X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
14.09.2020
2607/2дп/15-20
Про притягнення судді Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменка В.В. до дисциплінарної відповідальності

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Худика М.П., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є., Прудивуса О.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищука В.К., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в особі представника Дзарданової Анастасії Миколаївни стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменка Вячеслава Володимировича,

 

встановила:

 

Кузьменко Вячеслав Володимирович Указом Президента України від 16 вересня 2004 року № 1090/2004 призначений строком на п’ять років на посаду судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, Постановою Верховної Ради України від 1 квітня 2010 року № 2009-VI обраний на посаду судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області безстроково, Указом Президента України від 14 січня 2011 року № 33/2011 переведений на роботу на посаді судді Заводського районного суду міста Миколаєва.

До Вищої ради правосуддя 15 квітня 2020 року за вхідним № 315/6/13-20 надійшла скарга Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в особі представника Дзарданової А.М. (далі – УПП в Миколаївській області) на дії судді Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменка В.В. під час розгляду справ про адміністративні правопорушення №№ 487/6024/19, 487/8452/19, 487/3747/19.

У скарзі зазначено, що за результатами розгляду адміністративних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності:

 ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у редакції, чинній на час винесення постанов (далі – КУпАП) винесено постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 5 вересня 2019 року у справі № 487/6024/19, якою ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;

ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 КУпАП винесено постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 9 січня 2020 року у справі № 487/8452/19, якою ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;

ОСОБА_3 за частиною другою статті 130 КУпАП винесено постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2019 року у справі № 487/3747/19, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності закрито у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Скаржник не погоджується з вказаними постановами, вважає їх незаконними та такими, що винесені без всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин кожної справи.

Автор скарги зазначив, що у справах про адміністративні правопорушення №№ 487/6024/19, 487/8452/19 підставою звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності у зв’язку з відсутністю в їхніх діях складу адміністративного правопорушення стали виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, відповідно до якої ознак алкогольного сп’яніння не виявлено.

На думку скаржника, зазначені виписки не відповідають вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп’яніння), згідно з якою огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду проводиться у присутності поліцейського.

Скаржник стверджує, що суддя прийняв рішення на підставі довідок, наданих самими правопорушниками, при цьому повністю проігнорував інші докази, що містили матеріали справ (протоколи, пояснення свідків), та той факт, що іншої процедури проходження огляду на стан наркотичного та алкогольного сп’яніння, крім визначеної статтею 266 КУпАП, не передбачено, а огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Крім того, у скарзі зазначено, що суд закрив провадження у справі № 487/3747/19 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП на підставі, як встановив суд, невідповідності алкотестера Drager Alcotest 6810 ARBL-0959 нормам проходження калібрування. У постанові суду від 31 липня 2019 року зазначено, що із роздруківки алкотестера Drager Alcotest 6810 ARBL-0959, тест № 2396 від 15 травня 2019 року, вбачається, що останнє калібрування засобу вимірювальної техніки проведено 29 травня 2018 року, тобто більше ніж за 6 місяців до дати огляду ОСОБА_3.

При цьому, як зазначає автор скарги, суд навіть не звернувся із запитом до УПП в Миколаївській області, щоб переконатися у правильності своїх міркувань.

Натомість у сервісній книжці приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0959 та листі Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі – ДП «Укрметртестстандарт») від 23 червня 2018 року № 12-41/93 зазначено, що для приладів Alcotest 6810, які використовуються на території України, інтервал між регулюваннями (градуюваннями) виробником встановлено один рік. Відповідно до відомостей про сервіс, градуювання та державну повірку приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0959 державна повірка здійснювалася 29 травня 2018 року, а наступна мала бути здійснена 29 травня 2019 року.

Таким чином, висновки судді Кузьменка В.В. щодо строків калібрування приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0959 є хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на вказане у дисциплінарній скарзі висловлено прохання притягнути суддю Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменка В.В. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 квітня 2020 року вказану дисциплінарну скаргу передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Грищуку В.К.

За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у дисциплінарній скарзі УПП в Миколаївській області стосовно судді Кузьменка В.В., член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищук В.К. склав висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя (далі також – Дисциплінарна палата) не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи та дійшла висновку, що зазначені у скарзі УПП в Миколаївській області відомості можуть свідчити про наявність у діях судді Кузьменка В.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр)).

