Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Малашенковою Тетяною Михайлівною за заявою Вересоцького О.І. стосовно судді Вищого адміністративного суду України Горбатюка Сергія Анатолійовича, за зверненням Вересоцького О.І. і Вересоцької О.С. стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Горбатюка Сергія Андрійовича, Голяшкіна Олега Володимировича, Стрелець Тетяни Геннадіївни, Гончар Любові Ярославівни, Калашнікової Олени Володимирівни, Логвиненка Андрія Олександровича,
встановила:
до Вищої ради юстиції 3 березня 2015 року з Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя (вх. № 86/0/5-15) та 28 квітня 2015 року з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (вх. № 1301/0/8-15) надійшли два примірники заяви Вересоцького О.І. від 29 січня 2015 року щодо неправомірних, на думку заявника, дій судді Вищого адміністративного суду України Горбатюка С.А. під час розгляду його касаційної скарги. Крім того, заявник просив вивчити його судову справу та вжити заходів для відновлення правосуддя та захисту і відновлення його прав; визнати рішення апеляційної і касаційної інстанції неправосудними, допомогти йому направити справу на перегляд до Верховного Суду України чи до Конституційного Суду України або до Європейського суду з прав людини, а суддів притягти до відповідальності.
12 травня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення Вересоцького О.І. і Вересоцької О.С. з проханням розглядати надіслані раніше заяви Вересоцького О.І. не тільки в частині щодо дій судді Горбатюка С.А., а і суддів Вищого адміністративного суду України Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Калашнікової О.В., Логвиненка А.О. На думку авторів звернення, вказані судді неправомірно не допустили до перегляду Верховним Судом України ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року у справі № К/800/21557/14.
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 6 і 7 жовтня 2015 року вказані примірники заяви і звернення розподілено члену Вищої ради юстиції Малашенковій Т.М.
За результатами розгляду зазначених заяви і звернення член Вищої ради юстиції Малашенкова Т.М. запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Горбатюка С.А., Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Калашнікової О.В., Логвиненка А.О.
Висновком дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 22 березня 2016 року рекомендовано Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів.
Вища рада юстиції, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Малашенкову Т.М., урахувавши висновок дисциплінарної секції, вважає, що підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів відсутні, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Таким чином, заява Вересоцького О.І., що надійшла до Вищої ради юстиції 3 березня 2015 року, повинна розглядатися відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 2 березня 2015 року. Інший примірник заяви Вересоцького О.І., що надійшов до Вищої ради юстиції 28 квітня 2015 року, та звернення Вересоцького О.І. і Вересоцької О.С., що надійшло до Вищої ради юстиції 12 травня 2015 року, повинні розглядатися згідно з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
У частині першій статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла 3 березня 2015 року), а також частині першій статті 94 вказаного Закону (у редакції, яка діяла 28 квітня і 12 травня 2015 року та є чинною на момент розгляду заяви і звернення) зазначено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на момент постановлення ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року у справі № К/800/21557/14 і від 5 серпня 2014 року у справі № В/800/3592/14) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
- істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;
- невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
- порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);
- систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
- розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
- неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.
1. Вересоцький О.І. у своїх заявах зазначав, що у 2008 році він звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, управління праці та соціального захисту населення у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог Вересоцький О.І. вказав, що був звільнений з військової служби у Збройних Силах України з 24 вересня 1993 року, був учасником бойових дій. Йому призначена пенсія згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ» та Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» як учаснику бойових дій. Відповідно до положень законодавства йому щомісячно до пенсії повинна здійснюватися доплата в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком та щорічно до п’ятого травня – одноразова грошова допомога в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Всупереч вимогам Конституції України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надбавка до пенсії та одноразова грошова допомога за 1999–2008 роки виплачувалися не в повному розмірі. Він звертався до військового комісаріату з вимогою зробити перерахунок та виплатити недоплачену суму доплати та допомоги, але в задоволенні його заяви йому було відмовлено.
