Акт ВРП

Вища рада правосуддя розглянула проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законів щодо надання можливості судам, органам суддівського врядування, іншим державним органам та установам системи правосуддя отримувати благодійну, в тому числі гуманітарну допомогу в період воєнного або надзвичайного стану», реєстраційний № 9047, внесений 22 лютого 2023 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Демченком С.О., Соболєвим С.В., Шпеновим Д.Ю., Ватрасом В.А., Бакумовим О.С., Мазурашу Г.Г., Павлішем П.В., Павлюком М.В., Кузнєцовим О.О., Магомедовим М.С., Швецем С.Ф., Вельможним С.А.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, узагальнює пропозиції судів, органів та установ системи правосуддя стосовно законодавства щодо їх статусу та функціонування, судоустрою і статусу суддів.

За результатами розгляду зазначеного законопроєкту, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законів щодо надання можливості судам, органам суддівського врядування, іншим державним органам та установам системи правосуддя отримувати благодійну, в тому числі гуманітарну допомогу в період воєнного або надзвичайного стану», реєстраційний № 9047, внесеного 22 лютого 2023 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Демченком С.О., Соболєвим С.В., Шпеновим Д.Ю., Ватрасом В.А., Бакумовим О.С., Мазурашу Г.Г., Павлішем П.В., Павлюком М.В., Кузнєцовим О.О., Магомедовим М.С., Швецем С.Ф., Вельможним С.А.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

Голова Вищої ради правосуддя                Григорій УСИК

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

27 квітня 2023 року № 449/0/15-23

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєкту № 9047

1. Проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законів щодо надання можливості судам, органам суддівського врядування, іншим державним органам та установам системи правосуддя отримувати благодійну, в тому числі гуманітарну допомогу в період воєнного або надзвичайного стану», реєстраційний № 9047 (далі – законопроєкт № 9047), внесений 22 лютого 2023 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Демченком С.О., Соболєвим С.В., Шпеновим Д.Ю., Ватрасом В.А., Бакумовим О.С., Мазурашу Г.Г., Павлішем П.В., Павлюком М.В., Кузнєцовим О.О., Магомедовим М.С., Швецем С.Ф., Вельможним С.А.

Законопроєктом № 9047 пропонується доповнити частину першу статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) новими положеннями, якими передбачити, що фінансування судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя може додатково здійснюватися за рахунок джерел, передбачених Законом № 1402-VIII, міжнародними договорами України або проєктами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.

Передбачено, що на період дії правового режиму воєнного або надзвичайного стану суди, органи суддівського врядування, інші державні органи та установи системи правосуддя, які розташовані на території дії такого правового режиму, можуть бути бенефіціарами благодійної допомоги, отримувачами та/або набувачами гуманітарної допомоги для досягнення цілей благодійної діяльності у сфері, визначеній пунктом 16 частини другої статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», у порядку, визначеному Радою суддів України.

З метою відновлення судів, зруйнованих та пошкоджених внаслідок збройної агресії проти України, законопроєктом пропонується доповнити розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII новим пунктом 57.

Відповідно до цього пункту в редакції, запропонованій законопроєктом № 9047, протягом трьох років з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», суди, органи суддівського врядування, інші державні органи та установи системи правосуддя можуть бути бенефіціарами благодійної допомоги, отримувачами та/або набувачами гуманітарної допомоги для досягнення цілей благодійної діяльності у сфері, визначеній пунктом 16 частини другої статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», у порядку, встановленому Радою суддів України.

Законопроєктом № 9047 також запропоновано внести зміни до частини другої статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а саме віднести до сфер благодійної діяльності, визначених цим Законом, розвиток та сприяння доступності правосуддя для кожної особи.

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуальних законів, та загалом будь-які законопроєкти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація[1].

При опрацюванні законопроєкту Вищою радою правосуддя враховано позицію Ради суддів України, яка зазначила, що прийняття законопроєкту № 9047 відкриє шлях до отримання благодійної допомоги для забезпечення відновлення та сталої роботи судів, насамперед тих, які зазнали ушкоджень.

Державна судова адміністрація України повідомила про відсутність зауважень та пропозицій до законопроєкту № 9047.

3. Вища рада правосуддя, поділяючи позицію щодо необхідності якнайшвидшого відновлення зруйнованих та пошкоджених будівель судів, усвідомлюючи необхідність належного фінансування судової системи, щодо законодавчої ініціативи, запропонованої законопроєктом № 9047, зазначає таке.

Однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів. Важливим механізмом забезпечення такої гарантії є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов’язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для забезпечення функціонування судів і діяльності суддів шляхом окремого визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів.