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 червня 2020 року № 1832/2дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменка В.В.

Дисциплінарна палата своєчасно та належним чином повідомила суддю та скаржника про дату та час засідання палати з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарного провадження, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, сторонам запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, Дисциплінарна палата вжила всіх можливих заходів з метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді Кузьменка В.В. та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, де працює суддя, та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Дисциплінарної палати, проведеному 14 вересня 2020 року, суддя Кузьменко В.В. взяв участь у режимі відеоконференції, підтримав надані письмові пояснення.

Скаржник для участі в засіданні Дисциплінарної палати не прибув, заяв та клопотань не подав.

Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя прийнято рішення про розгляд дисциплінарної справи за відсутності скаржника – УПП в Миколаївській області, яке завчасно та належним чином повідомлено про розгляд дисциплінарної справи.

Дисциплінарна палата, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищука В.К., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, врахувавши надані суддею письмові пояснення, а також пояснення судді, надані на засіданні 14 вересня 2020 року, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменка В.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з вимогами пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я. Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Також відповідно до статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним.

Згідно з пунктами 15, 16 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп’яніння за результатами огляду на стан сп’яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Пунктом 22 вказаної Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп’яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено таке.

Справа № 487/6024/19

8 серпня 2019 року до Заводського районного суду міста Миколаєва із УПП в Миколаївській області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал переданий до провадження судді Кузьменка В.В., розгляд справи призначено на 5 вересня 2019 року.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва (суддя Кузьменко В.В.) від 5 вересня 2019 року ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У постанові від 5 вересня 2019 року зазначено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Також у постанові вказано, що в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснив, що пройшов медичний огляд на стан наркотичного сп’яніння та надав виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2011 та Результат токсикологічного дослідження № 1303, відповідно до яких ознак наркотичного сп’яніння не виявлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 після виявлення підстав для проведення медичного огляду пройшов цей огляд у порядку, передбаченому статтею 266 КУпАП, та був визнаний тверезим, провадження у справі підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Справа № 487/8452/19

14 листопада 2019 року до Заводського районного суду міста Миколаєва із УПП в Миколаївській області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 КУпАП, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 286464 від 9 листопада 2019 року та протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 286461 від 9 листопада 2019 року.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказані матеріали передані до провадження судді Кузьменка В.В.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва (суддя Кузьменко В.В.) від 4 грудня 2019 року адміністративні справи об’єднані в одне провадження.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва (суддя Кузьменко В.В.) від 9 січня 2020 року ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У постанові від 9 січня 2020 року зазначено, що дії ОСОБА_2 кваліфіковано працівниками поліції за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Також у постанові вказано, що в судовому засіданні захисник ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп’яніння та пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп’яніння, на підтвердження чого надав виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2885 від 9 листопада 2019 року, відповідно до якої ознак алкогольного сп’яніння у ОСОБА_2 не виявлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 після виявлення підстав для проведення медичного огляду пройшов цей огляд в порядку, передбаченому статтею 266 КУпАП, та був визнаний тверезим, провадження у справі підлягає закриттю у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

У наданих Вищій раді правосуддя поясненнях суддя Кузьменко В.В. зазначив, що згідно з випискою Миколаївського обласного наркологічного диспансеру № 2885 від 12 листопада 2019 року ОСОБА_2 пройшов відповідний огляд, за результатами якого ознак алкогольного сп’яніння у нього не виявлено.

Також суддя Кузьменко В.В. зауважує, що згідно з випискою Миколаївського обласного наркологічного диспансеру № 2011 від 6 серпня 2019 року та Результатом токсилогічного дослідження № 1303 від 5 серпня 2019 року ОСОБА_1 пройшов відповідний огляд, за результатами якого ознак наркотичного сп’яніння у нього не виявлено.

Крім того, суддя Кузьменко В.В. звертає увагу, що постанови не оскаржувалися в апеляційному порядку та є чинними.

Копії матеріалів адміністративних справ №№ 487/6024/19, 487/8452/19 містять протоколи про адміністративне правопорушення, висновки щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння), та пояснення свідків.

