Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Сасевича О.М., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попікову О.В., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка Андрія Ярославовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 13 квітня 2021 року за вхідним № Б-153/1/7-21 надійшла скарга адвоката Бірюкової О.М. на дії судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. під час розгляду справи № 369/11277/20.

Адвокат Бірюкова О.М. у скарзі вказала, що 6 жовтня 2020 року суддя Волчко А.Я. ухвалив незаконне рішення про задоволення позову в зазначеній справі, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 120 000 дол. США, що еквівалентно 3 340 152 грн, і 10 510 грн судового збору. Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник зазначила, що про існування рішення від 6 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_1 дізнався з мережі Інтернет. ОСОБА_1 не знайомий із ОСОБА_2, який нібито надав йому позику в розмірі 3 000 000 гривень. Усі судові повістки надсилалися на вигадану позивачем адресу проживання відповідача. Суддя Волчко А.Я. формально надіслав запити щодо адреси відповідача, але, не дочекавшись відповіді, розглянув справу без участі сторін.

Крім того, адвокат Бірюкова О.М. стверджувала, що розгляд справи здійснювався за підробленими копіями документів. Зокрема, в долученій до позовної заяви копії договору позики зазначені паспортні дані, які не співпадають із даними копії паспорта відповідача, наданої позивачем. До позовної заяви додано копію паспорта ОСОБА_1, який знищено у 2011 році як пошкоджений.

Скаржник також зазначила, що відзив ОСОБА_1 на позовну заяву є підробленим, оскільки викладений на застарілому нотаріальному бланку та завірений приватним нотаріусом, яка із 2017 року не здійснює нотаріальну діяльність.

У зв’язку із цим скаржник просила притягнути суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2021 року зазначену дисциплінарну скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Івановій Л.Б.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1384/3дп/15-21 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості).

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з ухваленням законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

Пунктом 23-7 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в чинній редакції встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала роботу.

На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 3 листопада 2023 року дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. передано члену Вищої ради правосуддя Попіковій О.В. для підготовки її до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Розгляд дисциплінарної справи було призначено на 10 січня 2024 року.

8 січня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення адвоката Бірюкової О.М., у яких скаржник вказала, що підтримує свою дисциплінарну скаргу, послалася, зокрема, на зазначені в ній обставини, а також повідомила про нові обставини протиправної поведінки судді Волчка А.В. Зокрема, адвокат Бірюкова О.М. стверджувала, що суддя Волчко А.В., обіймаючи посаду судді, 30 квітня 1998 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке було зупинено лише з 22 жовтня 2021 року. Згодом, з 8 лютого 2019 року, Волчко А.В. поновив право на заняття адвокатською діяльністю та з 10 липня 2019 року знову зупинив. Отже, суддя Волчко А.Я. з 30 квітня 1998 року до 22 жовтня 2021 року поєднував суддівську та адвокатську діяльність, з 8 лютого 2019 року до 10 липня 2019 року також здійснював адвокатську діяльність, отримуючи суддівську винагороду.

8 січня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Волчка В.Я. про відкладення засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя на іншу дату у зв’язку з його тимчасовою непрацездатністю.

Ураховуючи наведене, 10 січня 2024 року на засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відкладено розгляд дисциплінарної справи судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. на 24 січня 2024 року.

Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя як на 10 січня 2024 року, так і на 24 січня 2024 року до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд дисциплінарної справи щодо судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я., відкритої за дисциплінарною скаргою адвоката Бірюкової О.М., суддя та скаржник повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

24 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення представника судді Волчка А.Я. – адвоката Оніщенко О.В.

24 січня 2024 року на засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя прибула скаржник – адвокат Бірюкова О.М., представник судді Волчка А.Я. – адвокат Оніщенко О.В. взяв участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Суддя Волчко А.Я. на вказане засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не з’явився.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попікову О.В., представника судді Волчка А.Я. – адвоката Оніщенка О.В., скаржника – адвоката Бірюкову О.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення скаржника, судді та його представника, встановила таке.

