Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши клопотання Чауса Миколи Олексійовича про поновлення строку на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 «Про притягнення судді Дніпровського районного суду міста Києва Часуа М.О. до дисциплінарної відповідальності»,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 24 грудня 2021 року (вх. №№ Ч-5993/0/7-21, Ч-5993/1/7-21) надійшла скарга Чауса М.О. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі також Дисциплінарна палата) від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 «Про притягнення судді Дніпровського районного суду міста Києва Чауса М.О. до дисциплінарної відповідальності» з клопотанням про поновлення строку на оскарження цього рішення.

У зв’язку з набранням 5 серпня 2021 року чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», було зупинено здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

Зазначеними законами відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

Пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2023 року скаргу та клопотання Чауса М.О. передано члену Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В.

Розгляд цього питання було призначено на 7 грудня 2023 року.

Чаус М.О., Дніпровський районний суд міста Києва повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, з метою повідомлення Чауса М.О. про дату, час і місце розгляду скарги Вищою радою правосуддя надіслано лист від 27 листопада 2023 року № 11357/0/9-23 до Міністерства юстиції України, оскільки згідно з вироком Вищого антикорупційного суду від 14 червня 2023 року у справі № 991/7682/21, провадження № 1-кп/991/63/21 змінено обвинуваченому ОСОБА1 раніше застосований запобіжний захід, застосовано до ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили, затримавши його негайно.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень та вебпорталу «Судова влада України» вказаний вирок не набрав законної сили.

4 грудня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА1, в якій він вказував, що утримується в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», просив забезпечити його доставку на засідання Вищої ради правосуддя, а також надсилати йому кореспонденцію на адресу Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

6 грудня 2023 року на цю заяву Вищою радою правосуддя Чаусу М.О. надано відповідь, що відповідно до Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26 травня 2015 року № 613/785/5/30/29/67/68, не передбачено конвоювання обвинувачених до Вищої ради правосуддя та звернуто увагу на можливість взяти участь у засіданні Ради в режимі відеоконференції.

Станом на 7 грудня 2023 року заяв від Чауса М.О. не надходило.

Крім того, від скаржника – Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява, що представник суду у засіданні Вищої ради правосуддя участі брати не буде.

З огляду на зазначене 7 грудня 2023 року Вища рада правосуддя вирішила відкласти розгляд клопотання Чауса М.О. про поновлення строку для оскарження рішення Дисциплінарної палати з метою надання Чаусу М.О. можливості взяти участь у засіданні Ради в режимі відеоконференції.

Крім того, у засіданні Вищої ради правосуддя 7 грудня 2023 року член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. заявив самовідвід від участі в розгляді питання, в задоволенні якого ухвалою Вищої ради правосуддя відмовлено.

Розгляд цього питання призначено на 19 грудня 2023 року.

Чаус М.О., Дніпровський районний суд міста Києва повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

18 грудня 2023 року від скаржника – Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява, що представник суду у засіданні Вищої ради правосуддя участі брати не буде.

Будь-яких заяв від Чауса М.О. не надходило.

Відповідно до пункту 14.12 Регламенту Вищої ради правосуддя повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду скарги за його відсутності, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням пункту 5.10 цього Регламенту.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя вирішила розглядати клопотання Чауса М.О. про поновлення строку для оскарження рішення Дисциплінарної палати за відсутності Чауса М.О. та представника скаржника –Дніпровського районного суду міста Києва.

Вищою радою правосуддя встановлено таке.

Чаус Микола Олексійович Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначений на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва строком п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 260-VI обраний суддею Дніпровського районного суду міста Києва безстроково.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 суддю Чауса М.О. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді. За висновками дисциплінарного органу, суддя Чаус М.О. був відсутній на роботі протягом тривалого часу без поважних причин, свідомо нехтує обов’язками та порушує присягу судді. Така поведінка є умисною, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), є несумісною зі статусом судді в розумінні частин восьмої та дев’ятої статті 109 вказаного Закону та пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

За наслідками розгляду подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 листопада 2017 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 3822/0/15-17 про звільнення Чауса М.О. з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Наказом голови Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року № 84 Чаус М.О. відрахований зі штату суддів Дніпровського районного суду міста Києва.

Вищою радою правосуддя також встановлено, що ухвалою Вищої ради правосуддя від 10 березня 2020 року № 712/0/15-20 відмовлено адвокату Сідей О.В., яка діє в інтересах Чауса М.О., у поновленні строку на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17. Залишено без розгляду та повернуто адвокату Сідей О.В., яка діє в інтересах Чауса М.О., скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17.

До Вищої ради правосуддя 24 грудня 2021 року надійшла скарга безпосередньо Чауса М.О. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 та клопотання про поновлення строку на оскарження цього рішення.

