Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Попікової О.В., Сасевича О.М., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Волкова Сергія Валентиновича щодо судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліна Сергія Миколайовича,
встановила:
Жигулін Сергій Миколайович Постановою Верховної Ради України від 2 березня 2000 року № 1499-III обраний на посаду судді Ізмаїльського районного суду Одеської області безстроково. Указом Президента України від 23 березня 2004 року переведений на посаду судді новоутвореного Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
До Вищої ради правосуддя 6 травня 2021 року за вх. № В-2573/0/7-21 надійшла дисциплінарна скарга Волкова С.В. на дії судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліна С.М. під час розгляду справи № 500/4205/19 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
Скаржник зазначає, що з огляду на те, що суддя Жигулін С.М. дозволяв проводити засідання та розглядати заяви сторін без їх участі в судовому засіданні, ухвалювати рішення, не виходячи до нарадчої кімнати, сторона відповідача 20 серпня 2020 року на адресу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надіслала заяву про відвід судді Жигуліна С.М.
Оскільки тривалий час від дня звернення до суду із заявою про відвід судді не було жодної інформації щодо результатів її розгляду, представник відповідача звернувся із запитом до суду стосовно надання інформації про рух справи № 500/4205/19. З відповіді суду, як стверджує скаржник, вони дізнались, що станом на 15 березня 2021 року заяву про відвід судді Жигуліна С.М. не розглянуто. Водночас, стороні відповідача стало відомо, що суддя, не розглядаючи заяву про відвід, провів два судових засідання.
Крім того, як наголосив скаржник, з Єдиного державного реєстру судових рішень стороні відповідача стало відомо, що суддя постановив ухвалу від 9 лютого 2021 року про забезпечення доказів у справі.
Такі дії судді, на думку автора скарги, свідчать про порушення вимог частини третьої статті 40 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) (зазначає редакцію статті, що була чинна до 8 лютого 2020 року), відповідно до якої, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі, у такому разі вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Тобто, як наголосив Волков С.В., до вирішення суддею заяви про відвід суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов’язаних із розглядом справи, а тим паче вирішувати питання про забезпечення доказів у справі та призначати судові засідання.
На переконання скаржника, та обставина, що суддя Жигулін С.М., як головуючий суддя у вказаній справі, не розглянувши заяви представника відповідача від 26 серпня 2020 року про відвід, продовжував розгляд справи та постановив ухвалу від 9 лютого 2021 року, якою задовольнив клопотання сторони позивача про витребування доказів, свідчить про порушення зазначених приписів ЦПК України.
Також у скарзі зазначено про незабезпечення суддею Жигуліним С.М. взяти участь у відеоконференції за клопотанням представника відповідача та неповідомлення відповідача і його представника про судові засідання у справі.
Автор скарги просив притягнути суддю Жигуліна С.М. до дисциплінарної відповідальності з підстав вчинення ним дисциплінарних проступків, установлених підпунктами «а», «г», «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1385/3дп/15-21 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліна С.М. з підстав можливої наявності в його діях під час розгляду справи № 500/4205/19 ознак дисциплінарного проступку, установленого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу).
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зазначила про можливе вчинення суддею дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом).
Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Жигуліна С.М. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності цим Законом дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, який є також учасником дисциплінарної справи.
З моменту набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.
Із 19 жовтня 2023 року у зв’язку з ухваленням законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.
Відповідно до пункту 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала своєї роботи.
19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».
Протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 3 листопада 2023 року дисциплінарну справу щодо судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліна С.М. передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В. для підготовки до розгляду Дисциплінарною палатою.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Жигуліна С.М. та скаржника Волкова С.В. про дату і час розгляду дисциплінарної справи шляхом надіслання письмових запрошень для участі в засіданні дисциплінарного органу на адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
20 грудня 2023 року на засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Жигулін С.М. не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ураховуючи, що суддя Жигулін С.М. надав письмові пояснення й те, що заява судді містить відомості про можливість розгляду справи за його відсутності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про можливість розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді Жигуліна С.М., який у належний спосіб повідомлений про дату та час засідання дисциплінарного органу.
Волков С.В. на засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя також не прибув, причину неявки не повідомив.
Ознайомившись із матеріалами дисциплінарної справи, копією матеріалів цивільної справи № 500/4205/19, урахувавши пояснення судді Жигуліна С.М., інформацію про навантаження судді, заслухавши доповідача в дисциплінарному провадженні, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
З наданої суддею Жигуліним С.М. довідки про рух справи вбачається, що 11 червня 2019 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Відповідно до автоматизованого розподілу справу передано у провадження судді Жигуліна С.М.
27 червня 2019 року суддя зробив запит щодо місця реєстрації відповідача. Відповідь на запит надійшла до суду 8 липня 2019 року.
