руга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка Василя Івановича,
встановила:
на електронну пошту Вищої ради правосуддя 11 лютого 2021 року за вхідним № М-896/1/7-21 надійшла скарга Маселка Р.А. на дії судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. під час здійснення правосуддя у справі № 608/44/21 (провадження № 3/608/94/2021) про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
У скарзі зазначено, що суддя Парфенюк В.І. прийняв постанову від 28 січня 2021 року у справі № 608/44/21, якою ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строку, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.
Маселко Р.А. зазначає, що на момент прийняття цієї постанови визначений законом строк притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності не закінчився. Стверджує, що відповідно до частини шостої статті 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. На думку скаржника, прийняття суддею Парфенюком В.І. вказаної постанови призвело до уникнення покарання особою, винною у вчиненні тяжкого правопорушення.
У скарзі також ідеться про те, що суддя Парфенюк В.І. у постанові суду не зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складено вже після закриття слідчим кримінального провадження у зв’язку з відсутністю в діянні ОСОБА1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
У зв’язку з викладеним автор скарги просить притягнути суддю Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. до дисциплінарної відповідальності.
26 лютого 2021 року за вхідним № 167/0/13-21 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Тернопільської обласної прокуратури в особі керівника Тернопільської обласної прокуратури Миколайчука А.Б. на дії судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. під час здійснення правосуддя у справі № 608/44/21.
У скарзі Тернопільської обласної прокуратури вказано, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – СУ ГУ НП в Тернопільській області) здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 13 вересня 2020 року за фактом наїзду автомобіля марки «Audi А4», реєстраційний номер ____, під керуванням водія ОСОБА1, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, на автодорозі М-19 Доманово – Ковель – Чернівці – Тереблече в районі села Ягільниці Чортківського району Тернопільської області на пішохода Присяжну О.О., внаслідок чого вона загинула на місці події, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Здійснивши низку слідчих дій, 31 грудня 2020 року старший слідчої групи – заступник начальника відділу РЗСТ СУ ГУ НП в Тернопільській області Марченко О.Я. прийняв рішення про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
31 грудня 2020 року завірені копії матеріалів кримінального провадження № ____ від 13 вересня 2020 року для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності скеровані слідчим до Чортківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – Чортківський ВП ГУ НП в Тернопільській області). 8 січня 2021 року Чортківським ВП ГУ НП в Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії __ № ____ про порушення ОСОБА1 вимог підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Керівник Тернопільської обласної прокуратури Миколайчук А.Б. зазначає, що рішення судді Парфенюка В.І. в частині закриття провадження у справі вмотивоване частиною другою статті 38 КУпАП (в редакції, чинній на час прийняття вказаної у скарзі постанови), згідно з якою справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.
Водночас, як зазначає скаржник, суддя Парфенюк В.І. не врахував вимоги цієї статті, згідно з якими в разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Як стверджує автор скарги, суддя Парфенюк В.І. не надав об’єктивної та неупередженої оцінки наявним у справі доказам, фактично вийшов за межі наданих КУпАП повноважень та безпідставно закрив провадження у справі.
З огляду на викладене скаржник висловив прохання притягнути суддю Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2021 року та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2021 року вказані дисциплінарні скарги передано члену Вищої ради правосуддя Грищуку В.К. для проведення попередньої перевірки.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищук В.К. провів попередню перевірку дисциплінарних скарг, за результатами якої склав вмотивований висновок від 17 травня 2021 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2021 року № 1178/2дп/15-21 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. у зв’язку з можливою наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Парфенюка В.І. призначено на 9 серпня 2021 року, проте у зв’язку з набранням чинності 5 серпня 2021 року Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів, розгляд зазначеної дисциплінарної справи не відбувся.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
19 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено з 1 листопада 2023 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.
Розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 237, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала роботу.
На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 2 листопада 2023 року дисциплінарну справу передано члену Вищої ради правосуддя Бурлакову С.Ю. (доповідач), який відповідно до пункту 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.
Про розгляд дисциплінарної справи суддя та скаржники повідомлені шляхом надіслання відповідних повідомлень поштою, а також шляхом розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржників, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржникам запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.
