Вища рада юстиції, розглянувши рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 5 жовтня 2015 року № 2426/дп-15 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення Волкової Світлани Яківни з посади судді Печерського районного суду міста Києва з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України, матеріали дисциплінарної справи, а також висновок секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад,
встановила:
Волкова Світлана Яківна ____ року народження. Указом Президента України від 5 червня 2000 року № 762/2000 призначена на посаду судді Старокиївського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 переведена по посаду новоутвореного Печерського районного суду міста Києва, де працює з листопада 2001 року до сьогодні. Верховною Радою України 8 липня 2005 року Волкову С.Я. обрано суддею безстроково.
До Вищої ради юстиції 22 січня 2016 року надійшло рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) від 5 жовтня 2015 року № 2426/дп-15 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення Волкової Світлани Яківни з посади судді Печерського районного суду міста Києва з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України, та матеріали дисциплінарної справи стосовно названої судді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 22 січня 2016 року рішення Комісії розподілено члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
За результатами проведеної перевірки член Вищої ради юстиції Мірошниченко А.М. дійшов висновку про наявність підстав для звільнення судді Печерського районного суду міста Києва Волкової С.Я. з посади за порушення присяги.
Секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про звільнення судді Печерського районного суду міста Києва Волкової С.Я. з посади за порушення присяги.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» запрошення судді, справа якого розглядається, є обов’язковим. У разі неможливості взяти участь у засіданні Вищої ради юстиції з поважних причин суддя, справа якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи. Повторне неприбуття такого судді без поважних причин є підставою для розгляду справи за його відсутності.
Про дату та час засідання Вищої ради юстиції, призначеного на 14 квітня 2016 року, суддю Волкову С.Я. належним чином повідомлено з використанням всіх можливих засобів, а саме на адресу Печерського районного суду міста Києва названій судді направлено запрошення від 8 квітня 2016 року за вих. № 4847/0/9-16 та опубліковано це запрошення на офіційному сайті Вищої ради юстиції.
На засідання Вищої ради юстиції 14 квітня 2016 року суддя Волкова С.Я. не з’явилась, надала письмові пояснення та просила розглядати рекомендацію Комісії без її участі.
За таких обставин Вища рада юстиції вирішила розглядати рекомендацію Комісії за відсутності судді Волкової С.Я.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Мірошниченка А.М., дослідивши рішення Комісії, матеріали дисциплінарної справи та інші зібрані матеріали, врахувавши письмові пояснення судді Волкової С.Я. та її адвоката ОСОБИ_4, висновок секції Ради, Вища рада юстиції дійшла висновку про наявність підстав для звільнення судді Волкової С.Я. з посади судді Печерського районного суду міста Києва за порушення присяги з огляду на таке.
Зі змісту рішення Комісії від 5 жовтня 2015 року та долучених матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що у жовтні 2014 року до Комісії надійшло звернення ОСОБИ_1 щодо поведінки судді Печерського районного суду міста Києва Волкової С.Я. при здійсненні правосуддя. Зокрема, заявник зазначив, що слідчий суддя Волкова С.Я. своєю ухвалою від 19 вересня 2014 року відмовила у задоволенні клопотання прокуратури про продовження строку тримання під вартою ОСОБИ_2, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 41, частиною третьою статті 27, пунктами 1, 4, 12 частини другої статті 115, частиною другої статті 262, частиною першої статті 263, частиною третьої статті 365 Кримінального кодексу України.
На думку автора звернення, суддя Волкова С.Я. не надала належної оцінки всім обставинам кримінального провадження, не вказала мотивів, якими керувалася при постановленні ухвали. Крім того, суддя свідомо проігнорувала вимоги частини п’ятої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), відповідно до якої підозрюваний повинен бути негайно звільнений, лише якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання підозрюваного під вартою.
Суддя Волкова С.Я. своєю ухвалою звільнила підозрюваного ОСОБУ_2 з-під варти в залі суду, хоча відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2014 року, яку залишено в силі ухвалою суду апеляційного суду міста Києва від 6 серпня 2014 року, останній мав перебувати під вартою до 11:45 28 вересня 2014 року.