Ухвалою суду від 9 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 21 жовтня 2019 року.
21 жовтня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 11 грудня 2019 року, як зазначив суддя, у зв’язку з неявкою відповідача.
Водночас з копії матеріалів справи вбачається, що 19 липня, 15 і 16 жовтня 2019 року представник відповідача звертався до суду з клопотаннями про надання копії позовної заяви з додатками для написання відзиву на позов. Оскільки сторона відповідача станом на 18 жовтня 2019 року не отримала зазначених документів, представник ОСОБА2 – адвокат Гришко С.О. – подав заяву про відкладення розгляду справи 21 жовтня 2019 року на іншу дату.
У подальшому ухвалами від 11 грудня 2019 року, 5 лютого і 17 квітня 2020 року суддя Жигулін С.М., з огляду на клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, доручив Київському районному суду міста Одеси забезпечити проведення відеоконференції судових засідань, призначених на 5 лютого, 17 квітня, 9 липня 2020 року відповідно.
У судове засідання 9 липня 2020 року позивач не з’явився, представник позивача надав заяву про витребування доказів. Просив витребувати у низки установ документи та інформацію, які стосуються роботи відповідача. Відповідач та його представник у вказане судове засідання не прибули, подали заяву про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 9 липня 2020 року суддя Жигулін С.М. задовольнив заяву представника позивача про витребування доказів, розгляд справи відклав на 17 листопада 2020 року.
26 серпня 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача – адвоката Гришка С.О. – про відвід судді Жигуліну С.М.
За наданою виконувачем обов’язків голови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бурнусусом О.О. інформацією, суддя Жигулін С.М. із 10 серпня по 6 жовтня 2020 року перебував у щорічній відпустці. Заяву про відвід отримав 17 листопада 2020 року, про що також є позначка на заяві.
Слід зауважити, що в ухвалі Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1385/3дп/15-21 про відкриття дисциплінарної справи щодо судді Жигуліна С.М. допущено описку в зазначенні кінцевої дати перебування його у відпустці – «6 листопада 2020 року». Закінчення відпустки Жигуліна С.М. саме 6 жовтня 2020 року підтверджується, зокрема, інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень про ухвалення ним у період із 6 жовтня по 6 листопада 2020 року 184 судових рішення.
17 листопада 2020 року суддя Жигулін С.М. відклав підготовче судове засідання на 9 лютого 2021 року.
9 лютого 2021 року від представника позивача – адвоката Янковського О.В. – надійшла заява про забезпечення доказів.
9 лютого 2021 року суддя Жигулін С.М. (не реагуючи на заяву про відвід) за відсутності учасників справи постановив ухвалу про витребування відповідної інформації та документів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрований транспортний сервіс». Підготовче судове засідання призначив на 20 квітня 2021 року.
Ухвалою судді Жигуліна С.М. від 17 березня 2021 року заяву представника відповідача про відвід судді від 26 серпня 2020 року залишено без задоволення.
Таким чином, заяву про відвід, яка надійшла до суду 26 серпня 2020 року, суддя Жигулін С.М. розглянув лише 17 березня 2021 року, тобто майже через сім місяців з дня її надходження до суду та через чотири місяці з дня її отримання.
19 квітня 2021 року від представника позивача – адвоката Янковського О.В. – до суду надійшла заява про відвід судді Жигуліну С.М.
Ухвалою судді Жигуліна С.М. від 20 квітня 2021 року заяву про відвід головуючому у справі задоволено. Справу передано для визначення нового складу суду в порядку, установленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Слід зазначити, що пропозицією доповідача щодо надання пояснень по суті дисциплінарної скарги, зокрема, щодо ймовірного допущення ним дисциплінарного проступку, установленого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Жигулін С.М. не скористався, пояснень не надав.
Пояснення судді Жигуліна С.М., які надійшли до Вищої ради правосуддя після відкриття дисциплінарної справи, містять лише інформацію щодо руху справи. Суддя не пояснює, чому несвоєчасно та без передання іншому складу суду розглянув заяву про відвід.
Щодо наявності в діях судді Жигуліна С.М. ознак дисциплінарного проступку, установленого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід зазначити таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні у справі «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зазначив, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ наявність безсторонності (неупередженості) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно із суб’єктивним критерієм, з урахуванням особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об’єктивним у цій справі, та об’єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Однією з гарантій законності здійснення правосуддя, об’єктивності та неупередженості розгляду справи є право на подання заяви про відвід судді.
Зокрема, право учасника справи за наявності сумнівів у безсторонності суду заявити відвід одному із суддів або всьому складу суду, що розглядають справу, закріплене законом і спрямоване на усунення будь-яких сумнівів в об’єктивності та неупередженості суду і, як наслідок, забезпечення довіри до судових рішень.
