в яких, як він зазначав, вбачається «державне питання».

Так, у своїй промові Ємельянов A.C., посилаючись на «ефемерні» державні інтереси, практично відверто запропонував суддям вирішувати певні судові справи за умови отримання неправомірної вигоди. При цьому, як слідує з його виступу на судових зборах, перелік справ, які становлять так званий державний інтерес, Ємельянов A.C. повинен був визначати самостійно. Перелік судових справ, які судді господарського суду повинні були вирішувати на користь суб’єктів, визначених Ємельяновим A.C., встановлювався, за його словами, таким чином: «...по тем государственным вопросам, которые стоят. Они могут быть различного рода: это может быть прямо какой-то государственный вопрос, это могут быть какие-то просьбы лиц, которые на сегодняшний момент занимают какие-то посты, определенно административные. И я считаю, что если человек дошел до определенного уровня отношений, то он имеет право задать вопрос и имеет право получить адекватный ответ на этот вопрос...».

Наполегливо схиляючи суддів господарського суду до прийняття судових рішень, необхідних для задоволення його власного очевидного корисливого інтересу, Ємельянов A.C. на суддівських зборах повідомив, що у разі прийняття таких рішень суддям буде забезпечено керівництвом Вищого господарського суду України відповідне «прикриття», яке буде полягати у блокуванні спроб правоохоронних органів розпочати певні кримінальні провадження: «...когда отдельно взятый судья против всей массы информационной и денежной – устоять очень тяжело, у нас, слава Богу, не было проблем с МВД, у нас не было проблем с Квалифкомиссией, с Высшей радой юстиции, с СБУ... была возможность не допускать незаконного влияния на вас – это то основное, что должно было дать руководство – стабильность и защиту. Я считаю, что стабильность и защиту нам удалось организовать и таким образом, чтобы к вам не было вопросов как сейчас, так и впредь...».

Також Ємельянов A.C. на зборах суддів, на які він прибув з метою неправомірного впливу на суддів під час здійснення правосуддя, спонукання та шантажу суддів Господарського суду міста Києва задля виконання ними його вказівок щодо вирішення певних справ на користь суб’єктів, які будуть ним визначені, попередив суддів, які вирішать приймати законні рішення, про можливу організацію протиправного тиску на них з боку правоохоронних органів: «...то, что касается постановочных задач, которые существуют на сегодняшний день в суде... я еще раз подчеркиваю, дело каждого принимать для себя решения и выводы, ... но с другой стороны, вы тоже должны понимать, что каких-то вводных не будет, и не будет той части, которая касается непосредственной деятельности председателя, направленной на сохранение спокойствия, работоспособности и всего остального...».

Дисциплінарна палата вважала, що вказані дії суддею Вищого господарського суду України Ємельяновим А.С. вчинені свідомо та з очевидним розумінням значення свого виступу 7 лютого 2014 року на виробничій нараді (зборах) суддів Господарського суду міста Києва.

З-поміж іншого, Дисциплінарна палата відхилила доводи представника судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. – адвоката ОСОБА_2, що подання до Вищої ради юстиції 25 листопада 2016 року скарги Іванової К.І. від 17 листопада 2016 року з проханням притягнути суддю Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. до дисциплінарної відповідальності здійснено «анонімною» особою, оскільки представником судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. – адвокатом ОСОБА_2 не надано переконливих, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що скарга Іванової К.І., яка була підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С., є «анонімною», навіть надані представником судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. – адвокатом ОСОБА_2 аудіозапис розмови та письмові пояснення свідчать, що ця особа дійсно готувала та подавала скаргу до Вищої ради юстиції.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійшла висновку, що в сукупності дії судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. у період із 2013 року по 7 лютого 2014 року свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, наслідком якого є звільнення з посади судді з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Не погодившись із вказаним рішенням Дисциплінарної палати, суддя Ємельянов А.С. подав скаргу, в якій зазначив, що вказане рішення є протиправним та необґрунтованим, просив його скасувати, при цьому посилався на:

прийняття рішення поза строками давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

повторний розгляд одного і того самого питання уповноваженим державним органом (Радою суддів України – за зверненням судді ОСОБА_1 та Другою Дисциплінарною палатою ВРП – за дисциплінарною скаргою іншої особи), а також прийняття взаємовиключних рішень;

прийняття рішення за анонімною скаргою;

покладення в основу рішення висновку експертного дослідження від 25 квітня 2017 року № 5895/17-61 та неврахування рецензії на нього від 31 травня 2018 року, яку передано під час засідання палати;

