X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
14.12.2023
1307/0/15-23
Про надання консультативного висновку щодо законопроєкту № 10244

Вища рада правосуддя розглянула проєкт Закону «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», реєстраційний № 10244, внесений 10 листопада 2023 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Фрісом І.П., Калауром І.Р. та іншими.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєкту Закону «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», реєстраційний № 10244, внесеного 10 листопада 2023 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Фрісом І.П., Калауром І.Р. та іншими.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

Голова Вищої ради правосуддя                            Григорій УСИК

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

14 грудня 2023 року № 1307/0/15-23

 

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєкту № 10244

 

1. Проєкт Закону «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», реєстраційний № 10244 (далі – законопроєкт № 10244), внесений 10 листопада 2023 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Фрісом І.П., Калауром І.Р., Ватрасом В.А., Божиком В.І., Вельможним С.А., Стефанчуком М.О., Гуньком А.Г., Васюком О.О., Дирдіним М.Є., Павлішем П.В.

Як убачається з пояснювальної записки, законопроєкт № 10244 розроблений з метою дотримання Україною своїх зобов’язань за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб Київського регіону до правосуддя у публічно-правових спорах, а також якості та ефективності здійснення правосуддя при розгляді адміністративних справ.

13 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі – Закон № 2825-IX), який набрав чинності 15 грудня 2022 року. Згідно із Законом № 2825-IX у зв’язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва до Київського окружного адміністративного суду були передані, зокрема, нерозглянуті ліквідованим судом судові справи, а також передбачено прийняття та розгляд нових справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Із пояснювальної записки до законопроєкту № 10244, зокрема, вбачається, що згідно зі статистичними показниками середньорічного навантаження окремих судів у провадженні Київського окружного адміністративного суду у 2021 році перебувало 28 620 справ і матеріалів, у 2022 році – 24 423 справи та матеріали; у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва упродовж цих періодів перебувало справ і матеріалів – 76 729 та 60 631 відповідно.

Станом на дату набрання чинності Законом № 2825-IX в Окружному адміністративному суді міста Києва працював 51 суддя, в Київському окружному адміністративному суді – 26 суддів.

Таким чином, після передачі Київському окружному адміністративному суду справ, що були підсудні ліквідованому Окружному адміністративному суду міста Києва, та у зв’язку з тривалою процедурою, яка передуватиме утворенню Київського міського окружного адміністративного суду, навантаження Київського окружного адміністративного суду загалом та кожного судді зокрема збільшилося в декілька разів, ставши фізично й технічно непомірним не лише для ефективного і своєчасного розгляду справ, але навіть для їх первинної реєстрації, що призвело до ускладнення роботи суду та неможливості забезпечення розгляду суддями справ у розумні строки.

Застосування встановленого Законом № 2825-IX механізму передачі Окружним адміністративним судом міста Києва залишків справ і матеріалів лише одному окружному адміністративному суду з тимчасовим віднесенням до його юрисдикції адміністративних спорів, які відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) були підсудні Окружному адміністративному суду міста Києва, призвело до утворення величезного залишку нерозглянутих справ та тривалої затримки реєстрації нових матеріалів (станом на жовтень 2023 року у стані реєстрації перебувають позовні та інші процесуальні заяви, подані учасниками судового процесу у травні 2023 року).

З урахуванням зазначеного, на думку авторів законопроєкту № 10244, подібна ситуація негативно вплине на реалізацію права особи на доступ до правосуддя та не виключає можливості збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини зі скаргами на тривалість адміністративного провадження та на відсутність в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

Законопроєктом № 10244 передбачено внесення змін до Закону № 2825-IX з метою закладення правових засад для вирішення організаційних і процесуальних питань щодо прийняття, розподілу, розгляду нових і поточних адміністративних справ, а також обліку й зберігання розглянутих справ, зокрема Окружним адміністративним судом міста Києва, та вирішення процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у таких справах.

