X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
26.07.2021
1682/2дп/15-21
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша А.Б.

 

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Грищука В.К., членів Блажівської О.Є., Болотіна С.М., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області та за ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша Антона Борисовича,

 

встановила:

 

22 лютого 2019 року за вхідним № 238/0/13-19 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області на дії судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша А.Б. під час здійснення правосуддя, у тому числі у справах № 322/892/18 та № 322/677/18.

Скаржник вказував, що під час розгляду скарги Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області слідчий суддя Шиш А.Б. допустив низку істотних порушень норм процесуального права. Вказав, що слідчий суддя Шиш А.Б. за наявності потенційного конфлікту інтересів, будучи заздалегідь про це обізнаним, не заявив про самовідвід у розгляді справи, чим допустив дисциплінарний проступок.

Зазначив, що суддя вийшов за межі своїх повноважень, ухвалюючи рішення та задовольняючи одночасно і скаргу, і клопотання відповідної сільської ради. Постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу від 17 вересня 2018 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (посіви (незібраний врожай)) у вказаній справі.

Скаржник наголошує, що суддя Шиш А.Б., накладаючи арешт, здійснив обмеження права власності, неспіврозмірне застосованому заходу забезпечення кримінального провадження. Зазначає, що слідчим суддею на порушення статті 172 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) не забезпечено участь слідчого та/або прокурора та власника майна – Державного підприємства «Конярство України» (далі – ДП «Конярство України»), внаслідок чого порушено засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.

Вказує, що ДП «Конярство України» на час постановлення слідчим суддею ухвали перебувало в стадії банкрутства, а тому будь-яке обмеження щодо його майна застосовуватись не могло, враховуючи виключну підсудність таких справ господарському суду.

Токмацька місцева прокуратура Запорізької області вказує, що суддею безпідставно відмовлено у задоволенні заяв прокурора про ознайомлення з матеріалами у кримінальних справах № 322/892/18 та № 322/677/18.

Враховуючи викладене, скаржник просив притягнути суддю Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша А.Б. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2019 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Говорусі В.І. для проведення попередньої перевірки. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2019 року, проведеного на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 18 квітня 2019 року № 1198/0/15-19, вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення попередньої перевірки.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 серпня 2020 року № 2462/2дп/15-20 стосовно судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша А.Б. відкрито дисциплінарну справу за ознаками в його поведінці дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а», «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2021 року № 412/2дп/15-21 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша А.Б. за ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за ознаками в його поведінці дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Об’єднано дисциплінарну справу, відкриту за ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша А.Б., із дисциплінарною справою, відкритою за скаргою Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області стосовно цього судді.

Проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручено члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худику М.П.

У зв’язку із припиненням членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худиком М.П. повноважень згідно із протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя по справі від 22 березня 2021 року вказану дисциплінарну справу передано члену Вищої ради правосуддя Саліхову В.В. (єдиний унікальний номер справи 238/0/13-19).

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарного провадження, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, сторонам запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

Розгляд дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя призначено на 14 червня 2021 року.

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 14 червня 2021 року, суддю та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

8 червня 2021 року суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиш А.Б. надіслав до Вищої ради правосуддя лист із проханням провести розгляд дисциплінарної справи за його участю в режимі відеоконференції.

До початку вказаного засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя скаржник надіслав лист від 9 червня 2021 року із проханням проводити розгляд скарги без його участі, в повному обсязі підтримав подану скаргу.

14 червня 2021 року участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у режимі відеоконференції взяв суддя Шиш А.Б., який надав свої пояснення стосовно обставин дисциплінарного провадження.

Скаржник у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не з’явився.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила відкласти розгляд дисциплінарної справи на 26 липня 2021 року.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 26 липня 2021 року взяв участь суддя Шиш А.Б. у режимі відеоконференції.

26 липня 2021 року надійшло клопотання судді Шиша А.Б. щодо залучення аудиторського звіту від 24 грудня 2019 року, яке він підтримав у засіданні.

Зазначене клопотання Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовільнила частково, долучила відповідні матеріали до справи, однак вважала що вони не стосуються розгляду справи по суті.

Друга Дисциплінарна палата Вищої Ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., суддю Шиша А.Б., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша А.Б. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Шиш Антон Борисович Указом Президента України від 25 грудня 2004 року № 1540/2004 призначений строком на п’ять років на посаду судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2349-VI обраний суддею Новомиколаївського районного суду Запорізької області безстроково.

З копій матеріалів судової справи, наданих на запит члена Вищої ради правосуддя, вбачається, що у провадженні заступника начальника – начальника СВ Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області майора поліції Сердюка О.В. перебувало кримінальне провадження № __________ від 7 липня 2018 року за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі – КК України), стосовно філії «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України» (самовільне зайняття земельної ділянки).

Постановами слідчого відділу Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Войтика В.О. від 16 серпня 2018 року до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _____________ від 7 липня 2018 року залучено Трудову сільську раду як потерпілого та Особа_1 як представника потерпілого.

