Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Прудивуса О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є., Болотіна С.М., Саліхова В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищука В.К. за результатами попередньої перевірки скарг Маселка Романа Анатолійовича, Тернопільської обласної прокуратури в особі керівника Тернопільської обласної прокуратури Миколайчука Андрія Борисовича стосовно судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка Василя Івановича,
встановила:
11 лютого 2021 року за вхідним № М-896/1/7-21 на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшла скарга Маселка Р.А. на дії судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. під час здійснення правосуддя у справі № 608/44/21 (провадження № 3/608/94/2021) про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (справа № 608/44/21).
Скаржник вказує, що суддя Парфенюк В.І. прийняв постанову від 28 січня 2021 року у справі № 608/44/21, якою ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строку, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.
Маселко Р.А. зазначає, що на момент прийняття цієї постанови визначений законом строк притягнення до адміністративної відповідальності не закінчився, тому таке рішення призвело до уникнення покарання особою, винною у вчиненні тяжкого правопорушення.
У скарзі також йдеться про те, що суддя Парфенюк В.І. у вказаній постанові суду не зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складено вже після закриття слідчим кримінального провадження у зв’язку з відсутністю в діянні ОСОБА1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
У зв’язку із викладеним автор скарги просить притягнути суддю Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2021 року вказану скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Грищуку В.К.
26 лютого 2021 року за вхідним № 167/0/13-21 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Тернопільської обласної прокуратури в особі керівника Тернопільської обласної прокуратури Миколайчука А.Б. на дії судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. під час здійснення правосуддя у справі № 608/44/21.
У скарзі Тернопільської обласної прокуратури вказано, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – СУ ГУ НП в Тернопільській області) здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 13 вересня 2020 року за фактом наїзду автомобіля марки «Audi А4», реєстраційний номер _____, під керуванням водія ОСОБА1, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, на автодорозі М-19 Доманово – Ковель – Чернівці – Тереблече в районі села Ягільниці Чортківського району Тернопільської області на пішохода ОСОБА2, внаслідок чого вона загинула на місці події, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Здійснивши низку слідчих дій, 31 грудня 2020 року старший слідчої групи – заступник начальника відділу РЗСТ СУ ГУ НП в Тернопільській області Марченко О.Я. прийняв рішення про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
31 грудня 2020 року завірені копії матеріалів кримінального провадження № ____ від 13 вересня 2020 року для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності слідчим скеровані до Чортківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – Чортківський ВП ГУ НП в Тернопільській області). 8 січня 2021 року Чортківським ВП ГУ НП в Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії __ № ____ про порушення ОСОБА1 вимог підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Керівник Тернопільської обласної прокуратури Миколайчук А.Б. зазначає, що рішення судді Парфенюка В.І. в частині закриття провадження у справі вмотивоване частиною другою статті 38 КУпАП, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.
Водночас, як зазначає скаржник, суддею Парфенюком В.І. не враховано вимоги цієї статті: у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Як стверджується у скарзі, суддя Парфенюк В.І. об’єктивну та неупереджену оцінку наявним у справі доказам не надав, фактично вийшов за межі наданих КУпАП повноважень та безпідставно закрив провадження у справі.
З огляду на викладене у скарзі висловлено прохання притягнути суддю Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. до дисциплінарної відповідальності.
Протоколом передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2021 року зазначену скаргу передано для здійснення попередньої перевірки Грищуку В.К.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, що встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у скаргах Маселка Р.А., Тернопільської обласної прокуратури в особі керівника Тернопільської обласної прокуратури Миколайчука А.Б. стосовно судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І., член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищук В.К. склав висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують надану у ньому пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищука В.К. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) щодо кримінального провадження № ____ 13 вересня 2020 року о 2 год 30 хв ОСОБА1, ____ року народження, житель села АДРЕСА1, керуючи автомобілем марки «Audi А4», реєстраційний номер ____, рухаючись автодорогою М-19 Доманово – Ковель – Чернівці – Тереблече на 408 км + 300 м, що неподалік села Ягільниці Чортківського району Тернопільської області, вчинив наїзд на невстановлену жінку-пішохода віком близько 50 років, унаслідок чого вона загинула.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного о 4 год 7 хв 13 вересня 2020 року лікарем Комунального некомерційного підприємства «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» Чортківської районної ради Тернопільської області ОСОБА3, ОСОБА1 перебував у стані алкогольного сп’яніння.
