Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Прудивуса О.В., членів Блажівської О.Є., Болотіна С.М., Саліхова В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищука В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Шияна Володимира Миколайовича,
встановила:
на електронну пошту Вищої ради правосуддя 24 лютого 2021 року за вх. № М-896/21/7-21 надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. щодо дій судді Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М. при здійсненні правосуддя у справах № 552/1301/18, № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20, № 552/1321/20.
Скаржник посилається на те, що за результатами аналізу інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) ним виявлено випадки, коли суддя Шиян В.М. безпідставно затягував розгляд справ № 552/1301/18, № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20 про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Крім того, незважаючи на те, що суддя Шиян В.М. визнав правопорушників винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, він закрив провадження у цих справах у зв’язку із закінченням на момент їх розгляду строків притягнення осіб до відповідальності, унаслідок чого такі особи уникнули адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.
Крім того, Маселко Р.А. стверджує про невмотивованість винесеної суддею Шияном В.М. постанови суду від 27 квітня 2020 року у справі № 552/1321/20, згідно з якою правопорушника звільнено від адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 21 КУпАП та передано матеріали на розгляд трудового колективу для застосовування до такої особи заходів громадського впливу. При цьому скаржник вважає сумнівними документи, подані до суду від трудового колективу організації, якій правопорушника передано на поруки, оскільки ця організація вже 3 роки перебуває на стадії припинення.
На думку скаржника, вказана поведінка судді Шияна В.М. є систематичною, а в його діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).
Враховуючи викладене, скаржник просить притягнути суддю Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 24 лютого 2021 року вказану дисциплінарну скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Грищуку В.К.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, встановлені главою 4 розділу ІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Р.А. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищук В.К. склав вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують надану у ньому пропозицію.
Заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Грищука В.К., вивчивши його висновок та дослідивши матеріали перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М. з огляду на таке.
Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з вимогами пункту 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі частини першої статті 130 КУпАП (в редакції, чинній на час судового розгляду справи № 552/3799/18) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (санкція цієї норми в редакції, чинній на час судового розгляду справ № 552/4911/20, № 552/3642/20).
Частина четверта статті 130 КУпАП (в редакції, чинній на час судового розгляду справи № 552/1301/18) передбачала, що вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
За приписами статті 38 КУпАП (у відповідних редакціях) у справах цієї категорії стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Статтею 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).
КУпАП не передбачено продовження строків накладення адміністративних стягнень, у разі їх закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) попри встановлення судом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. У цьому випадку правопорушник не несе за свою протиправну поведінку, яка є джерелом серйозної потенційної небезпеки для життя та здоров’я учасників дорожнього руху, установленої законом міри відповідальності, яка застосовується, в тому числі, з метою його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, отже, не виконуються завдання цього Кодексу, у тому числі через незадовільну роботу державних інституцій, зокрема суду.
Таким чином, питання щодо своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених вказаною нормою, із дотриманням строку, визначеного статтею 38 цього Кодексу, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та мають вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення адміністративного правопорушення.
Під час проведення попередньої перевірки з Київського районного суду міста Полтави витребувано копії справ № 552/1301/18, № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20, № 552/1321/20 та запропоновано судді Шияну В.М. надати пояснення щодо доводів, викладених у дисциплінарній скарзі.
Перевіряючи доводи скарги Маселка Р.А. в частині безпідставного затягування суддею Шияном В.М. строків розгляду справ № 552/1301/18, № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20, з урахуванням досліджених копій цих справ та письмових пояснень судді Шияна В.М. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
- Справа № 552/1301/18
27 лютого 2018 року стосовно ОСОБА1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною четвертою статті 130 КУпАП (вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп’яніння). У протоколі про адміністративне правопорушення датою розгляду справи у суді зазначено 15 березня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 березня 2018 року вказаний матеріал передано для розгляду судді Шияну В.М.
15 березня 2018 року ОСОБА1 в судове засідання не з’явився, подав заяву з проханням відкласти розгляд справи через необхідність отримання правової допомоги (а. с. 4). З огляду на зазначене судове засідання відкладено на 6 квітня 2018 року о 09:00, про що ОСОБА1 повідомлено за допомогою телефонного зв’язку (вказане підтверджується телефонограмою від 16 березня 2018 року, складеною секретарем судового засідання Карпінською М.Д. (а. с. 5)).