20 грудня 2023 року та 10 січня 2024 року в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Парфенюк В.І. та начальник відділу Тернопільської обласної прокуратури Середзінський І.В. взяли участь в режимі відеоконференції.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, суддю Парфенюка В.І. та представника прокуратури, а також дослідивши письмові пояснення судді, матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) щодо кримінального провадження № ____ 13 вересня 2020 року о 02 год 30 хв ОСОБА1, ____ року народження, житель села Базар Чортківського району Тернопільської області, керуючи автомобілем марки «Audi А4», реєстраційний номер ____, рухаючись автодорогою М-19 Доманово – Ковель – Чернівці – Тереблече на 408 км + 300 м, неподалік села Ягільниці Чортківського району Тернопільської області, вчинив наїзд на невстановлену жінку-пішохода віком близько 50 років, унаслідок чого вона загинула.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного о 04 год 07 хв 13 вересня 2020 року лікарем Комунального некомерційного підприємства «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» Чортківської районної ради Тернопільської області (далі – КНП «Чортківська ЦКРЛ») ОСОБА2, ОСОБА1 перебував у стані алкогольного сп’яніння.
14 вересня 2020 року ОСОБА1 надав пояснення, в яких стверджував, що автомобіль був у технічно справному стані, алкогольних напоїв він не вживав, наявність випарів алкоголю пояснював вживанням енергетичного напою.
На підставі постанови заступника начальника відділу СУ ГУ НП в Тернопільській області Марченка О.Я. від 14 вересня 2020 року протягом 17–28 вересня 2020 року проведено судово-медичну експертизу за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № ____. Відповідно до висновку експерта № ___ від 28 вересня 2020 року у зразку крові ОСОБА1 виявлено етиловий спирт у кількості 1,74 проміле. Згідно з висновком № 26 КНП «Чортківська ЦКРЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, станом на 04 год 07 хв 13 вересня 2020 року ОСОБА1 перебував у стані алкогольного сп’яніння.
Згідно з листом СУ ГУ НП в Тернопільській області від 31 грудня 2020 року кримінальне провадження № ____ закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні ОСОБА1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Того самого дня СУ ГУ НП в Тернопільській області скерувало матеріали цього кримінального провадження до Чортківського ВП ГУ НП в Тернопільській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
8 січня 2021 року начальник СРПП № 2 Чортківського ВП ГУ НП в Тернопільській області майор поліції Остафійчук В.В. склав протокол про адміністративне правопорушення серії __ № ___ стосовно ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП, який разом із завіреними копіями листа СУ ГУ НП в Тернопільській області від 31 грудня 2020 року, витягу з ЄРДР від 13 вересня 2020 року, висновку про результати медичного огляду від 13 вересня 2020 року, висновку експерта від 28 вересня 2020 року № 1148, поясненнями ОСОБА1 від 14 вересня 2020 року надіслав до Чортківського районного суду Тернопільської області.
13 січня 2021 року зазначені матеріали зареєстровано як судову справу № 608/44/21 та розподілено для розгляду судді Парфенюку В.І.
Надана Вищій раді правосуддя завірена копія справи № 608/44/21 не містить відомостей про виконання судом вимог щодо повідомлення ОСОБА1 про час та місце розгляду справи стосовно нього, встановлених статтею 2772 КУпАП.
При цьому суддя Парфенюк В.І., розглядаючи 28 січня 2021 року справу № 608/44/21, встановив, що ОСОБА1 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, а також встановив вину ОСОБА1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, що підтверджується матеріалами справи.
Приймаючи постанову від 28 січня 2021 року, суддя Парфенюк В.І. дійшов висновку, що позбавлений можливості своєчасно розглянути справу, з’ясувати обставини, визначені статтею 280 КУпАП, та притягнути ОСОБА1 до адміністративної відповідальності у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Водночас суддя Парфенюк В.І. процитував частину другу статті 38 КУпАП, якою встановлено, що визначені цією статтею строки накладення адміністративного стягнення не застосовуються до справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.