Такі дії Вересоцький О.І. вважав неправомірними та просив суд зобов’язати: Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області – зробити за період з 1 січня 1999 року перерахунок підвищення до його пенсії як учаснику бойових дій, виходячи з розміру 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка повинна відповідати Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про державні соціальні стандарти», виплатити за період з 1 січня 2007 року по день ухвалення судового рішення 16998,00 гривень та в подальшому виплачувати пенсію у розмірах, встановлених Законом; управління праці і соціального захисту населення у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області – провести перерахунок щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня як учаснику бойових дій у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму з 1999 року по день ухвалення судового рішення; Київський обласний військовий комісаріат – провести перерахунок щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, виходячи з розміру 150 відсотків мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму з 1999 року по 1 січня 2007 року, та виплатити йому невиплачену суму підвищення до пенсії в розмірі 34155,75 гривень; Міністерство праці та соціальної політики України – організувати відновлення конституційних прав на виплату належних йому коштів (під час розгляду справи позовні вимоги змінювалися).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2009 року у справі № 2-а-3/09, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 липня 2011 року у справі № 22ц-1285/11, у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2012 року у справі № К/9991/56608/11 (судді Горбатюк С.А., Гашицький О.В., Мороз Л.Л.) ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 липня 2011 року у справі № 22ц-1285/11 скасовано, а справу направлено до цього суду на новий судовий розгляд.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2012 року у справі № 22-а-125/2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2012 року у справі № 2-а-3/09 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Вересоцький О.І. уточнив позовні вимоги та просив суд зобов’язати Міністерство фінансів України забезпечити коштами Міністерство праці та соціальної політики України для виплати йому недоплаченої надбавки до пенсії у сумі 104077,59 гривень та недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня у сумі 31684,46 гривень – всього 135762,19 гривень, для забезпечення виплати належних сум по день винесення судового рішення і на майбутні періоди; зобов’язати Міністерство праці та соціальної політики України забезпечити виплату йому недоплаченої надбавки до пенсії у сумі 104077,59 гривень та недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня у сумі 31684,46 гривень – всього 135762,19 гривень, а також забезпечити виплату належних сум по день винесення судового рішення і на майбутні періоди; стягнути на його користь з управління Пенсійного фонду України у Київській області недоплачену надбавку до пенсії у сумі 104077,59 гривень та виплатити належні кошти по день винесення судового рішення, а також виплачувати надбавку в належних розмірах на майбутні періоди; стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5 травня у сумі 31684,46 гривень та виплатити належні кошти по день винесення судового рішення, а також виплачувати їх в належних розмірах на майбутні періоди. Крім того, у зв’язку з постійною недоплатою належних коштів та довготривалим затягуванням розгляду судової справи відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 10000,00 гривень – з Міністерства фінансів України, 10000,00 гривень – з Міністерства праці та соціальної політики України, 10000,00 гривень – з управління Пенсійного фонду України у Київській області, 10000,00 гривень – з управління праці та соціального захисту населення у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2013 року у справі № 373/556/13-а адміністративний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з управління Пенсійного Фонду України у Київській області на користь Вересоцького О.І недоплачену надбавку до пенсії у сумі 26199,00 гривень; стягнуто з управління праці та соціального захисту населення у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області на користь Вересоцького О.І. недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5 травня у сумі 25010,00 гривень; позовні вимоги в частині перерахунку недоплаченої надбавки до пенсії та щорічної разової допомоги учаснику бойових дій за період з 1996 року до жовтня 2007 року залишено без розгляду; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 373/556/13-а вказане судове рішення скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року у справі № К/800/21557/14 (суддя Горбатюк С.А.) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вересоцького О.І. на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 373/556/13-а.
На думку Вересоцького О.І., суддя Горбатюк С.А., відмовляючи у відкритті касаційного провадження, неповно та необ’єктивно дослідив матеріали справи, проігнорував вимоги процесуальних норм та приписи постановленої ним же ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2012 року у справі № К/9991/56608/11, чим порушив права заявника та знехтував професійними обов’язками судді.
У своїх письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради юстиції у відповідь на запит, суддя Горбатюк С.А. повідомив про рух справи та зазначив, що постановив ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року у справі № К/9991/56608/11 відповідно до положень пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки викладені у касаційній скарзі Вересоцького О.І. доводи не викликали необхідності перевірки матеріалів справи. Вважає вказану ухвалу законною та такою, що постановлена з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених судом.
Вища рада юстиції вважає, що підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Горбатюка С.А. відсутні, з огляду на такі обставини.
Відповідно до змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року у справі № К/9991/56608/11 у своїй касаційній скарзі Вересоцький О.І. просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 373/556/13-а, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Суддя Горбатюк С.А. дійшов висновку, що обґрунтування вказаної касаційної скарги не містило доводів, які викликали б необхідність перевірки матеріалів справи. Водночас наведені у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень також не давали підстави для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до статей 225–227, 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для зміни та скасування судом касаційної інстанції судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
З огляду на викладене в діях судді Горбатюка С.А. не вбачається ознак дисциплінарного правопорушення, оскільки вони цілком узгоджуються з положеннями пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вища рада юстиції погоджується з висновком члена Вищої ради юстиції Малашенкової Т.М., що суддя Горбатюк С.А., обґрунтовуючи відмову у відкритті касаційного провадження, обмежився лише загальними фразами, не навівши навіть змісту оскаржуваного судового рішення.