14 вересня 2020 року ОСОБА1 надав пояснення, в яких підтвердив, що автомобіль був у технічно справному стані, що алкогольних напоїв він не вживав, наявність випарів алкоголю пояснював вживанням енергетичного напою.
На підставі постанови заступника начальника відділу СУ ГУ НП в Тернопільській області Марченка О.Я. від 14 вересня 2020 року протягом 17–28 вересня 2020 року було проведено судово-медичну експертизу за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № ____. Відповідно до висновку експерта № 1148 від 28 вересня 2020 року у зразку крові ОСОБА1 виявлено етиловий спирт в кількості 1,74 проміле. Згідно з висновком № 26 КНП «Чортківська ЦКРЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, станом на 04 год 07 хв 13 вересня 2020 року ОСОБА1 перебував у стані алкогольного сп’яніння.
Згідно з листом від СУ ГУ НП в Тернопільській області від 31 грудня 2020 року кримінальне провадження № ____ було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні ОСОБА1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Того самого дня слідчим управлінням ГУ НП в Тернопільській області матеріали цього кримінального провадження було скеровано до Чортківського ВП ГУ НП в Тернопільській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності.
8 січня 2021 року начальник СРПП № 2 Чортківського ВП ГУ НП в Тернопільській області майор поліції Остафійчук В.В. склав протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 007774 стосовно ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП, який разом із завіреною копією матеріалів кримінального провадження № ____ (копії листа СУ ГУ НП в Тернопільській області від 31 грудня 2020 року, витягу з ЄРДР від 13 вересня 2020 року, висновку про результати медичного огляду від 13 вересня 2020 року, висновку експерта від 28 вересня 2020 року № 1148, пояснень ОСОБА1 від 14 вересня 2020 року) було направлено до Чортківського районного суду Тернопільської області.
13 січня 2021 року зазначені матеріали було зареєстровано як судову справу № 608/44/21 та розподілено до розгляду судді Парфенюку В.І.
Надана Вищій раді правосуддя завірена копія справи № 608/44/21 не містить жодних відомостей про виконання судом вимог щодо повідомлення ОСОБА1 про час та місце розгляду справи стосовно нього, як того вимагає стаття 277-2 КУпАП.
При цьому суддя Парфенюк В.І., розглядаючи 28 січня 2021 року справу № 608/44/21, встановив, що ОСОБА1 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, та встановив наявність його вини у вчиненні вказаного правопорушення, що підтверджується матеріалами справи.
Суддя Парфенюк В.І., приймаючи постанову від 28 січня 2021 року, дійшов висновку, що він позбавлений можливості своєчасно розглянути справу, з’ясувати обставини, викладені у статті 280 КУпАП, та притягнути ОСОБА1 до адміністративної відповідальності у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Водночас суддя Парфенюк В.І. процитував частину другу статті 38 КУпАП, якою встановлено, що визначені нею строки накладення адміністративного стягнення не застосовуються до справ про адміністративні правопорушення, що зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.
Судді Парфенюку В.І. було запропоновано надати пояснення стосовно відомостей, викладених у скаргах Маселка Р.А. та Тернопільської обласної прокуратури в особі керівника Тернопільської обласної прокуратури Миколайчука А.Б.
Зазначений суддя таким правом скористався та повідомив, що до матеріалів справи № 608/44/21 не було долучено постанову про закриття кримінального провадження, яка для суду могла бути доказом того, що кримінальне провадження закрито.
На думку судді, витребування постанови про закриття кримінального провадження судом суперечило б вимогам закону, оскільки у справах про адміністративні правопорушення суд не вправі збирати докази за власною ініціативою на підтвердження винуватості особи, такі дії будуть свідчити про порушення права особи на справедливий судовий розгляд.
У додаткових поясненнях, надісланих у зв’язку із надходженням скарги Тернопільської обласної прокуратури, суддя Парфенюк В.І. вказав, що супровідний лист, зі змісту якого вбачалося, що 31 грудня 2020 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА1 було закрито, не є належним та допустимим доказом закриття кримінального провадження.
Суддя Парфенюк В.І. відзначив, що доказами при розгляді справи можуть бути ті документи, які надсилаються відповідно до супровідного листа.
Проаналізувавши пояснення судді Парфенюка В.І., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що надані суддею пояснення не спростовують доводів скаржників та встановлених під час попередньої перевірки обставин неналежного виконання суддею обов’язку щодо повного з’ясування обставин справи № 608/44/21, дотримання визначеного КУпАП порядку підготовки справи до розгляду та її розгляду, вимог щодо вмотивованості прийнятого у справі судового рішення.