Як встановлено Комісією та підтверджено матеріалами дисциплінарної справи, в провадженні слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Волкової С.Я. перебувало клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБИ_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБИ_2.
Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2014 року підозрюваному ОСОБІ_2 продовжено строк тримання під вартою до 11:45 28 вересня 2014 року.
За результатами розгляду клопотання прокуратури слідчою суддею Волковою С.Я. постановлено ухвалу від 19 вересня 2014 року, згідно з якою у задоволенні клопотання відмовлено, застосовано до підозрюваного ОСОБИ_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонено ОСОБІ_2 залишати місце свого проживання за АДРЕСОЮ_ 1 з 23.00 до 07.00 наступного ранку без дозволу слідчого, прокурора або суду, зобов’язано ОСОБУ_2 прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, визначено строк дії ухвали тривалістю 2 місяці – до 11.30 19 листопада 2014 року, підозрюваного негайно звільнено з-під варти в приміщенні суду.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокуратури про продовження строку тримання під вартою ОСОБИ_2 задоволено. Підставою для скасування став висновок апеляційного суду про те, що ухвала місцевого суду є незаконною, оскільки не відповідає вимогам КПК України, а також те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою не дотрималася вимог частини четвертої статті 194 та статті 177 цього Кодексу.
На підставі положень статті 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Перевіркою також встановлено і не заперечувалось Волковою С.Я., що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2014 року підозрюваному ОСОБІ_2 продовжено строк тримання під вартою до 11.45 28 вересня 2014 року.
Таким чином, станом на дату постановления суддею Волковою С.Я. ухвали (19 вересня 2014 року) попередня ухвала Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2014 року про продовження строку тримання ОСОБИ_2 під вартою була чинною і строк тримання під вартою не закінчився.
Звільнивши підозрюваного з-під варти до закінчення строку тримання, який був установлений ухвалою суду від 29 липня 2014 року, суддя Волкова С.Я. не виконала вимог статті 21 КПК України щодо обов’язковості судових рішень, що набули чинності, та фактично змінила зазначене рішення у спосіб, не передбачений законом.
Вирішуючи питання щодо відповідальності судді у зв’язку зі скасуванням апеляційним судом ухвали від 19 вересня 2014 року, Комісія врахувала, що суддя Волкова С.Я. відповідно до спеціалізації у суді є слідчим суддею і знає вимоги норм КПК, які регулюють умови, підстави та порядок обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимоги до змісту ухвали про обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Комісія також виходила із того, що суддя ознайомлена зі змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 4 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 року, у пункті 20 якого роз’яснено, що застосування більш м’якого запобіжного заходу при відмові у продовженні строку тримання під вартою є можливим лише після закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У письмових поясненнях, наявних у матеріалах дисциплінарної справи, суддя Волкова С.Я. посилалася на те, що роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про умови застосування більш м’якого запобіжного заходу при відмові у продовженні строку тримання під вартою не є джерелом права, тому вона мала лише враховувати його у своїй роботі, а у випадку звільнення ОСОБИ_2 з-під варти в залі суду вона керувалася частиною третьою статті 202 КПК України, що передбачає негайне звільнення особи у разі застосування домашнього арешту.
Посилання судді Волкової С.Я. на частину третю статті 202 КПК України Комісія визнала безпідставним і відхилила його, оскільки зазначена норма визначає умови та порядок звільнення з-під варти підозрюваного (обвинуваченого), який був затриманий, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, і не застосовується у разі відмови у продовженні тримання під вартою осіб, яким вже був обраний такий запобіжний захід.
Оскільки суддя Волкова С.Я. знала вимоги статей 21, 177, частини четвертої статті 194, статей 202, 203 КПК України, але не керувалася ними 19 вересня 2014 року при розгляді клопотання прокуратури про продовження строку тримання під вартою ОСОБІ_2, то Комісія дійшла висновку, що суддя умисно порушила зазначені норми КПК України. Умисні грубі порушення суддею вимог кримінального процесуального закону є діями, що порочать звання судді і викликають сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Як убачається з рішення Комісії від 5 жовтня 2015 року № 2426/дп-15, відповідно до характеристики, наданої головою Печерського районного суду міста Києва, суддя Волкова С.Я. має належну теоретичну підготовку та практичний досвід, які застосовує при розгляді судових справ.