Вища рада юстиції також погоджується, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року у справі № К/9991/56608/11 суддя Горбатюк С.А. зробив висновки, яким мають передувати певні мотиви, зазначені в змісті ухвали, як це передбачено статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вища рада юстиції зазначає, що суддя мав дійти до наведених висновків, виходячи із суті спору і на підставі аналізу доводів касаційної скарги Вересоцького О.І. та їх співставлення з мотивами, з яких виходив суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також положеннями закону, якими суд керувався.
Вказаний висновок підтверджується правовою позицією Верховного суду України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 6-138цс14 вказано про необхідність здійснювати оцінку обґрунтованості доводів касаційної скарги, порівнюючи їх із висновками судів у судових рішеннях.
Отже, вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
Вмотивованість ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року № К/9991/56608/11 мала полягати у поясненні, чому доводи касаційної скарги Вересоцького О.І. не спроможні спростувати мотивів оскаржуваного судового рішення та відповідних посилань на законодавство.
Як свідчить зміст ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року № К/9991/56608/11, суддя Горбатюк С.А. жодних мотивів не навів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення в прецедентах Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Європейський суд з прав людини нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) Європейський суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Як зазначалося вище, відсутність в ухвалі мотивів її ухвалення є порушенням норм процесуального права, а саме вимог статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту ухвали.
Однак на час постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року № К/9991/56608/11 законодавство не містило такої підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності, як незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. За таких обставин дисциплінарна секція Вищої ради юстиції вважає, що підстави для притягнення судді Горбатюка С.А. до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла 3 березня 2015 року) Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».
Стаття 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у чинній редакції) вказує, що підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо них, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування та порядок погашення визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
Враховуючи відсутність підстав для притягнення судді Горбатюка С.А. до дисциплінарної відповідальності, Вища рада юстиції доходить висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно нього.
Щодо всіх інших вимог, викладених у заяві Вересоцького О.І., слід зазначити таке.
Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду юстиції» та «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» до відання Вищої ради юстиції належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів; розгляд скарг на рішення про притягнення (та про відмову у притягненні) до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
Таким чином, вирішення порушених у примірниках заяви Вересоцького О.І. питань не належить до компетенції Вищої ради юстиції.
2. Вересоцький О.І. і Вересоцька О.С. у своєму зверненні від 12 травня 2015 року вказували, що судді Голяшкін О.В., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Калашнікова О.В., Логвиненко А.О. «не знайшли підстав і не намагалися їх знайти» для перегляду справи Верховним Судом України.
Вищою радою юстиції встановлено, що Вересоцький О.І. звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року у справі № К/800/21557/14.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2014 року у справі № В/800/3592/14 (судді Голяшкін О.В., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Калашнікова О.В., Логвиненко А.О.) відмовлено в допуску до провадження заяви Вересоцького О.І. про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року № К/800/21557/14.
При постановленні вказаної ухвали колегія суддів, керуючись приписами статей 235, 236, 237, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відмову у допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України.
У своїх письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради юстиції у відповідь на запити, судді Голяшкін О.В., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Калашнікова О.В., Логвиненко А.О. повідомили про рух справи та пояснили, що в силу вимог процесуальних норм, які діяли на момент розгляду заяви Вересоцького О.І., у суду були відсутні законні підстави для її задоволення. Судді також вказали, що викладена ними в ухвалі позиція повністю відповідала вимогам закону та усталеній практиці Вищого адміністративного суду України, жодних порушень при розгляді заяви Вересоцького О.І. ними не допущено, а тому викладені у зверненні доводи є безпідставними.
Вища рада юстиції вважає, що підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Калашнікової О.В., Логвиненка А.О. відсутні, з огляду на таке.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2014 року у справі № В/800/3592/14) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року у справі № К/800/21557/14, про перегляд якої ставилося питання, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вересоцького О.І. на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 373/556/13-а на підставі пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
Норми Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції є нормами процесуального права. При винесенні ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження не застосовувалися норми матеріального права для розв’язання спору по суті.
З огляду на вимоги статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2014 року у справі № В/800/3592/14) питання застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права не могли бути предметом перегляду судових рішень Верховним Судом України.
Отже, в діях колегії суддів Вищого адміністративного суду України у складі Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Калашнікової О.В., Логвиненка А.О. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, які відповідно до частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2014 року у справі № В/800/3592/14) могли бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин Вища рада юстиції доходить висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів.
На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 24, 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Горбатюка Сергія Андрійовича, Голяшкіна Олега Володимировича, Стрелець Тетяни Геннадіївни, Гончар Любові Ярославівни, Калашнікової Олени Володимирівни, Логвиненка Андрія Олександровича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