23 серпня 2018 року Трудовою сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області у кримінальному провадженні № ______________ від 7 липня 2018 року заявлено цивільний позов про відшкодування завданих злочином збитків на суму _____ гривень (неотримання сільською радою земельного податку станом на 1 червня 2018 року).

Постановою заступника начальника – начальника СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУ НП в Запорізькій області майора поліції Сердюка О.В. від 31 серпня 2018 року закрито вказане вище кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення відповідно до пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 вересня 2018 року справі за скаргою про арешт майна присвоєно № 322/892/18 (провадження № 1-кс/322/304/18) та передано на розгляд судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шишу А.Б.

6 вересня 2018 року ухвалою судді Шиша А.Б. клопотання цивільного позивача – Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (далі також – Трудова сільська рада) про арешт майна залишено без розгляду на підставі його клопотання, оскільки відповідне кримінальне провадження закрито.

14 вересня 2018 року до провадження слідчого судді Шиша А.Б. відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано матеріали справи № 322/892/18 (провадження № 1-кс/322/328/18) за скаргою Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області на постанову заступника начальника відділення – начальника слідчого відділу Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Сердюка О.В. від 31 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження № ________________ від 7 липня 2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв’язку із встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення. У цій скарзі Трудова сільська рада просила з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, накласти арешт на врожай олійних, зернових та технічних культур, що перебуває на території Трудової сільської ради та належить на праві власності, спільної сумісної чи часткової, ДП «Конярство України», у зв’язку з несплатою філією «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України» податків до бюджету (на день подання скарги заборгованість становила _______ гривень).

За результатами розгляду скарги Трудової сільської ради суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиш А.Б. постановив ухвалу від 17 вересня 2018 року у справі № 322/892/18, якою зазначену скаргу задовольнив, постанову начальника слідчого відділення Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 31 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження № _______________ від 7 липня 2018 року визнав незаконною та скасував. Наклав арешт на врожай олійних, зернових та технічних культур, що перебувають на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області і належать ДП «Конярство України», заборонивши вказаному підприємству вчиняти з ним будь-які дії та передавши врожай на зберігання Трудовій сільській раді Новомиколаївського району Запорізької області, дозволивши Трудовій сільській раді Новомиколаївського району Запорізької області здійснювати його збір та інші необхідні для його збереження дії, окрім відчуження зібраного врожаю.

Ухвалою роз’яснено ДП «Конярство України», що після проведення оцінки вартості зібраного врожаю «воно не буде позбавлене права» звернутися до слідчого судді в порядку, встановленому статтею 174 КПК України, «із клопотанням про зняття арешту з частини майна, вартість якого буде перевищувати розмір завданих злочином збитків». Визначено, що ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в частині накладення арешту.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що 16 серпня 2018 року Трудову сільську раду Новомиколаївського району Запорізької області визнано потерпілою у кримінальному провадженні № ________________ від 7 липня 2018 року, 23 серпня 2018 року в цьому кримінальному провадженні потерпілою стороною заявлено цивільний позов про відшкодування завданих злочином збитків у сумі _________ гривень. З пояснень представника Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області було встановлено, що ДП «Конярство України» під час розслідування кримінального провадження безперешкодно здійснює збір врожаю із самовільно зайнятих земельних ділянок. Точні площі землі, з яких зібрано врожай, кількість незібраного врожаю, частина нереалізованого врожаю сільській раді не відомі.

Орган досудового розслідування під час досудового слідства не вжив жодного заходу для забезпечення збереження речових доказів – врожаю на самовільно зайнятих земельних ділянках, що не сприяє ефективному розслідуванню злочину. Через вказану бездіяльність органу досудового розслідування втрачаються докази вчинення ДП «Конярство України» вказаного злочину. Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою забезпечення цивільного позову необхідно накласти арешт на врожай насіння соняшнику, а також врожай олійних, зернових та технічних культур (якщо такий буде виявлено), що перебувають на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області і належать ДП «Конярство України», заборонивши вказаному підприємству вчиняти з ним будь-які дії, та передавши його на зберігання Трудовій сільській раді Новомиколаївського району Запорізької області.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року апеляційні скарги начальника Новомиколаївського відділу Токмацької місцевої прокуратури Слинька Д.О. та представника власника майна ДП «Конярство України» Особа_2 задоволено. Ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2018 року, якою задоволено скаргу Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та клопотання про арешт майна, в частині накладення арешту на майно – скасовано. У цій частині постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна. У решті ухвалу залишено без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підозра в цьому кримінальному провадженні не висунута жодній особі. Врожай олійних, зернових та технічних культур – категорія, що не має жодного критерію для ідентифікації майна, а заборона його збирати суперечить не тільки інтересам досудового розслідування, а також інтересам держави. Трудова сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області зі статусом заявника та потерпілого в цьому кримінальному провадженні позбавлена права звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. Слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, ухвалюючи рішення та задовольняючи одночасно і скаргу, і клопотання.

