Акт ВРП

Вища рада правосуддя розглянула проєкт Закону «Про внесення зміни до пункту 20 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо завершення оцінювання суддів, стосовно яких Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання про звільнення», реєстраційний № 9455, внесений 3 липня 2023 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Калауром І.Р., Стефанчуком М.О., Павлішем П.В., Дирдіним М.Є., Ватрасом В.А., Фрісом І.П., Васюком О.О.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, узагальнює пропозиції судів, органів та установ системи правосуддя стосовно законодавства щодо їх статусу та функціонування, судоустрою і статусу суддів.

За результатами розгляду зазначеного законопроєкту, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєкту Закону «Про внесення зміни до пункту 20 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо завершення оцінювання суддів, стосовно яких Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання про звільнення», реєстраційний № 9455, внесеного 3 липня 2023 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Калауром І.Р., Стефанчуком М.О., Павлішем П.В., Дирдіним М.Є., Ватрасом В.А., Фрісом І.П., Васюком О.О.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

Голова Вищої ради правосуддя                           Григорій УСИК

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

8 серпня 2023 року № 812/0/15-23

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєкту № 9455

1. Проєкт Закону «Про внесення зміни до пункту 20 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо завершення оцінювання суддів, стосовно яких Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання про звільнення», реєстраційний № 9455 (далі – законопроєкт № 9455), внесений 3 липня 2023 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Калауром І.Р., Стефанчуком М.О., Павлішем П.В., Дирдіним М.Є., Ватрасом В.А., Фрісом І.П., Васюком О.О.

Законопроєктом № 9455 пропонується встановити, що якщо Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення судді, призначеного на посаду строком на п’ять років або обраного безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», цей суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено згідно з підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У такому разі оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в пленарному складі зі стадії, визначеної Комісією, з урахуванням мотивів рішення Вищої ради правосуддя про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді, включаючи рішення, прийняті Вищою радою правосуддя до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо завершення оцінювання суддів, щодо яких Вищою радою правосуддя відмовлено у задоволенні подання про звільнення».

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуальних законів, та загалом будь-які законопроєкти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація^[1].

Під час опрацювання законопроєкту № 9455 враховано позицію Ради суддів України.

3. Вища рада правосуддя, поділяючи позицію щодо завершення оцінювання на відповідність займаній посаді суддів, призначених на посаду строком на п’ять років, а також обраних безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», стосовно яких Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання про звільнення, щодо запропонованої законопроєктом № 9455 законодавчої ініціативи зазначає таке.

Процедура кваліфікаційного оцінювання суддів є оцінюванням відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» в порядку, визначеному законом у розумінні пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Стаття 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Законодавець визначив вичерпний перелік підстав для оскарження та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ), ухваленого за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання. Встановлення підстав скасування та скасування рішення здійснюються судом.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією (стаття 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Пункт 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» регламентує, що питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

З огляду на наведене звільнення судді з посади є конституційною функцією Вищої ради правосуддя. Отже, вирішуючи питання звільнення судді з посади, зокрема в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, Вища рада правосуддя зобов’язана перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККСУ. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об’єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов’язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб Вища рада правосуддя забезпечує конституційні гарантії незалежності судді.

Венеціанська комісія як дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права зазначала, що оцінювання суддів України щодо професіоналізму, етичності та доброчесності є надзвичайним заходом, який має бути обмеженим у часі та вимагає найвищої міри обережності, має здійснюватися швидко та ефективно[2].

Якщо застосовується система формального індивідуального оцінювання, її основа та ключові елементи (критерії, процедура, наслідки оцінювання) мають бути чітко та повно викладені у первинному законодавстві. Деталі можуть регулюватися підзаконними актами. Рада суддів (якщо така існує) має відігравати важливу роль, допомагаючи сформулювати ці питання, особливо критерії[3].

Вища рада правосуддя у консультативних висновках до законопроєктів №№ 4505, 5794 зазначала, що ситуація щодо наслідків прийняття Вищою радою правосуддя рішення про відмову в задоволенні рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України дійсно потребує законодавчого врегулювання.

Системний аналіз норм закону вказує, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, та рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій (внесення подання) є окремими рішеннями.

Рішення Вищої ради правосуддя про відмову в задоволенні подання про звільнення судді ухвалюється за результатами розгляду саме подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Отже, Вища рада правосуддя вважає, що з метою збереження принципів незмінності суддів, гарантій їх незалежності та конституційного права доступу до професії процедуру завершення оцінювання суддів, стосовно яких Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання про звільнення, необхідно визначити на законодавчому рівні.

Водночас спосіб, у який це питання пропонується вирішити, викликає певні застереження.

Ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про відмову у звільненні не призводить до скасування рішення ВККСУ про визнання судді таким, що не відповідає посаді.

Перехідними положеннями Конституції України встановлено взаємний обов’язок для судді, призначеного безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», пройти оцінювання, а для держави – провести оцінювання.

Крім того, звертаємо увагу, що законопроєктом № 9455 не врегульовані повноваження Вищої ради правосуддя щодо ухвалення рішень про відмову у звільненні судді, чию відповідність займаній посаді не оцінено згідно з підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Вважаємо за доцільне передбачити, що Вища рада правосуддя як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування своїм рішенням визначає стадію, на якій суддя має завершити оцінювання відповідності займаній посаді.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя підтримує законопроєкт № 9455 з урахуванням висловлених зауважень.