Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Дідика Миколи Володимировича з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва у відставку,
встановила:
17 листопада 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшли заява Дідика М.В. від 17 листопада 2023 року та матеріали про його звільнення з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Дідик Микола Володимирович, ____ року народження, Указом Президента України від 5 липня 2006 року № 596/2006 призначений на посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області строком на п’ять років. Указом Президента України від 25 лютого 2008 року № 160/2008 переведений на роботу на посаді судді Голосіївського районного суду міста Києва у межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 7 липня 2011 року № 3619-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.
Згідно зі статтею 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Станом на 16 січня 2024 року стаж роботи Дідика М.В. на посаді судді становить 17 років 6 місяців 11 днів.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Дідика М.В. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення Дідика М.В. на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Дідик М.В. з 1 вересня 1988 року по 26 червня 1993 року навчався за денною формою в Українській юридичній академії, отримав освіту за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію спеціаліста юриста.
Отже, до стажу роботи, що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, зараховується половина строку навчання (2 роки 4 місяці 28 днів).
До стажу роботи Дідика М.В., який дає йому право на відставку, підлягає також зарахуванню період проходження строкової військової служби з 12 жовтня 1985 року по 20 січня 1988 року (2 роки 3 місяці 8 днів).
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Статтею 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1789-XII) визначено, що під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2018 року у справі № 9901/602/18 зазначила, що період роботи судді на посадах стажиста та помічника-стажиста прокуратури не охоплюються поняттям «прокурор», визначення якого міститься у статті 56 Закону № 1789-XII, а тому відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді такого періоду роботи (таких посад).
Згідно із записами у трудовій книжці Дідик М.В. із 6 жовтня 1993 року по 11 травня 2005 року обіймав посади помічника прокурора, старшого помічника прокурора, слідчого прокуратури Чемеровецького району Хмельницької області, старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ і податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, прокурора Теофіпольського району, старшого помічника прокурора області з міжнародно-правових доручень, виконувача обов’язків прокурора Теофіпольського району, прокурора Теофіпольського району, прокурором міста Білої Церкви Київської області, із 24 травня 2005 року по 5 липня 2006 року обіймав посаду начальника відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Хмельницької області.
Таким чином, відповідно до зазначеної норми Закону № 1789-XII та абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, до стажу роботи Дідика М.В. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню додатково 12 років 8 місяців 15 днів.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII, яка була чинною на час призначення Дідика М.В. на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Згідно із записами у трудовій книжці після здобуття юридичної освіти Дідик М.В. із 27 червня по 5 жовтня 1993 року обіймав посаду стажиста помічника прокурора Чемеровецького району Хмельницької області, що підлягає зарахуванню як стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, відповідно, мав стаж роботи в галузі права 3 місяці 8 днів. Решта стажу роботи за юридичною спеціальністю вже зарахована до стажу роботи Дідика М.В. на посаді судді, що дає йому право на відставку, як стаж на посадах в органах прокуратури.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Дідика М.В. у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, довідки про роботу на посаді судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, встановлено, що до стажу роботи Дідика М.В. на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж роботи на посаді судді – 17 років 6 місяців 11 днів; період проходження строкової військової служби – 2 роки 3 місяці 8 днів; стаж роботи на посадах в органах прокуратури – 12 років 8 місяців 15 днів;
половина строку навчання в юридичному навчальному закладі – 2 роки 4 місяці 28 днів;
стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 3 місяці 8 днів. Решта стажу роботи за юридичною спеціальністю вже зарахована до стажу роботи Дідика М.В. на посаді судді, що дає йому право на відставку, як стаж на посадах в органах прокуратури.
Отже, загальний стаж роботи судді Дідика М.В., що дає йому право на відставку, становить 35 років 2 місяці 10 днів.
Таким чином, додані до заяви документи свідчать, що суддя Дідик М.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
звільнити Дідика Миколу Володимировича з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