неповідомлення його (суддю) про подану дисциплінарну скаргу.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 залишено без змін рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Дисциплінарна палата правильно встановила, що у діях судді Ємельянова А.С. наявні ознаки втручання у процес здійснення судочинства суддею Господарського суду міста Києва ОСОБА_1, вирішення конкретних судових справ, перешкоджання здійсненню судами правосуддя на визначених законом засадах, тиск на суддів шляхом спонукання, погроз, шантажу та іншого протиправного впливу, які є істотним дисциплінарним проступком, за що передбачено дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України. З огляду на наведене, враховуючи вимоги статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановлені Дисциплінарною палатою обставини, Вища рада правосуддя вважала, що застосування до судді Ємельянова А.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Щодо доводів скарги судді Ємельянова А.С., що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийнято за анонімною скаргою на порушення частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя зазначила, що такі доводи суперечать приписам чинного законодавства та частково спростовані фактичними обставинами, які встановлені Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної скарги.

По-перше, дисциплінарна скарга Іванової К.І. містила необхідні дані про особу скаржника і була підписана. Чинним законодавством (стаття 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя») не передбачено обов’язку перевірки належності підпису особі, яка подає дисциплінарну скаргу; не встановлено наслідків, про які просить скаржник, у разі встановлення на цій стадії розгляду дисциплінарної справи факту підписання дисциплінарної скарги не тією особою, від імені якої скаргу подано.

По-друге, з рішення Дисциплінарної палати вбачається, що під час засідання представник судді Ємельянова А.С. – адвокат ОСОБА_2 вказала, що задля уникнення сумнівів в існуванні скаржника Іванової К.І. або в достовірності підпису цієї особи вона ініціювала телефонний дзвінок за номером, зазначеним у дисциплінарній скарзі.

У результаті відтворення у засіданні Дисциплінарної палати аудіозапису телефонної розмови, наданого адвокатом ОСОБА_2, встановлено, що особа під час телефонної розмови повідомила, що вона дійсно готувала та подавала цю скаргу; підтвердила, що працює у ТОВ «еПраво»; скарга подавалася на прохання клієнта фірми – фізичної особи; станом розгляду скарги вона не цікавилася.

Як зазначила адвокат ОСОБА_2, ознайомившись з інформацією, розміщеною у мережі інтернет за посиланням www.epravo.com, з’ясувала, що Іванова Катерина у вказаному ТОВ не працює. Водночас ця інформація не свідчить про те, що такої особи, яка подала дисциплінарну скаргу, взагалі не існує.

Крім того, Вища рада правосуддя вважала, що рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може бути скасовано у зв’язку з можливим встановленням факту, про який заявляють суддя та його представник. Визначальним для притягнення до дисциплінарної відповідальності за таких обставин має бути встановлення, чи вчинив суддя порушення вимог, зокрема, чинного законодавства, чи ні. При вчиненні дисциплінарного проступку суддею та встановленні такого факту дисциплінарним органом у результаті попередньої перевірки можлива анонімність скаржника не повинна мати таких правових наслідків, як скасування рішення дисциплінарного органу.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Дисциплінарна палата обґрунтовано відхилила доводи про анонімність. Крім того, зауважила, що частиною першою статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що при вирішенні питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи дисциплінарний орган розглядає не дисциплінарну скаргу, а «висновок доповідача та додані до нього матеріали». Висновок формується не лише на підставі дисциплінарної скарги, а й за результатами проведеної перевірки. Вмотивований висновок члена Дисциплінарної палати – доповідача за результатами перевірки вказував на те, що у діях судді Ємельянова А.С. вбачалися ознаки дисциплінарних проступків, які на момент вчинення ним дій кваліфікувалися за статтею 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», а нині охоплюються пунктами 3, 4, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, доводи скаржника про необхідність скасування рішення Дисциплінарної палати у зв’язку з анонімністю дисциплінарної скарги не дають підстав для задоволення скарги.

Висновок науково-правової експертизи стосовно визначення терміну «анонімність» не суперечать змісту застосовуваного закону, однак не мають прикладного значення, оскільки в цьому випадку не встановлено факту анонімності. Водночас можливе встановлення такого факту на стадії перегляду рішення дисциплінарного органу не може мати тих правових наслідків, на застосуванні яких наполягає скаржник.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року (справа № 11-121сап19) скаргу Ємельянова А.С. на рішення Вищої ради правосуддя від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. до дисциплінарної відповідальності» залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 – без змін.

