Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Наталі Дмитрівни, відкриту за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 12 липня 2021 року за вхідним № М-3440/24/7-21 надійшла скарга Маселка Р.А. на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. під час розгляду справи № 495/2845/21.
Скаржник зазначав, що суддя Анісімова Н.Д. на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) прийняла постанову суду від 14 червня 2021 року про звільнення від адміністративної відповідальності особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, матеріали справи стосовно порушника передала на розгляд начальнику відділу прикордонної служби «Курортне», порушника − на поруки трудового колективу, для застосування заходів громадського впливу.
Водночас Маселко Р.А. вказував, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 21 КУпАП, приписами якої на час прийняття суддею вказаної постанови було чітко визначено, що її положення не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Відповідний Закон України набрав чинності 17 березня 2021 року, тому, на переконання скаржника, суддя Анісімова Н.Д. під час прийняття вказаної постанови не могла застосовувати положення частини першої статті 21 КУпАП, оскільки правопорушення було вчинено особою 15 квітня 2021 року.
На думку скаржника, суддя Анісімова Н.Д., прийнявши таку постанову, не врахувала характер правопорушення та не обґрунтувала з огляду на завдання КУпАП застосування до правопорушника саме заходів громадського впливу. Зазначені обставини, на переконання Маселка Р.А., свідчать, що суддя Анісімова Н.Д. не дотримала вимог законодавства щодо вмотивування судового рішення.
Як зазначає Маселко Р.А., дії судді Анісімової Н.Д., яка проігнорувала чіткі вимоги закону, а також відсутність будь-яких фактів, які вказували б на доцільність застосування заходів впливу, визначених статтею 21 КУпАП, є грубим порушенням закону, що призвело до негативних наслідків та підриває довіру до судової влади.
Ураховуючи викладене, скаржник висловлював прохання притягнути суддю Анісімову Н.Д. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою Третьою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2023 року № 1113/3дп/15-23 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Анісімової Н.Д., оскільки встановлені обставини могли свідчити про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
23 листопада 2023 року член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. в порядку підготовки дисциплінарної справи до розгляду запропонував судді Анісімовій Н.Д. надати пояснення по суті обставин, викладених в ухвалі Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2023 року № 1113/3дп/15-23.
29 листопада 2023 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшли характеристика судді Анісімової Н.Д. та відомості щодо розгляду нею у 2021 році справ про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 10 січня 2024 року, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд дисциплінарної справи щодо судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д., відкритої за дисциплінарною скаргою Маселка Р.А., суддя та скаржник повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
29 грудня 2023 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Анісімової Н.Д., у якій вона підтвердила, що повідомлена про дату та час розгляду дисциплінарної справи щодо неї. Вказала, що їй зрозумілі її права та обов’язки як учасника засідання Дисциплінарної палати. Просила провести засідання Дисциплінарної палати без її участі, ухвалити законне та справедливе рішення з урахуванням раніше наданих нею письмових пояснень. Скаржник у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не з’явився, відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» його неявка не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., дослідивши повторно письмові пояснення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д., статистичні відомості щодо розгляду суддею Анісімовою Н.Д. матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, матеріали дисциплінарної справи, із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення вказаної судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на такі обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи.
20 квітня 2021 року до провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 (справа № 498/2845/21).
Із протоколу вбачалося, що 15 квітня 2021 року о 02:45 у ___________________ водій керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», д. н. з. НОМЕР, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення), від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
Із протоколу також убачалося, що правопорушник був повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать підписи правопорушника у протоколі. До того ж правопорушник власноруч зазначив у протоколі, що просить «у суде смягчения».
До протоколу долучені пояснення двох свідків, які вказували, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп’яніння та відмовився в їхній присутності від проходження огляду на стан сп’яніння.
Крім того, ОСОБА_1 у поясненнях зазначив, що «…в нетрезвом виде так как до этого я употреблял спиртные напитки <…> да действительно я выпил и ехал за продуктами в 02:30 часов продувать алкотестер Драгер я отказываюсь а также проезжать в медицинское учреждение я также отказываюсь так как действительно виноват. Прошу у суде смягчения так как я свою вину осознал за вождение в нетрезвом виде».
