Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Виниченко Любові Миколаївни з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва у відставку,
встановила:
7 серпня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшли заява судді Дніпровського районного суду міста Києва Виниченко Л.М. від 7 серпня 2023 року про звільнення з посади судді у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України, а також документи, що підтверджують право судді на відставку та відповідний стаж (вхідний № 555/0/6-23).
За приписами частини першої статті 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання ним заяви про відставку.
Відповідно до статті 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.
За результатами розгляду заяви судді Дніпровського районного суду міста Києва Виниченко Л.М. встановлено таке.
Виниченко Любов Миколаївна, ___ року народження, Указом Президента України від 4 серпня 2003 року № 802/2003 призначена строком на п’ять років на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 2009 року № 1735-VI обрана на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва безстроково.
Пунктом 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя визначено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Відповідно до зазначених актів про призначення / обрання суддею на день розгляду Вищою радою правосуддя заяви Виниченко Л.М. про звільнення у відставку стаж її роботи на посаді судді становить 20 років 25 днів.
Статтею 116 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На день призначення Виниченко Л.М. суддею Дніпровського районного суду міста Києва був чинним Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-ХІІ), який регламентував, з-поміж іншого, визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною першою статті 43 Закону № 2862-ХІІ встановлювалось, зокрема, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов’язків за власним бажанням або у зв’язку із закінченням строку повноважень.
При цьому частина четверта статті 43 Закону № 2862-ХІІ, яка набрала чинності 6 квітня 1994 року, визначала (подібно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII), що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно із записами у трудовій книжці Виниченко Л.М. упродовж трудової діяльності вона не обіймала посад, робота на яких могла би бути зарахована до стажу, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, окрім роботи на посаді судді.
На день призначення Виниченко Л.М. суддею Дніпровського районного суду міста Києва був чинним також Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі – Указ Президента України № 584/95), абзац третій статті 1 якого встановлював, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного Законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Із копій трудової книжки та дипломів убачається, що Виниченко Л.М. у період з 1995 року по 2000 рік навчалася в Київському національному економічному університеті за спеціальністю «Правознавство». При цьому підтвердних документів про навчання за денною формою до заяви судді про звільнення у відставку не додано, у трудовій книжці Виниченко Л.М. у зазначений період наявні записи про роботу за трудовим договором, відповідний запис про навчання відсутній. Згідно з висновком Верховного Суду у справі № 9901/521/19 заочна та вечірня форми навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу судді, який дає право на відставку. Отже, відсутні підстави для зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України № 584/95.
Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 5 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту:
«2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.».
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакцій, чинній на день призначення Виниченко Л.М. на посаду судді) передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Відповідно до наявних у трудовій книжці записів на день призначення Виниченко Л.М. на посаду судді вона мала стаж роботи в галузі права більше трьох років.
Отже, до стажу роботи Виниченко Л.М. на посаді судді підлягає зарахуванню додатково стаж її роботи в галузі права, що вимагався Законом № 2862-XII для зайняття посади судді, – три роки.
Таким чином, відповідно до доданих до заяви документів та визначених законодавством вимог стаж роботи судді Виниченко Л.М., що дає їй право на звільнення у відставку, на день розгляду заяви про звільнення у відставку та ухвалення рішення становить 23 роки 25 днів:
стаж роботи на посаді судді – 20 років 25 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Відповідно, суддя Дніпровського районного суду міста Києва Виниченко Л.М. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений у порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 116, 137, пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
звільнити Виниченко Любов Миколаївну з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Заступник Голови
Вищої ради правосуддя Дмитро ЛУК’ЯНОВ