У судове засідання 6 квітня 2018 року ОСОБА1 не прибув, а 5 квітня 2018 року від адвоката Ковжоги О.І., який діяв в інтересах ОСОБА1, надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю адвоката надати правову допомогу довірителю в цьому судовому засіданні, оскільки він бере участь 6 квітня 2018 року о 10:30 у розгляді цивільної справи в Котелевському районному суді Полтавської області. У заяві адвокат просив відкласти розгляд справи на іншу дату. З огляду на вказане розгляд справи було перенесено на 26 квітня 2018 року, про що ОСОБА1 повідомлено за допомогою телефонного зв’язку (вказане підтверджується телефонограмою від 23 квітня 2018 року, складеною секретарем судового засідання Карпінською М.Д. (а. с. 14)).
У судове засідання, призначене на 26 квітня 2018 року, ОСОБА1 та його захисник – адвокат Ковжога О.І. не з’явились, причини неявки суду не повідомили.
Отже, неявка ОСОБА1 26 квітня 2018 року в судове засідання, про яке його завчасно повідомлено (за 3 дні до засідання), та неподання ним клопотання про відкладення розгляду справи надавали судді Шияну В.М. можливість розглянути справу № 552/1301/18 без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки перед тим ОСОБА1 та його адвокат Ковжога О.І. двічі просили суд перенести судові засідання у справі. Водночас суддя Шиян В.М. з незрозумілих причин прийняв рішення про відкладення розгляду справи та визначив наступну дату її розгляду – 21 травня 2018 року. Причину нерозгляду справи 26 квітня 2018 року та перенесення судового засідання на 21 травня 2018 року суддя Шиян В.М. не пояснив, а матеріали справи не містять підстав відкладення розгляду справи.
Про перенесення судового засідання на 21 травня 2018 року ОСОБА1 повідомлено за допомогою телефонного зв’язку (вказане підтверджується телефонограмою від 8 травня 2018 року, складеною секретарем судового засідання Карпінською М.Д. (а. с. 15)). При цьому, як зазначив у письмових поясненнях суддя Шиян В.М., дату розгляду справи визначено з урахуванням перебування судді у відпустці у період з 2 по 18 травня 2018 року.
У судовому засіданні 21 травня 2018 року взяли участь ОСОБА1, його захисник – адвокат Ковжога О.І., інспектор роти № 1 батальйону УПП в Полтавській області ДПП Трофименко А.С. Адвокат Ковжога О.І. заявив клопотання про направлення матеріалів справи до УПП в Полтавській області для належного оформлення, яке суд відхилив за безпідставністю. Окрім цього, в судовому засіданні адвокат Ковжога О.І. заявив клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків, яке було задоволено, в судовому засіданні оголошено перерву до 24 травня 2018 року.
У судове засідання 24 травня 2018 року ОСОБА1 не прибув, подав суду клопотання від 23 травня 2018 року про відкладення розгляду справи у зв’язку із хворобою та проходженням курсу лікування (а. с. 21). Також від свідка ОСОБА2 надійшла заява з проханням перенести розгляд справи на інший день, оскільки він бажає надати пояснення щодо суті справи, однак не може прибути до суду 24 травня 2018 року, оскільки перебуває за межами Полтавської області (а. с. 22). З огляду на вказане судове засідання відкладено на 30 травня 2018 року.
У письмових поясненнях суддя Шиян В.М. вказав, що при вирішенні питання про відкладення судового засідання він керувався тим, що до клопотання ОСОБА1 від 23 травня 2018 року про відкладення розгляду справи у зв’язку із хворобою була долучена копія відповідного листка непрацездатності, виданого на ім’я ОСОБА1. Водночас, як вбачається з копії матеріалів справи, до клопотання ОСОБА1 від 23 травня 2018 року не було долучено жодного документа, а копія відповідного листка непрацездатності на ім’я ОСОБА1 міститься на а. с. 25 (після поданого адвокатом Ковжогою О.І. клопотання від 30 травня 2018 року про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності (а. с. 24)). Крім того, у клопотанні від 23 травня 2018 року ОСОБА1 зазначив, що «… підтверджуючий документ а саме лікарняний лис буде наданий суду після закінчення курсу лікування».
Отже, вказане спростовує доводи судді Шияна В.М. про те, що станом на 24 травня 2018 року він володів достовірною інформацією про перебування ОСОБА1 на лікарняному, а тому мав обґрунтовану підставу для відкладення розгляду справи на інший день. Імовірно, що копію листка непрацездатності на ім’я ОСОБА1 надано суду в наступному судовому засіданні (30 травня 2018 року) разом із клопотанням адвоката Ковжоги О.І. від 30 травня 2018 року про закриття справи про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні 30 травня 2018 року взяли участь ОСОБА1, його захисник – адвокат Ковжога О.І., інспектор роти № 1 батальйону УПП в Полтавській області ДПП Трофименко А.С. Постановою судді Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М. від 30 травня 2018 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
Отже, встановлені перевіркою обставини свідчать про те, що суддя Шиян В.М. під час розгляду цієї справи, незважаючи на те, що ОСОБА1 належним чином повідомлений про призначення розгляду справи на 26 квітня 2018 року, та враховуючи, що від нього не надходило клопотань щодо відкладення розгляду справи або неможливості його явки до суду, суддя не вирішив справу по суті.