Постановою суду від 14 червня 2021 року ОСОБА_1 звільнено від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, матеріали про притягнення його до відповідальності передано на розгляд начальника відділу прикордонної служби «Курортне», правопорушника − на поруки трудового колективу, для застосування заходів громадського впливу, провадження у справі закрито на підставі частини другої статті 284 КУпАП.
З постанови суду вбачалося, що 3 червня 2021 року на адресу суду надійшли заява ОСОБА_1 та клопотання начальника відділу прикордонної служби «Курортне» ОСОБА_2 про передачу правопорушника на поруки трудового колективу із закриттям провадження у справі та звільненням його від адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1, належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, тому розгляд справи стосовно нього здійснювався на підставі наданих суду матеріалів, про що свідчить зміст постанови.
Як убачається з постанови, суд врахував, що частиною першою статті 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому суд у постанові також послався на приписи статті 21 КУпАП, за змістом яких особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Суд також урахував, що із клопотання начальника відділу прикордонної служби «Курортне» ОСОБА_2 вбачалося, що ОСОБА_1 «до виконання обов’язків на займаній посаді ставиться з відповідальністю, роботу виконує старанно, звертає увагу на деталі, уміє виділити головне. Вимогливий до себе, службові стосунки з начальниками та підлеглими будує правильно. На критику та зауваження реагує адекватно, здатний критично оцінювати свою діяльність. Має високий рівень інтелекту, сполучення логіки та інтуїції дають можливість йому прораховувати наслідки та обґрунтовувати висновки дій. Зауважень до роботи не було, неодноразово був заохочений керівництвом відділу прикордонної служби «Курортне» за сумлінне виконання поставлених завдань. До роботи він ставиться серйозно і відповідально. А також користується заслуженою повагою начальства і колективу. Окрім того, ОСОБА_1 на теперішній час єдина особа, яка має доступ та дозвіл на керування службовим автомобілем».
Водночас суд на підставі матеріалів, які перебували в його провадженні, вказав, що висновки, яких дійшли органи поліції, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, отже ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
З огляду на щире каяття ОСОБА_1, факт притягнення його до адміністративної відповідальності вперше, відсутність шкоди внаслідок скоєного, а також виходячи з того, що він характеризується за місцем роботи виключно позитивно та що до суду надійшло клопотання начальника відділу прикордонної служби «Курортне» ОСОБА_2, суд дійшов висновку про можливість застосування до правопорушника заходів громадського впливу з переданням матеріалів справи стосовно нього на розгляд трудового колективу за місцем його роботи, із закриттям провадження у справі.
У наданих під час попередньої перевірки поясненнях суддя ОСОБА_1 вказувала, що правопорушник надав у судове засідання 14 червня 2021 року протокол загальних зборів членів трудового колективу відділу прикордонної служби «Курортне» та заяву-клопотання начальника цього відділу ОСОБА_2, із проханням передати ОСОБА_1 на поруки трудового колективу для застосування заходів громадського впливу, оскільки, крім того, що ОСОБА_1 має позитивну характеристику та трудовий колектив висловив бажання взяти його на поруки, ОСОБА_1 є єдиною особою, яка має доступ до службового автомобіля та дозвіл на керування ним.
Ухвалюючи зазначене рішення, суддя враховувала приписи частини шостої статті 7 КУпАП, за змістом яких у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Крім того, суддя Анісімова Н.Д. зауважувала, що враховувала також приписи статті 47 Кримінального кодексу України (далі – КК України), якою передбачені підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з переданням особи на поруки. На переконання судді Анісімової Н.Д., в цьому випадку вона застосувала аналогію закону, оскільки подібні правовідносини врегульовані приписами КК України, а позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом суттєво ускладнить виконання загоном прикордонної служби «Курортне» обов’язків з охорони державного кордону України. Суддя просила врахувати, що ухвалення зазначеного рішення мало винятковий характер.