Одним із доводів скарги Ємельянова А.С. було те, що дисциплінарну справу щодо нього порушено й розглянуто за анонімною скаргою, оскільки особи, яка її подала, не існує.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що на стадії порушення дисциплінарної справи у Вищої ради правосуддя не було жодних підстав вважати скаргу анонімною, оскільки вона містила інформацію, яка дозволяє ідентифікувати особу заявника: її прізвище, ініціали, підпис, адресу, номер телефону.

За правилами частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на час ухвалення спірного рішення) дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

За змістом статей 43–46 цього Закону за дисциплінарною скаргою може бути відкрито дисциплінарну справу, відмовлено у її відкритті або повернуто скаргу без розгляду за наявності передбачених цими нормами підстав.

Відповідно до частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на стадії розгляду та ухвалення рішення дисциплінарний орган Вищої ради правосуддя не обмежений зазначеними у скарзі доводами, маючи повноваження відкрити дисциплінарну справу за власною ініціативою, якщо в процесі її розгляду дійде висновку про наявність правових підстав для цього.

Право громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти і обставини неналежної поведінки судді.

При цьому ініціатива зазначених осіб є не єдиним джерелом такої інформації, оскільки, як зазначалося вище, дисциплінарна справа може бути порушена і за власною ініціативою дисциплінарного органу.

Вимоги щодо зазначення у скарзі інформації, яка дозволяє ідентифікувати скаржника, та заборона розгляду анонімних скарг передбачені законом з метою дисциплінування осіб, які звертаються зі скаргами, забезпечення добросовісності звернень та можливості притягнення таких осіб до відповідальності за надання недостовірної або завідомо неправдивої інформації щодо дій судді.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку.

Подібну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18.

Як убачається з матеріалів справи, у відповідь на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкової Т.М. від 17 листопада 2017 року під час попередньої перевірки скарг суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 листом від 28 листопада 2017 року повідомила, що вона підтверджує факт тиску та втручання в її діяльність як судді з боку колишнього заступника голови Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. До листа додано копію роздруківки стенограми виробничої наради, що відбулася у Господарському суді міста Києва 7 лютого 2014 року, копію експертного висновку щодо неї та копії заяв ОСОБА_1 про вчинення Ємельяновим А.С. кримінального правопорушення.

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, у члена Вищої ради правосуддя, який здійснював попередню перевірку скарг, з урахуванням отриманих відомостей були підстави рекомендувати членам Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Ємельянова А.С.

Відповідно до пункту 12.8 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, в редакції, чинній на час розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддям дисциплінарної справи (далі – Регламент), у разі виникнення сумнівів щодо існування або достовірності підпису особи, яка подала скаргу, доповідач складає висновок, який передає до Дисциплінарної палати. Дисциплінарна палата має право запросити таку особу в засідання для підтвердження скарги. За наслідками розгляду питання щодо підтвердження скарги Дисциплінарна палата може залишити скаргу без розгляду або у разі її підтвердження скаржником передати доповідачу для підготовки висновку.

З матеріалів справи вбачається, що скарга містила всі необхідні реквізити, які давали змогу ідентифікувати особу скаржника, підстав для виникнення у доповідача сумніву в існуванні особи або достовірності її підпису не було, у зв’язку із чим доповідач склав висновок від 12 квітня 2018 року із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С., за результатами розгляду якого Дисциплінарна палата ухвалою від 16 квітня 2018 року відкрила дисциплінарну справу стосовно цього судді.

У своїй скарзі Ємельянов А.С. посилався на те, що під час попередньої перевірки скарг листи від 18 квітня та 14 липня 2017 року, надіслані членом Вищої ради правосуддя на адресу скаржника Іванової К.І., із пропозицією надати пояснення щодо наведеної у скарзі інформації повернулися без вручення адресату у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання, що мало би викликати сумнів в існуванні скаржника.

Однак, на думку Великої Палати Верховного Суду, сам лише факт неотримання адресатом поштового відправлення жодним чином не свідчить про те, що така особа не існує.

Із рішення Дисциплінарної палати також вбачалось, що під час засідання представник судді Ємельянова А.С. – адвокат ОСОБА_2 вказала, що задля уникнення сумнівів в існуванні скаржника Іванової К.І. або в достовірності підпису цієї особи вона ініціювала телефонний дзвінок за номером, зазначеним у дисциплінарній скарзі.

У результаті відтворення у засіданні дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя аудіозапису телефонної розмови, наданого адвокатом ОСОБА_2, встановлено, що особа під час телефонної розмови повідомила, що вона дійсно готувала та подавала цю скаргу; підтвердила, що працює у ТОВ «еПраво»; скарга подавалася на прохання клієнта фірми – фізичної особи; станом розгляду скарги вона не цікавилася.

Таким чином, автор скарги не відмовилася від того, що вона її писала, також повідомила деталі щодо цього і зазначила, що писала скаргу від імені клієнта фірми.

Скаржник звертав увагу, що, ознайомившись з інформацією, розміщеною у мережі інтернет за посиланням www.epravo.com, представник Ємельянова А.С. з’ясувала, що Іванова К.І. у вказаному товаристві не працює, однак, як слушно зауважила Вища рада правосуддя, це не означає, що особи, якою подано дисциплінарну скаргу, не існує.

За правилами пункту 12.6 Регламенту (в редакції, на час розгляду Дисциплінарною палатою дисциплінарної справи), якщо підстави, передбачені пунктами 1–5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», були виявлені після відкриття дисциплінарної справи, така скарга залишається без розгляду, а дисциплінарна справа закривається, про що Дисциплінарна палата постановляє ухвалу. Копія ухвали про закриття дисциплінарної справи з підстав, передбачених цим пунктом, направляється скаржнику в семиденний строк з дати її постановлення.

Згідно з пунктами 1–5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо: 1) дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів», або не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника; 2) дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді; 3) дисциплінарна скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді; 4) дисциплінарна скарга містить виражені у непристойній формі висловлювання або висловлювання, що принижують честь і гідність будь-якої особи; 5) у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені.

Як убачається з наявних у справі матеріалів, після відкриття провадження у дисциплінарній справі не було виявлено жодної з наведених підстав, зокрема, що дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів», або не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника.

У скарзі були зазначені всі необхідні відомості, підстави вважати її анонімною у Вищої ради правосуддя були відсутні.

Таким чином, беручи до уваги, що на час порушення дисциплінарної справи заяви, подані від імені Іванової К.І., за формою відповідали вимогам закону, водночас під час здійснення членом Вищої ради правосуддя попередньої перевірки за цими скаргами було отримано відомості, які Дисциплінарна палата визнала достатніми для відкриття дисциплінарної справи щодо судді; за результатами розгляду дисциплінарної справи було встановлено факт вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, що є фактичною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності безвідносно до скарги, Велика Палата Верховного Суду вважала вмотивованим зазначення Вищою радою правосуддя в своєму рішенні, що доводи Ємельянова А.С. про анонімність скарг є необґрунтованими і не могли впливати на процедуру здійснення дисциплінарного провадження.

З огляду на наведене, оцінивши в сукупності отримані докази, беручи до уваги аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що Вища рада правосуддя, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких Вища рада правосуддя погодилася з висновком її Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для застосування до судді Ємельянова А.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади.

Передбачені статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування рішення Вищої ради правосуддя відсутні. Робота дисциплінарного органу не характеризувалася недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено Європейським судом з прав людини у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» і «Куликов та інші проти України». Водночас подальший перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду з урахуванням усіх ключових аргументів Ємельянова А.С. гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

Враховуючи встановлені обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Ємельянова А.С. про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя.

За результатами розгляду скарги Іванової К.І., поданої адвокатом Пантією О.А., на рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, яка діяла на момент вчинення суддею Ємельяновим А.С. вказаних вище дій), порушенням суддею присяги, з-поміж іншого, є: вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумніви у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Відповідно до пунктів 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Положеннями частини восьмої статті 109 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що відповідно до пункту 1 частини восьмої цієї статті застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, якими можуть бути визнані, зокрема, факти допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, або допущення суддею іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду (пункти 1 та 7 частини дев’ятої статті 109 цього Закону).

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Отже, із внесенням змін до законодавства підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та/чи пом’якшення або скасування відповідальності за таку поведінку в цій частині не змінились.

На підставі викладеного Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Дисциплінарна палата правильно встановила наявність у діях судді Ємельянова А.С. ознак втручання у процес здійснення судочинства суддею Господарського суду міста Києва ОСОБА_1, вирішення конкретних судових справ, перешкоджання здійсненню судами правосуддя на визначених законом засадах, тиск на суддів шляхом спонукання, погроз, шантажу та іншого протиправного впливу та кваліфікувала такі дії як істотний дисциплінарний проступок, за який передбачено дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

З огляду на наведене, враховуючи вимоги статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановлені Дисциплінарною палатою обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Ємельянова А.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Твердження Іванової К.І., наведені у скарзі, поданій адвокатом Пантією О.А., про те, що вона не зверталась до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді Ємельянова А.С., є суперечливими.