Вказане право відводу судді (суду) реалізується шляхом вирішення заяв про відвід у встановленому законодавством порядку.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений у статті 40 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Зазначених вимог законодавства суддя Жигулін С.М. не дотримав.
В ухвалі суду від 17 березня 2021 року суддя Жигулін С.М. зазначив, що «в наступний час заява про відвід головуючому не розглянута, між тим призначено судовий розгляд на 20 квітня 2021 року на 14 годину, що зумовлює можливість розгляду у порядку, передбаченому ст. 40 ЦПК України», «підстави, визначені чинним законодавством для відводу головуючому по справі відсутні, що є підставою для залишення заяви без задоволення з наслідками, передбаченими ст. 40 ч. 3 ЦПК України».
Водночас, суддя Жигулін С.М. не передав на розгляд заяву про відвід для визначення складу суду відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України та всупереч вимогам частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід від 26 серпня 2020 року розглянув самостійно.
Про факт вирішення суддею Жигуліним С.М. поданої стороною відповідача заяви про відвід (без передання іншому складу суду) свідчить також ухвала від 20 квітня 2021 року, у якій суддя Жигулін С.М. констатував, що ухвалою суду від 17 березня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючого у справі.
Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила порушення порядку розгляду суддею Жигуліним С.М. заяви про відвід, яку він був зобов’язаний передати для розгляду іншому складу суду, відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України.
Крім того, не погоджуючись із ухвалою суду від 9 лютого 2021 року (про забезпечення доказів), представник відповідача – адвокат Гришко С.О. – подав апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 5 серпня 2022 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу – скасовано. Суд апеляційної інстанції зазначив, що заяву представника ОСОБА2 – адвоката Гришка С.О. – про відвід судді, порушуючи вимоги ЦПК України, не розглянуто, а отже, за таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки склад суду до вирішення заяви про відвід не відповідав вимогам незалежного та неупередженого суду, установленого законом, й, відповідно, не міг вирішувати жодного процесуального питання, крім вирішення заявленого відводу.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважує, що аналіз статті 40 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов’язаних із подальшим процесуальним рухом справи. За результатами розгляду заяви, поданої у строки, встановлені частиною третьою статті 39 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про задоволення заяви або про відмову у задоволенні. У разі подання такої заяви з порушенням процесуальних строків або повторно з підстав, заявлених раніше, вона має бути залишена без розгляду.
Аналогічні висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-18/11, від 8 липня 2020 року у справі № 495/11830/18.
На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Жигулін С.М. вчинив зазначене порушення внаслідок недбалості.
Обставин, що вказували б на умисність дій судді, під час проведення перевірки та розгляду дисциплінарної справи, не встановлено.
Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Жигуліна С.М. ознак дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу.
Щодо наявності в діях судді Жигуліна С.М. ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом), Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зауважити таке.
Як уже зазначалося, заява представника відповідача – адвоката Гришка С.О. – про відвід судді Жигуліна С.М. надійшла до суду 26 серпня 2020 року, яку він отримав 17 листопада 2020 року.
У період із 10 серпня по 6 жовтня 2020 року суддя Жигулін С.М. перебував у щорічній відпустці.
17 листопада 2020 року суддя Жигулін С.М. відклав підготовче судове засідання на 9 лютого 2021 року.
9 лютого 2021 року суддя Жигулін С.М. (не реагуючи на заяву про відвід) постановив ухвалу про витребування інформації та документів. Підготовче судове засідання призначив на 20 квітня 2021 року.
Ухвалою судді Жигуліна С.М. від 17 березня 2021 року заяву представника відповідача про відвід судді залишено без задоволення.
У той же час згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Статтею 6 Конвенції, зокрема, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Відповідно до частини сьомої статті 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання у справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду – не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства очевидним є те, що суддя, якому заявлено відвід, не повинен допускати зволікання з розглядом такої заяви, оскільки правова природа відводу передбачає забезпечення найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом, ліквідацію найменшої підозри у заінтересованості судді в результатах розгляду справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, оскільки в такому разі головним є публічний інтерес.
Таким чином, суддя Жигулін С.М., не вживши заходів із метою невідкладного вирішення питання про відвід відповідно до вимог чинного законодавства, розглянув відповідну заяву лише 17 березня 2021 року, тобто після чотирьох місяців з дня її отримання.
Грубо порушуючи вимогу щодо невідкладного вирішення питання про відвід, суддя Жигулін С.М. не міг не усвідомлювати, що наслідком цього буде затягування розгляду справи, пов’язаної з інтересами дитини, яка на той момент уже перебувала на розгляді понад півтора роки.
Пояснень з цього приводу суддею Жигуліним С.М. надано не було.