У 2014 році суддя Волкова С.Я. розглянула 613 справ у порядку КПК України (оскаржено рішень – 45, скасовано – 8), 262 цивільні справи (оскаржено рішень – 96, скасовано – 7, змінено – 4), 20 справ у порядку КАС України.
За період з 1 січня по 13 липня 2015 року суддя Волкова С.Я. розглянула 1463 справи у порядку КПК України (оскаржено рішень – 73, скасовано – 11, змінено – 1), 287 цивільних справ (оскаржено рішень – 126, скасовано – 23, змінено – 6), 39 справ у порядку КАС України (оскаржено – 5, скасовано – 1).
При прийнятті рішення Комісія також урахувала, що постановлення суддею Волковою С.Я. незаконної ухвали призвело до негативних процесуальних наслідків, оскільки, перебуваючи під домашнім арештом, підозрюваний ОСОБА_2 скористався необґрунтовано призначеним йому менш суворим запобіжним заходом і зник, переховуючись від правосуддя. Крім того, постановлена ухвала викликала негативний суспільний резонанс і підірвала авторитет судової системи України.
Вирішуючи питання щодо відповідальності судді Волкової С.Я., Комісія врахувала, що відповідно до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року) скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків. У даному разі Комісія дійшла висновку про умисне порушення норм права суддею Волковою С.Я.
Згідно з частиною п’ятою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року) за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
Відповідно до частини другої статті 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року) факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
З огляду на положення статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року) і статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», враховуючи обставини умисного порушення суддею Волковою С.Я. норм процесуального права і негативні наслідки, які настали у зв’язку із постановленою незаконною ухвалою, негативний суспільний резонанс і підрив авторитету судової системи України, Комісія вирішила, що притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді догани є неспівмірним зі скоєним проступком. Дії судді Волкової С.Я. свідчать про порушення нею присяги (вчинення нею дій, що порочать звання судді і викликають сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів).
Оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені за результатами дисциплінарного провадження, Комісія дійшла висновку про порушення суддею Волковою С.Я. присяги та наявність підстав для направлення до Вищої ради юстиції рекомендації про звільнення її з посади судді.
У своїх додаткових поясненнях, поданих до Вищої ради юстиції, суддя Волкова С.Я. вказала на те, що вчинені нею дії не підпадають під ознаки діянь, передбачених пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, а більш детальної регламентації випадків, у яких суддя вважається дисциплінарно відповідальною, у законодавстві немає. При написанні скарги щодо неї заявник – адвокат ОСОБА_1 – не піднімав питання щодо порушення прав особи, а оцінював законність постановленої суддею ухвали. Питання про надання оцінки законності та обґрунтованості судових рішень не входить до компетенції ані адвоката, ані Комісії. Враховуючи, що дії Волкової С.Я. є предметом розгляду кримінального провадження, яке наразі розглядається в суді, подвійне притягнення її до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення порушує принцип, закріплений статтею 61 Конституції України.
У своїх письмових поясненнях адвокат ОСОБА_4, який діє в інтересах судді Волкової С.Я., висловив заперечення проти застосування до відносин щодо вирішення питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБИ_2 та звільнення його з-під варти у залі суду положень частини п’ятої статті 202 КПК України, оскільки в них міститься посилання на «інше рішення» (а не ухвалу). Водночас буквальне тлумачення частини четвертої статті 199 КПК України, на його думку, спростовує будь-які сумніви у законності прийняття слідчим суддею ухвали в означеній категорії справ до моменту закінчення строку дії попередньої ухвали, а частина третя статті 206 КПК України зобов’язує слідчого суддю звільнити особу з-під варти. Крім того, послався на висновок професора ОСОБИ_5, який вказав на неприпустимість використання листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 4 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 як джерела права, та просив не застосовувати дисциплінарне стягнення щодо судді Волкової С.Я. у зв’язку з безпідставністю таких заходів.