 

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Під час опрацювання законопроєкту № 10244 та формування позиції Вища рада правосуддя звернулась із пропозицією до Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України та Національної школи суддів України щодо висловлення позиції стосовно законопроєкту № 10244.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомила Вищу раду правосуддя про відсутність пропозицій до законопроєкту № 10244.

Позиція щодо законопроєкту № 10244, надана Верховним Судом, врахована Вищою радою правосуддя.

 

3. Законопроєктом № 10244 запропоновано внесення змін до Закону № 2825-IX з метою закладення правових засад для вирішення організаційних і процесуальних питань щодо прийняття, розподілу, розгляду нових і поточних адміністративних справ, а також обліку й зберігання розглянутих справ, зокрема Окружним адміністративним судом міста Києва, та вирішення процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у таких справах.

Зокрема, запропоновано пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX викласти в такій редакції:

«2. Установити, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, у тому числі передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (за винятком справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд переданих їм справ.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.

 

4. Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

Захищеність суддів на рівні Конституції України є найважливішою гарантією незалежності судової влади, неупередженого, об’єктивного, безстороннього та незалежного виконання суддями своїх обов’язків щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства права та конституційного ладу в державі[1].

Незмінність суддів та безпека їх перебування на посаді є найважливішим елементом незалежності суддів, які відповідно до частини п’ятої статті 126 Конституції України обіймають посаду безстроково.

Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України.[2]

Частиною сьомою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Відповідно до статті 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» регламентує, що Вища рада правосуддя як найвищий конституційний орган в системі судоустрою діє для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Ефективність і якість судочинства, діяльності судової системи – невід’ємні складові якості та ефективності функціонування держави загалом, адже судова влада – частина державної влади.

Реформи фундаментальних державних інститутів, наприклад судової влади, слід проводити лише після належного аналізу поточної ситуації та можливого впливу нового законодавства, що свідчить про необхідність запропонованих змін. Вони повинні бути прийняті після консультацій з основними зацікавленими сторонами на основі принципів прозорості та всеосяжності, і їх внесок має бути важливим для підготовки збалансованого та ефективного законодавства у цих галузях[3].

 

5. Законопроєктом № 10244 пропонується внести зміни до Закону № 2825-IX, запровадивши нормативні передумови для механізму розподілу й передачі судових справ, які були передані Київському окружному адміністративному суду відповідно до положень Закону № 2825-IX, усім окружним адміністративним судам України, а також закласти правові передумови для ефективного початку функціонування Київського міського окружного адміністративного суду.

З пояснювальної записки до законопроєкту № 10244, зокрема, вбачається, що згідно зі статистичними показниками середньорічного навантаження окремих судів у провадженні Київського окружного адміністративного суду у 2021 році перебували 28 620 справ і матеріалів, у 2022 році – 24 423 справи та матеріали; у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва упродовж цих періодів перебувало справ і матеріалів – 76 729 та 60 631 відповідно.

Станом на дату набрання чинності Законом № 2825-IX в Окружному адміністративному суді міста Києва працював 51 суддя, в Київському окружному адміністративному суді – 26 суддів.

Вища рада правосуддя погоджується з авторами законопроєкту № 10244, що таке навантаження є одним з найбільших показників серед окружних адміністративних судів при стабільно високому рівні надходження до них нових позовів та інших процесуальних документів щомісяця.

Принагідно зазначаємо, що після реєстрації у Верховній Раді України законопроєктів № 5369 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», № 5370 «Про внесення зміни до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищою радою правосуддя в межах повноважень, визначених пунктом 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», надано консультативний висновок щодо цих законопроєктів (рішення Вищої ради правосуддя від 19 травня 2021 року № 1098/0/15-21 «Про надання консультативного висновку щодо законопроєктів №№ 5369, 5370»).

У зазначеному консультативному висновку, з-поміж іншого, Вища рада правосуддя звертала увагу законодавця на те, що понад 45 тисяч справ, які перебувають у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва, будуть передані до Київського окружного адміністративного суду, що одномоментно збільшить рівень навантаження суддів Київського окружного адміністративного суду більш ніж удвічі та поставить під загрозу належну реалізацію конституційного права громадян на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України.

