Вища рада правосуддя, розглянувши питання щодо припинення відставки судді Булавіної Наталії Іванівни у зв’язку з набуттям нею громадянства іншої держави,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 16 жовтня 2023 року надійшло звернення голови Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» Бутко К.Т. про припинення відставки судді Булавіної Н.І. (Краснодонський міськрайонний суд Луганської області), оскільки, за інформацією засобів масової інформації, її призначено суддею так званого верховного суду «луганської народної республіки» (вх. № 232/15/13-23).
Голова Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» Бутко К.Т. у зверненні зазначила, що Булавіна Н.І. обіймала посаду голови Краснодонського міськрайонного суду Луганської області. Після тимчасової окупації території Луганської області у грудні 2014 року подала заяву про звільнення з посади судді у відставку та надіслала її до Вищої ради юстиції, яка, у свою чергу, задовольнила заяву й надіслала до Верховної Ради України відповідне подання, однак Парламент не встиг його розглянути до внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згодом Вища кваліфікаційна комісія суддів України рекомендувала звільнити Булавіну Н.І. з посади судді за вчинення дисциплінарного проступку, але Вища рада правосуддя, яка розглядала це питання у 2018 році, звільнила її у зв’язку з поданням заяви про відставку, незважаючи на те, що до Вищої ради правосуддя надходив лист Служби безпеки України, в якому зазначалося, що суддя «брала участь у нарадах з обговорення кримінального та кримінально-процесуального кодексів «луганської народної республіки». Через два місяці після звільнення судді у відставку на сайті «верховного суду луганської народної республіки» з’явилася новина, що Булавіна Н.І. як суддя цього незаконно створеного суду зайняла посаду «голови ради суддів луганської народної республіки». У жовтні 2022 року в засобах масової інформації з’явилась інформація, що президент країни-агресора підписав закон № 6-ФКЗ, яким включив так звану луганську народну республіку до складу Російської Федерації. Заявниця звертає увагу, що без російського громадянства Булавіна Н.І. не могла отримати суддівську посаду на територіях, які тимчасово контролюються Російською Федерацією. Вказала, що з відкритих джерел відомо, що зазначена суддя тривалий час проживає та працює на тимчасово окупованих територіях, тому можна стверджувати, що громадянство країни-агресора вона набула ще до повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.
Вважає, що на посаду судді призначено саме українську суддю у відставці, яка погодилася на співпрацю з ворогом та набула російське громадянство.
Заявниця зазначила про відсутність потреби в ініціюванні перевірки щодо набуття суддею у відставці російського громадянства, оскільки без громадянства Російської Федерації Булавіна Н.І. не могла бути призначена на посаду судді «верховного суду луганської народної республіки». Підтвердженням набуття такого громадянства є указ президента країни-агресора від 14 серпня 2023 року № 607 «О назначении судей федеральных судов и о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов Российской Федерации», яким Булавіну Н.І. призначено суддею так званого верховного суду «луганської народної республіки».
На підставі пункту 3 частини першої статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» заявниця просить розглянути питання щодо припинення відставки судді Булавіної Н.І.
Відповідно до статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» однією з підстав для припинення відставки судді є припинення його громадянства або набуття ним громадянства іншої держави.
Пунктом 16.5 Регламенту Вищої ради правосуддя визначено, що Рада вирішує питання про припинення відставки судді в разі припинення його громадянства або набуття ним громадянства іншої держави після одержання повідомлення уповноваженого органу державної влади про припинення суддею у відставці громадянства на підставі Указу Президента України або набуття ним громадянства іншої держави.
Оцінюючи відомості, викладені у зверненні голови Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» Бутко К.Т., та додані до нього документи, необхідно зазначити таке.
Булавіна Наталія Іванівна, ____ року народження, із червня 1987 року по серпень 1992 року працювала народним суддею Краснодонського міського народного суду Ворошиловградської області, із серпня 1992 року по липень 2002 року – суддею апеляційного суду Луганської області.
Постановою Верховної Ради України від 11 липня 2002 року № 107-IV Булавіна Н.І. обрана на посаду судді місцевого Краснодонського міського суду Луганської області безстроково. Із березня 2004 року обіймала посаду судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області.
4 грудня 2014 року до Вищої ради юстиції надійшла заява Булавіної Н.І. про звільнення з посади судді у відставку.
16 липня 2015 року Вища рада юстиції ухвалила рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення Булавіної Н.І. з посади судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області у зв’язку з поданням заяви про відставку та 3 серпня 2015 року внесла відповідне подання за № 9/0/12-15.
Листом Голови Верховної Ради України від 31 жовтня 2016 року повернено до Вищої ради юстиції матеріали щодо звільнення суддів, у тому числі стосовно судді Булавіної Н.І.
4 січня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Булавіної Н.І. про звільнення з посади судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області у відставку.
27 листопада 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшло рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 жовтня 2017 року № 17/дп-17 про застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення, зокрема, до судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області Булавіної Н.І.
