Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Селіваненка Володимира Павловича з посади судді Верховного Суду у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 6 липня 2023 року надійшли заява Селіваненка В.П. від 6 липня 2023 року та матеріали про його звільнення з посади судді Верховного Суду у відставку (єдиний унікальний номер справи 506/0/6-23).
Селіваненко Володимир Павлович, громадянин України, _________ року народження. Постановою Верховної Ради України від 16 листопада 1993 року № 3602-XII Селіваненка В.П. призначено на посаду судді Вищого арбітражного суду України (на підставі Закону України від 21 червня 2001 року № 2531-ІІІ набув статусу Вищого господарського суду). Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 Селіваненка В.П. призначено на посаду судді Верховного Суду у Касаційному господарському суді.
Статтею 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з вимогами частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, зі змінами, внесеними рішенням Вищої ради правосуддя від 9 лютого 2023 року № 36/0/15-23, встановлено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
З матеріалів, доданих до заяви про відставку судді, встановлено, що стаж роботи Селіваненка В.П. на посаді судді станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення становить 29 (двадцять дев’ять) років 8 (вісім) місяців 15 (п’ятнадцять) днів.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Селіваненка В.П. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів».
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону «Про статус суддів», зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з копією трудової книжки Селіваненка В.П. із 31 березня 1993 року до 16 листопада 1993 року він обіймав посаду прокурора відділу за додержанням законів про права неповнолітніх прокуратури Київської області.
Отже, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню час роботи Селіваненка В.П. на посаді прокурора, що становить 7 (сім) місяців 15 (п’ятнадцять) днів.
Крім того, абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Аналогічні положення викладено в пункті 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Селіваненка В.П. вперше призначено на посаду судді 16 листопада 1993 року, тобто до прийняття Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, які в сукупності діяли понад 15 років. Ці нормативно-правові акти тривалий час давали Селіваненку В.П. право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, половини строку навчання у вищому навчальному закладі.
Судова практика Верховного Суду в частині застосування статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо обрахунку стажу, що дає право на відставку судді, та щодо перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання як до відставки суддів, які були призначені (обрані) суддями вперше до набрання чинності цими нормативно-правовими актами, так і до відставки суддів, які були призначені (обрані) суддями вперше під час дії зазначених нормативно-правових актів, є сталою (постанови Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16-а).
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з’ясовується) Вищою радою правосуддя під час розгляду заяви про відставку (прийняття рішення про звільнення). Невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
При вивченні доданих до заяви про відставку документів встановлено, що Селіваненко В.П. у червні 1981 року закінчив Київський ордена Леніна державний університет ім. Т.Г. Шевченка за денною формою навчання та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація – юрист.
Отже, половина строку навчання Селіваненка В.П. у вищому навчальному закладі – 2 (два) роки 4 (чотири) місяці 7 (сім) днів – підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у чинній редакції) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, арбітражних та військових судів, визначаються Конституцією України, законами України «Про Конституційний Суд України», «Про арбітражний суд» та іншими законами України (частина п’ята статті 7 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час призначення Селіваненка В.П. на посаду судді).
На час призначення Селіваненка В.П. на посаду судді питання організації і діяльності арбітражного суду регулювалося Законом України від 4 червня 1991 року № 1142-XII «Про арбітражний суд», статтею 20 якого передбачено, що на посаду арбітра Вищого арбітражного суду України призначається особа, яка досягла на день призначення 30 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю, як правило, не менше п’яти років.
Згідно із копією трудової книжки Селіваненко В.П. після здобуття вищої юридичної освіти працював юрисконсультом, старшим юрисконсультом, головним юрисконсультом, начальником договірно-правового відділу – з 16 листопада 1981 року до 29 березня 1993 року.
Наведене свідчить про наявність у Селіваненка В.П. права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 5 (п’ять) років роботи за юридичною спеціальністю.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення наявності відповідного стажу для звільнення судді Верховного Суду Селіваненка В.П. у відставку встановлено, що до стажу роботи Селіваненка В.П. на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: час роботи на посаді судді – 29 (двадцять дев’ять) років 8 (вісім) місяців 15 (п’ятнадцять) днів, стаж роботи на посаді прокурора – 7 (сім) місяців 15 (п’ятнадцять) днів, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 2 (два) роки 4 (чотири) місяці 7 (сім) днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 5 (п’ять) років.
Отже, загальний стаж роботи судді Селіваненка В.П., який дає йому право на відставку, становить понад 37 (тридцять сім) років.
Із доданих до заяви документів убачається, що суддя Селіваненко В.П. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Селіваненка Володимира Павловича з посади судді Верховного Суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