Надаючи дозвіл Трудовій сільській раді Новомиколаївського району Запорізької області здійснити збір врожаю, слідчий суддя не врахував та не перевірив, чи має сільська рада потужності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зберігання врожаю, а також зареєстровану сільськогосподарську техніку.

Сума цивільного позову в цьому кримінальному провадженні не співрозмірна застосованому заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на врожай олійних, зернових та технічних культур.

Відповідно до платіжних доручень ДП «Конярство України» здійснено оплату земельного податку за 2018 рік в сумі __________ гривень.

Також на цей час ДП «Конярство України» перебуває у стадії банкрутства, тому з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Оцінюючи дії судді Шиша А.Б. під час розгляду справи № 322/892/18, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Відповідно до статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

До функцій слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень та недопустимість перебирання на себе слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

За приписами статей 131, 132 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості такого провадження.

Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження майна, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Аналіз статей 131, 132, 170 КПК України свідчить, що лише до виключних повноважень слідчого судді на стадії досудового розслідування кримінального провадження належить вжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на майно.

Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, встановлений статтею 303 КПК України.

Зокрема, пунктом 3 частини першої цієї статті визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Правова природа розгляду слідчим суддею скарг, поданих у порядку зазначеної норми права на постанову про закриття кримінального провадження, передбачає необхідність перевірки слідчим суддею під час розгляду скарги дотримання процесуального порядку, підстав закриття кримінального провадження, а також обґрунтованості прийнятого слідчим процесуального рішення. Слідчий суддя під час розгляду скарг цієї категорії не досліджує всі зібрані під час досудового розслідування докази та не дає оцінку доказам з точки зору їх законності, належності, допустимості.

Водночас відповідно до частин першої та другої статті 307 КПК України передбачено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов’язання припинити дію; зобов’язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що слідчий суддя вправі постановити ухвалу про скасування рішення слідчого про закриття кримінального провадження лише за результатами розгляду такої скарги, яка має ґрунтуватися на фактичних даних і оцінці обставин, встановлених судом під час вирішення такої скарги.

Таким чином, приписами КПК України чітко визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора та перелік ухвал, які постановляються за результатами розгляду таких скарг.

Разом із тим встановлено, що суддя Шиш А.Б. зазначених положень повною мірою не врахував, отримавши до свого провадження скаргу Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, своєчасно не звернув увагу на те, що прохальна частина цієї скарги, окрім вимоги про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, за якою і було відкрито провадження слідчим суддею, містила одночасно вимогу про арешт належного ДП «Конярство України» врожаю на спірних земельних ділянках, прийняття рішення за якою явно суперечило положенням частини другої статті 307 КПК України, оскільки не давало слідчому судді процесуальної можливості вирішити питання щодо накладення арешту на майно з дотриманням вимог процесуального закону.

На переконання Дисциплінарної палати, виходячи із системного тлумачення положень КПК України, норми глав 10, 17 розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України, які, зокрема, регламентують накладення слідчим суддею арешту на майно у кримінальному провадженні, не підлягають одночасному застосуванню та вирішенню під час розгляду слідчим суддею скарги при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування у порядку, визначеному главою 26 розділу ІІІ «Досудове розслідування» КПК України, оскільки стосуються різних за своєю правовою природою кримінально-процесуальних інститутів.

Постановивши ухвалу від 17 вересня 2017 року, суддя Шиш А.Б. вийшов за межі своїх повноважень, передбачених процесуальним законодавством, що, безумовно, є істотним порушенням норм процесуального права.

КПК України не містить правової норми, яка б надавала слідчому судді повноваження вирішувати одночасно скаргу на рішення слідчого про закриття кримінального провадження та клопотання про арешт майна в рамках закритого кримінального провадження та за результатами розгляду виносити одне процесуальне рішення.

Крім того, слід зауважити, що розгляд клопотання Трудової сільської ради про накладення арешту на майно відбувся з іншими численними порушеннями норм кримінального процесуального закону з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту прав.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина третя статті 170 КПК України). У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (частина шоста статті 170 КПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач.

Згідно з вимогами частини третьої статті 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Отже, окрім слідчого та прокурора, із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні вправі звернутися цивільний позивач з підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, а саме відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, вказавши у клопотанні розмір завданої шкоди, розмір вимог цивільного позову та докази завдання шкоди, її розміру.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред’явила цивільний позов. Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

У своїх поясненнях від 24 березня 2021 року суддя Шиш А.Б. вказав, що Трудова сільська рада у встановленому законом порядку набула статусу потерпілого та цивільного позивача, мала право ініціювати питання щодо накладення арешту на майно ДП «Конярство України».

Разом із тим слід зазначити, що нормами кримінального процесуального законодавства не передбачена можливість до вирішення скарги потерпілого на рішення слідчого про закриття кримінального провадження звернення цивільного позивача до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у закритому кримінальному провадженні. Таке клопотання могло бути подано та розглянуто в окремому судовому провадженні, врегульованому іншими нормами КПК України, вже після розгляду скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження у випадку її задоволення.