Крім того, задовольняючи клопотання ОСОБА1 від 23 травня 2018 року про відкладення розгляду справи у зв’язку із хворобою та проходженням курсу лікування, суддя поставився до його розгляду формально, не з’ясувавши, чи підлягає воно задоволенню (частина п’ята статті 278 КУпАП) та чи були достовірними відомості, викладені в клопотанні, щодо перебування правопорушника на лікарняному, враховуючи, що до клопотання не долучено жодних підтвердних документів, та без достатніх підстав відклав судове засідання на 30 травня 2018 року (поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП, оскільки строк притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності закінчився 27 травня 2018 року).
Вказана поведінка судді може свідчити про допущення суддею Шияном В.М. безпідставного затягування розгляду справи, невжиття належних та своєчасних заходів для здійснення розгляду справи у строки, визначені статтею 38 КУпАП, та прийняття рішення у справі в розумні строки.
Надаючи оцінку поведінці судді Шияна В.М. при розгляді справи № 552/1301/18, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України закріплено принцип розгляду справи судом у розумний строк.
Частиною першою статті 277 КУпАП встановлено п’ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення з дня одержання судом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Обов’язок щодо здійснення контролю за дотриманням розумного строку розгляду справи покладено на суддю. Зокрема, частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя зобов’язаний своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
У пункті 7 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
За результатами попередньої перевірки встановлено, що матеріали справи були розподілені судді Шияну В.М. на сьомий день після складеного стосовно ОСОБА1 протоколу про адміністративне правопорушення та більш ніж за два з половиною місяці до закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відомостей, які об’єктивно свідчили б про неможливість розгляду суддею справи до закінчення строків притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності, під час попередньої перевірки не встановлено.
Натомість із копії матеріалів справи № 552/1301/18 вбачається, що суддя Шиян В.М. мав можливість вчасно розглянути цю справу, а саме – 26 квітня 2018 року, однак безпідставно переніс судове засідання на іншу дату. Крім того, суддя задовольнив клопотання ОСОБА1 від 23 травня 2018 року про перенесення судового засідання у зв’язку із хворобою, хоча до клопотання не було долучено відповідних доказів того, що правопорушник дійсно є тимчасово непрацездатним.
Крім того, варто зазначити, що санкція частини четвертої статті 130 КУпАП (в редакції, чинній на час вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення та розгляду справи в суді) передбачала накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Зважаючи на чітко регламентований КУпАП порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, суддя Шиян В.М. мав врахувати, що одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне вирішення справ з дотриманням вимог закону, та повинен був вжити всіх заходів для вирішення справи у строки, визначені КУпАП.
Зазначене свідчить, що суддею не дотримано необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв’язку із чим правопорушник уникнув накладення адміністративного стягнення.
Вказані обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Шияна В.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування та/або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом), а отже, наявні підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Шияна В.М. в цій частині дисциплінарної скарги Маселка Р.А.
- Справа № 552/3799/18
28 червня 2018 року стосовно ОСОБА3 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та відмова від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків). У протоколі про адміністративне правопорушення датою розгляду справи у суді зазначено 12 липня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 липня 2018 року вказаний матеріал передано для розгляду судді Антонову А.В.
У подальшому у зв’язку зі звільненням Антонова А.В. з посади судді Київського районного суду міста Полтави у відставку здійснено повторний авторозподіл справи № 552/3799/18 та на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2018 року справу передано до провадження судді Шияна В.М., який призначив розгляд справи на 31 серпня 2018 року, про що ОСОБА3 повідомлено шляхом надсилання судової повістки від 23 серпня 2018 року.
У зв’язку з неявкою 31 серпня 2018 року ОСОБА3 в судове засідання та відсутністю даних про те, що він є належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, судове засідання відкладено на 24 вересня 2018 року, про що ОСОБА3 повідомлено шляхом надсилання судової повістки від 3 вересня 2018 року (дату розгляду справи визначено з урахуванням перебування судді Шияна В.М. у відпустці у період із 4 по 18 вересня 2018 року).
У судовому засіданні ОСОБА3 взяв участь та надав пояснення, зокрема заперечив вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та заявив клопотання про виклик і допит свідків та працівника поліції, який склав стосовно нього протокол. Вказане клопотання суд задовольнив та оголосив перерву до 2 жовтня 2018 року.
