Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Миніч Тетяни Іванівни з посади судді Житомирського апеляційного суду у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 6 квітня 2023 року надійшла заява Миніч Т.І. від 5 квітня 2023 року та матеріали про її звільнення з посади судді Житомирського апеляційного суду у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
За результатами розгляду заяви судді Миніч Т.І. встановлено таке.
Миніч (Невмержицька) Тетяна Іванівна, ____ року народження, рішенням чотирнадцятої сесії Житомирської обласної ради народних депутатів ХХІ скликання від 10 лютого 1993 року обрана народним суддею Овруцького районного народного суду. Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року № 809-IV обрана на посаду судді Овруцького районного суду Житомирської області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 20 травня 2004 року № 1732-IV обрана на посаду судді Апеляційного суду Житомирської області безстроково. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведена на роботу на посаді судді Житомирського апеляційного суду.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Згідно зі статтею 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-XII), зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами, внесеними рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2023 року № 309/0/15-23) при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
З матеріалів, доданих до заяви про відставку, встановлено, що стаж роботи Миніч Т.І. на посаді судді на дату ухвалення рішення Вищою радою правосуддя становить 30 років 2 місяці 17 днів.
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (статтю 137 доповнено частиною другою згідно із Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»).
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
На час призначення Миніч Т.І. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом № 2862-XII.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Отже, право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю два роки мають судді, яких було обрано на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання.
Вищу юридичну освіту суддя Миніч Т.І. здобула 16 червня 1992 року (заочна форма навчання), що підтверджується копією диплома (серія УВ № 934862), з якого вбачається, що Миніч Т.І. закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство».
Відповідно до записів у трудовій книжці Миніч Т.І. вона працювала за юридичною спеціальністю з 1 січня 1991 року по 11 лютого 1993 року на посаді стажера адвоката юридичної консультації Овруцького району Житомирської обласної колегії адвокатів.
Однак стаж роботи Миніч Т.І. до здобуття вищої юридичної освіти неможливо зарахувати до стажу роботи на посаді судді, оскільки стажем професійної діяльності за юридичною спеціальністю є стаж професійної діяльності особи після здобуття нею вищої юридичної освіти.
Отже, до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді Миніч Т.І., вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, слід зарахувати стаж роботи з 16 червня 1992 року (після здобуття вищої юридичної освіти) на посаді стажера адвоката юридичної консультації Овруцького району Житомирської обласної колегії адвокатів до обрання на посаду судді вперше 10 лютого 1993 року, який загалом становить 7 місяців 24 дні.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Миніч Т.І. у відставку, а саме: актів про обрання на посаду судді, трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що до стажу роботи Миніч Т.І. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню:
стаж роботи на посаді судді (з дати призначення на посаду судді по дату ухвалення рішення про звільнення (пункт 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя) – 30 років 2 місяці 17 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначалася законом та надавала право для призначення на посаду судді, –7 місяців 24 дні.
Загальний стаж роботи судді Миніч Т.І., який дає їй право на звільнення у відставку, становить 30 років 10 місяців 11 днів.
Таким чином, суддя Миніч Т.І. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Миніч Тетяну Іванівну з посади судді Житомирського апеляційного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
