Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Хейло Яни Валеріївни з посади судді Донецького апеляційного суду (відряджена до Дніпровського апеляційного суду) у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 26 липня 2023 року надійшли заява Хейло Я.В. від 25 липня 2023 року та додані до неї матеріали про звільнення з посади судді Донецького апеляційного суду (відряджена до Дніпровського апеляційного суду) у відставку.
Хейло Яна Валеріївна, ____ року народження. Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 призначена на посаду судді Селидівського міського суду Донецької області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VІ обрана на посаду судді апеляційного суду Донецької області безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року № 2679/0/15-19 переведена на посаду судді Донецького апеляційного суду. Рішенням Голови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року № 474/0/149-22 відряджена до Дніпровського апеляційного суду для здійснення правосуддя з 30 вересня 2022 року.
Згідно зі статтею 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Хейло Я.В. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів», зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення Хейло Я.В. на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
При вивченні доданих до заяви про відставку документів, а саме: копій дипломів про освіту, трудової книжки, заяви судді, встановлено, що Хейло (Баранова) Я.В. у 1999 році закінчила Донецький державний університет за заочною формою навчання та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація – юрист, диплом спеціаліста.
До стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку навчання лише за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Зазначене узгоджується з позицією, наведеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19.
Отже, половина строку навчання Хейло Я.В. в Донецькому державному університеті не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку.
Крім того, з 1 вересня 2001 року по 27 червня 2002 року Хейло Я.В. навчалася з відривом від виробництва в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на факультеті підготовки професійних суддів за спеціальністю «Правознавство», отримала кваліфікацію юриста за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра.
Проте половина цього строку навчання не може бути зарахована до стажу роботи, що дає судді право на звільнення у відставку, оскільки наявність чи відсутність у Хейло Я.В. освітньо-кваліфікаційного рівня магістра не впливала на можливість призначення її на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі № 9901/778/18.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення Хейло Я.В. на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Наведене свідчить про наявність у Хейло Я.В. права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи за юридичною спеціальністю.
Згідно з пунктом 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, зі змінами, внесеними рішенням Вищої ради правосуддя від 9 лютого 2023 року № 36/0/15-23, при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Отже, до стажу роботи Хейло Я.В. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню: час роботи на посаді судді із дня її призначення на посаду судді Указом Президента України (11 листопада 2002 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення (17 серпня 2023 року) – 20 років 9 місяців 6 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Загальний стаж роботи судді Хейло Я.В., який дає їй право на відставку, становить 23 роки 9 місяців 6 днів.
Таким чином, додані до заяви документи свідчать, що суддя Хейло Я.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Хейло Яну Валеріївну з посади судді Донецького апеляційного суду (відряджена до Дніпровського апеляційного суду) у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