Судді Парфенюку В.І. запропоновано надати пояснення стосовно відомостей, викладених у скаргах Маселка Р.А. та Тернопільської обласної прокуратури в особі керівника Тернопільської обласної прокуратури Миколайчука А.Б.
Суддя таким правом скористався та повідомив, що до матеріалів справи № 608/44/21 не долучено постанову про закриття кримінального провадження, яка могла бути для суду доказом того, що кримінальне провадження закрито.
На думку судді, витребування судом постанови про закриття кримінального провадження суперечило б вимогам закону, оскільки у справах про адміністративні правопорушення суд не вправі збирати докази за власною ініціативою на підтвердження винуватості особи, такі дії будуть свідчити про порушення права особи на справедливий судовий розгляд.
У додаткових поясненнях, надісланих у зв’язку з надходженням скарги Тернопільської обласної прокуратури, суддя Парфенюк В.І. вказав, що супровідний лист, з якого вбачалося, що 31 грудня 2020 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА1 закрито, не є належним та допустимим доказом закриття кримінального провадження.
Суддя Парфенюк В.І. відзначив, що доказами під час розгляду справи можуть бути документи, які надсилаються із супровідним листом.
Проаналізувавши пояснення судді Парфенюка В.І., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що надані суддею пояснення не спростовують доводів скаржників про неналежне виконання суддею обов’язку щодо повного з’ясування обставин справи № 608/44/21, недотримання визначеного КУпАП порядку підготовки справи до розгляду та її розгляду, недотримання вимог щодо вмотивованості ухваленого у справі судового рішення.
У цілях дисциплінарного провадження дисциплінарний орган повинен встановити, зокрема, які дії здійснив суддя у сфері правосуддя; як процесуальний закон приписував йому діяти, які рішення прийняти, а на які встановив обмеження чи заборону; чи діяв суддя відповідно до закону та нормативних приписів, а якщо чинив усупереч, то через які причини та якими мотивами керувався, тощо. Інакше судді користувалися б абсолютним імунітетом, без жодних меж і відповідальності, навіть у ситуаціях, коли їх розсуд немає нічого спільного із правосуддям та є свавільним.
Предметом дисциплінарного провадження є не судове рішення, як під час його судового оскарження, а поведінка судді, виконання ним професійних обов’язків під час здійснення правосуддя, дотримання відповідних правил і вимог тощо. Навіть у разі, коли ухвалене суддею рішення не скасоване судом вищої інстанції, це не є безумовним свідченням належного виконання суддею своїх професійних обов’язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судді, не виключає можливості допущення ним під час розгляду і вирішення відповідної справи порушень закону, що містять склад дисциплінарного проступку, а отже, і можливості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати відповідно до вимог закону не лише вправі, а й зобов’язані при здійсненні відповідного дисциплінарного провадження перевіряти дії (поведінку) суддів під час ухвалення судових рішень щодо наявності порушень, які можуть бути підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, вочевидь, для цього повинні аналізувати і зміст судових рішень. При цьому результатом розгляду дисциплінарної справи є рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення (або про відмову у притягненні та припинення дисциплінарного провадження), а не про незаконність судового рішення та його зміну чи скасування. Рішення дисциплінарного органу не є втручанням у зміст судового рішення і не змінює обов’язковості його виконання.
Розгляд суддями справ про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, з дотриманням визначених КУпАП положень покликаний забезпечити виконання завдань, для яких цей Кодекс прийнятий: охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Оскільки провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (частина третя статті 8 КУпАП), далі норми КУпАП в цьому рішенні наводяться в редакції від 1 січня 2021 року, що діяла на час розгляду суддею Парфенюком В.І. справи № 608/44/21.
Згідно із частиною другою статті 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Керуючись саме цим принципом, законодавець визначив одним із завдань провадження у справі про адміністративні правопорушення вирішення її у точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП).
За змістом статті 245 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному з’ясуванні обставин справи та вирішенні її в точній відповідності із законом.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною першою статті 2772 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Стаття 278 КУпАП містить вимоги щодо підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Ураховуючи встановлений статтею 279 КУпАП порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, у судовому засіданні мають бути заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджені докази і вирішені клопотання за наявності.