Згідно із частиною третьою статті 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Встановлено, що ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2018 року відкрито провадження за скаргою Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області лише на постанову про закриття кримінального провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 вересня 2018 року.

При цьому встановлено, що про вказане судове засідання було повідомлено лише скаржника та слідчого. Зокрема, начальника СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУ НП в Запорізькій області Сердюка О.В. було повідомлено про одночасний розгляд скарги та клопотання, що не передбачено нормами КПК України, відповідно до розписки про отримання копії скарги з додатками Особа_3, яка виконувала обов’язки діловода органу досудового розслідування, 17 вересня 2018 року згідно із журналом реєстрації вхідних документів слідчому Сердюку О.В. вручено цей виклик.

Водночас юридичну особу, щодо майна якої у вказаному судовому засіданні було вирішено питання про арешт, слідчий суддя всупереч вимогам частини першої статті 172 КПК України не повідомляв та у постановленій ухвалі не зазначив про можливість розгляду клопотання про арешт майна за відсутності вказаної особи, не навів підстав для цього, а лише вказав, що неявка начальника СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУ НП в Запорізькій області Сердюка О.В. в судове засідання відповідно до частини третьої статті 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до копій матеріалів справи постановами СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУ НП в Запорізькій області Войтика В.О. від 16 серпня 2018 року до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _______________ від 7 липня 2018 року залучено Трудову сільську раду як потерпілого та Особа_1 як представника потерпілого.

23 серпня 2018 року Трудовою сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області в кримінальному провадженні № ____________ від 7 липня 2018 року заявлено цивільний позов про відшкодування завданих злочином збитків на суму _____ гривень (неотримання сільською радою земельного податку станом на 1 червня 2018 року). Наявність та розмір заподіяних збитків на вказану суму підтверджуються листом ДФС України від 20 червня 2018 року.

Мотивувальна частина ухвали від 17 вересня 2018 року стосовно накладення арешту на майно (за винятком цитування положень чинного законодавства) зводиться до фрагмента такого змісту: «ДП «Конярство України» під час розслідування кримінального провадження безперешкодно здійснює збір врожаю із самовільно зайнятих земельних ділянок.

Слідчий суддя зазначає, що орган досудового розслідування під час здійснення досудового слідства не вжив жодного заходу для забезпечення збереження речових доказів – врожаю на самовільно зайнятих земельних ділянках, що не сприяє ефективному розслідуванню злочину.

Через вказану бездіяльність органу досудового розслідування втрачаються докази вчинення ДП «Конярство України» вищевказаного злочину.

Разом із тим слідчий суддя відповідно до норм КПК України, навіть вбачаючи неефективність досудового розслідування, позбавлений права за своєю ініціативою вирішувати питання про накладення арешту на майно».

З огляду на це слідчий суддя наклав арешт на врожай олійних, зернових та технічних культур, що перебуває на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області і належить ДП «Конярство України», заборонивши вказаному підприємству вчиняти з ним будь-які дії та передавши врожай на зберігання Трудовій сільській раді Новомиколаївського району Запорізької області, дозволивши Трудовій сільській раді Новомиколаївського району Запорізької області здійснювати його збір та інші необхідні для його збереження дії, окрім відчуження зібраного врожаю.

У скарзі зазначено, що на дату накладення арешту на земельних ділянках ДП «Конярство України» насінням соняшнику було засіяно 2348,7 га земель. Тобто при середній урожайності 0,95 т з 1 га (середня вартість 1 т соняшника – _____ гривень) у підсумку арешт було накладено на ________ (п’ятнадцять мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят п’ять) гривень.

У постановленій ухвалі слідчий суддя на порушення статтей 171, 173 КПК України не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для ДП «Конярство України» та виконання самим товариством своїх договірних зобов’язань перед іншими суб’єктами, про що також вказав суд апеляційної інстанції, скасовуючи постановлену слідчим суддею Шишом А.Б. ухвалу.

Згідно із частиною одинадцятою статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частиною першою статті 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно з вимогами пунктів 1, 3–6 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, з-поміж іншого, повинен обов’язково враховувати:

правову підставу для арешту майна;

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (частини четверта та п’ята статті 173 КПК України).

З матеріалів провадження вбачається, що Трудова сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області звернулася у серпні 2018 року із цивільним позовом у цьому кримінальному провадженні на ______ гривень та на підтвердження надала лист Державної фіскальної служби України від 20 червня 2018 року про те, що станом на 1 червня 2018 року податковий борг ДП «Конярство України» зі сплати земельного податку становив вказану суму.

Відповідно до платіжних доручень ДП «Конярство України» у серпні 2018 року здійснено оплату земельного податку за 2018 рік в сумі ______ гривень.

В ухвалі слідчого судді не наведено жодних мотивів та обґрунтувань наявності правових підстав для арешту майна з метою забезпечення цивільного позову, з її змісту не вбачається дослідження вказаних вище обставин, з’ясування розміру позовних вимог та доказів факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди, можливого погашення заборгованості (сплати податку) на момент розгляду клопотання.

