Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Прудивуса О.В., члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є. та залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Шапран В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Лементова Андрія Валентиновича, Баранова Дмитра Миколайовича, Лементова Валентина Тимофійовича стосовно судді Харківського районного суду Харківської області Назаренка Олега Володимировича,

встановила:

2, 15, 16, 21 жовтня, 6 листопада 2020 року до Вищої ради правосуддя за вхідними №№ Л-5383/0/7-20, Л-5383/1/7-20, Б-5572/0/7-20, Л-5634/0/7-20, Л-5383/2/7-20 надійшли скарги Лементова А.В., Баранова Д.М., Лементова В.Т. на дії судді Харківського районного суду Харківської області Назаренка О.В. під час розгляду справи № 635/7732/19.

У поданих скаргах Лементов А.В. зазначив, що 15 жовтня 2019 року подав до Харківського районного суду Харківської області позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, проте провадження у справі, на порушення частини першої статті 187 ЦПК України, якою визначено, що суд відкриває провадження у справі протягом п’яти днів з дня надходження позовної заяви, відкрито лише 11 листопада 2019 pоку, тобто суддя грубо порушив визначений процесуальним законом строк для вирішення питання про відкриття провадження. Підготовчі судові засідання, призначені в період з 4 грудня 2019 року до 1 квітня 2020 року судом не проводилися, незважаючи на прибуття скаржника до суду, в той час, як підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, підготовче провадження має бути проведено протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. При цьому скаржник зауважив, що суддя свідомо допустив порушення строку проведення підготовчого судового засідання з метою надати відповідачці можливість подати зустрічний позов у цьому провадженні, оскільки граничний строк для подання зустрічного позову сплинув 26 листопада 2019 року, а зустрічну позовну заяву, яку подано 31 березня 2020 року, вже наступного дня прийнято до спільного розгляду, незважаючи на наявність недоліків цієї позовної заяви. Водночас скаржник зазначив, що предметом зустрічного позову є майновий спір про поділ майна подружжя, який предметно не пов’язаний з первісним позовом про розірвання шлюбу, в зустрічному позові безпідставно об’єднані декілька різних за предметом та суб’єктним складом позовних вимог, зокрема вимоги про поділ майна подружжя незаконно об’єднані з вимогами про визнання недійсними договорів, що виходить за межі суб’єктного складу первісного позову, оскільки вимоги про недійсність договорів стосуються також і інших сторін цих договорів.

Окрім цього, на переконання скаржника, судом невмотивовано та безпідставно відстрочено сплату відповідачу суми судового збору. Зазначені в скаргах відомості, за твердженням скаржника, вказують на упередженість та зацікавленість судді у результатах розгляду справи.

Скаржник також зауважує, що суд не повідомив його про призначене у справі підготовче судове засідання на 5 жовтня 2020 року, у якому постановлено ухвалу про прийняття уточненої позовної заяви, якою змінено і предмет і підстави позову, чим грубо порушено норми частини третьої статті 49 ЦПК України. При цьому судом не дотримано вимог щодо сплати судового збору щодо «нової позовної вимоги» про розірвання шлюбу, що є вже не першим порушенням норм процесуального права у цій справі та є підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У зв’язку із викладеним Лементов А.В. просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності, вказуючи на наявність в його поведінці ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Баранов Д.М. у скарзі зазначив, що в провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа № 635/7732/19 за зустрічним позовом ОСОБА_2 про поділ майна подружжя у якій ухвалою від 31 серпня 2020 року (суддя Назаренко О.В.) задовольнив подані відповідачем заяви від 31 березня, 16 червня 2020 року, витребував у нього (ОСОБА_3) оригінали договору підряду укладеного між ним та ОСОБА_1 від 4 листопада 2012 року, оригінал акту виконаних робіт від 15 серпня 2014 року за даним договором, відомості про отримання коштів (касові ордера, виписки по банківським рахункам, касові чеки по датам оплати за послуги роботи, товар), відомості щодо оплати будівельних матеріалів на виконання робіт з будівництва житлового будинку оборотно-сальдову відомість по контрагенту за період з 4 листопада 2012 року по 15 серпня 2014 року з деталізацією операцій по датам, інвентаризаційну відомість за технічним обладнанням та оргтехнікою за періоди з 4 листопада 2012 року по 15 серпня 2014 року, 15 травня 2020 року.

