Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Кириленко Тетяни Валентинівни з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 4 травня 2023 року надійшли заява Кириленко Т.В. та матеріали про звільнення з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у відставку.
Кириленко Тетяна Валентинівна, ____ року народження, Указом Президента України від 4 березня 1998 року № 164/98 призначена на посаду судді Радянського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 переведена на роботу на посаді судді Святошинського районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 року № 570-IV обрана суддею Святошинського районного суду міста Києва безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 березня 2017 року № 592/0/15-17 Кириленко Т.В. звільнено з посади судді Святошинського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі № 800/135/17, визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя про звільнення Кириленко Т.В. з посади судді.
Відповідно до статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Кириленко Т.В. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
З 23 березня 2017 року до 13 червня 2019 року Кириленко Т.В. перебувала у вимушеному прогулі. Для визначення її стажу роботи на посаді судді, зокрема в цей період, застосовується пункт 1 частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII.
Згідно із частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
З огляду на зазначене право на зарахування стажу роботи в галузі права тривалістю два роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про статус суддів» на день їх обрання.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення Кириленко Т.В. на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Водночас частиною третьою статті 127 Конституції України (у редакції, чинній у період із 28 червня 1996 року до 5 липня 2001 року) визначалося, що на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню додатково три роки роботи в галузі права.
Вищу юридичну освіту суддя Кириленко Т.В. здобула 16 травня 1997 року, що підтверджується копією диплома.
Відповідно до записів у трудовій книжці Кириленко Т.В. із 7 лютого 1994 року по 6 березня 1998 року вона працювала за юридичною спеціальністю на посаді помічника голови суду.
Однак стаж роботи Кириленко Т.В. до здобуття вищої юридичної освіти неможливо зарахувати до стажу роботи на посаді судді, оскільки стажем професійної діяльності за юридичною спеціальністю є стаж професійної діяльності особи після здобуття нею вищої юридичної освіти.
Отже, до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді Кириленко Т.В., вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, слід зарахувати стаж роботи з 16 травня 1997 року (після здобуття вищої юридичної освіти) на посаді помічника голови Радянського районного суду міста Києва до обрання на посаду судді вперше 4 березня 1998 року, який загалом становить 9 місяців 17 днів.
Пунктом 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами), передбачено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Станом на дату ухвалення рішення загальний стаж роботи судді Кириленко Т.В., який дає їй право на відставку, становить 26 років 8 днів.
Таким чином, додані до заяви документи свідчать, що суддя Святошинського районного суду міста Києва Кириленко Т.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Кириленко Тетяну Валентинівну з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