У призначене на 2 жовтня 2018 року судове засідання ОСОБА3 та свідки не прибули, причини неявки суду не повідомили. У судовому засіданні працівник поліції Халковський О.Ю. надав пояснення. Ураховуючи неявку ОСОБА3, якого належним чином повідомлено про місце та час розгляду справи, суд розглянув справу за його відсутності та на підставі наявних у справі доказів.
Постановою судді Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М. від 2 жовтня 2018 року ОСОБА3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
- Справа № 552/4911/20
13 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА4 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння). У протоколі про адміністративне правопорушення датою розгляду справи у суді зазначено 26 жовтня 2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2020 року вказаний матеріал передано для розгляду судді Шияну В.М.
Судове засідання 26 жовтня 2020 року не відбулось у зв’язку з перебуванням судді Шияна В.М. у відпустці в період з 26 жовтня по 6 листопада 2020 року. ОСОБА4 надіслано судову повістку про виклик до суду 10 листопада 2020 року о 09:00.
У судове засідання 10 листопада 2020 року ОСОБА4 не прибув, подав заяву від 9 листопада 2020 року про перенесення судового засідання у зв’язку із хворобою, до заяви додав копію листка непрацездатності на ім’я ОСОБА4 (а. с. 8). У зв’язку із цим судове засідання відкладено на 23 листопада 2020 року.
Наступні судові засідання, призначені на 23 листопада 2020 року, 10 грудня 2020 року, 24 грудня 2020 року, 6 січня 2021 року, були перенесені з аналогічних підстав (ОСОБА4 подавав суду заяви про перенесення судових засідань у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, до яких додавав відповідні копії листків непрацездатності).
6 січня 2021 року справу знято з розгляду у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шияна В.М. (із 4 по 18 січня 2021 року) та перенесено на 19 січня 2021 року. Виклик ОСОБА4 до суду здійснено шляхом надсилання судової повістки від 11 січня 2021 року (а. с. 13).
У призначене на 19 січня 2021 року судове засідання ОСОБА4 не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань не подав. Ураховуючи неявку ОСОБА4, якого належним чином повідомлено про місце та час розгляду справи, суд розглянув справу за відсутності ОСОБА4 та на підставі наявних у справі доказів.
Постановою судді Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М. від 19 січня 2021 року ОСОБА4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
Як зазначив суддя Шиян В.М. у письмових поясненнях, розгляд справи № 552/4911/20 ним здійснено у повній відповідності до вимог норм процесуального та матеріального права, а реальної можливості розглянути справу в більш стислі строки він не мав через надходження до суду обґрунтованих клопотань ОСОБА4 про відкладення розгляду справи, а також через тимчасову непрацездатність головуючого судді.
- Справа № 552/3642/20
5 серпня 2020 року стосовно ОСОБА5 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, результат тесту, проведеного за допомогою приладу «Драгер», – 0,43 %). У протоколі про адміністративне правопорушення датою розгляду справи у суді зазначено 24 серпня 2020 року (вихідний день).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2020 року вказаний матеріал передано для розгляду судді Шияну В.М.
Оскільки 24 серпня – День Незалежності України – є вихідним днем, 11 серпня 2020 року ОСОБА5 телефонограмою повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 25 серпня 2020 року (а. с. 6).
У судовому засіданні 25 серпня 2020 року ОСОБА5 взяв участь та надав пояснення, зокрема заперечив вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та заявив клопотання про перенесення розгляду справи через необхідність отримання правової допомоги. З огляду на зазначене судове засідання відкладено на 2 вересня 2020 року, про що ОСОБА5 особисто вручено судову повістку.
У судовому засіданні 2 вересня 2020 року ОСОБА5 пояснив, що через скрутне матеріальне становище буде захищати себе самостійно. Надав заяву від ТОВ «Стандарт Буд України», в якому він працює газоелектрозварювальником, із проханням звільнити ОСОБА5 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з передачею його на поруки колективу ТОВ «Стандарт Буд України». У задоволенні клопотання суд відмовив за безпідставністю. У цьому самому судовому засіданні ОСОБА5 пояснив, що спиртних напоїв взагалі не вживає, а 5 серпня 2020 року він пив лише квас, про що неодноразово повідомляв працівникам поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та наполягав на проведенні огляду на стан алкогольного сп’яніння в медичній установі в присутності свідків. Заявив суду клопотання про виклик та допит свідків до суду. Вказане клопотання суд задовольнив та відклав розгляд справи на 30 вересня 2020 року.
У зв’язку з неявкою свідків до суду 30 вересня 2020 року розгляд справи перенесено на 23 жовтня 2020 року для їх повторного виклику.