За твердженням скаржника, суд постановляючи вказану ухвалу порушив частину другу статті 118 ЦПК України щодо строку розгляду заяви, а також не мотивував ухвалу, в той час, як застосування частини першої статті 116 ЦПК України було обов’язком суду під час розгляду питання про забезпечення доказів. Скаржник також зауважив, що подаючи дві заяви заявниця мала сплатити двічі судовий збір за їх подання, а суд за наявності таких недоліків зобов’язаний був повернути заяви про забезпечення доказів заявнику, шляхом постановлення ухвали. Зазначене, на переконання скаржника, свідчить також про порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Також скаржник вказав, що суд порушив процесуальні строки закінчення підготовчого провадження, а вирішуючи питання про забезпечення доказів не зобов’язав заявника надати забезпечення відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні у зв’язку із забезпеченням доказів, не встановив у чому полягала та з яких причин друга заява про забезпечення доказів подана до суду з порушенням строку.

Крім цього Баранов Д.М. вказав, що заявник не зазначила обставини, які можуть підтвердити витребувані у нього документи, а також які заявником були вжиті заходи для отримання доказів самостійно.

При цьому Баранов Д.М. у дисциплінарній скарзі звернув особливу увагу на те, що вимоги закону щодо витребування викладені безальтернативно і дозволяють довільно порушувати принцип змагальності сторін, який полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зазначене у скарзі, за твердженням скаржника, є доказом наявності грубих порушень його прав, а під час розгляду заяви про забезпечення доказів не було дотримано ряд вимог, в тому числі, суд не пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза того, що засіб доказування може бути втрачений, збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, а також не дотримався вимог щодо співмірності забезпечення доказів заявленим позовним вимогам, вказавши, що існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об’єктивний характер, а під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв’язок заяви про забезпечення доказів предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому судом не здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення доказів і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити доказування запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підсумовуючи відомості повідомлені у скарзі, Баранов Д.М. зазначив, що в постановленій ухвалі про витребування доказів зазначено, що вона окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, в той час як вказана ухвала підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, суддя не хоче допитувати ОСОБА_3 як свідка у цій справі, оскільки не розглянув відповідне клопотання щодо допиту його як свідка, а з іншого боку витребовує ухвалою або те, чого не існує і не повинно існувати у нього, як у фізичної особи підприємці (регістри бухгалтерського обліку, касові документи) та водночас не може зберігатися більше трьох років, або те, що судді достеменно відомо, що витребувані документи передані одній із сторін у цій справі.

У зв’язку із викладеним Баранов Д.М. просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності, вказуючи на наявність в його поведінці ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «б», «г» пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У скарзі Лементов В.Т. зазначив, що в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться цивільна справа № 635/7732/19 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (сина скаржника) про поділ майна подружжя під час розгляду якої постановлено ухвалу від 31 серпня 2020 року на яку скаржником у встановленому процесуальним законом порядку подана апеляційна скарга, проте незважаючи на постановлення Харківським апеляційним судом ухвали від 16 вересня 2020 року (яка наявна у відкритому доступі) про витребування цієї справи з суду першої інстанції суддя Назаренко О.В. не виконує вимогу щодо надіслання справи та не надсилає її до суду апеляційної інстанції для розгляду, чим порушує доступ до правосуддя, перешкоджає в реалізації процесуальних прав іншого учасника процесу на апеляційне оскарження ухвали, яка порушує його права як власника майна в період з 16 вересня 2020 року (день постановлення ухвали) до 5 жовтня 2020 року. Доказом не надіслання справи до суду апеляційної інстанції та перебування її суді першої інстанції є ухвала постановлена суддею Назаренком О.В. 5 жовтня 2020 року.

Як зазначено у скаргах, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в очах будь-якого незаангажованого спостерігача цілком обґрунтовано може виникнути сумнів у неупередженості та об’єктивності суду у цій справі.

Лементов В.Т. у скарзі просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності, вказуючи на наявність в його поведінці ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «б», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя, протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 2, 15, 16, 21 жовтня, 6 листопада 2020 року скарги Лементова А.В., Баранова Д.М., Лементова В.Т. передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення попередньої перевірки.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та, зокрема, наявність підстав щодо залишення її без розгляду та повернення скаржнику.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Лементова А.В., Баранова Д.М., Лементова В.Т. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худик М.П. склав висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують надану у ньому пропозицію.

Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., дисциплінарні скарги ОСОБА1 Лементова А.В., Баранова Д.М., Лементова В.Т., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для залишення їх без розгляду та повернення скаржникам з огляду на таке.

Під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг відповідно до положень частини шостої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» отримано пояснення судді Харківського районного суду Харківської області Назаренка О.В. з приводу доводів скарг, в частині затягування розгляду справи, з урахуванням чого встановлено таке.

15 жовтня 2019 року до Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка того самого дня на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2020 року передана в провадження судді Назаренка О.В.

16 жовтня 2019 року судом направлено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання відповідача до Головного управління ДМС України у Харківській області з вимогою надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2. Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 1 листопада 2019 року.

На підставі наказу голови Харківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2019 року суддю Назаренка О.В. було відряджено до Національної школи суддів України з 4 по 8 листопада 2019 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання на 4 грудня 2019 року, що не перевищує 30 днів з дня відкриття провадження в справі.

Частиною шостою статті 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до частини другої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Отже, під час проведення попередньої перевірки встановлено, що після отримання позовної заяви, в строк визначений процесуальним законом, суддя Назаренко О.В. вчинив процесуальну дію, яка не суперечить нормам процесуального закону. При цьому слід зазначити, що з урахуванням дати отримання відповіді на запит – 1 листопада 2019 року (п’ятниця), перебування судді у відрядженні з 4 листопада 2019 року до 8 листопада 2019 року (п’ятниця), постановлення ухвали про відкриття провадження у справі 11 листопада 2019 року (понеділок) не свідчить про порушення визначеного процесуальним законом строку для вирішення питання про відкриття провадження, як стверджується у скаргах Лементова А.В.

4 грудня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, підготовче судове засідання відкладено на 21 січня 2020 року у зв’язку із неявкою відповідача. Наступні призначені у справі підготовчі судові засідання на 21 січня, 4 березня 2020 року не відбулись у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді.

Отже, призначені підготовчі судові засідання (4 грудня 2019 року, 21 січня, 4 березня 2020 року) не відбулись з причин, що не залежали від судді, що вказує на відсутність у поведінці судді ознак дисциплінарних проступків на які наголошується у скаргах, та свідомого допущення суддею порушення строку проведення підготовчого судового засідання.

31 березня 2020 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 1 квітня 2020 року відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору за подання до суду зустрічного позову про поділ майна подружжя до ухвалення судового рішення у справі. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 особисто був присутнім. Справу відкладено на 21 квітня 2020 року для надання можливості подання заяв по суті справи, а саме заперечень проти зустрічного позову.

Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Враховуючи формулювання складів дисциплінарних проступків у вказаній нормі Закону, для встановлення наявності у поведінці судді ознак зазначених проступків важливо встановити очевидну безпідставність недотримання визначених законом процесуальних строків, а не лише сам факт їх недотримання. Недотримання визначених законом строків вчинення дій чи прийняття рішень може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді, якщо для цього не було жодних об’єктивних причин (підстав), а зумовлено протиправною винною бездіяльністю судді.

Згідно із позицією Великої палати Верховного Суду для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки вчинення певних дій поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають вирішального значення.

З урахування наведеного Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що у дисциплінарних скаргах не міститься конкретних відомостей з посиланням на фактичні дані (свідчення, докази), які б вказували на наявність у поведінці судді Назаренка О.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставного затягування чи невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом).

Окрім цього під час попередньої перевірки встановлено, що 3 квітня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Назаренка О.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Назаренка О.В. передано до канцелярії суду для визначення складу суду відповідно до вимог частини першої статті 33, частини третьої статті 40 ЦПК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 8 квітня 2020 року (суддя Пілюгіна О.М.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Назаренка О.В. З вказаної ухвали вбачається, що в обґрунтування заяви про відвід судді Назаренка О.В. ОСОБА_1 зазначив аналогічні за змістом доводи, що і в дисциплінарній скарзі (порушення передбаченого закону п’ятиденного строку для вирішення питання про відкриття провадження у справі, не проведення підготовчого судового засідання у встановлений законом строк, що відбулось з метою затягування суддею проведення підготовчого судового засідання задля сприяння подання відповідачем зустрічного позову, безпідставності відстрочення відповідачу сплату судового збору, прийняття зустрічного позову до розгляду з первісним позовом за відсутності підстав їх спільного розгляду).

Вказана ухвала хоч і не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, проте відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Пунктом другим частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Отже, доводи дисциплінарних скарг, можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом у разі обґрунтовування апеляційної скарги вказаною вимогою.

Водночас слід зазначити, що і інші ухвали про постановлення яких зазначається у дисциплінарних скаргах можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, тобто доводи дисциплінарних скарг перевірені судом апеляційної інстанції.

У поясненнях суддя Назаренко О.В. зазначив, що 21 квітня 2020 року розгляд підготовчого судового засідання перенесено на 6 травня 2020 року у зв’язку із надходженням до суду заяви представника позивача – адвокат Боровик О.М. про перенесення розгляду справи, тому у справі не були розглянуті подані клопотання, в тому числі і про витребування доказів.

У зв’язку із задоволенням заяв ОСОБА_1, ОСОБА_2 не відбулось і наступне призначене у справі підготовче судове засідання, що було призначене на 6 травня 2020 року.