Не з’ясовано обґрунтованості розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У кримінальному процесі цивільний позов подається з метою відшкодування збитків потерпілому від злочину. Важливим критерієм накладення арешту на майно в цьому випадку є відповідність вартості майна, яке підлягає арешту, розміру збитків від кримінального правопорушення.

Встановлено, що Трудова сільська рада зверталася із вимогами про накладення арешту на врожай олійних, зернових та технічних культур, що перебуває на території Трудової сільської ради та належить ДП «Конярство України», у зв’язку з несплатою філією «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України» податків до бюджету.

Також з’ясовано, що в судовому засіданні 17 вересня 2018 року представник заявника просила у випадку задоволення клопотання про арешт майна врожай передати на зберігання Трудовій сільській раді, яка спроможна забезпечити його зберігання до закінчення кримінального провадження відповідно до змісту постановленої ухвали.

Однак за результатами розгляду відповідного клопотання про арешт майна слідчий суддя Шиш А.Б. наклав арешт на майно та, зокрема, дозволив здійснювати збір врожаю Трудовій сільській раді, чим вийшов за межі вимог клопотання, не обґрунтував необхідності здійснення таких дій з посиланням на норми кримінального процесуального законодавства, без з’ясування наявності у сільської ради, яка є органом місцевого самоврядування, необхідних потужностей, зареєстрованої сільськогосподарської техніки для здійснення завершальної стадії землеробства – збору врожаю, інших дій та збереження врожаю.

Слідчим суддею не наведено мотивів, не зазначено про жодні обставини, які б давали можливість застосувати саме такий спосіб забезпечення цивільного позову, не встановлюючи при цьому обсягів засіяних сільськогосподарськими культурами земель, вартості можливого врожаю цих культур.

При накладенні арешту на майно у кримінальному провадженні з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) слідчий суддя, з-поміж іншого, повинен обов’язково враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Разом із тим, постановляючи ухвалу, слідчий суддя зазначеного вище не врахував, не встановив обставин із посиланням на докази, співрозмірності з огляду на те, що вартість арештованого врожаю олійних, зернових та технічних культур перевищувала суму заявлених сільською радою позовних вимог, яка була сплачена ДП «Конярство України».

У вказаній ухвалі від 17 вересня 2018 року суддею Шишем А.Б. не наведено мотивів, що давали підстави дійти такого висновку та задовольнити клопотання, враховуючи, що матеріали закритого кримінального провадження слідчим суддею не досліджувались, оскільки жодні такі матеріали не надавалися йому для огляду у вказаному судовому засіданні.

Накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, що належить ДП «Конярство України», із забороною вказаному підприємству вчиняти із врожаєм будь-які дії, було істотним втручанням у господарську діяльність суб’єкта цивільного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пункти 49–62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пункти 69, 73, Series A № 52).

З огляду на встановлені обставини накладений арешт явно не відповідав меті забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Цілком очевидно, що заборона власнику збирати врожай в кінці сільськогосподарського сезону створювала високий ризик загибелі цього врожаю і жодним чином не сприяла його збереженню.

Під час розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що всупереч вимогам статей 61, 170, 171, 173 КПК України слідчий суддя Шиш А.Б. не з’ясував наявності правових підстав для арешту майна, не перевірив доцільності накладення арешту на майно, наявність ризиків вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, співрозмірність розміру шкоди, завданої заявнику кримінальним правопорушенням, із вартістю арештованого майна, а також не врахував наслідків такого арешту майна.

Пунктами 1, 3 частини другої статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

КПК України передбачено, що цивільний позов у цьому випадку може бути пред’явлений виключно до таких осіб: підозрюваного; обвинуваченого; неосудного; фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями вищезазначених осіб.

Так, слідчий суддя не має повноважень накладати арешт на майно особи, іншої особи, ніж та, яка є підозрюваним чи обвинувачуваним.

Зі змісту пояснень судді вбачається та підтверджується судом апеляційної інстанції в ухвалі, що у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Отже, зазначене свідчить, що слідчим суддею Шишем А.Б. не здійснювалася належна перевірка клопотання про арешт майна на його відповідність вимогам статті 171 КПК України та не з’ясовувались належним чином питання, з’ясування яких відповідно до приписів статті 173 КПК України є необхідним для вирішення слідчим суддею клопотання про накладення арешту, можливі наслідки арешту майна з урахуванням загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених статтею 132 КПК України.

З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата вважає, що суддя допустив істотні порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя.

Суддя Шиш А.Б., накладаючи арешт на майно, фактично вирішив питання, яке ухвалює суд під час розгляду кримінального провадження по суті, що не належить до компетенції слідчого судді, який здійснює судовий контроль під час досудового розслідування.

Отже, слідчий суддя забезпечив кримінальне провадження (збереження речових доказів), про що, зокрема, свідчить зміст оскаржуваної ухвали, а не наклав арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 170 КПК України.

В ухвалі слідчого судді не наведено жодного з доводів на обґрунтування, що накладення арешту на майно є необхідним для досягнення цілей, визначених вказаною нормою права, тобто в ухвалі відсутня мотивація, яка була б співвідносна з метою, згідно з якою допускається арешт майна.

