Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Маліченка Василя Володимировича з посади судді Полтавського апеляційного суду у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 12 квітня 2023 року надійшла заява Маліченка В.В. про звільнення його з посади судді Полтавського апеляційного суду у відставку.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів встановлено таке.
Маліченко Василь Володимирович, ________ року народження, громадянин України. Указом Президента України від 14 грудня 2005 року № 1764/2005 призначений суддею Оржицького районного суду Полтавської області строком на 5 років. Постановою Верховної Ради України від 2 жовтня 2012 року № 5324-VI обраний на посаду судді Апеляційного суду Полтавської області безстроково. У зв’язку з прийняттям Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» рішенням Вищої ради правосуддя від 10 січня 2019 року № 46/0/15-19 переведений на посаду судді Полтавського апеляційного суду, де працює дотепер.
Пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку або за власним бажанням.
Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 48 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) незалежність судді забезпечується, з-поміж іншого, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.
У Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України звернув увагу, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів, що передбачено пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Конституційний Суд України в Рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 також зазначив, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання. Аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у Рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-п (ІІ)/2020, у якому, зокрема, вказав, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді.
Статтею 116 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
За результатами вивчення доданих до заяви Маліченка В.В. про відставку документів встановлено, що на день розгляду заяви його стаж як судді становить 17 років 4 місяці 25 днів за період із 14 грудня 2005 року по день прийняття Вищою радою правосуддя рішення.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XI «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення Маліченка В.В. на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як десять років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Із копії військового квитка вбачається, що Маліченко В.В. із 2 листопада 1976 року до 5 серпня 1977 року проходив строкову військову службу, строк якої становить 9 місяців 3 дні.
Додані до заяви документи свідчать, що суддя Полтавського апеляційного суду Маліченко В.В. має стаж роботи на посаді судді понад 20 років, що є достатнім для звільнення у відставку відповідно до вимог статей 116, 137 Закону № 1402-VIII, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Маліченка Василя Володимировича з посади судді Полтавського апеляційного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