За результатами розгляду зазначеного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 15 травня 2018 року Вища рада правосуддя вирішила відмовити у звільненні Булавіної Н.І. з посади судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
З рішення Вищої ради правосуддя від 15 травня 2018 року № 1392/0/15-18 вбачається, що, за інформацією Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, суддя Булавіна Н.І. після припинення діяльності суду правосуддя не здійснює. За інформацією Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, суддя Булавіна Н.І. із 4 червня 2016 року виїхала на тимчасово окуповану територію Луганської області та до цього часу не повернулась.
5 червня 2018 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 1722/0/15-18 про звільнення Булавіної Н.І. з посади судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Стаття 4 Конституції України визначає, що в Україні існує єдине громадянство. Принцип єдиного громадянства означає, зокрема, що громадянин України не може мати громадянство іншої держави.
Статтею 52 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII), яка узгоджується зі статтею 127 Конституції України, встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України.
Зазначене виключає можливість судді мати інше громадянство та, відповідно, обов’язки перед іншою державою.
Згідно із частиною першою статті 57 Закону № 1402-VIII особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді, відповідно до якої суддя урочисто присягає Українському народові.
Відповідно до частини п’ятої статті 116 Закону № 1402-VIII за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Правила етичної поведінки для суддів – це сукупність норм, які розповсюджуються на діючих суддів та суддів, які перебувають у відставці.
Високий статус судді, особлива важливість виконуваної державної функції, виняткові професійні вимоги створюють багатогранність суддівської етики, яка диктує правила поведінки судді як на службі, так і поза її межами, як щодо чинного судді, так і судді у відставці.
Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.
У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.
Отже, у висновках щодо стандартів поведінки Консультативна рада європейських суддів зазначає, зокрема, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки й утримуватися від будь-якої діяльності, що може підірвати їхню незалежність та зашкодити їхній неупередженості.
Таким чином, суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.
Згідно зі статтями 1–3 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією.
Місто Луганськ є тимчасово окупованою територією України.
Частиною першою статті 2 Закону України від 22 травня 2022 року № 2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» встановлено, що Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об’єктів та об’єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Статтею 4 Закону Російської Федерації «Про статус суддів в Російській Федерації» передбачено, що «судьей может быть гражданин Российской Федерации».
Таким чином, суддею Російської Федерації може бути лише громадянин Російської Федерації.
Встановлено, що Булавіна Н.І. була призначена суддею «верховного суду луганської народної республіки» відповідно до указу президента Російської Федерації «О назначении судей федеральных судов и о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов Российской Федерации» від 14 серпня 2023 року № 607.
Служба безпеки України листом від 16 жовтня 2023 року № 5702/0/8-23 повідомила, що на російських інтернет-ресурсах, у тому числі офіційних інтернет-сторінках державних органів країни-агресора, наявні відомості про видання указу президента Російської Федерації «О назначении судей федеральных судов и о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов Российской Федерации» від 14 серпня 2023 року № 607, у якому зазначено, що на посаду судді «верховного суду луганської народної республіки» призначено особу на ім’я «Булавина Наталья Ивановна». Водночас повідомила про відсутність на цей час інформації, яка офіційно підтверджує чи спростовує достовірність зазначеного документа Російської Федерації та, зокрема, відповідного призначення української судді у відставці.
Листом від 16 жовтня 2023 року № 5700/0/8-23 Пенсійний фонд України повідомив, що, за даними центральної бази одержувачів пенсій, Булавіна Н.І. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як внутрішньо переміщена особа. Із 16 липня 2018 року зазначеній особі призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виплату якого припинено в листопаді 2018 року.
За інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, підставою для припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання Булавіній Н.І. є лист Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради щодо скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Офіс Президента України повідомив про відсутність відомостей щодо подання Булавіною Н.І. заяви про вихід з громадянства України або оформлення нею втрати громадянства України.
Європейський суд з прав людини наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання Європейського суду з прав людини полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія A № 140, сторінка 29, пункт 46).
Оцінка вказаних доказів у сукупності дає можливість дійти висновку, що суддя у відставці Булавіна Н.І., за якою зберігається звання судді, набула російське громадянство (держави-терориста) та, обіймаючи відповідну судову посаду нелегітимного суду, порушила вимоги Конституції та законів України, що підриває авторитет правосуддя, довіру суспільства до судової влади.
Стаття 126 Конституції України передбачає, що повноваження судді припиняються, зокрема, у разі припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави.
Встановлення факту отримання Булавіною Н.І. громадянства Російської Федерації є підставою для припинення відставки вказаної судді відповідно до пункту 3 частини першої статті 145 Закону № 1402-VIII.
Згідно із частиною другою статті 145 Закону № 1402-VIII припинення відставки судді є підставою для припинення виплати їй щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховано у зв’язку з відставкою.
На підставі викладеного Вища рада правосуддя, керуючись статтею 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 16.1–16.21, 16.5, 16.7 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
1. Припинити відставку судді Булавіної Наталії Іванівни у зв’язку з набуттям нею громадянства іншої держави.
2. Копію цього рішення надіслати до Пенсійного фонду України до відома.
Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК
