Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Стас Любові Василівни з посади судді П’ятого апеляційного адміністративного суду у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 23 листопада 2022 року надійшла заява судді Стас Л.В. про звільнення з посади судді П’ятого апеляційного адміністративного суду у відставку.
Статтею 18 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п’ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
26 січня та 23 лютого 2022 року у більшості членів Вищої ради правосуддя припинилися повноваження, отже, з 24 лютого 2022 року був відсутній повноважний склад Вищої ради правосуддя, визначений статтею 131 Конституції України.
12 січня 2023 року повноважний склад Вищої ради правосуддя відновлено.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя вказану заяву з матеріалами передано члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. для проведення перевірки.
Під час вивчення матеріалів встановлено таке.
Стас Любов Василівна, ______ року народження, громадянка України, 8 квітня 1991 року призначена народним суддею Центрального районного суду міста Одеси. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2001 року № 2423-ІІІ обрана суддею Центрального районного суду міста Одеси безстроково. Указом Президента України від 25 січня 2003 року № 43/2003 переведена на роботу на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси. Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2006 року № 470-V обрана на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду безстроково, де працює до цього часу.
Пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади у зв’язку з подання заяви про відставку або за власним бажанням.
Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується, з-поміж іншого, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.
У Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України звернув увагу, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів, що передбачено пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 також зазначив, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання. Аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у Рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-п (ІІ)/2020, у якому вказав, зокрема, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
За результатами вивчення документів, доданих до заяви судді Стас Л.В. про відставку, встановлено, що її стаж як судді становить 31 рік 10 місяців.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно з Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як десять років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до диплома серії НВ № ____ від 25 червня 1988 року, запису у трудовій книжці суддя Стас Л.В. має право на зарахування половини строку навчання за денною формою, що становить 2 роки 5 місяців.
Частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Статтею 8 Закону України від 4 серпня 1989 року № 328-I «Про статус суддів в СРСР» (який був чинний на момент призначення судді) встановлено, що народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Крім стажу роботи на посаді судді, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, що становить два роки.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення наявності у судді Стас Л.В. відповідного стажу для звільнення у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що загальний стаж роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 34 роки 3 місяці.
Додані до заяви документи свідчать, що суддя Стас Л.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Стас Любов Василівну з посади судді П’ятого апеляційного адміністративного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