Оскільки 23 жовтня 2020 року свідки вкотре не з’явилися до суду, а ОСОБА5 наполягав на їхньому допиті, а також заявив клопотання про виклик в судове засідання працівника поліції, який склав стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення, розгляд справи було відкладено на 13 листопада 2020 року. При цьому, як зазначив у письмових поясненнях суддя Шиян В.М., дату розгляду справи визначено з урахуванням перебування судді у відпустці у період із 26 жовтня 2020 року по 6 листопада 2020 року.
13 листопада 2020 року в судовому засіданні інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Полтавській області ДПП Моргунов К.В. надав пояснення з приводу зупинки та проведення огляду ОСОБА5 на стан алкогольного сп’яніння, при цьому свідки, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, вкотре в судове засідання не з’явились. Крім того, ОСОБА5 заявлено клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Постановою судді Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М. від 13 листопада 2020 року ОСОБА5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
При наданні оцінки поведінці судді Шияна В.М. при розгляді справ № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ураховує таке.
Частинами першою, другою статті 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Сповіщення особи про розгляд судом питання, що може стосуватись прав і обов’язків цієї особи, є одним із елементів основоположного права на судовий захист. Частиною першою статті 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за її відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Обов’язок з’ясування належного сповіщення особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, статтею 278 КУпАП покладено на суд під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
З аналізу вказаних норм КУпАП вбачається, що під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя зобов’язаний, зокрема, перевірити, чи правильно складений протокол про адміністративне правопорушення, чи сповіщено особу про розгляд справи, та виконати інші необхідні дії з тим, щоб під час розгляду справи було забезпечено виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення та дотримано права особи, питання про притягнення до відповідальності якої розглядається.
За результатами попередньої перевірки встановлено, що суддя Шиян В.М. допустив порушення строків розгляду справ № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20, однак це було зумовлено об’єктивними причинами та обставинами, що не залежали від судді. Так, у вказаних справах містяться докази та наявні відомості, які свідчать про те, що суддею Шияном В.М. вживалися заходи щодо здійснення розгляду справ у розумні строки, зокрема вперше розгляд цих справ призначено у межах передбаченого статтею 277 КУпАП п’ятнадцятиденного строку розгляду справи.
У матеріалах цих справ наявні відомості про завчасне повідомлення правопорушників про дату, час і місце судових засідань за допомогою телефонного зв’язку та шляхом надіслання судових повісток. Підставами для відкладення судових засідань слугувало неприбуття до суду свідків та осіб, стосовно яких вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності, за відсутності доказів їх належного сповіщення про судовий розгляд справи; тимчасова непрацездатність судді Шияна В.М. та правопорушників; подання клопотань про виклик свідків, працівників поліції, які складали протоколи про адміністративні правопорушення, та про перенесення судових засідань для надання можливості звернутися за юридичною допомогою до адвоката.
Під час попередньої перевірки встановлено, що зазначені справи призначалися суддею Шияном В.М. до розгляду на дати, які об’єктивно були необхідними для виклику до суду правопорушників та з урахуванням графіка раніше призначених до розгляду справ. Розгляд цих справ відкладався з об’єктивних причин і виключно з метою дотримання прав осіб на справедливий суд.
Крім того, під час попередньої перевірки враховано інформацію щодо навантаження судді Шияна В.М. у період з 2018 року по січень 2021 року.
Так, у 2018 році до провадження судді надійшло 875 справ і матеріалів (з них 529 – у порядку Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), 4 – у порядку Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), 2 – у порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), 340 – у порядку КУпАП). За цей період суддею розглянуто 909 справ та матеріалів (з них 526 – у порядку КПК України, 27 – у порядку ЦПК України, 2 – у порядку КАСУ, 354 – у порядку КУпАП). Залишок не розглянутих суддею у цей період справ та матеріалів усіх категорій – 21 (з них 15 – у порядку КПК України, 6 – у порядку КУпАП).
У 2019 році до провадження судді надійшло 772 справи і матеріали (з них 481 – у порядку КПК України, 291 – у порядку КУпАП). За цей період суддею розглянуто 750 справ та матеріалів (з них 466 – у порядку КПК України, 284 – у порядку КУпАП). Залишок не розглянутих суддею у цей період справ та матеріалів усіх категорій – 43 (з них 30 – у порядку КПК України, 13 – у порядку КУпАП).
У 2020 році до провадження судді надійшло 702 справи і матеріали (з них 287 – у порядку КПК України, 415 – у порядку КУпАП). За цей період суддею розглянуто 675 справ та матеріалів (з них 293 – у порядку КПК України, 382 – у порядку КУпАП). Залишок не розглянутих суддею у цей період справ та матеріалів усіх категорій – 70 (з них 24 – у порядку КПК України, 46 – у порядку КУпАП).
