Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши справу щодо порушення суддею Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозубом Юрієм Олександровичем вимог щодо несумісності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 18 липня 2023 року за вх. № Ж-2533/0/7-23 надійшла заява Житкевича В.А. про порушення суддею Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозубом Ю.О. вимог щодо несумісності.

У заяві зазначено, що Скалозуб Ю.О. Указом Президента України від 15 серпня 2007 року № 713 призначений на посаду судді Чернігівського окружного адміністративного суду. За інформацією, розміщеною в Єдиному реєстрі адвокатів України, ОСОБА1 26 лютого 2004 року отримав свідоцтво № 2520 про право на заняття адвокатською діяльністю. Разом із тим, як зауважує заявник, право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено лише 29 серпня 2013 року на підставі заяви. Отже, як стверджує Житкевич В.А., ОСОБА1, будучи суддею Чернігівського окружного адміністративного суду, «фактично поєднував та мав право займатися адвокатською діяльністю» протягом майже 6 років, що прямо заборонено частинами першою та другою статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підтвердження вказаного Житкевич В.А. додав до заяви копію витягу із Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА1.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 липня 2023 року вказану заяву передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В.

Ухвалою члена Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. від 5 вересня 2023 року № 53/0/18-23 за заявою Житкевича В.А. відкрито справу про порушення суддею Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА1 вимог щодо несумісності.

29 вересня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення від Житкевича В.А., в яких він зазначив, що після його звернення до Вищої ради правосуддя із заявою про порушення суддею ОСОБА1

вимог щодо несумісності Радою адвокатів Чернігівської області було внесено зміни до Єдиного реєстру адвокатів України (далі також – ЄРАУ), а саме зазначено, що на виконання вимог розділу Х «Перехідні положення» Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат подав заяву від 17 жовтня 2012 року про існування в нього обставин несумісності. На думку заявника, вказані відомості не відповідають дійсності. Крім того, він вказав, що обставини, які зазначені в пункті 3 розділу Х «Перехідні положення» Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не поширюються на осіб, які займають посаду судді, та звільняють від відповідальності саме адвокатів, і питання щодо притягнення до відповідальності за цим законом належить до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі також – КДКА).

Заявник також наголошує, що право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА1 було зупинено на підставі його заяви від 29 серпня 2013 року, що свідчить про здійснення ОСОБА1 адвокатської діяльності до вказаної дати, що є порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

16 жовтня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення від Житкевича В.А., в яких він зазначив, що у період дії Закону України «Про адвокатуру» інститут зупинення адвокатської діяльності був відсутній, тому подання заяви про зупинення (призупинення) права на заняття адвокатською діяльністю та ухвалення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів відповідного рішення повністю не відповідало чинному на той час законодавству.

Заявник просив урахувати, що в пункті 4.1 Положення про Єдиний реєстр адвокатів України, затвердженого постановою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 10 березня 2000 року, зазначено, що у випадку, коли після 30 вересня 1999 року громадянам України було видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, або прийнято рішення про його видачу і не усунуто перешкод щодо сумісності адвокатської діяльності з іншою діяльністю, офіційно запропоновано таким особам визначитись щодо адвокатської діяльності протягом одного місяця, і, у випадку усунення перешкод, передбачених статтею 2 Закону України «Про адвокатуру», включити їх у Єдиний реєстр адвокатів України. У випадку, коли в місячний термін з дня такого попередження обмеження щодо сумісності усунуті не будуть, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю такої особи анулюється рішенням КДКА на підставі пункту 32 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 5 травня 1993 року № 155/93.

На підставі викладеного заявник вказує, що ОСОБА1 повинен був подати заяву про анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, на думку Житкевича В.А., ОСОБА1, використовуючи власні зв’язки в радах адвокатів Чернігівської та Київської областей, намагається уникнути відповідальності та надати новий документ (заява від 17 жовтня 2012 року), якого на той час не існувало.

Заявник зазначає, що ОСОБА1, будучи суддею Чернігівського окружного адміністративного суду, «фактично поєднував та мав право займатися адвокатською діяльністю», що прямо заборонено законом.