Як вбачається з рішення Дисциплінарної палати, підтверджено у рішенні Вищої ради правосуддя від 15 січня 2019 року № 94/0/15-19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року (справа № 11-121сап19), під час засідання представник судді Ємельянова А.С. – адвокат ОСОБА_2 вказала, що задля уникнення сумнівів в існуванні скаржника Іванової К.І. або в достовірності підпису цієї особи нею було ініційовано телефонний дзвінок за номером телефону, зазначеним у дисциплінарній скарзі. Під час відтворення у засіданні дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя аудіозапису телефонної розмови, наданого адвокатом ОСОБА_2, встановлено, що в телефонній розмові особа повідомила, що вона дійсно готувала та подавала цю скаргу; підтвердила, що працює у ТОВ «еПраво»; скарга подавалася на прохання клієнта фірми – фізичної особи; станом розгляду скарги вона не цікавилася. Таким чином, автор скарги не відмовилася від того, що вона її писала, також повідомила деталі і зазначила, що писала скаргу від імені клієнта фірми.

Доводи скарги про те, що рішення Дисциплінарної палати було прийнято на підставі анонімного підробленого документа також були предметом розгляду як Вищої ради правосуддя, так і Великої Палати Верховного Суду, їм надано відповідну оцінку, зокрема, зазначено, що такі доводи є необґрунтованими і не могли впливати на процедуру здійснення дисциплінарного провадження; за результатами розгляду дисциплінарної справи було встановлено факт вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, що є фактичною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності безвідносно до скарги.

Отже, вказані вище доводи скарги Іванової К.І., поданої адвокатом Пантією О.А., є необґрунтованими та не спростовують висновків Дисциплінарної палати, викладених в оскаржуваному рішенні.

Щодо доводів скарги, що Іванову К.І. не було повідомлено про розгляд «її» скарги, необхідно зазначити таке.

Вищою радою правосуддя вчинялись всі необхідні дії для повідомлення скаржника Іванової К.І. про дату та час засідань Дисциплінарної палати шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення її на засідання Дисциплінарної палати.

У матеріалах дисциплінарної справи містяться повідомлення, надіслані Івановій К.І. на адресу: АДРЕСА_1, про засідання Дисциплінарної палати, призначені на 23 травня 2018 року та 4 червня 2018 року (том 1, аркуші 148, 172). Крім того, на вказану адресу Івановій К.І. надсилались копія ухвали Дисциплінарної палати від 16 квітня 2018 року № 1166/2дп/15-18 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. (том 1, аркуш 138) та копія рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності (том 2, аркуш 135). Як вбачається з комп’ютерної програми «Д-3», усі зазначені поштові відправлення, надіслані на адресу Іванової К.І., повернулись за закінченням терміну зберігання.

Водночас Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити, що така сама адреса (АДРЕСА_1) вказана у скарзі Іванової К.І., поданій адвокатом Пантією О.А., на рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18, а також у договорі про надання правової допомоги від 14 вересня 2019 року, укладеному між адвокатом Пантією О.А. та Івановою К.І.

Подана Івановою К.І. нотаріально засвідчена заява від 22 липня 2020 року про те, що скаргу на дії судді Вищого господарського суду України Ємельянова А.С. вона не підписувала та не подавала, не є підставою для скасування рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18.

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Дисциплінарна палата під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді Ємельянова А.С., як передбачено частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», врахувала дані про особу судді та його позитивну характеристику, характер допущених суддею правопорушень, які свідчать, що ним створено та запроваджено протиправні форми позапроцесуального керування судовою системою, а також наслідки, які настали за результатами вчинених діянь, – формування у суспільстві вкрай негативного сприйняття діяльності судової влади, оцінки ефективності функціонування всієї системи правосуддя та довіри до суду.

За наведених обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Ємельянова А.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому проступку.

Таким чином, за результатами розгляду скарги Іванової К.І., поданої адвокатом Пантією О.А., на рішення Дисциплінарної палати від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 Вища рада правосуддя дійшла висновку про залишення вказаного рішення без змін.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України Ємельянова Артура Станіславовича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя                                                                   А.А. Овсієнко

Члени Вищої ради правосуддя