Централізований порядок фінансування судових органів з Державного бюджету України в обсягах, які мають забезпечувати належні економічні умови для повного і незалежного здійснення правосуддя, фінансування потреб судів (витрати на розгляд судових справ, оплата комунальних послуг, ремонт і охорона судових приміщень, придбання оргтехніки, поштові витрати тощо), має обмежити будь-який вплив на суд і спрямований на гарантування судової діяльності на основі принципів і приписів Конституції України.

Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя[2].

Конституційний Суд України зауважував, що положення «держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів» необхідно розуміти так:

фінансування всіх судів в Україні повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України;

від імені держави забезпечення фінансування судів здійснюють Кабінет Міністрів України шляхом розроблення та подання до Верховної Ради України проєкту закону про Державний бюджет України та Верховна Рада України шляхом затвердження Державного бюджету України виключно законом України, здійснення контролю за його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

у Державному бюджеті України мають визначатися окремо для всіх судів України видатки на їх утримання не нижче рівня, що надає можливість незалежного здійснення правосуддя, з подальшим забезпеченням повного своєчасного виділення таких видатків;

органи виконавчої влади беруть участь в організаційному забезпеченні функціонування судів і діяльності суддів у випадках та в порядку, передбачених Конституцією України та законами України.

Згідно із приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина перша статті 148 Закону № 1402-VIII).

Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», дія якого поширюється, зокрема, на всі державні органи та установи, згідно з якою органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Вища рада правосуддя в цілому підтримує законодавчі ініціативи, спрямовані на пошук додаткових джерел фінансування органів судової влади. Це зумовлено насамперед скороченням обсягів фінансування на забезпечення судів, зниженням надходжень, отриманих, зокрема, від сплати судового збору, що є наслідком військової агресії та падіння ділової активності.

Водночас спосіб, у який це питання пропонується вирішити, викликає певні застереження.

Законопроєктом № 9047 передбачається, що бенефіціарами коштів міжнародної або благодійної допомоги будуть безпосередньо суди, проте, на думку Вищої ради правосуддя, такий підхід не узгоджується з визначеними на сьогодні засадами фінансування судів та бюджетним процесом з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» кошти на фінансування органу державної влади передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком.

Функції головних розпорядників коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд – щодо фінансового забезпечення його діяльності; вищий спеціалізований суд – щодо фінансового забезпечення його діяльності; Державна судова адміністрація України – щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; Вища рада правосуддя – щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Надходження бюджетного фінансування безпосередньо до місцевих та апеляційних судів України не передбачено.

На переконання Вищої ради правосуддя, суди всіх юрисдикцій з точки зору правових підстав для самостійного розпоряджання виділеними їм бюджетними коштами є рівнозначними юридичними особами публічного права, тому визначений чинним законодавством підхід сприяє збалансованому та пропорційному фінансуванню витрат, необхідних для їх належного фінансування.

З огляду на зазначене нехтування таким порядком, навпаки, може призвести до певного дисбалансу в частині об’єктивно рівномірного фінансування судів України.

Зокрема, у разі запровадження моделі фінансування, яка пропонується законопроєктом № 9047, існує ризик, що одні суди отримають надмірне фінансування, а інші будуть недофінансовані, оскільки за відсутності розпорядника бюджетних коштів (у цьому випадку – територіальних управлінь Державної судової адміністрації України) визначення обсягу необхідного фінансування для кожної конкретної судової установи може бути недостатньо обґрунтованим.

Крім того, дискусійним є підхід щодо наділення Ради суддів України повноваженням щодо визначення порядку, згідно з яким на період дії правового режиму воєнного або надзвичайного стану суди, органи суддівського врядування, інші державні органи та установи системи правосуддя, які розташовані на території дії такого правового режиму, можуть бути бенефіціарами благодійної допомоги, отримувачами та/або набувачами гуманітарної допомоги для досягнення цілей благодійної діяльності у сфері, визначеній пунктом 16 частини другої статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

З аналізу статті 133 Закону № 1402-VIII вбачається, що такі повноваження не властиві органу суддівського самоврядування.

Вища рада правосуддя переконана, що порядок фінансування судів мають визначати виключно відповідні розпорядники бюджетних коштів.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду), діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України, а Вища рада правосуддя – щодо фінансового забезпечення її діяльності, такі повноваження має виконувати Вища рада правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України.

На думку Вищої ради правосуддя, системний підхід до регламентації повноважень органів судової влади дасть можливість об’єктивно досягнути мети, поставленої законопроєктом № 9047.

З огляду на вказане Вища рада правосуддя підтримує законопроєкт № 9047 з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.