Чаус М.О. вважає, що строк на оскарження рішення Дисциплінарної палати необхідно поновити, оскільки строки були пропущені з поважних причин. Вказує, що поза увагою дисциплінарного органу залишилися такі важливі докази, що не були враховані.

Так, Чаус М.О. зазначає, що 10 серпня 2016 року його було викрадено та незаконно вивезено за межі території України до Республіки Молдова. За цим фактом здійснюється досудове розслідування, в якому він (ОСОБА1) є потерпілим (кримінальне провадження № ____).

Чаус М.О. посилається на те, що в матеріалах дисциплінарного провадження є лист від Національного антикорупційного бюро України про те, що його (ОСОБА1) було затримано уповноваженими особами Республіки Молдова та стосовно нього було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в місті Кишиневі. У зв’язку з політичними переслідуваннями ОСОБА1 було подано заяву до Президента Республіки Молдова про надання політичного притулку. Заявник зазначає, що самостійно комунікувати з будь-ким він не мав права та можливості, перебував під постійним наглядом. Вся кореспонденція, розмови, переписки здійснювалися лише через та з дозволу адвокатів. Причетність адвокатів до викрадення є предметом досудового розслідування в рамках вказаного вище кримінального провадження. Процесуальні дії в Україні, у тому числі щодо оскарження рішень Вищої ради правосуддя здійснювалися без його погодження, про них він не знав.

ОСОБА1 вказує, що під час перебування в Республіці Молдова його фактично було позбавлено волі, тому він не міг знати про відкриття стосовно нього дисциплінарного провадження.

Як зазначає ОСОБА1, 3 квітня 2021 року його було викрадено з Республіки Молдова та в подальшому незаконно переправлено через державний кордон України, він перебуває під охороною Служби безпеки України. У зв’язку з викраденням його стан здоров’я погіршився, він проходив лікування.

Заявник вказує, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 4 серпня 2021 року у справі № 991/5204/21 йому було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною відвідувати Дніпровський районний суд міста Києва.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 6 жовтня 2021 року у справі № 991/6798/21 заборону відвідувати Дніпровський районний суд міста Києва було знято.

Як вказує Чаус М.О., 17 листопада 2021 року він відвідав Дніпровський районний суд міста Києва та, ознайомившись з наказом про його звільнення, дізнався про рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 та рішення Вищої ради правосуддя від 28 листопада 2017 року № 3822/0/15-17.

10 грудня 2021 року він особисто ознайомився з матеріалами дисциплінарного провадження.

Водночас Чаус М.О. зазначає, що після ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження він дізнався, що рішення Вищої ради правосуддя намагалися оскаржити адвокати Адвокатських об’єднань «Войченко і Дульський», «Павленко Лігал Груп». Чаус М.О. стверджує, що про оскарження рішення Вищої ради правосуддя в його інтересах йому не було відомо. До клопотання долучає протокол про відмову від усіх захисників, які уклали договори із членами його сім’ї в його інтересах. Чаус М.О. також вказує, що адвокати, з якими було укладено договір про надання правової допомоги, діяли не в його інтересах та причетні до його викрадення.

Враховуючи вказані обставини, вважає, що строк на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 необхідно обраховувати з моменту ознайомлення з матеріалами справи – 10 грудня 2021 року.

З огляду на вказане скаржник просить поновити строк на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17, за результатами розгляду скарги по суті рішення про притягнення Чауса М.О. до дисциплінарної відповідальності скасувати повністю і закрити дисциплінарне провадження.

Згідно із частиною другою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше тридцяти днів з дня його ухвалення.

Отже, строк оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 закінчився 3 листопада 2017 року.

Необхідно звернути увагу, що вказаною вище нормою передбачено, що відлік строку, в межах якого може бути подана скарга на рішення Дисциплінарної палати, починається саме з дня його ухвалення.

З огляду на положення вказаної норми закону доводи Чауса М.О., що відлік строку на оскарження необхідно обраховувати з моменту ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження є хибними та не можуть бути поважною причиною пропуску такого строку.

При цьому варто зауважити, що Чаус М.О. вказує, що про оскаржуване рішення він дізнався 17 листопада 2021 року, коли відвідав Дніпровський районний суд міста Києва, а строк на оскарження такого рішення просить обраховувати з моменту його ознайомлення з матеріалами справи – 10 грудня 2021 року.

Як зазначалось, скарга Чауса М.О. на оскаржуване рішення та клопотання про поновлення строку на оскарження цього рішення надійшли до Вищої ради правосуддя 24 грудня 2021 року.

Отже, скаргу Чаусом М.О. подано після закінчення строку, встановленого статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення).