Слід зауважити, що після задоволення заяви про відвід, поданої представником позивачки – адвокатом Янковським О.В. (ухвала від 20 квітня 2021 року) та визначення нового складу суду (суддя Смокіна Г.І.) справу № 500/4205/19 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину розглянуто по суті менше ніж за сім місяців (рішення суду від 18 листопада 2021 року). Відповідне судове рішення учасниками справи не оскаржувалося та набрало законної сили.
З наданої виконувачем обов’язків голови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бурнусусом О.О. інформації про кількість справ, що надійшли на розгляд та розглянутих справ суддею Жигуліним С.М. у період із 26 серпня по 31 грудня 2020 року, вбачається таке.
У провадження судді Жигуліна С.М. за цей період надійшло 62 справи в порядку цивільного судочинства та 23 справи в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення. Жодної кримінальної справи чи невідкладної судової справи в порядку Кримінального процесуального кодексу України в провадження судді не надходило. За вказаний період суддею розглянуто: 1 кримінальну справу, 40 цивільних справ, 1 адміністративну справу, 45 справ про адміністративні правопорушення.
Отже, з огляду на те, що суддя вийшов з відпустки 6 жовтня 2020 року, до 31 грудня 2020 року, тобто майже за три місяці, суддя Жигулін С.М. розглянув усього 87 справ усіх категорій.
За період із 1 січня по 17 березня 2021 року в провадження судді Жигуліна С.М. надійшло: 83 цивільні справи, 1 адміністративна справа, 24 справи про адміністративні правопорушення, усього 108 справ. За цей період суддя Жигуліни С.М. розглянув: 76 цивільних справ, 1 адміністративну справу, 25 справ про адміністративні правопорушення, усього 102 справи.
Така кількість справ, на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не може свідчити про надмірне навантаження.
Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Жигуліна С.М. ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви про відвід протягом строку, установленого законом.
Згідно з Кодексом суддівської етики, затвердженим XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Він має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Крім того, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді (статті 1, 3, 6, 15).
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, наголошено, що «довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті все більшої глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, що керується верховенством права, громадськість очікує прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність».
Порушення, так само, як і дотримання правил суддівської етики, можуть впливати на рівень довіри як у бік збільшення (підвищення), так і у бік зменшення (зниження). Впевненість громадськості в судовій владі підривається, якщо прийняття рішення суддею створює враження такого, що було прийнято під стороннім впливом. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін у розгляді конкретної справи, а й з боку суспільства у цілому (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).
Довіра до судової влади залежить від упевненості громадськості у чесності, незалежності, неупередженості, справедливості суду та поваги до судових рішень як мірила ефективності відновлення порушеного права.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії судді Жигуліна С.М. під час розгляду справи № 500/4205/19 не можна визнати сумісними з поняттям справедливого суду та такими, що гарантують фундаментальні права.
У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року № 7360/76 у справі «Лео Занд проти Австрії» зазначено, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції охоплює усю організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (пункт 68).
Порушення порядку розгляду заяви про відвід, несвоєчасний її розгляд, а також постановлення ухвали про забезпечення позову до вирішення заяви про відвід дають підстави для висновку, що такий суд не може вважатися «судом, встановленим законом».
Існують достатні підстави вважати, що встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи порушення допущені внаслідок неефективного та несумлінного використання суддею Жигуліним С.М. своїх процесуальних повноважень, безвідповідального ставлення до виконання своїх обов’язків, невжиття ним заходів для забезпечення об’єктивного розгляду справи справедливим судом.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіри громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом. Однак установлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення безсумнівно вказують на те, що суддя Жигулін С.М. під час розгляду справи № 500/4205/19 діяв усупереч вимогам ЦПК України, унаслідок чого не забезпечив справедливого судового розгляду вказаної справи.
Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне притягнути суддю Жигуліна С.М. до дисциплінарної відповідальності із зазначених вище підстав.
Підпунктом «д» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Із характеристики, яку надав Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області, убачається, що за період роботи у цьому суді Жигулін С.М. зарекомендував себе як грамотний, сумлінний, принциповий та висококваліфікований суддя, який знає і вміло застосовує чинне законодавство. Процесуальні документи складає юридично грамотно, має гарні ділові здібності та великий практичний досвід роботи на посаді судді. Під час розгляду справ уважний, відповідальний, глибоко й усебічно досліджує матеріали судових справ. До виконання своїх обов’язків ставиться відповідально. За характером – справедливий, принциповий, вимогливий до себе та оточуючих.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 лютого 2021 року № 451/3дп/15-21 суддю Жигуліна С.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.
Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Жигуліна С.М., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує очевидний характер порушень, їх допущення внаслідок недбалості, позитивну характеристику, відсутність непогашених дисциплінарних стягнень.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліна Сергія Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Інна ПЛАХТІЙ
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Ольга ПОПІКОВА
Олександр САСЕВИЧ