На підставі зазначених обставин Житкевич В.А. просив звільнити Скалозуба Ю.О. з посади судді у зв’язку з порушенням вимог щодо несумісності.

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., заявник Житкевич В.А. повідомлені у порядку та строк, що встановлені законом, про дату, час і місце розгляду справи про порушення суддею вимог щодо несумісності.

Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

21 листопада 2023 року в засідання Вищої ради правосуддя суддя Скалозуб Ю.О. та заявник Житкевич В.А. не з’явилися.

Дослідивши матеріали справи, пояснення судді Скалозуба Ю.О., інформацію, надану Головою Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., Вища рада правосуддя встановила таке.

Скалозуб Юрій Олександрович Указом Президента України від 15 серпня 2007 року № 713 призначений на посаду судді Чернігівського окружного адміністративного суду в межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 5 липня 2012 року № 5120-VI обраний суддею цього суду безстроково.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності).

На запит члена Вищої ради правосуддя Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області повідомила, що ОСОБА1 на підставі рішення № 104, оформленого у вигляді протоколу від 26 лютого 2004 року, отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з Єдиним реєстром адвокатів України ОСОБА1 обліковується в Раді адвокатів Чернігівської області.

Рада адвокатів Чернігівської області повідомила, що згідно з Єдиним реєстром адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА1 було зупинено відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із 29 серпня 2013 року на підставі поданої ним заяви.

Крім того, на запит члена Вищої ради правосуддя суддя ОСОБА1 повідомив, що дійсно ним було отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю у 2004 році. Згідно з офіційною інформацією, що міститься на вебсайті Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, Єдиний реєстр адвокатів України був створений та почав функціонувати із 16 січня 2013 року на підставі Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі також – Закон № 5076-VI) та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26.

Суддя наголосив, що після набрання чинності вказаним Законом ним у визначений строк було подано до Ради адвокатів заяву про зупинення свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент отримання суддею ОСОБА1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (26 лютого 2004 року) основні засади здійснення адвокатської діяльності визначав Закон України від 19 грудня 1992 року № 2887-XII «Про адвокатуру» (далі також – Закон № 2887-XII).

На час призначення ОСОБА1 на посаду судді (15 серпня 2007 року) діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (вказаним Законом не було встановлено чітких вимог щодо несумісності).

Проте під час перебування судді на посаді та до моменту зупинення права на заняття адвокатською діяльністю 3 серпня 2010 року набрав чинності Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі також – Закон № 2453-VI), яким чітко встановлювались вимоги щодо несумісності.

Зокрема, частинами першою, другою статті 53 Закону № 2453-VI визначено, що перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Суддя зобов’язаний дотримуватися вимог щодо несумісності (пункт 6 частини четвертої статті 54 Закону № 2453-VI).

Статтею 17 Закону № 2887-XII (чинного на час отримання суддею ОСОБА1 адвокатського посвідчення) було встановлено, що адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульоване у випадках: засудження адвоката за вчинення злочину – після набрання вироком законної сили; обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним; грубого порушення вимог цього Закону та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України. Вказаний перелік був вичерпним.

5 липня 2012 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який набрав чинності 15 серпня 2012 року. Стаття 17 вказаного Закону передбачала створення Радою адвокатів України Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 5076-VI несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання та протидії корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Пунктом «ґ» частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» визначено, що суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, судді.

Таким чином, для суддів встановлено обмеження щодо сумісництва з іншою оплачуваною діяльністю, за винятком видів діяльності, перелік яких наведений у пункті 1 частини першої статті 7 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».

Частиною другою статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зобов’язано адвоката в разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, у триденний строк із дня виникнення таких обставин подати до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

При цьому слід зазначити, що саме із прийняттям Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в адвоката виник обов’язок звертатися до ради адвокатів регіону із заявою про зупинення адвокатської діяльності в разі виникнення обставин несумісності.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, − з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (пункт 1 частини третьої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (частини п’ята, шоста статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У частині третій розділу Х «Перехідні положення» Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що адвокати, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади або здійснюють діяльність, яка є несумісною з діяльністю адвоката відповідно до частини першої статті 7 цього Закону, протягом дев’яноста днів з дня набрання чинності цим Законом письмово повідомляють кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісності. Отримання зазначених відомостей є підставою для внесення до Єдиного реєстру адвокатів України запису про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у зв’язку з несумісністю.

