Вища рада правосуддя, розглянувши клопотання Генерального прокурора Костіна Андрія Євгеновича про тимчасове відсторонення судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець Світлани Володимирівни (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 6 липня 2023 року (вх. № 3586/0/8-23) надійшло клопотання Генерального прокурора Костіна А.Є. від 5 липня 2023 року про тимчасове відсторонення судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
До клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, розписку про отримання Федорець С.В. та її захисником Музичуком Є.А. копій клопотання та матеріалів, що його обґрунтовують, а також диск із відсканованими документами.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 липня 2023 року доповідачем щодо вказаного клопотання визначено члена Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В.
Клопотання Генерального прокурора Костіна А.Є. про тимчасове відсторонення судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подано з дотриманням вимог, визначених статтями 155, 1551 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), статтею 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Генеральний прокурор Костін А.Є., голова Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І., суддя Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В., адвокати Музичук Є.А. та Сергій Павленко невідкладно, в день надходження клопотання – 6 липня 2023 року, повідомлені про дату, час і місце його розгляду. Цього самого дня на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оприлюднено повідомлення про проведення 10 липня 2023 року об 11:00 пленарного засідання Вищої ради правосуддя з розгляду цього клопотання.
У засідання Вищої ради правосуддя прибув представник Офісу Генерального прокурора – заступник начальника першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Кавацюк Я.Д.
Суддя Федорець С.В., її представники – адвокати Музичук Є.А. та Сергій Павленко у засідання Вищої ради правосуддя не з’явилися.
Вища рада правосуддя, дослідивши клопотання та долучені до нього копії матеріалів, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., представника Офісу Генерального прокурора Кавацюка Я.Д., який підтримав клопотання та просив його задовольнити, дійшла висновку, що клопотання про тимчасове відсторонення судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 131 Конституції України до повноважень Вищої ради правосуддя віднесено, зокрема, ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Підстави та порядок тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності регламентуються частиною п’ятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та главою 8 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 155, 1551 КПК України.
Частиною п’ятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.
Згідно із частиною першою статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов’язків Генерального прокурора).
Частинами першою, другою, третьою статті 1551 КПК України визначено, що рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 155 КПК України до клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Федорець (Пишна) Світлана Володимирівна, ____ року народження, Указом Президента України від 7 липня 2008 року № 622/2008 призначена суддею Якимівського районного суду Запорізької області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 249-VII обрана на посаду судді цього суду безстроково. Рішенням Голови Верховного Суду від 6 червня 2022 року № 199/0/149-22 відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області для здійснення правосуддя із 7 червня 2022 року.
На підставі рішення зборів суддів цього суду від 19 квітня 2023 року № 8, наказу від 20 квітня 2023 року № 18-0 Федорець С.В. призначена головою Звенигородського районного суду Черкаської області строком на три роки.
Із матеріалів, доданих до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, вбачається, що 4 липня 2023 року судді Федорець С.В. вручено складене та підписане того самого дня в. о. Генерального прокурора Хоменком О.М. письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 4362 КК України, а саме у виправдовуванні, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовуванні, визнанні правомірною тимчасової окупації частини території України, вчинених службовою особою повторно (кримінальне провадження № ____, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 травня 2023 року).
6 липня 2023 року судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В., її захиснику Музичуку Є.А. вручено копії клопотання Генерального прокурора Костіна А.Є. від 5 липня 2023 року про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що його обґрунтовують.
Відповідно до підозри Федорець С.В., обіймаючи посаду голови Звенигородського районного суду Черкаської області, будучи службовою особою, після неспровокованого та повномасштабного збройного нападу російської федерації на Україну під час спілкування з іншими особами, зокрема із суддею Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА1 у період із 16 по 30 травня 2023 року, діючи умисно, з метою поширення російських наративів щодо військового вторгнення в Україну та переконання співрозмовників неодноразово виправдовувала збройну агресію російської федерації проти України, розпочату в 2014 році, заперечувала агресію, виправдовувала та визнавала правомірною тимчасову окупацію частини території України.
Докази, а саме аудіозаписи розмов судді Федорець С.В., здобуті шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду Крижанівської Г.В. від 10 травня 2023 року № 01-45/824/11891/2023. Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 12 червня 2023 року із відтворенням розмов підозрюваної було передано на лінгвістичну експертизу. Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 26 червня 2023 року № 443/1, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, встановлено, що під час цих розмов суддя Федорець С.В. доводила своїм співрозмовникам таку інформацію:
- пояснення тимчасової окупації Криму російською федерацією, розпочатої у 2014 році, тим, що політичним інтересам Китаю й Туреччини вигідний контроль росією Чорного моря, через яке пролягає Шовковий шлях; російський флот потенційно посилює китайський флот у разі війни із США за Тайвань, тобто зміщується зосередження на відповідальності з держави-агресора на одного з політичних світових лідерів;
- позиціонування збройної агресії російської федерації проти України як домовленості стосовно реклами зброї, підняття ВВП, заробляння грошей, перерозподілу територій, логістичних шляхів, сфер впливу;
- заперечення вкладу (зусиль) української армії у звільнення Херсона;
- негативна характеристика внутрішніх подій в Україні, зокрема передбачення повернення чоловіків із фронту «як бомби сповільненої дії»;
- репрезентація війни (збройної агресії російської федерації проти України) як домовленості задля демонстрації військової техніки, її реклами та продажу;
- пояснення війни зацікавленістю США у посиленні військово-промислового комплексу, аби зарадити дефолту;
- пояснення війни «ставанням» російської промисловості на військові рейки та зміною її логістики за рахунок паралельного імпорту через Азію;
- пояснення війни перерозподілом світу «большими дядями»;
- виправдовування тимчасової окупації частини території України;
- заперечення викрадення й вивезення дітей з тимчасово окупованих територій України;
- визнання поширення влади російської федерації на тимчасово окупованих територіях України;
- виправдовування вивезення українських дітей до росії;
- підкреслення завдання українською армією ударів по місту Луганську заради тестування нових далекобійних ракет;
- заперечення потенційного (майбутнього) звільнення тимчасово окупованих територій;
- звинувачення України у використанні міст Бучі та Ірпеня як вітрини для європейських лідерів та відсутності робіт з відновлення міста (за контекстом);
- визнання Автономної Республіки Крим частиною росії;
- трактування влучання в цивільні будинки як економії дорогих високоточних ракет з нехтуванням безпекою мирного населення;
- пояснення влучання в будинок у місті Умані знаходженням там баз НАТО;
- поширення тези про страх населення щодо приходу ЗСУ;
- позитивна репрезентація представників збройних формувань російської федерації та окупаційної адміністрації російської федерації як таких, що дбають про власну репутацію;
- звинувачення України в зруйнуванні Криму, позитивна оцінка змін у Криму впродовж тимчасової окупації російською федерацією;
- заперечення примусової мобілізації в Криму;
- розповідь стверджувального характеру про те, що українські снайпери стріляли в людей, українська армія використовувала населення як «живий щит», не випускаючи його з міст; виганяла із власних квартир, кидала гранати в підвали через те, що люди розмовляли російською мовою;
- визнання поширення російського законодавства на тимчасово окуповані території України в Автономній Республіці Крим;
- обговорення потенційного поширення після завершення війни насильства в сім’ї, спричиненого психологічними травмами військовослужбовців;
- обговорення випадків жорстокості та злочинів військовослужбовців після АТО;
- акцентування на великій кількості нелегальної зброї та соціально- економічному аспекті як передумов вияву жорстокості й насильства;
- позиціонування міста Севастополя як російського міста;
- звинувачення України в обстрілах цивільних об’єктів на тимчасово окупованій території;
- звинувачення України в обстрілах жилих будинків міста Мелітополя ракетним комплексом «Точка У»;
- схвалення рівня життя в Мелітополі під час тимчасової окупації;
- заперечення мобілізації на тимчасово окупованих територіях, крім Донецької та Луганської областей;
- виправдовування та висловлення згоди з тимчасовою окупацією частини території України;
- наголошення на відсутності в мешканців міста Мелітополя підстав захищати Україну;
- контекстуальне покладання відповідальності за знищення Каховської ГЕС на Україну.
Згідно із загальним висновком експертизи в мовленні судді міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації території України, а також інформація негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства.
Такі дії судді містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 4362 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Отже, Федорець С.В. підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
На обґрунтування клопотання про тимчасове відсторонення Федорець С.В. від здійснення правосуддя Генеральний прокурор Костін А.Є. зазначив, що Федорець С.В., перебуваючи на посаді судді, може особисто чи опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема суддю Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА1 та її чоловіка ОСОБА2, показання яких мають вагоме значення для доведення вини Федорець С.В.
Крім того, використання знайомств, зв’язків, соціального статусу та авторитету, набутих, зокрема, під час здійснення професійної діяльності, дають Федорець С.В. можливість впливати на свідків або експертів, а саме підбурювати їх до надання неправдивих показань у кримінальному провадженні, відмови від давання показань, що негативним чином впливатиме на їхній намір та можливість давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом.
Ураховуючи позитивне ставлення Федорець С.В. до держави-агресора (російської федерації) та її громадян, які вчиняють злочини на території України під час неспровокованого акту військової агресії, вона з метою порушення законних інтересів держави Україна та її громадян, а також дестабілізації ситуації в Україні, здійснюючи правосуддя, може ухвалювати завідомо неправосудні рішення.
Більше того, наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку з огляду на норми Кодексу суддівської етики не узгоджується із встановленими цим Кодексом морально-етичними принципами, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Згідно із частиною першою статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особа, вступаючи на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуватись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим (статті 1, 2 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI (черговим) з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року).
Зазначені положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Кодексу суддівської етики визначають, що авторитет судової влади має вселяти суспільству довіру до здійснення правосуддя.
У пункті 20 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки вказано, що судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя без довіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від судової системи та скарг на її функціонування.
У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), йдеться, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 Бангалорських принципів постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади. У своїх особистих стосунках з адвокатами, що мають постійну практику в суді, де розглядає справи цей суддя, суддя уникає ситуацій, що могли б викликати обґрунтовану підозру чи створити видимість наявності у судді певних схильностей чи упередженого ставлення.
Як встановлено пунктом 4.9 Бангалорських принципів, суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб.
Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті, бути відповідальними за свою поведінку згідно з вимогами загальноприйнятих норм.
Водночас наявність кримінального провадження за підозрою судді Федорець С.В. у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, суперечить зазначеним морально-етичним принципам, може поставити під сумнів незалежність та чесність судді під час здійснення правосуддя та, з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства, значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
Під час розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді Федорець С.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності не встановлено обставин, які можуть свідчити, що вказане клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Відповідно до частини одинадцятої статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців.
Статтею 219 КПК України встановлено строки досудового розслідування. Зокрема, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Судді Якимівського районного суду Черкаської області Федорець С.В. повідомлено про підозру 4 липня 2023 року, встановлено строк досудового розслідування – 2 місяці.
З огляду на встановлені під час розгляду клопотання обставини Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність тимчасового відсторонення судді Федорець С.В. від здійснення правосуддя до 3 вересня 2023 року.
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 1551 Кримінального процесуального кодексу України, частиною п’ятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 19.3–19.18 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
1. Клопотання Генерального прокурора Костіна Андрія Євгеновича задовольнити.
2. Тимчасово, до 3 вересня 2023 року, відсторонити суддю Якимівського районного суду Запорізької області Федорець Світлану Володимирівну (відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
Члени Вищої ради правосуддя
Юлія БОКОВА |
Роман МАСЕЛКО |
Тетяна БОНДАРЕНКО |
Олексій МЕЛЬНИК |
Сергій БУРЛАКОВ |
Микола МОРОЗ |
Олег КАНДЗЮБА
|
Ольга ПОПІКОВА
|
Алла КОТЕЛЕВЕЦЬ
Дмитро ЛУК’ЯНОВ |
Олександр САСЕВИЧ |