Згідно із частиною другою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) Вища рада правосуддя може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

Пропущений строк на оскарження рішення Дисциплінарної палати може бути поновлений у разі наявності поважних причин такого пропуску (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. З огляду на викладені вимоги закону у клопотанні про поновлення строку на оскарження повинні бути наведені причини пропуску строку, які перешкодили своєчасно оскаржити рішення.

За змістом частин четвертої, п’ятої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції, яка діяла на час розгляду дисциплінарної справи) передбачено, що суддя має бути повідомлений про засідання Дисциплінарної палати не пізніше ніж за сім днів до дня його проведення в порядку, визначеному регламентом Вищої ради правосуддя, та шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. Суддя вважається належним чином повідомленим, якщо повідомлення направлено на адресу його місця проживання чи перебування або на адресу суду, в якому такий суддя обіймає посаду, а за неможливості такого направлення – розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя

На запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. від 7 серпня 2017 року (вих. № 13064/0/9-17) головою Дніпровського районного суду міста Києва Ластовкою Н.Д. надано відповідь від 8 серпня 2017 року (вх. № 4830/0/8-17), з якої вбачається, що згідно з матеріалами особової справи судді Чауса М.О. місце його реєстрації та проживання – АДРЕСА1.

У матеріалах дисциплінарної справи містяться копії листів секретаріату Вищої ради правосуддя від 26 вересня 2017 року, адресовані за місцем роботи Чауса М.О. – Дніпровському районному суду міста Києва (вих. № 18160/0/9-17), а також за місцем його реєстрації та проживання (вих. № 18163/0/9-17), з повідомленням про розгляд 4 жовтня 2017 року відкритої стосовно судді Чауса М.О. дисциплінарної справи.

Листом Дарницького районного суду міста Києва від 28 вересня 2017 року за підписом голови Дарницького районного суду міста Києва Ластовки Н.Д. (вх. № 5956/0/8-17) Вищу раду правосуддя повідомлено про неможливість ознайомлення судді Чауса М.О. з листом Вищої ради правосуддя № 18160/0/9-17 у зв’язку з відсутністю Чауса М.О. на робочому місці з нез’ясованих причин.

Крім того, як убачається з ухвали Вищої ради правосуддя від 10 березня 2020 року № 712/0/15-20, повідомлення про розгляд 4 жовтня 2017 року відкритої стосовно судді Чауса М.О. дисциплінарної справи було розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя 25 вересня 2017 року.

Таким чином, про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулось 4 жовтня 2017 року, суддя Дніпровського районного суду міста Києва Чаус М.О. повідомлений належним чином та у передбаченому законодавством порядку.

За змістом частини десятої статті 50, частини шостої статті 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції, яка діяла на час розгляду дисциплінарної справи) копія рішення Дисциплінарної палати у семиденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, листами Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2017 року на адресу місця реєстрації та проживання Чауса М.О. (вих. № 19987/0/9-17), місця його роботи – Дніпровського районного суду міста Києва (вих. № 19990/0/9-17) надіслано копії рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17.

Лист Вищої ради правосуддя з додатками, надісланий на адресу місця реєстрації та проживання Чауса М.О. (вих. № 19987/0/9-17), повернено до Вищої ради правосуддя у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання в поштовому відділенні.

Поряд із цим, на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя 11 жовтня 2017 року було оприлюднено рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року.

З огляду на встановлені обставини Вища рада правосуддя повідомила Чауса М.О. про розгляд відкритої стосовно нього дисциплінарної справи, а також надіслала рішення дисциплінарного органу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Необхідно звернути увагу, що про наявність рішення дисциплінарного органу від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 Чаус М. О. міг дізнатися з офіційного вебсайту ВРП та за місцем роботи – у Дніпровському районному суді міста Києва.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є принцип правової визначеності. У контексті принципу правової визначеності рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у разі неподання відповідної скарги на нього упродовж передбаченого законом строку є остаточним. Вища рада правосуддя може поновити строк на оскарження такого рішення лише у виняткових випадках з підстав, які мають об’єктивний, а не суб’єктивний характер

У клопотанні про поновлення строку на оскарження рішення Чаус М.О. не наводить обґрунтування поважності причин неможливості протягом більш, ніж 4 років ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, хоча тут варто наголосити, що доступ до такої інформації є вільним та жодних обмежень щодо нього не встановлено.

З огляду на те, що Вища рада правосуддя у визначеному законом порядку забезпечила кожному, в тому числі Чаусу М.О., можливість ознайомлення з рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 на вебсайті, доводи Чауса М.О. про те, що він дізнався про вказане рішення під час ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження, мають суб’єктивний характер і їх зміст суперечить принципу правової визначеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 11-95сап20 наголосила, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37, 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ застосування судами (у цьому випадку – Вищою радою правосуддя) наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).