Розгляд суддями справ про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, з дотриманням визначених КУпАП положень покликаний забезпечити виконання завдань, для яких цей Кодекс прийнятий: охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Оскільки провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (частина третя статті 8 КУпАП), надалі виклад норм закону наводиться в редакції КУпАП від 1 січня 2021 року, що діяла на час розгляду суддею Парфенюком В.І. справи № 608/44/21.
Згідно із частиною другою статті 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Керуючись саме цим принципом, законодавець визначив одним із завдань провадження у справі про адміністративні правопорушення вирішення її у точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП).
За змістом статті 245 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному з’ясуванні обставин справи та вирішенні її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог частини першої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною першою статті 277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Стаття 278 КУпАП містить вимоги щодо підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Враховуючи встановлений статтею 279 КУпАП порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, у судовому засіданні мають бути заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджено докази і вирішено клопотання за їх наявності.
Суддя Парфенюк В.І. за відсутності наявних у справі доказів щодо належного повідомлення ОСОБА1 про час та місце розгляду справи стосовно нього розглянув справу за його відсутності.
Такі дії судді не узгоджуються із принципом забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, наданого їй законом процесуального права бути поінформованою про дату, час та місце судового розгляду, бути присутньою та заслуханою у судовому засіданні, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, висловлювати свої доводи щодо обставин справи.
Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, має створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Як вбачається з наданої судом копії справи № 608/44/21, зазначених вимог закону судом дотримано не було.
Враховуючи встановлений статтею 279 КУпАП порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, у судовому засіданні мають бути заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджено докази.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи № 608/44/21, суддя Парфенюк В.І. всупереч вимогам статей 268, 277-2, 278 КУпАП розглянув справу № 608/44/21 із порушенням порядку її розгляду, без повідомлення та без участі ОСОБА1, у такий спосіб не забезпечивши дотримання його процесуальних прав та реалізацію процесуальних обов’язків.
Водночас суддя Парфенюк В.І. не повною мірою дотримався вимог статей 279, 280 КУпАП, а саме: не з’ясував, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, мотивуючи прийняття рішення, не надав оцінку наявним у справі доказам закриття кримінального провадження, не з’ясував обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши скарги, письмові пояснення судді, відомості, що його характеризують, у тому числі щодо стану та якості розгляду ним справ та матеріалів, завірену копію судової справи № 608/441/21, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.
Водночас у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження (частина шоста цієї статті).
При цьому висновок судді Парфенюка В.І. про неможливість застосування чітких та зрозумілих вимог частини шостої статті 38 КУпАП з огляду на неналежність та недопустимість наданих йому доказів закриття кримінального провадження не знайшов свого відображення в мотивувальній частині постанови Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 січня 2021 року у справі № 608/44/21, а лише описаний в поясненнях судді.
Таким чином, суддя Парфенюк В.І., у вказаній постанові суду не мотивував, з яких підстав дійшов висновку про необхідність розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також чому не застосував чіткі та зрозумілі вимоги закону щодо обчислення строків накладення адміністративного стягнення у разі закриття кримінального провадження.
Вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», §§ 29, 30).
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34–36, 40) судові рішення повинні бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. Суддя зобов’язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.
Обов’язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з’ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.
Водночас, оскільки на суд покладено обов’язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, зазначений обов’язок суду полягає в закладенні у мотиви прийнятих рішень відповідних аргументів з дотриманням принципів верховенства права.
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ, вимога щодо мотивування судового рішення – важлива процедурна гарантія від свавільності судових органів (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», §§ 29–30).
Обґрунтування судового рішення, його мотивування та аргументація – це ключовий критерій якості окремого судового рішення, за яким оцінюється ефективність діяльності всієї судової системи.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила: якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а, насамперед, слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ.
Належне мотивування судового рішення – це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) ЄСПЛ наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Щоб судове рішення вважалося належно вмотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Так, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (підпункти «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
З огляду на викладене обставини, встановлені під час попередньої перевірки скарг Маселка Р.А. та Тернопільської обласної прокуратури в особі керівника Тернопільської обласної прокуратури Миколайчука А.Б., підлягають з’ясуванню у порядку дисциплінарного провадження, оскільки можуть свідчити про наявність у діях судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.12, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка Василя Івановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя О.В. Прудивус
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.Є. Блажівська
С.М. Болотін
В.В. Саліхов
