Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Лісовської Олени Володимирівни з посади судді Деснянського районного суду міста Києва у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 27 вересня 2023 року надійшли заява Лісовської О.В. та матеріали про звільнення з посади судді Деснянського районного суду міста Києва у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Лісовська Олена Володимирівна, ____ року народження, Указом Президента України від 21 лютого 2002 року № 163/2002 призначена на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 1 квітня 2007 року № 1115-V обрана на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва безстроково.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Відповідно до статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У пункті 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, зі змінами, внесеними рішенням Вищої ради правосуддя від 9 лютого 2023 року № 36/0/15-23, визначено, що при вирішенні питання про звільнення з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Із матеріалів, доданих до заяви про відставку, встановлено, що стаж роботи Лісовської О.В. на посаді судді з дати призначення по дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення у відставку становить 21 рік 8 місяців 10 днів.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Згідно з усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18).
На час призначення Лісовської О.В. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакції, чинній на час призначення Лісовської О.В. на посаду судді) визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
З доданих до заяви судді документів убачається, що Лісовська О.В. після здобуття вищої юридичної освіти і до призначення суддею обіймала посаду помічника голови суду Ватутінського районного суду міста Києва, провідного консультанта, провідного спеціаліста Міністерства юстиції України, тому має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права.
Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 січня 2017 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (у редакції, чинній на день призначення Лісовської О.В. на посаду судді) встановлювалось, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Лісовська О.В. із 25 серпня 1993 року по 10 лютого 1999 року навчалася за заочною формою в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.
Водночас згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19, заочна та вечірня форми навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу судді, який дає право на відставку.
Отже, до стажу роботи, що дає судді Лісовській О.В. право на відставку, не може бути зарахована половина строку навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Додані до заяви документи щодо визначення наявності чи відсутності відповідного стажу для звільнення судді Лісовської О.В. у відставку, а саме: акти про призначення та обрання на посаду судді, копії паспорта, трудової книжки, диплома про освіту, архівної довідки Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, свідчать, що до стажу роботи Лісовської О.В. на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж роботи на посаді судді – 21 рік 8 місяців 10 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Загальний стаж роботи судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В., що дає їй право на відставку, становить 24 роки 8 місяців 10 днів.
На момент розгляду заяви Лісовської О.В. про відставку відкритих дисциплінарних скарг стосовно неї немає.
За інформацією Служби безпеки України, відомості щодо наявності у Лісовської О.В. громадянства іншої держави відсутні.
Отже, суддя Лісовська О.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Лісовську Олену Володимирівну з посади судді Деснянського районного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