Дисциплінарною палатою встановлено, що, як вбачається з тексту постанов від 5 вересня 2019 року та 9 січня 2020 року, суд, встановивши факт відсутності в діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, не надав оцінки доказам, що містяться в матеріалах справ, а саме протоколам про адміністративне правопорушення, висновкам щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння, поясненням свідків, та не зазначив мотивів їх неврахування.

Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 285681 від 3 серпня 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп’яніння, водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння, за результатами якого складено висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння № 687. Протокол складено у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП, у тому числі за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння № 687 від 3 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння.

Із пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння, від якого він відмовився.

У протоколах про адміністративне правопорушення серії БД № 286461 та серії БД № 286464 від 9 листопада 2019 року зазначено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння, водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Drager, від чого ОСОБА_2 відмовився у присутності двох свідків. Водія транспортного засобу направлено на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння, за результатами якого складено висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння № 1125. Протоколи складено у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП, зокрема за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

 Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння № 1125 від 9 листопада 2019 року ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Із пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння відмовився.

Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено, зокрема, відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд не звернув на це увагу та не надав належної оцінки вказаному факту, оскільки, як вбачається із тексту постанов Заводського районного суду міста Миколаєва від 5 вересня 2019 року та 9 січня 2020 року, суддя Кузьменко В.В., встановивши відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі довідок, у яких зазначено про відсутність ознак сп’яніння та які складено з порушенням вимог статті 266 КУпАП, повністю проігнорував той факт, що протоколи складено у зв’язку з відмовою вказаних осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Справа № 487/3747/19

16 травня 2019 року до Заводського районного суду міста Миколаєва із УПП в Миколаївській області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за частиною другої статті 130 КУпАП. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал переданий до провадження судді Кузьменка В.В.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва (суддя Кузьменко В.В.) від 31 липня 2019 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП закрито у зв’язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

У постанові від 31 липня 2019 року зазначено, що дії ОСОБА_3 працівниками поліції кваліфіковано за частиною другою статті 130 КУпАП.

Також у постанові вказано, що огляд ОСОБА_3 на стан сп’яніння проводився працівниками патрульної поліції на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0959, який зафіксував показник 0,65 проміле.

Медичний огляд особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не проводився.

Під час розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що прилад Drager Alcotest 6810 ARBL-0959 не відповідає вимогам щодо калібрування вимірювальної техніки, оскільки останнє калібрування приладу проведено 29 травня 2018 року, тобто більше ніж за 6 місяців до дати огляду ОСОБА_3.

На думку суду, вказане свідчить, що огляд на стан алкогольного сп’яніння ОСОБА_3 проведений з порушенням вимог пунктів 1, 2 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп’яніння, оскільки відповідно до вимог Інструкції поліцейський проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я України та Держспоживстандартом. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що результати огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп’яніння складені з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп’яніння, а тому вважаються недійсними відповідно до положень пункту 22 розділу ІІІ зазначеної Інструкції.

Суд зазначає, що з огляду на викладене в матеріалах справи відсутні допустимі докази перебування водія під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 об’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченої частиною другою статті 130 КУпАП.

У наданих Вищій раді правосуддя поясненнях суддя Кузьменко В.В. зазначив, що алкотестери Drager підлягають калібруванню, тобто встановленню належного співвідношення між значеннями величини вмісту етанолу у крові правопорушника. Крім того, за результатами калібрування  ДП «Укрметртестстандарт» видає свідоцтво про калібрування.

Суддя Кузьменко В.В. стверджує, що, як вбачається із роздруківки алкотестера Drager ARBL-0959, тест № 2396 від 12 травня 2019 року, останнє калібрування засобу вимірювальної техніки було проведено 29 травня 2018 року, тобто більше ніж за 6 місяців до дати огляду ОСОБА_3.

Таким чином, як зазначає суддя Кузьменко В.В., суд дійшов висновку, що матеріали про адміністративне правопорушення не мають повного та належного підтвердження калібрування вимірювальної техніки, а також звертає увагу, що постанова не оскаржувалася в апеляційному порядку та є чинною.

Дисциплінарна палата критично оцінює пояснення судді Кузьменка В.В. у цій частині.

Копії матеріалів адміністративної справи № 487/3747/19 містять протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 282143 від 12 травня 2019 року, тест № 2396 від 12 травня 2019 року, акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів та пояснення свідків.

Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 282143 від 12 травня 2019 року ОСОБА_3 погодився з результатами проведеного працівниками поліції огляду на стан сп’яніння.

Водночас матеріали адміністративної справи не містять сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0959.

Із норм права, якими суд обґрунтовував свою позицію в постанові від 31 липня 2019 року, не вбачається, що прилад Drager Alcotest 6810 ARBL-0959 не відповідає вимогам щодо калібрування вимірювальної техніки, оскільки останнє калібрування приладу було проведено 29 травня 2018 року, тобто більше ніж за 6 місяців до дати огляду ОСОБА_3.

При цьому УПП в Миколаївській області долучено до скарги копію сервісної книжки Drager Alcotest 6810 ARBL-0959 з відомостями про сервіс, градуювання та державну повірку, згідно з якою період між сервісами, градуюваннями та повірками становить не менше ніж 1 раз на 12 місяців.

Також скаржник долучив лист ДП «Укрметртестстандарт» від 23 червня 2018 року № 12-41/93, в якому вказано, що періодичність повірки вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, установлена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації, за категоріями», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України за № 1417/29547 від 1 листопада 2016 року, і становить 1 рік.

У вказаному листі зазначено, що термін «калібрування» може вживатися в різних значеннях. У технічній документації на газоаналізатори Alcotest… терміном «калібрування» позначають операцію регулювання засобів вимірювальної техніки (градуювання), яка полягає у коригуванні нульових показів та чутливості засобів вимірювальної техніки із застосуванням робочих еталонів. Рекомендовані значення інтервалу між «калібруванням» зазначає виробник в експлуатаційній документації на прилади. Для приладів, які використовуються на території України, інтервал між регулюваннями (градуюваннями) виробником встановлено 1 рік. ДП «Укрметртестстандарт» не заповнює сервісні книжки на газоаналізатори Alcotest 6810.

Як вбачається з тексту постанови від 31 липня 2019 року, суд, встановивши факт відсутності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, не надав оцінки доказам, що містяться в матеріалах адміністративної справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 282143 від 12 травня 2019 року, акту огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, поясненням свідків, та не зазначив мотивів їх неврахування, а також безпідставно констатував невідповідність приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0959 вимогам щодо регулювання засобів вимірювальної техніки.

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34–36, 40) судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а є насамперед гарантією проти свавілля. Суддя зобов’язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення мають бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди вмотивовувати свої рішення, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, з-поміж іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменко В.В. під час розгляду адміністративних справ №№ 487/6024/19, 487/8452/19, 487/3747/19 та прийняття постанов від 31 липня, 5 вересня 2019 року, 9 січня 2020 року за результатами їх розгляду не надав належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах адміністративних справ, а саме протоколам про адміністративне правопорушення, висновкам щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння, акту огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, поясненням свідків, та не зазначив мотивів їх неврахування, що свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Таким чином, зважаючи на порушення суддею Кузьменком В.В. очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що допущені порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а вказують на неналежне ставлення до службових обов’язків, а отже, вчинені внаслідок недбалості. При цьому будь-яких доказів умисності вчинення проступку під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.

Водночас слід зазначити, що Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не надавалася оцінка законності чи обґрунтованості судових рішень, а здійснювалася оцінка дій судді під час розгляду справ про адміністративні правопорушення №№ 487/6024/19, 487/8452/19, 487/3747/19.

Крім того, Дисциплінарною палатою з ЄДРСР встановлено:

постанова Заводського районного суду міста Миколаєва від 5 вересня 2019 року у справі № 487/6024/19 надіслана до Реєстру 16 вересня 2019 року (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/84276511);

 постанова Заводського районного суду міста Миколаєва від 9 січня 2020 року у справі № 487/8452/19 надіслана до Реєстру 22 січня 2020 року (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/87057203);

 постанова Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2019 року у справі № 487/3747/19 надіслана до Реєстру 18 листопада 2019 року (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/85683369).