На виконання вказаних вимог цього Закону ОСОБА1 17 жовтня 2012 року подано заяву до Чернігівської обласної КДКА про існування вимог щодо несумісності.

ОСОБА1 у поясненнях підтвердив, що він своєчасно виконав обов’язок, встановлений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та протягом 90 днів з дня набрання цим Законом чинності подав заяву про зупинення свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 вказаного Закону.

Суддя також поінформував, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, визнані протиправними дії державного реєстратора виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо державної реєстрації Ради адвокатів Чернігівської області. Скасовано державну реєстрацію Ради адвокатів Чернігівської області та зобов’язано державного реєстратора виконавчого комітету Чернігівської міської ради внести запис про скасування державної реєстрації Ради адвокатів Чернігівської області.

Відповідно до рішення Ради адвокатів України від 27 вересня 2013 року № 213 створено Раду адвокатів Чернігівської області, яка згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, зареєстрована 1 жовтня 2013 року.

На запит члена Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. Голова Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Л.Ізовітова листом від 16 жовтня 2023 року, вих. № 1775/0/2-23, повідомила таку інформацію:

на виконання вимог Закону № 5076-VI Рада адвокатів України повідомила на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України про створення та початок функціонування Єдиного реєстру адвокатів України із 16 січня 2013 року;

відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА1 були включені та підтверджені Радою адвокатів України 29 серпня 2013 року та 27 липня 2023 року на підставі його заяв від 17 жовтня 2012 року та 29 серпня 2013 року (копії заяв додано до листа). Причиною цього стали проблеми, що виникли під час реалізації Закону № 5076-VI у зв’язку з несформованими на той час деякими органами адвокатського самоврядування регіонів, зокрема Чернігівської області, а саме: складнощі при формуванні та реєстрації регіональних органів адвокатського самоврядування, у тому числі Ради адвокатів Чернігівської області, яка повинна вносити відомості до ЄРАУ на першому рівні, та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Чернігівської області, пов’язані з конфліктом у регіональному середовищі адвокатів, які на конференції обирають регіональні органи адвокатського самоврядування; безвідповідальність та бездіяльність деяких керівників обласних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (у тому числі Чернігівської обласної КДКА), до яких протягом 90 днів з дня набрання чинності Законом особи надсилали заяви про існування обставин несумісності з адвокатською діяльністю;

деякі обласні КДКА взагалі не передавали радам адвокатів регіонів заяви осіб про існування обставин несумісності з адвокатською діяльністю для внесення до ЄРАУ або передавали в неповному обсязі. Зазначене стосується й Чернігівської області;

положення про Раду адвокатів Чернігівської області затверджено рішенням Ради адвокатів України від 27 вересня 2013 року № 213 та зареєстровано 1 жовтня 2013 року за № 10641020000010387;

положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Чернігівської області (далі – КДКА Чернігівської області) затверджено рішенням Ради адвокатів України від 27 вересня 2013 року № 212. Державна реєстрація відбулась у листопаді 2013 року;

КДКА Чернігівської області як правонаступник Чернігівської обласної КДКА (яка діяла відповідно до Закону України «Про адвокатуру» та Указу Президента України від 5 травня 1993 року № 155/93 «Про Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури», що втратили чинність на підставі Указу Президента України від 31 жовтня 2012 року № 620/2012), чинивши перешкоди на стадії формування органів адвокатського самоврядування у Чернігівській області, не передала Раді адвокатів Чернігівської області, у тому числі, заяву ОСОБА1 про існування обставин несумісності для внесення відомостей до ЄРАУ, що стало об’єктивною причиною для внесення таких відомостей до ЄРАУ адміністратором Другого рівня – Радою адвокатів України, лише у серпні 2013 року. Дата реєстрації Ради адвокатів Чернігівської області свідчить про неможливість внесення цих відомостей адміністратором Першого рівня раніше ніж 1 жовтня 2013 року;