Суддя Парфенюк В.І. за відсутності у справі доказів щодо належного повідомлення ОСОБА1 про час та місце розгляду справи стосовно нього розглянув справу за його відсутності.
Такі дії судді не узгоджуються із принципом забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, наданого їй законом процесуального права бути поінформованою про дату, час та місце судового розгляду, бути присутньою та заслуханою у судовому засіданні, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, висловлювати свої доводи щодо обставин справи.
Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, має створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Як убачається з наданої судом копії справи № 608/44/21, зазначених вимог закону суд не дотримав.
З огляду на встановлений статтею 279 КУпАП порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення в судовому засіданні мають бути заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджені докази.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, як убачається з матеріалів справи № 608/44/21, суддя Парфенюк В.І. всупереч вимогам статей 268, 2772, 278 КУпАП розглянув справу № 608/44/21 із порушенням порядку її розгляду, без повідомлення та участі ОСОБА1, не забезпечивши йому процесуальних прав, а також права на реалізацію своїх процесуальних обов’язків.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхиляє твердження судді Парфенюка В.І., що у справах про адміністративні правопорушення суд не уповноважений витребовувати докази за власною ініціативою, оскільки такі твердження не відповідають вимогам статей 278, 280 КУпАП. Всупереч цим приписам КУпАП суддя не з’ясував, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, не надав оцінку наявним у справі доказам закриття кримінального провадження, не з’ясував обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.
Водночас у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження (частина шоста цієї статті).
При цьому висновок судді Парфенюка В.І. про неможливість застосування чітких та зрозумілих вимог частини шостої статті 38 КУпАП з огляду на неналежність та недопустимість наданих йому доказів закриття кримінального провадження не відображений у мотивувальній частині постанови Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 січня 2021 року у справі № 608/44/21, а лише наведений у поясненнях судді.
Отже, суддя Парфенюк В.І. у вказаній постанові суду не зазначив підстав для висновку про необхідність розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також підстав для незастосування чітких і зрозумілих вимог закону щодо обчислення строків накладення адміністративного стягнення в разі закриття кримінального провадження.
Вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», § 29, § 30 (заява 18390/91)).
Обов’язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з’ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.
Водночас оскільки на суд покладено обов’язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, зазначений обов’язок суду полягає в закладенні у мотиви прийнятих рішень відповідних аргументів з дотриманням принципів верховенства права.
Обґрунтування судового рішення, його мотивування та аргументація – це ключовий критерій якості окремого судового рішення, за яким оцінюється ефективність діяльності всієї судової системи.
Належне мотивування судового рішення – це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
У пункт 42 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02) ЄСПЛ нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи.
Щоб судове рішення вважалося належно вмотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (підпункти «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Парфенюк Василь Іванович Указом Президента України від 27 червня 1996 року № 484/96 призначений на посаду судді Чортківського районного суду Тернопільської області, Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2001 року № 2576-ІІІ обраний суддею цього суду безстроково.
Аналізуючи зібрані матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюк В.І. унаслідок очевидної недбалості, у зв’язку з неналежним ставленням до виконання службових обов’язків під час розгляду справи № 608/44/21 (провадження № 3/608/94/2021) вчинив дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Отже, строк застосування до судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку не закінчився.
Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Із характеристики, наданої головою Чортківського районного суду Тернопільської області Коломієць Н.З., вбачається, що суддя Парфенюк В.І. за час роботи на посаді судді зарекомендував себе як грамотний, відповідальний, висококваліфікований юрист, працьовитий, об’єктивний та добросовісний суддя, який вирішує справи у встановлені законом строки, відзначається високими моральними якостями. До виконання службових обов’язків ставиться сумлінно. Суддя Парфенюк В.І. постійно підвищує свій професійний рівень.
Відповідно до даних вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюк В.І. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Ураховуючи наведене, позитивну характеристику судді Парфенюка В.І., відсутність дисциплінарних стягнень, допущення ним проступків внаслідок недбалості, значний стаж роботи на посаді судді, відомості щодо навантаження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам, дасть змогу запобігти допущенню суддею таких порушень у майбутньому і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка Василя Івановича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