Також Чаус М.О. зазначає, що йому не було відомо про те, що рішення Вищої ради правосуддя намагалися оскаржити адвокати Адвокатських об’єднань «Войченко і Дульський», «Павленко Лігал Груп». Адвокати, з якими було укладено договір про надання правової допомоги, діяли не в його інтересах та долучає протокол про відмову від усіх захисників, які уклали договори із членами його сім’ї в його інтересах.

Як убачається з протоколу про відмову захисника від 6 серпня 2021 року, старший детектив Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Нестеренком О.І., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 14 березня 2016 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України, склав протокол про відмову підозрюваного ОСОБА1 від всіх захисників (зокрема, адвокатів, які уклали договори з членами його сім’ї в його інтересах), крім адвокатів Адвокатського об’єднання «Кравець і партнери». У цьому протоколі також вказано: «Відповідно до ч. 2 ст. 54 КПК України відмова від всіх захисників, зокрема, але виключно, Сабадин А.В., Домітращук І.М., Вишневого О.В., Сідей О.В., Веремійчука К.О., Смирнова А.О., відбувалася у присутності іншого захисника – адвоката Адвокатського об’єднання «Кравець і партнери» Коваленко Ірини Олександрівни».

Варто зауважити, що Чаусом М.О. не заперечується наявності укладених договорів про надання правової допомоги.

При цьому, представник ОСОБА1 неодноразово оскаржував рішення Вищої ради правосуддя від 28 листопада 2017 року № 3822/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

Так, ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2020 року, у справі № 990/45/20 та ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 9901/124/20 та позовні заяви було залишено без розгляду на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (визнано неповажними вказані позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду).

Також постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2020 року скаргу ОСОБА1, подану представником, на ухвалу Вищої ради правосуддя від 10 березня 2020 року № 712/0/15-20 залишено без задоволення, а це оскаржене рішення Вищої ради правосуддя – без змін (справа № 11-136сап20).

Крім того, безпосередньо ОСОБА1 оскаржував у судовому порядку рішення Вищої ради правосуддя від 28 листопада 2017 року № 3822/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України». Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними) (справа № 990/11/22).

За висновком Великої Палати у справі № 990/11/22, ОСОБА1 не міг не усвідомлювати, що відсутність на роботі тривалий час призведе до правових наслідків, одним з яких може бути звільнення із займаної посади судді.

Велика Палата також вказала, що подія ознайомлення ОСОБА1 з матеріалами дисциплінарного провадження лише 10 грудня 2021 року не містить в собі властивостей непереборної сили. Ця подія не спростовує обізнаності ОСОБА1 про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, про які він знав (не міг не знати) або повинен був дізнатися ще до дати ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження – 10 грудня 2021 року.

Посилання на самовільність дій адвокатів Адвокатських об’єднань «Войченко і Дульський» та «Павленко Лігал Груп», які раніше оскаржували рішення Вищої ради правосуддя, зміст яких позивачу не був відомий, а оскарження відбувалися без його погодження Велика Палата вважала, що не спростовують події звернення представників ОСОБА1 до суду раніше з аналогічними вимогами й водночас обізнаності ОСОБА1 про порушення його прав та законних інтересів.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що зазначені Чаусом М.О. підстави для поновлення пропущеного більш як на 4 роки строку для оскарження рішення дисциплінарного органу є непереконливими. Вказані Чаусом М.О. причини не належать до обставин, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

З огляду на викладене, причини пропуску строку для оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17, вказані Чаусом М.О. у клопотанні про його поновлення, не можна вважати поважними, а тому відсутні підстави для його поновлення.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» скарга на рішення Дисциплінарної палати залишається без розгляду і повертається особі, яка її подала, якщо її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і Вищою радою правосуддя такий строк не поновлено.

Згідно з пунктом 14.6 Регламенту Вищої ради правосуддя залишення скарги без розгляду та повернення її особі, яка подала скаргу, з підстав, визначених пунктом 5 частини шостої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», вирішується Вищою радою правосуддя.

На підставі викладеного Вища рада правосуддя, керуючись статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 14.6-14.8 Регламенту Вищої ради правосуддя,

ухвалила:

відмовити у задоволенні клопотання Чауса Миколи Олексійовича про поновлення строку на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17.

Залишити без розгляду та повернути Чаусу Миколі Олексійовичу скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17 «Про притягнення судді Дніпровського районного суду міста Києва Чауса М.О. до дисциплінарної відповідальності».

Голова Вищої ради правосуддя Григорій УСИК

Члени Вищої ради правосуддя