У засіданні Вищої ради юстиції виступив заявник – адвокат ОСОБА_1, який підтримав доводи свого звернення щодо дій судді Волкової С.Я. і висловив заперечення на оголошені в засіданні пояснення судді Волкової С.Я. та її адвоката ОСОБИ_4.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України порушення суддею присяги є підставою для звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав порушення суддею присяги Вища рада юстиції розглядає, у тому числі, після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку.
Згідно з частиною другою статті 32 цього Закону України (в редакції, що діяла на момент вчинення Волковою С.Я. дій, що стали предметом розгляду Комісії) порушенням суддею присяги визнавалося, зокрема, «вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів».
Висновок Комісії щодо свідомого вчинення суддею Волковою С.Я. грубого порушення закону у вигляді скасування у спосіб, не передбачений законом, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2014 року про продовження підозрюваному ОСОБІ_2 строку тримання під вартою, повністю підтверджується матеріалами дисциплінарної справи та матеріалами перевірки.
Вказані дії судді Волкової С.Я. правильно кваліфіковані Комісією як порушення присяги, оскільки, представляючи судову владу, вона вчинила дії, що порочать звання судді і викликають сумнів у її обʼєктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, що складає порушення присяги як згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, що діяла на момент вчинення суддею Волковою С.Я. дій, що є предметом розгляду), так і на момент розгляду дисциплінарної справи Комісією (частина друга статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та Вищою радою юстиції.
Посилання судді Волкової С.Я. на те, що її дії, які стали предметом розгляду Комісії, не охоплюються складом дисциплінарних правопорушень, визначених пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки Комісією правильно застосовано до правовідносин, що склалися, іншу норму – частину другу статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у відповідній редакції, яка визначала зміст порушення присяги судді як підстави для звільнення її з посади.
Не спростовує висновку про наявність підстав для звільнення судді з посади й посилання судді Волкової С.Я. на статтю 61 Конституції України. Вказана норма забороняє двічі притягувати особу до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки суддя Волкова С.Я. не була притягнута до кримінальної відповідальності, порушення присяги як підстава для звільнення судді та склад злочину, передбаченого статтею 375 Кримінального кодексу України, не збігаються, звільнення за порушення присяги та кримінальна відповідальність належать до юридичної відповідальності різних видів, тому наявність кримінального провадження відносно судді Волкової С.Я. не перешкоджає її звільненню за порушення присяги.
Посилання адвоката ОСОБИ_4 на те, що лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ не є джерелом права, є правильними, проте вони не спростовують факту грубого порушення суддею Волковою С.Я. положень кримінально-процесуального закону. Будь-які сумніви щодо тлумачення вжитого у частині п’ятій статті 202 КПК України формулювання «інше рішення» суду як такого, що охоплює і рішення суду у формі ухвали, спростовуються системним тлумаченням КПК України, зокрема положеннями статті 21 Кодексу щодо обов’язковості судових рішень, які набрали законної сили. Причому той факт, що термін «рішення суду» охоплює у цьому контексті також «ухвалу суду», очевидний при співставленні назви та змісту статті 21 КПК України. Таким чином, звільняючи ОСОБУ_2 з-під варти всупереч чинній ухвалі суду, суддя Волкова С.Я. прямо порушила закон.
Пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України визначено, що порушення суддею присяги є підставою для звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив.
Відповідно до частини другої статті 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав порушення суддею присяги Вища рада юстиції розглядає, у тому числі, після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку.
За частиною другою статті 32 цього Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, що діяла на момент вчинення Волковою С.Я. дій, які стали предметом розгляду Комісії) порушенням суддею присяги визнавалося, зокрема, «вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів».
Відповідно до частини п’ятої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
За правилами частини першої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції розглядає питання про звільнення судді з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги), після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.
На підставі викладеного Вища рада юстиції, керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтями 3, 24, 25, 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтями 83–89, 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 7 липня 2010 року) та статтями 97, 116 вказаного Закону в чинній редакції,
вирішила:
внести подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Печерського районного суду міста Києва Волкової Світлани Яківни за порушення присяги.
Рішення Вищої ради юстиції може бути оскаржене до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради юстиції В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
О.В. Муравйов
В.А. Нежура
А.С. Олійник