Відсутність обґрунтування (мотивів) накладення арешту на майно ДП «Конярство України» не може вважатися ретельно вмотивованим та переконливим у розумінні Конвенції.

Слідчий суддя також не звернув увагу на положення частини четвертої статті 173 КПК України, відповідно до якої у разі задоволення клопотання суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Суддя Шиш А.Б. необґрунтовано та невмотивовано, за відсутності підстав та об’єктивно з’ясованих обставин, підтверджених доказами та іншими матеріалами, якими обґрунтовують доводи клопотання та які досліджені під час судового розгляду, прийняв рішення про арешт майна, належного ДП «Конярство України».

При цьому суддя Шиш А.Б. формально і недбало підійшов до прийняття рішення, належним чином не впевнився в доцільності, розумності та співрозмірності накладення такого арешту і застосував найбільш обтяжливий спосіб арешту майна, не впевнився, що такий спосіб арешту майна не призведе до зупинення або надмірного обмеження діяльності підприємства або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Таким чином, слідчим суддею постановлено ухвалу без врахування правової підстави для арешту майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна.

Згідно із частиною четвертою статті 370 КПК України вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30).

З наведеного вбачається, що в мотивувальній частині ухвали слідчим суддею не зазначено жодних встановлених під час розгляду клопотання обставин із посиланням на будь-які досліджені докази, а також не наведено мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали.

Дії судді Шиша А.Б. призвели до порушення права на вмотивованість судового рішення, що для судді зі значним досвідом роботи мало бути очевидним.

Зазначене підтверджується наданими суддею поясненнями, в яких суддя надає оцінку належності майна ДП «Конярство України», роблячи висновок, що підприємство в 2018 році не було ні власником, ні законним землекористувачем земельних ділянок.

Вказував, що створення ДП «Конярство України» мало на меті зовсім не розвиток конярства, як заявлялося, а реалізацію кримінальних схем.

Кримінальна схема зі створенню ДП «Конярство України» полягала в реорганізації шляхом приєднання до підприємства 14 держпідприємств у десяти областях України. На базі майна підприємств були створені філії без права юридичної особи, а це 10 кінних заводів, три племінних центри та Одеський іподром, в тому числі і колишнє ДП «Запорізький кінний завод № 86». Із самого початку реалізації цієї кримінальної схеми землі раніше успішного ДП «Запорізький кінний завод № 86» за сумнівними договорами з ДП «Конярство України» почали обробляти приватні фірми, збирати врожай, а фінансова складова державного підприємства почала катастрофічно зменшуватися. Стара злочинна влада ніяк не реагувала на постійні звернення громади в міліцію та прокуратуру.

Суддя Шиш А.Б. зазначив, що при вирішенні питання про арешт майна у нього не виникало жодних сумнівів у непорушності законних прав власності або прав користування ДП «Конярство України» або інших осіб.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що питання самовільного зайняття земельних ділянок вирішується при розгляді кримінальної справи по суті, що не належало до його повноважень як слідчого судді при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою забезпечення саме цивільного позову в межах кримінального провадження.

Наведене вище дає підстави говорити про те, що суддя наперед прийняв позицію потерпілого – Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та намагався вирішити справу по суті, вчиняючи процесуальні дії.

Також у резолютивній частині ухвали суду від 17 вересня 2018 року слідчий суддя зазначає про накладення арешту на майно, яке належить саме ДП «Конярство України».

З пояснень судді Шиша А.Б. вбачається власна оцінка суддею обставин справи, яка, втім, не пояснює відсутності належного мотивування судового рішення та порушення численних норм процесуального права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дають змогу надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Під час розгляду скарги та матеріалів дисциплінарного провадження Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя перевіряють дотримання суддею вимог процесуального права при обранні заходу забезпечення позову, сумлінне ставлення судді до покладених на нього обов’язків, зокрема щодо об’єктивного розгляду справи.

Отже, при винесенні ухвали від 17 вересня 2018 року щодо вирішення питання скарги та клопотання у вказаній справі суддя Шиш А.Б. вийшов за межі своїх повноважень, не надав оцінку співрозмірності розміру шкоди, завданої заявнику кримінальним правопорушенням (цивільний позов), із вартістю арештованого майна, не врахував наслідків такого арешту та застосував найбільш обтяжливий спосіб.

Щодо тверджень судді про відсутність негативних та несприятливих наслідків, враховуючи скасування ухвали через незначний проміжок часу, цей факт сам по собі не може бути підставою для звільнення від дисциплінарної відповідальності судді за наявності для цього підстав.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата вважає, що в діях судді Шиша А.Б. наявний дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), у зв’язку із відсутністю у постановленій ухвалі обґрунтування наявності правових підстав для арешту майна, розміру завданої шкоди кримінальним правопорушенням, із вартістю арештованого майна, врахування наслідків такого арешту майна та необхідності застосування найбільш обтяжливого способу арешту майна.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що до Новомиколаївського районного суду Запорізької області на ім’я судді Шиша А.Б. від Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області 12 листопада 2018 року надійшла заява прокурора Новомиколаївського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Узуна С.К. про надання для ознайомлення матеріалів справ №№ 322/892/18, 322/677/18.