За січень 2021 року до провадження судді надійшло 32 справи і матеріали (з них 20 – у порядку КПК України, 12 – у порядку КУпАП). За цей період суддею розглянуто 50 справ та матеріалів (з них 19 – у порядку КПК України, 31 – у порядку КУпАП). Залишок не розглянутих суддею у цей період справ та матеріалів усіх категорій – 50 (з них 25 – у порядку КПК України, 25 – у порядку КУпАП).
Крім того, за період із 2 травня 2018 року до 18 січня 2021 року суддя Шиян В.М. 202 календарних дні був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у відпустці та відрядженні.
Як зазначив суддя Шиян В.М. у письмових поясненнях, визначення дат судових засідань з розгляду вказаних справ про адміністративні правопорушення відбувалося з об’єктивно обумовленими інтервалами, при цьому він намагався не допускати порушення законних прав та інтересів осіб, в тому числі права правопорушників на участь у розгляді справи.
Варто зазначити, що Шиян В.М. є головою суду та додатково виконує адміністративні обов’язки.
Отже, вказане спростовує доводи скаржника про безпідставне невжиття суддею Шияном В.М. заходів щодо своєчасного розгляду справ № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20.
Крім того, відповідно до листа Київського районного суду міста Полтави від 29 квітня 2021 року (вих. № 01-21/2/21-вих) у період із 1 січня 2018 року по 19 січня 2021 року суддею Шияном В.М. розглянуто 107 справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП, з яких лише у 4 справах провадження закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Наведені показники спростовують доводи Маселка Р.А. про систематичне закриття суддею Шияном В.М. проваджень у зв’язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення.
Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.
Із вказаної норми вбачається, що притягнення до дисциплінарної відповідальності можливе виключно за умови недотримання суддею строку розгляду справи за відсутності обставин, що не залежали від його волі та унеможливлювали розгляд справи у розумний строк.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справи судом є однією з основних засад судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду заяви. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду заяви (скарги), не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді. При цьому розумність тривалості судового провадження має оцінюватись з урахуванням, у тому числі, стану перенавантаження судової системи.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).
На цьому також наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19, зокрема зазначила, що під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати доводи судді про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у провадженні судді, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу) суддя об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків, що, у свою чергу, виключає наявність складу дисциплінарного проступку судді.
Враховуючи встановлені обставини, оцінивши пояснення судді Шияна В.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що порушення суддею Шияном В.М. строків розгляду справ № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20 не є умисним чи таким, що вчинено внаслідок безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справ, та вказує на відсутність в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Крім того, в діях судді Шияна В.М. при розгляді справ № 552/1301/18, № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20 Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про який зазначив Маселко Р.А., проте не надав доказів на підтвердження допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та інформації про причини, з яких подання таких доказів є неможливим.
Перевіряючи доводи скарги Маселка Р.А. в частині ненаведення суддею Шияном В.М. мотивів винесеної постанови суду від 27 квітня 2020 року у справі № 552/1321/20 та наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням дослідженої копії цієї справи та письмових пояснень судді Шияна В.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
- Справа № 552/1321/20
14 березня 2020 року стосовно ОСОБА6 складено два протоколи про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 1222, частиною першою статті 130 КУпАП (невиконання водієм вимог поліцейського; керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та відмова від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків). У протоколах про адміністративні правопорушення датою розгляду справи у суді зазначено 6 квітня 2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2020 року вказаний матеріал передано для розгляду судді Шияну В.М.
У судове засідання 6 квітня 2020 року ОСОБА6 не з’явився, подав заяву від 3 квітня 2020 року про перенесення судового засідання у зв’язку з перебуванням на самоізоляції через захворювання (а. с. 14). У зв’язку із цим судове засідання відкладено на 27 квітня 2020 року, про що ОСОБА6 повідомлено за допомогою телефонного зв’язку (вказане підтверджується телефонограмою від 6 квітня 2020 року, складеною секретарем судового засідання Кулинич Ю.С. (а. с. 15)).
У судовому засіданні 27 квітня 2020 року захисник ОСОБА6 – адвокат Козленко О.М. надав суду клопотання начальника Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області ОСОБА7 від 17 квітня 2020 року (вих. № 249) про звільнення працівника цього підприємства ОСОБА6 від адміністративної відповідальності та передачу матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА6 на розгляд трудовому колективу для застосовування до такої особи заходів громадського впливу. До клопотання було долучено протокол засідання трудового колективу від 17 квітня 2020 року та виробничу характеристику водія центральної автоколони Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області ОСОБА6. (а. с. 18–19, 23).