У консультативному висновку Вищої ради правосуддя наголошувалось, що принципи доступу до правосуддя і доступності правосуддя та принцип розумності строків розгляду справ в аспекті адміністративного судочинства буде порушено не лише на території міста Києва, а й на території Київської області.

Вища рада правосуддя також звернула увагу Верховної Ради України на необхідність урахування зауважень та застережень, наведених у консультативному висновку щодо законопроєктів №№ 5369, 5370, та вважала можливим їх прийняття Верховною Радою України за умови врахування зазначених зауважень і застережень.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя вчергове наголошує на важливості дотримання права громадян на справедливий і публічний розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, якими, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення; обов’язковість судового рішення.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ключовими принципами здійснення правосуддя згідно зі статтею 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Зазначені принципи є основоположними елементами права кожної людини на справедливий суд і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Ефективність захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів залежить від його своєчасності.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Bellet v. France» (заява № 23805/94, 4 грудня 1995 року, пункт 36) зазначив, що стаття 6 параграфа 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Відповідно до статті 193 КАС України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1–6 частини першої та пунктами 1–3 частини другої статті 236 цього Кодексу.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (частина чотирнадцята статті 31 КАС України).

Отже, всі справи, передані до Київського окружного адміністративного суду, мають бути розглянуті спочатку або підлягають повторному розгляду зі стадії підготовчого провадження, що може призвести до порушення строків розгляду справ.

На сьогодні навантаження суддів Київського окружного адміністративного суду є таким, що не дає змоги належним чином реалізувати одну з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, а саме розумність строків розгляду справи судом (стаття 193 КАС України), що безумовно впливає на рівень доступу до правосуддя і несе ризик порушення гарантій, визначених статтею 6 параграфа 1 Конвенції.

Дотримання судами процесуальних норм та строків є гарантією здійснення ними своїх суб’єктивних процесуальних прав, а також умовою ефективного здійснення судочинства.

Ураховуючи зазначене, Вища рада правосуддя з метою зменшення навантаження на суддів Київського окружного адміністративного суду, дотримання гарантій як учасників судових проваджень, так і суддів підтримує ідею, закладену в положеннях законопроєкту № 10244.

Вважаємо, що передбачені законопроєктом № 10244 заходи щодо розподілу справ дадуть можливість суттєво знизити ризик порушення права на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, яке має тлумачитися з урахуванням верховенства права, одним з основних аспектів якого є принцип правової визначеності, який вимагає, щоб усі заявники мали ефективний засіб судового захисту, що дав би їм змогу захищати свої громадянські права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brumărescu v. Romania», заява № 28342/95, 28 листопада 1999 року).

 

6. Водночас Вища рада правосуддя висловлює низку застережень, які, на її думку, можуть вплинути на дотримання принципу доступу громадян до правосуддя.

Зокрема, законопроєктом № 10244 передбачено, що інші не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, з урахуванням справ, переданих до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілених між суддями (за винятком справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 2891, 2894 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Однак законодавець, визначаючи їх, може лише розширювати зміст конституційних прав і свобод, а не звужувати його, та встановлювати механізми їх здійснення.

На нашу думку, з огляду на неординарність ситуації, яка склалася після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва, правові та практичні наслідки для учасників адміністративних проваджень, які може мати така законодавча ініціатива, порядок автоматизованого розподілу цих справ між судами України має бути визначений на рівні закону. В іншому випадку необхідно передбачити всі практичні та технічні деталі механізму розподілу справ між усіма адміністративними судами України.

 

7. Законопроєктом № 10244 також регламентовано, що судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд іншим окружним адміністративним судам України відповідно до Закону № 2825-IX, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

Метою законопроєкту № 10244 є відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб Київського регіону до правосуддя у публічно-правових спорах, а також якості та ефективності здійснення правосуддя під час розгляду адміністративних справ.

На думку Вищої ради правосуддя, забезпечення дотримання Україною своїх зобов’язань, визначених статтею 6 Конвенції, виключно на рівні судів першої інстанції є недостатньо виваженим кроком.