До вказаної заяви було додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) у кримінальному провадженні № _______ та постанова про призначення групи прокурорів.

4 грудня 2018 року Узун С.К. у зв’язку з ненаданням матеріалів для ознайомлення та засвідченої копії ухвали суду від 17 вересня 2018 року повторно звернувся до суду із відповідною заявою.

На заяви листом від 10 грудня 2018 року суддя Шиш А.Б. повідомив про неможливість надання для ознайомлення матеріалів справ через закінчення строку апеляційного оскарження справи № 322/892/18 та неможливість оскарження її в касаційному порядку, а також незазначення в заяві прокурора чіткої мети ознайомлення.

У своїх поясненнях стосовно ненадання прокурору матеріалів для ознайомлення суддя повторив зміст листа, крім того, зазначив, що прокурор не брав участі у вказаних справах, до заяви додав незавірені копії документів.

Відповідно до підпункту 2 частини другої статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № _____________ та постанова про призначення групи прокурорів підтверджують, що прокурор Новомиколаївського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Узун С.К. є прокурором групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні № _______________.

Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, чинним на момент звернення з відповідними заявами до суду, не передбачено здійснення завірення копії відповідного витягу з ЄРДР, що має штрихкод, який відповідає номеру кримінального провадження, та підписаний реєстратором – прокурором прокуратури Узуном С.К.

До витягу з Реєстру включається інформація про: номер кримінального провадження; дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення; прізвище, ім’я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР)); короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім’я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї; найменування, код ЄДР, юридичну адресу, розрахунковий рахунок, місце та дату державної реєстрації юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також анкетні дані її представника; орган досудового розслідування; прізвище, ім’я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.

Реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру у межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом (пункти 3, 4 глави 3 Положення).

Таким чином, незважаючи на повноваження прокурора, який був призначений у кримінальному провадженні до групи прокурорів та надав відповідні документи при зверненні із заявою до суду, слідчий суддя Шиш А.Б. на порушення норм кримінального процесуального права не надав матеріали справи для ознайомлення, що унеможливило реалізацію наданих прокурору процесуальних прав.

Також наслідком порушення слідчим суддею вимог закону стало прийняття до розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення цивільного позову та задоволення вимог клопотання шляхом накладення арешту на врожай з порушенням правил щодо юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ДП «Конярство України» на час постановлення слідчим суддею ухвали від 17 вересня 2018 року у справі № 322/892/18 перебувало у стадії банкрутства, у зв’язку із чим арешт на майно чи інші обмеження ДП «Конярство України» щодо розпорядження належним йому майном не могли застосовуватись, оскільки це виключна підсудність господарського суду у межах провадження у справі про банкрутство.

У своїх поясненнях суддя вказав, що норми КПК України не встановлюють перелік майна, на яке не допускається накладення арешту (наявна колізія норм права), а тому застосуванню підлягав КПК України, який був прийнятий пізніше Закону.

Згідно із частиною п’ятою статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до пункту 15 статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на час постановлення оскаржуваної ухвали) з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Слідчий суддя Шиш А.Б. не врахував вказані вище норми права і те, що питання накладення арешту повинно було розглядатися з метою забезпечення саме цивільного позову, а не з метою збереження речових доказів кримінального провадження.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вбачає у зазначених діях судді Шиша А.Б. ознаки порушення встановлених законом правил юрисдикції.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що розгляд справи в судовому засіданні повинен відповідати всім вимогам Конвенції, що гарантуватиме сторонам та суспільству дотримання мінімальних стандартів належним чином побудованого й справедливого судового процесу. Належний хід розгляду справи в судовому засіданні безпосередньо впливатиме на розуміння й сприйняття сторонами та суспільством ухваленого остаточного рішення. Це також повинно забезпечити суддю всіма елементами, необхідними для належної оцінки справи. Отже, належний розгляд справи в суді вирішальним чином позначається на якості судового рішення (пункт 29).

Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Європейський суд з прав людини у рішеннях неодноразово наголошував, що «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, пункт 26, рішення у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року, пункт 53).

Ураховуючи наведене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у діях судді Шиша А.Б. під час розгляду справи також вбачає ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Законом прямо не визначено вичерпного переліку осіб, стосунки з якими виключають участь судді у кримінальному провадженні, проте наявність сумнівів у неупередженості судді можлива лише за наявності будь-яких відносин судді з учасником справи, його представником. При цьому у разі наявності у члена родини судді (близької особи) стосунків з учасником справи ця обставина може виключати участь судді у розгляді справи лише з урахуванням чинників, які характеризують ці стосунки із учасником справи, зокрема характеру таких відносин, їхньої тривалості, а також спілкування з особами, які стали учасниками справи, що розглядається суддею, та інших фактів, які характеризують особисті стосунки судді, що викликають сумнів у його неупередженості.