з об’єктивних причин (несформованість органів адвокатського самоврядування Чернігівської області) відомості до ЄРАУ про існування обставин несумісності судді ОСОБА1, за відсутності його вини, відповідно до заяв від 17 жовтня 2012 року та 29 серпня 2013 року внесені адміністратором Другого рівня – Радою адвокатів України, несвоєчасно;

24 липня 2023 року ОСОБА1 звернувся до Ради адвокатів Чернігівської області із заявою про неповноту відомостей у ЄРАУ і просив перевірити та доповнити інформацію в ЄРАУ, вказавши, що право на заняття адвокатською діяльністю зупинено на підставі його заяви від 17 жовтня 2012 року, поданої до Чернігівської КДКА у зв’язку з обставинами несумісності на день набрання чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

бездіяльність голови Чернігівської КДКА щодо непередання особових справ адвокатів до новообраних голів органів адвокатського самоврядування регіону в 2013 році призвела до несвоєчасного внесення інформації про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю в ЄРАУ щодо ОСОБА1.

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заява про порушення суддею вимог щодо несумісності подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, конкретні відомості про порушення вимог щодо несумісності та посилання на фактичні дані (свідчення, пояснення, інші докази), що підтверджують зазначені заявником відомості.

У заяві Житкевич В.А. вказує, що суддя ОСОБА1, будучи суддею Чернігівського окружного адміністративного суду, «фактично поєднував та мав право займатися адвокатською діяльністю» протягом майже 6 років, що прямо заборонено законом.

Однак, ураховуючи зазначені вище обставини, надані суддею пояснення, а також лист Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Л.Ізовітової (щодо несвоєчасного внесення відомостей до ЄРАУ), слід зазначити, що законодавством, чинним на час отримання ОСОБА1 адвокатського посвідчення та на час обрання його суддею, не було передбачено процедури зупинення адвокатської діяльності, а з прийняттям відповідного закону, яким було встановлено порядок та процедуру зупинення адвокатської діяльності, суддя ОСОБА1 виконав його вимоги, що підтверджує його намір не здійснювати адвокатську діяльність. У зв’язку із цим Вища рада правосуддя вважає, що заявником не наведено конкретних відомостей, які свідчили б про порушення суддею вимог щодо несумісності.

Крім того, під час перевірки не встановлено обставин, які свідчили б про здійснення суддею ОСОБА1 адвокатської діяльності, тому в його діях не встановлено порушень вимог щодо несумісності, що може бути підставою для його звільнення з посади.

Вища рада правосуддя також звертає увагу, що ОСОБА1 подав заяву про існування у нього обставин несумісності 17 жовтня 2012 року, заяву про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю – 29 серпня 2013 року, тобто з моменту подання останньої заяви минуло більше 10 років.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що особлива природа судових функцій, а також необхідність підтримувати гідність судового інституту й захищати суддів від всіх видів тиску означає, що судді повинні поводитися таким чином, щоб уникати конфлікту інтересів або зловживання своїми повноваженнями. Це вимагає від суддів відмовитися від будь-якої професійної діяльності, що могла б відволікти їх від виконання суддівських обов’язків або призвести до упередженості при їх виконанні.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 126 Конституції України порушення вимог щодо несумісності є підставою для звільнення судді.

Як встановлено Вищою радою правосуддя, суддя Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА1 не здійснював діяльності, яка є несумісною зі статусом судді, а тому в його діях не встановлено порушень вимог щодо несумісності в розумінні підстави для звільнення судді з посади.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду справи щодо несумісності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і звільнення його з посади; про визнання відсутності порушень суддею або прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.

Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя ухвалює рішення стосовно порушення суддею вимог щодо несумісності; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 11.7 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

визнати відсутність порушення вимог щодо несумісності суддею Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозубом Юрієм Олександровичем.

Голова Вищої ради правосуддя                          Григорій УСИК