За інформацією Державної судової адміністрації України, станом на 31 листопада 2023 року в Шостому апеляційному адміністративному суді 51 штатна посада суддів, фактично зайняті 28 посад. При цьому у провадженні суддів Шостого апеляційного адміністративного суду перебувають 24 тисячі адміністративних справ.

Вважаємо, що додаткове навантаження суддів Шостого апеляційного адміністративного суду може призвести до порушення права сторін на доступ до правосуддя, зокрема щодо дотримання розумних строків розгляду судових справ.

Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону[4].

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права[5].

Отже, пропонуємо визначити, що судами апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд іншим окружним адміністративним судам України відповідно до Закону № 2825-IX, є апеляційні адміністративні суди, що діють у відповідних апеляційних округах.

Крім того, Вища рада правосуддя звертає увагу, що розподіл і передання судових справ, переданих Київському окружному адміністративному суду відповідно до Закону № 2825-IX, усім окружним адміністративним судам України може ускладнити доступ до правосуддя учасників адміністративних проваджень у справах, під час розгляду яких відповідно до КАС України вимагається фактична присутність сторони.

У таких випадках фізичні особи можуть понести додаткові матеріальні витрати на пересування територією України та додаткові судові витрати.

У зв’язку із цим необхідно передбачити технічну можливість проведення такими судами судових засідань у режимі відеоконференції з метою дотримання принципу доступу до правосуддя.

Вища рада правосуддя також звертає увагу законодавця, що у випадку зміни фактичного територіального місця розгляду адміністративної справи можуть додатково виникати процесуальні наслідки для сторін, тому в разі прийняття законопроєкту № 10244 мають бути внесені відповідні зміни до КАС України.

Крім того, Вища рада правосуддя наголошує на необхідності забезпечення Державною судовою адміністрацією України безперешкодного переміщення справ з нетривалими проміжками часу, особливо на території, наближені до зон проведення бойових дій.

 

8. Крім цього, Вища рада правосуддя поділяє позицію Верховного Суду щодо необхідності врегулювання у законопроєкті № 10244 питання щодо обліку і зберігання справ, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва. Відсутність зазначеного положення після утворення Київського міського окружного адміністративного суду може призвести до правової невизначеності в питанні отримання копій процесуальних документів, виконання судових рішень Окружного адміністративного суду міста Києва.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» («Khristov v. Ukraine», заява № 24465/04) зазначав: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII)».

У пункті 2.1.1 Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою громадянки України Левченко Ольги Миколаївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 загальновизнано, що однією з вимог принципу верховенства права (правовладдя) є вимога юридичної визначеності (як принцип), на що Конституційний Суд України неодноразово вказував у своїх висновках і рішеннях. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях довіри до судової системи загалом та дієвості верховенства права (правовладдя).

У зв’язку із зазначеним Вища рада правосуддя пропонує доповнити законопроєкт № 10244 положенням, що після початку процесуальної діяльності Київського міського окружного адміністративного суду справи, які розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва та перебувають у його провадженні, передаються до Київського міського окружного адміністративного суду.

 

9. Вища рада правосуддя загалом підтримує положення законопроєкту № 10244, оскільки такі законодавчі зміни очевидно сприятимуть доступу до правосуддя, зменшенню надмірного навантаження суддів Київського окружного адміністративного суду та своєчасному розгляду адміністративних справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, що, своєю чергою, забезпечить дотримання гарантій як учасників судових проваджень, так і суддів.

У рішенні у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфа 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя просить урахувати позицію, викладену в цьому консультативному висновку щодо законопроєкту № 10244.

 

Вища рада правосуддя підтримує законопроєкт № 10244 за умови врахування застережень та пропозицій.

 

 


[1] Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018.

[2] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

[3]CDL-AD (2019) 014, Румунія – Висновок про надзвичайні накази уряду GEO № 7 та GEO № 12 про внесення змін до Законів про правосуддя, пункти 9–21.

[4] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Слободянюка Івана Івановича щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв’язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 8 липня 2010 року № 18-рп/2010.

[5] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012.