Наступні призначені у справі на 26 травня, 9 червня 2020 року підготовчі судові засідання відкладені у зв’язку із задоволенням заяв ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, 15 червня 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 22 червня 2020 року у зв’язку із знеструмленням приміщення суду (яке згідно долученого до пояснень акту тривало з 10:54 до 18:00 15 червня 2020 року). Окрім цього, 15 червня 2020 року електронною поштою до суду скерована заява представника позивача, адвоката Боровик О.М., про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

7 липня 2020 року в підготовчому провадженні за участю сторін, суд, під час вирішення питання про обсяг доказів, що будуть надані сторонами в справі надав час представнику відповідача для підготовки клопотання про проведення експертизи, розгляд відкладено на 12 серпня 2020 року.

11 серпня 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Давиденко Г.І., що вступила в справу, про ознайомлення з матеріалами справи та перенесення розгляду справи.

12 серпня 2020 року в підготовчому провадженні розглянута заява ОСОБА_1 про долучення доказів, проведення підготовчого провадження відкладено на 31 серпня 2020 року у зв’язку із неявкою всіх учасників.

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав клопотання про виділення основного позову в самостійне провадження. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2020 року в задоволенні клопотання про роз’єднання первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Того самого дня ухвалою Харківського районного суду Харківської області задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів від 31 березня, 16 червня 2020 року. Як зазначено в поясненнях судді приводом для такого розгляду стали нові докази, подані стосовно спірного майна. Справу відкладено на 2 жовтня 2020 року.

Вказаною ухвалою, окрім іншого, витребувано у ФОП ОСОБА_3 (в ухвалі зазначено ОСОБА_5) документи про які ОСОБА_3 зазначив у дисциплінарній скарзі.

7 вересня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про залишення без розгляду первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, 2 жовтня 2020 року заява ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог.

2 жовтня 2020 року сторони не з’явились, суд для вирішення поданих клопотань видалився до нарадчої кімнати.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 5 жовтня 2020 року прийнято уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду, розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2020 року.

9 жовтня 2020 року до Харківського районного суду Харківської області надійшла копія ухвали Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року про витребування матеріалів справи № 635/7732/19, яку 15 жовтня 2020 року надіслано до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції про витребування справи надійшла до суду першої інстанції після постановлення ухвали від 5 жовтня 2020 року, а матеріали судової справи через незначний проміжок часу – на четвертий робочий день після фактичного отримання судом першої інстанції ухвали суду апеляційної інстанції надіслані до суду апеляційної інстанції на виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного доводи дисциплінарної скарги ОСОБА_4 не містять конкретних відомостей з посиланням на фактичні дані про наявність у поведінці судді Назаренка О.В. ознак дисциплінарного проступку, що відповідно частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.

Згідно з моніторингом відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному вебпорталі «Судова влада України», розгляд справи № 635/7732/19 триває, наступне судове засідання призначено на 1 лютого 2021 року.

Враховуючи, що розгляд справи триває, суддею вживаються заходи щодо розгляду справи, передчасно надавати оцінку процесуальним діям судді, оскільки це може бути розцінено як втручання у здійснення правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011).

Водночас слід зазначити, що за змістом частини шостої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» матеріали судової справи (їх копії), пояснення від суддів щодо судової справи можуть бути надані на вимогу Вищої ради правосуддя, її органу або члена Вищої ради правосуддя тільки щодо тих справ, розгляд яких закінчено.

Вища рада правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя.

Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

У рішенні № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Отже, доводи дисциплінарних скарг, що стосуються можливого порушення суддею норм процесуального права можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Слід також наголосити, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша-друга статті 367 ЦПК України).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді та/або посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 44 Закону «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо дисциплінарна скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З урахуванням наведеного за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вони не містять відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» конкретних відомостей та/або посилань на відповідні фактичні дані (свідчення, докази), які б вказували на наявність у поведінці судді Назаренка О.В. ознак дисциплінарних проступків, що відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.

З огляду на зазначене дисциплінарні скарги Лементова А.В., Баранова Д.М., Лементова В.Т. на дії судді Харківського районного суду Харківської області Назаренка О.В. слід залишити без розгляду та повернути скаржникам , оскільки вони не містять конкретних відомостей та/або посилань на відповідні фактичні дані (свідчення, докази), які б вказували на наявність у поведінці судді Назаренка О.В. ознак дисциплінарних проступків або ґрунтуються лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі викладеного Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтями 106–108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 43, 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

ухвалила:

дисциплінарні скарги Лементова Андрія Валентиновича, Баранова Дмитра Миколайовича, Лементова Валентина Тимофійовича стосовно судді Харківського районного суду Харківської області Назаренка Олега Володимировича залишити без розгляду та повернути скаржникам.