Заява про відвід судді повинна бути подана відразу, як тільки стануть відомі обставини (підстави) для відводу (умова ratione temporis). Якщо ці обставини були відомі до виникнення спору (надходження справи до провадження слідчого судді), заява про відвід судді повинна бути подана на початку судового розгляду, інакше така заява стає неприйнятною. Очевидно, що аналогічні вимоги мають ставитися і до заяви про самовідвід судді, оскільки не існує об’єктивних перешкод заявити про відвід відразу, як тільки стало відомо про такі обставини.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

При цьому вимога щодо безсторонності суду спрямована на захист права кожного на розгляд справи саме «судом, установленим законом», тобто у цьому випадку – визначеним відповідно до вимог статті 35 КПК України із застосуванням автоматизованого визначення судової колегії.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина.

Скаржник зазначив, що дружина судді Шиша А.Б. є фізичною особою – підприємцем, одним із видів господарської діяльності якої є надання юридичних послуг. Зазначена особа ніколи не була адвокатом згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України. Шиш С.А. уклала договір про надання юридичних послуг із Трудовою сільською радою, тому виникає реальний конфлікт інтересів.

На думку судді Шиша А.Б., конфлікт інтересів відсутній, оскільки його дружина не є стороною у справі, а її діяльність не стосувалась надання правової допомоги у конкретному кримінальному провадженні за участю Трудової сільської ради.

У поясненнях суддя зазначив, що про нібито участь його дружини у кримінальному провадженні йому було повідомлено лише 20 вересня 2018 року, після чого справа у встановленому порядку була передана для вирішення заявленого відводу до Вільнянського районного суду Запорізької області.

Встановлено, що ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2018 року заяву заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Шустова В. про відвід слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша А.Б. за матеріалами кримінального провадження № ______________ від 19 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, залишено без задоволення.

Зі змісту ухвали вбачається, що прокурор не надав суду доказів на підтвердження, що дружина слідчого судді Шиш С.А. є керівником, іншою особою, уповноваженою законом або установчими документами, працівником юридичної особи за довіреністю потерпілого – Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Прокурор також не надав до суду доказів, що дружина слідчого судді є особою, яка має право на заняття адвокатською діяльністю.

Посилання прокурора на наявність правовідносин між потерпілим – Трудовою сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області та Шиш С.А., а саме наявність договору про надання сільській раді юридичних послуг, не може свідчити про те, що дружина слідчого судді реалізовувала чи має право реалізовувати процесуальні права в межах цього кримінального провадження.

На підставі зазначеного слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість заяви прокурора про відвід слідчого судді Шиша А.Б., оскільки прокурором не доведено в судовому засіданні наявність у дружини слідчого судді – Шиш С.А. процесуального статусу учасника кримінального провадження, що виключає наявність її процесуального права та можливість будь-яким чином вчиняти будь-які дії в межах кримінального провадження.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в поведінці судді відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

Згідно із характеристикою судді, наданою на запит Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя головою Запорізького апеляційного суду Бєлкою В.Ю., вбачається, що суддя Шиш А.Б. був головою та виконувачем обов’язків голови Новомиколаївського районного суду Запорізької області.

Протягом часу роботи на посаді підвищує свій професійний рівень, бере участь у тематичних семінарах та тренінгах, які проводяться для суддів місцевих судів Національною школою суддів України. Брав участь у навчальних тренінгах, які проводили Канадсько-український Проект підтримки судової реформи та Запорізький апеляційний суд протягом 2018–2019 років.

Згідно зі статистичними даними кількість скасованих судових рішень у цивільному судочинстві становить 22 %, в кримінальному судочинстві – 80 %, з переглянутих в апеляційному порядку справ станом на 30 серпня 2020 року. Авторитетом серед суддів регіону не користується, на критику реагує некоректно. Крім того, мав місце факт звернення судді Шиша А.Б. з дисциплінарною скаргою на дії суддів Запорізького апеляційного суду Білоконева В.М., Тютюник М.С., Рассуждая В.Я. під час розгляду справи № 322/961/18 у зв’язку з його незгодою із судовим рішенням колегії. Ухвалою Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2019 року № 3020/1дп/15-19 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою судді.

За період роботи до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

При обранні виду стягнення Другою Дисциплінарною палатою враховано характеристику судді Шиша А.Б., його судове навантаження, можливість ретельно вивчити матеріали справи, характер порушення, вчиненого внаслідок грубої недбалості судді, факт відсутності притягнення у минулому до дисциплінарної відповідальності.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, відсутність інших дисциплінарних стягнень. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

З огляду на зазначене та на обставини, що підлягають врахуванню відповідно до статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», в тому числі характеристику судді, а також факт відсутності притягнення до дисциплінарної відповідальності у минулому, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи слід притягнути суддю Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша А.Б. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22–12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Новомиколаївського районного суду Запорізької області Шиша Антона Борисовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

В.К. Грищук

 

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

О.Є. Блажівська

С.М. Болотін