Згідно із протоколом загальних зборів трудового колективу Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області від 17 квітня 2020 року (вих. № 249) на зборах були присутні 67 із 85 працюючих членів трудового колективу, які голосували одноголосно за передачу на розгляд трудового колективу матеріалів справи про адміністративне правопорушення для застосування до водія ОСОБА6 заходів громадського впливу. Крім того, у клопотанні начальник Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області ОСОБА7 просив суд врахувати позитивну характеристику ОСОБА6, долучену до клопотання.
Як зазначив суддя Шиян В.М. у письмових поясненнях, у судовому засіданні ОСОБА6 щиро розкаявся у вчиненому проступку, усвідомив свою помилку, зробив відповідні висновки та запевнив про недопущення таких правопорушень в майбутньому. Просив задовольнити клопотання свого керівника ОСОБА7 від 17 квітня 2020 року (вих. № 249). При розгляді справи № 552/1321/20 суддя врахував всі зазначені вище обставини та виніс вмотивовану постанову, а вирішуючи клопотання трудового колективу, суддя виходив із такого.
Відповідно до вимог статті 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративної відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом’якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Так, ОСОБА6 тривалий час працює водієм і це є його єдиним заробітком. Накладення на ОСОБА6 адміністративного стягнення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, призвело б до неможливості виконання ним своїх професійних обов’язків водія та отримання доходу, який є для нього і членів його сім’ї єдиним джерелом існування. При цьому транспортний засіб, за кермом якого він перебував, коли його зупинили працівники поліції, відноситься до категорії «А» та не пов’язаний зі здійсненням ним трудової діяльності.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, відомості про особу ОСОБА6, його свідоме ставлення та засудження вчиненого ним правопорушення, відсутність тяжких наслідків, позитивну характеристику, надану за місцем роботи, а також характер посадових обов’язків, що передбачають обов’язкову наявність посвідчення водія та використання транспортного засобу, в першу чергу, у службових цілях, бажання трудового колективу займатися виховними заходами щодо ОСОБА6, суддя дійшов висновку про передачу на підставі статті 21 КУпАП матеріалів справи на розгляд трудового колективу Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області для розгляду, обговорення та вжиття заходів реагування.
На думку судді, з урахуванням відомостей щодо цієї особи саме такий захід, як передача його на поруки трудовому колективу, у цій справі став найбільш дієвим та ефективним, що узгоджується з вимогами статті 1, частини другої статті 249 КУпАП та відповідає меті – підвищення виховної і запобіжної ролі провадження в справах про адміністративні правопорушення, а тому такі справи можуть розглядатися безпосередньо в трудових колективах, за місцем навчання або проживання порушника для вжиття заходів громадського впливу.
Постановою судді Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М. від 27 квітня 2020 року ОСОБА6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 1222, частиною першою статті 130 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 21 КУпАП, передано матеріали на розгляд трудового колективу Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області для застосування до ОСОБА6 заходів громадського впливу із зобов’язанням повідомити суд у десятиденний строк з дня одержання матеріалів про вжиті заходи, а провадження у справі закрито відповідно до частини другої статті 284 КУпАП.
Відповідно до листа начальника Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області ОСОБА7 від 20 травня 2020 року (вих. № 335) на виконання постанови місцевого суду від 27 квітня 2020 року загальними зборами трудового колективу цього автогосподарства було прийнято рішення застосувати до ОСОБА6 такий захід громадського впливу, як виконання громадських робіт тривалістю 20 годин у виді прибирання території автогосподарства та фарбування огорожі (а. с. 26).
Надаючи оцінку поведінці судді Шияна В.М. при розгляді справи № 552/1321/20, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує таке.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 21 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Положення цієї статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, що обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом’якшення й навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов’язана з інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету – захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша – репресивно-каральна («штрафна») – полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, – засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція – запобіжно-виховна – тісно пов’язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя Київського районного суду міста Полтави Шиян В.М., вирішуючи питання про звільнення ОСОБА6 від адміністративної відповідальності під час розгляду справи № 552/1321/20, виходив з того, що статтею 21 КУпАП передбачена можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу або громадській організації.
Це питання вирішується судом з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника та є правом суду.
Стосовно твердження Маселка Р.А. про невмотивованість постанови судді Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М. від 27 квітня 2020 року варто зауважити таке.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (пункти 32–41), з-поміж іншого, наголошується, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов’язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»).