Зазначені пояснення суддя Анісімова Н.Д. просила врахувати також під час розгляду дисциплінарної справи.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Разом із тим завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на момент вчинення Орленком І.Д. правопорушення) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що транспортний засіб законодавцем позиціонується як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.
Системний аналіз вказаних вище приписів законодавства також свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, у зв’язку із чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.
З-поміж іншого, саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Водночас наслідком вчинення дій, які утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або заподіяння смерті потерпілому.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини другої статті 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, чинній до 17 березня 2021 року) передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (далі – Закон № 1231-IX), який набрав чинності 17 березня 2021 року, частину першу статті 21 КУпАП після слів «крім посадової особи» доповнено словами і цифрами «та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130».
Відкриваючи дисциплінарну справу щодо судді Анісімової Н.Д., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважувала, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд зобов’язаний був врахувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосувати правове регулювання, яке існувало на час вчинення особою правопорушення, тобто станом на 15 квітня 2021 року.
Утім, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, надані суддею Анісімовою Н.Д. пояснення не містять обґрунтування щодо можливості суду відступити від положень чинного на час розгляду законодавства.
Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, чинній на час вчинення ОСОБА_1 правопорушення) визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Отже, на час прийняття суддею Анісімовою Н.Д. постанови суду від 14 червня 2021 року у справі № 495/2845/21 приписи частини першої статті 21 КУпАП чітко, однозначно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
За таких обставин суддя Анісімова Н.Д. з огляду на вказану вище однозначну заборону, визначену законом, ураховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, зобов’язана була навести в постанові суду від 14 червня 2021 року вмотивоване обґрунтування застосування положень статті 21 КУпАП усупереч загальним засадам КУпАП щодо дії закону про відповідальність за адміністративні правопорушення у часі.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
Відсутність належних мотивів на обґрунтування застосування судом приписів статті 21 КУпАП у редакції, яка станом на 14 червня 2021 року не підлягала застосуванню у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Крім того, Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила: якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ). При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод.
ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент, таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити ті, які обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що всупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП суддя Анісімова Н.Д. у постанові суду від 14 червня 2021 року не навела належних, співвідносних мотивів застосування приписів статті 21 КУпАП у редакції, чинній до 17 березня 2021 року, яка втратила чинність із прийняттям Закону № 1231-IX.
Зазначена постанова суду не містить також мотивів, з яких суд вбачав за неможливе застосувати до правопорушника адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини першої статті 130 КУпАП, зокрема штраф у великому розмірі у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем або позбавлення права керування транспортними засобами через наявність у суду переконливих фактичних даних, які свідчили, що правопорушник дійсно працює на посаді водія відділу прикордонної служби «Курортне» та/або є єдиною особою, яка уповноважена роботодавцем на керування транспортними засобами, в тому числі службовими транспортними засобами.
Зазначені обставини не спростовані суддею Анісімовою Н.Д. Твердження судді Анісімової Н.Д. щодо застосування нею аналогії закону та аналогії права наведені нею в наданих раніше поясненнях, на переконання дисциплінарного органу, є необґрунтованими, оскільки КУпАП не наділяє уповноважений орган (посадову особу) правом застосовувати аналогію права чи закону під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. КУпАП не містить положень щодо їх застосування під час провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважує, що суддя Анісімова Н.Д. не була позбавлена можливості навести належні мотиви застосування нею аналогії права чи закону, якщо це відповідало її внутрішньому переконанню чи було пов’язано з її власним тлумаченням закону та оцінкою обставин, що з урахуванням принципу незалежності суддів не виходило б за межі допустимого суддівського розсуду, однак в постанові суду від 14 червня 2021 року такі мотиви не наведені.
Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з урахуванням встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин зазначає, що приписи частини першої статті 21 КУпАП (у редакції Закону № 1231-IX) є чіткими, несуперечливими, у зв’язку із чим є невиправданим посилання судді Анісімової Н.Д. з огляду на її значний стаж роботи на посаді судді (станом на час прийняття постанови суду у справі № 495/2845/21 − понад 26 років) на аналогію закону та права як на виправдання недотримання прямих вказівок закону за відсутності ознак колізійності чи неповноти частини першої статті 21 КУпАП.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також ураховує, що прийнята судом постанова, якою особу звільнено від відповідальності за вчинення правопорушення, встановлено статтею 130 КУпАП, має містити переконливу відповідь на запитання, чому індивідуальні права та інтереси конкретної особи (з урахуванням її особистих якостей, у цьому випадку сумлінного виконання порушником трудових обов’язків) превалюють над публічними (суспільними) інтересами щодо невідворотності відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку, та яким чином застосування судом виключної (у цьому випадку така підстава не могла бути застосована судом в силу закону) підстави для звільнення від відповідальності у виді передачі матеріалів на розгляд громадської організації сприятиме перевихованню особи, в тому числі з метою запобігання керування джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп’яніння.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що відсутність негативних наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, тому постанова суду, якою особу звільнено від встановленої законом відповідальності, має містити переконливі аргументи, які свідчили б про дотримання судом вимог «справедливого балансу» під час розгляду справи. Отже, незазначення в постанові суду у справі № 495/2845/21 вказаних мотивів свідчить про неналежне виконання суддею Анісімовою Н.Д. вимог статей 252, 280 КУпАП.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які свідчили б, що допущені суддею Анісімовою Н.Д. порушення були наслідком її умислу. Зокрема, з отриманих на запит члена Вищої ради правосуддя відомостей щодо розгляду суддею Анісімовою Н.Д. цієї категорії справ убачається, що із 43 справ цієї категорії, які перебували в її провадженні у 2021 році, лише у 2 випадках суддя ухвалила рішення, яким звільнила особу від адміністративної відповідальності з підстав, встановлених статтею 21 КУпАП, що становить лише 4 % від розглянутих нею справ цієї категорії.
Однак Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що надані суддею Анісімовою Н.Д. пояснення свідчать про усвідомлене розуміння нею характеру суспільної небезпеки (шкідливості) адміністративного правопорушення, встановленого статтею 130 КУпАП, тому в разі сумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків вона мала б передбачити, що невмотивоване звільнення особи від встановленої КУпАП відповідальності не сприятиме реалізації завдань, визначених КУпАП.
Такими діями суддя Анісімова Н.Д., на переконання дисциплінарного органу, вчинила дисциплінарний проступок, встановлений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Анісімова Наталя Дмитрівна Указом Президента України від 15 листопада 1995 року № 1055 призначена на посаду судді Кіровського районного суду міста Донецька строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2000 року № 2149-ІІІ обрана суддею Кіровського районного суду міста Донецька безстроково, Указом Президента України від 22 серпня 2016 року № 342/2016 переведена до роботу на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Як убачається з характеристики, наданої головою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверухою В.О., вона кваліфікована, суддя Анісімова Н.Д. досвідчена, відповідально ставиться до виконання своїх обов’язків, ініціативна, має повагу серед колег, здатна самостійно приймати виважені та обґрунтовані рішення, завжди дотримується правил етики, тактовна у спілкуванні із громадянами, підвищує кваліфікацію, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що таку характеристику судді Анісімової Н.Д. слід сприймати як позитивну, проте зауважує, що з огляду на значний стаж роботи судді (на час розгляду дисциплінарної справи − 28 років) вона зобов’язана була більш сумлінно ставитися до покладених на неї обов’язків, у тому числі щодо якісної підготовки судових рішень.
Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що необхідність врахування принципу пропорційності під час обрання виду дисциплінарного стягнення відповідає конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції та практиці її застосування ЄСПЛ. Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.
Ураховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, позитивну характеристику судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д., допущення нею проступку внаслідок недбалості, значний стаж роботи на посаді судді (на час розгляду цієї справи − понад 28 років), з огляду на який суддя мала глибоко розуміти проблематику розгляду справ про адміністративні правопорушення, тлумачення та застосування норм законодавства у часі, зважаючи на відсутність відомостей щодо притягнення її до відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарного проступку і відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімову Наталю Дмитрівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