Відповідно до статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Із розписки, що міститься в копії матеріалів справи № 487/8452/19, вбачається, що ОСОБА_2 отримав копію постанови 9 січня 2020 року, тобто в день її винесення.

Згідно з копією матеріалів справи № 487/3747/19 копія постанови Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2019 року ОСОБА_3 не вручалася і не надсилалася.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За приписами частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Порядок), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами автоматизованої системи документообігу суду.

Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Кузьменко В.В. несвоєчасно надав копії судових рішень для їх внесення до Реєстру, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Оцінюючи дії судді на наявність або відсутність складу дисциплінарного проступку, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке.

Важливим елементом для встановлення Дисциплінарною палатою відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків виконання обов’язкових дій. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для виконання обов’язкових дій, не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17) зазначено, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду витребувано інформацію про штатну чисельність суддів Заводського районного суду міста Миколаєва та кількість суддів, що здійснювали правосуддя у 2019–2020 роках, та встановлено, що відповідно до штатного розпису у суді передбачено 15 посад суддів, проте фактично здійснювали правосуддя у період з 1 січня по 26 грудня 2019 року 9 суддів, з 27 грудня 2019 року по 30 червня 2020 року – 10 суддів.

Також отримано відомості про кількість справ та матеріалів, що перебували у провадженні суддів Заводського районного суду міста Миколаєва за період з 1 липня 2019 року по 31 січня 2020 року, у тому числі судді Кузьменка В.В.

Зокрема, з наданих відомостей вбачається, що за вказаний період у провадженні судді Кузьменка В.В. перебувало 1202 справи та матеріали усіх категорій, розглянуто 857 справ та матеріалів, залишок нерозглянутих справ та матеріалів становить 345, з них:

справ кримінального провадження перебувало у провадженні – 151, розглянуто – 100, не розглянуто – 51;

цивільних справ та матеріалів перебувало у провадженні – 632, розглянуто – 409, не розглянуто – 223;

справ та матеріалів адміністративної юрисдикції перебувало у провадженні – 30, розглянуто – 17, не розглянуто – 13;

справ та матеріалів про адміністративні правопорушення перебувало у провадженні – 389, розглянуто – 331, не розглянуто – 58.

Отже, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що несвоєчасне надання суддею Кузьменком В.В. копій судових рішень для їх внесення до ЄДРСР зумовлено об’єктивними причинами, а саме надмірним навантаженням судді та неукомплектованістю штату суду, що вказує на відсутність у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Таким чином, строк застосування дисциплінарного стягнення до судді Кузьменка В.В. за вчинення дисциплінарного проступку не закінчився.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Із характеристики, наданої головою Заводського районного суду міста Миколаєва Щербиною С.В., вбачається, що суддя Кузьменко В.В. за час роботи на посаді судді зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим та висококваліфікованим юристом, працьовитим суддею, який добре орієнтується у складних ситуаціях, приймає правильні та юридично обґрунтовані рішення. До виконання службових обов’язків ставиться сумлінно та відповідально. Добре знає чинне законодавство і правильно застосовує його на практиці. Судові справи розглядає вчасно. Також суддя Кузьменко В.В. постійно підвищує свій професійний рівень та ділову кваліфікацію, слідкує за змінами у законодавстві, систематично вивчає судову практику. За особистими якостями енергійний, ініціативний, наполегливий, дисциплінований, вимогливий до себе та підлеглих, уважний та доброзичливий.

Відповідно до інформації, наданої Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (лист від 26 червня 2020 року № 21-939/20), суддя Кузьменко В.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосоване до судді Кузьменка В.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує характер дисциплінарного проступку, його наслідки, позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень, вчинення дисциплінарного проступку внаслідок недбалості, а також відомості щодо кількості розглянутих ним судових справ та матеріалів.

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що Кузьменко В.В. працює на посаді судді 16 років, а тому має значний досвід та належну кваліфікацію щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене Дисциплінарна палата дійшла висновку, що застосування до судді Кузьменка В.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження буде пропорційним характеру вчиненого ним проступку та дасть змогу запобігти допущенню суддею таких порушень у майбутньому.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменка Вячеслава Володимировича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                  М.П. Худик    

 

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                О.Є. Блажівська

 

 

                                                                                        О.В. Прудивус