Водночас винесена суддею Шияном В.М. постанова від 27 квітня 2020 року у справі № 552/1321/20 містить опис обставин, встановлених під час розгляду справи, та мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, із цієї постанови суду вбачається, що ОСОБА6 був присутній під час розгляду справи, свою вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому. Суддя Шиян В.М. взяв до уваги те, що ОСОБА6 до адміністративної відповідальності притягується вперше, працює водієм, здатен виправитися під наглядом колективу, відсутні тяжкі наслідки вчиненого адміністративного правопорушення. Крім того, судом ураховано позитивну характеристику з місця роботи правопорушника, бажання трудового колективу займатися виховними заходами щодо ОСОБА6, а також характер посадових обов’язків ОСОБА6, який працює водієм та за відсутності посвідчення водія не зможе керувати транспортним засобом, виконувати свої професійні обов’язки та, відповідно, втратить можливість отримувати дохід. Після заслуховування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи, врахувавши ставлення ОСОБА6 до вчиненого, суддя Шиян В.М. дійшов висновку про доцільність застосування до правопорушника заходів громадського впливу.
Відповідно до статті 21 КУпАП про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першою статті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156, 173, 176, 177, 178–180 цього Кодексу, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.
Відповідно до листа начальника Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області ОСОБА7 від 20 травня 2020 року (вих. № 335) на виконання постанови місцевого суду від 27 квітня 2020 року загальними зборами трудового колективу цього підприємства було прийнято рішення застосувати до ОСОБА6 такий захід громадського впливу, як виконання громадських робіт тривалістю 20 годин у виді прибирання території автогосподарства та фарбування огорожі (а. с. 26).
Із приводу висловлених Маселком Р.А. сумнівів у автентичності наданих суду документів від трудового колективу Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області, яке 3 роки перебуває на стадії припинення, слід зазначити таке.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Об’єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області з 30 грудня 2020 року перебуває на стадії припинення (підстава – рішення засновків (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації). Водночас збори трудового колективу цього автогосподарства, на яких прийнято рішення про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА6, на розгляд трудового колективу для вжиття заходів громадського впливу, проведено 17 квітня 2020 року, постанову суду винесено 27 квітня 2020 року, а листом від 20 травня 2020 року автогосподарство повідомило про вжиті заходи громадського впливу стосовно ОСОБА6. Отже, вказане свідчить про те, що матеріали про притягнення ОСОБА6 до адміністративної відповідальності розглянуто до прийняття рішення про припинення юридичної особи шляхом реорганізації, а тому доводи скарги про наявність сумнівів у дійсності документів, поданих Об’єднаним автогосподарством закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області, є безпідставними.
Крім того, відповідно до листа Київського районного суду міста Полтави від 29 квітня 2021 року (вих. № 01-21/2/21-вих) у період із 1 січня 2018 року по 29 квітня 2021 року суддею Шияном В.М. розглянуто 119 справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП, з яких лише у 2 справах суддя закрив провадження з переданням матеріалів справ на розгляд трудового колективу.
Наведені показники свідчать про відсутність у діях судді Шияна В.М. систематичності щодо закриття проваджень у зв’язку із переданням матеріалів на розгляд трудового колективу.
З огляду на зазначене в діях судді Шияна В.М. під час розгляду справи № 552/1321/20 не встановлено ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про який зазначає скаржник, а Маселко Р.А. не надав доказів на підтвердження допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та інформації про причини, з яких подання таких доказів є неможливим.
Таким чином, аналізуючи наведене вище, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що доводи скарги Маселка Р.А. в частині розгляду суддею Шияном В.М. справ № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20, № 552/1321/20 фактично зводяться до незгоди із процесуальними діями судді та запереченнями щодо результатів судового розгляду справ.
Посилання Маселка Р.А. на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі № 127/9133/20, у якій судом зазначено про неможливість застосування до особи, яка вчинила правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, заходів громадського впливу, як на судову практику є недоречним, оскільки суд повинен враховувати лише висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (аналогічне твердження закріплено і в частині шостій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Крім того, як вже було зазначено, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки судді, затвердженими резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Попередньою перевіркою не встановлено злочинного наміру або грубої недбалості судді Шияна В.М. під час здійснення правосуддя у справах № 552/3799/18, № 552/4911/20, № 552/3642/20, № 552/1321/20, а з аналізу доводів дисциплінарної скарги в цій частині вбачається, що вони фактично зводяться до незгоди з винесеними суддею Шияном В.М. постановами у вказаних справах, що не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Отже, з урахуванням встановлених під час попередньої перевірки обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що відомості, викладені у дисциплінарній скарзі Маселка Р.А., в частині неналежної поведінки судді Шияна В.М. під час розгляду справи № 552/1301/18, можуть свідчити про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставне затягування та/або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Шияна В.М.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Шияна Володимира Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя О.В. Прудивус
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.Є. Блажівська
С.М. Болотін
В.В. Саліхов