Указом Президента України від 19 серпня 1997 року № 856/97 Волчка А.Я. призначено на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-ІV Волчка А.Я. обрано на посаду судді цього самого суду безстроково.

11 вересня 2020 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики.

11 вересня 2020 року справі за позовом ОСОБА_2 присвоєно єдиний унікальний номер 369/11277/20 та на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи передано до провадження судді Волчка А.Я.

15 вересня 2020 року суддя Волчко А.Я. надіслав запити до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області та Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про витребування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1.

Того самого дня суддя Волчко А.Я. постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики. Розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 6 жовтня 2020 року.

6 жовтня 2020 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі.

Цього дня до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, посвідчений приватним нотаріусом Козак Н.А. Відповідно до відзиву ОСОБА_1 не заперечував щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 6 жовтня 2020 року у зв’язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 жовтня 2020 року, ухваленим суддею Волчком А.Я., позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 9 листопада 2018 року у розмірі 120 000 дол. США, що еквівалентно 3 340 152 грн, та 10 510 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в установлений договором позики строк ОСОБА_1 не повернув ОСОБА_2 грошових коштів, отриманих у борг. У рішенні зазначено, що відповідач визнав зазначену обставину у відзиві на позовну заяву.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначена постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не досліджував оригінал договору позики. Наявна в матеріалах справи копія договору судом не завірена. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення позики, суд не витребував у позивача оригінал розписки, вирішивши спір на підставі копії договору.

Апеляційний суд також зазначив, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не переконався, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, та розглянув справу за одне засідання без виклику сторін.

Крім того, в постанові апеляційного суду вказано, що суд першої інстанції взяв до уваги відзив на позовну заяву від 5 жовтня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Козак Н.А., проте не встановив та не перевірив, ким подано зазначений відзив та у який спосіб. Натомість представник ОСОБА_1 надала докази, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козак Н.А. припинила свою діяльність у жовтні 2017 року.

У письмових поясненнях, наданих до та після відкриття дисциплінарної справи, суддя Волчко А.Я. описав обставини справи та виклав доводи щодо оцінки доказів у справі та наявності правових підстав для ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову.

Суддя також вказав, що факт надсилання копій ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 та адресу його фактичного місця проживання підтверджується відповідним супровідним листом.

У поясненнях судді зазначено, що 6 жовтня 2020 року до канцелярії суду надійшла заява позивача ОСОБА_2, в якій позивач вказав, що підтримує позовні вимоги, та висловив прохання розглядати справу без його участі. Того самого дня до канцелярії суду надійшов відзив, підписаний відповідачем ОСОБА_1, в якому він визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Суддя Волчко А.Я. пояснив, що у зв’язку із поданням учасниками справи клопотання про розгляд справи без їхньої участі розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів. Ураховуючи, що до суду надійшли документи, згідно з якими відповідач визнав вимоги позову, ухвалено рішення про задоволення позову.

При цьому суддя зауважив, що копію зазначеного рішення суду надіслано на фактичну адресу проживання відповідача ОСОБА_1, яку він вказав у своєму відзиві, що підтверджується відповідним супровідним листом.

Крім того, у поясненнях судді висловлено незгоду з викладеними в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи висновками, що суддя не пересвідчився, чи дійсно ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи, оскільки всі надіслані на його адресу судові повістки повернулися до суду. Зокрема, суддя Волчко А.Я. пояснив, що ОСОБА_1 у відзиві повідомив суд, що про існування судової справи йому стало відомо із порталу судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень, що свідчить про те, що відповідач був повідомлений про дату проведення підготовчого судового засідання.

Водночас суддя Волчко А.Я. зауважив, що на суддю не покладено обов’язку щодо належного надіслання поштової кореспонденції, пов’язаної зі здійсненням судових викликів та повідомлень.

У поясненнях, що надійшли до Вищої ради правосуддя 24 січня 2024 року, представник судді Волчка А.Я. – адвокат Оніщенко О.В. зазначив, що суддя Волчко А.Я., розглядаючи справу № 369/11277/20, не порушив вимог ЦПК України. Зокрема, у зв’язку з находженням відзиву, в якому відповідач визнав вимоги позову та просив розглянути справу без його участі, суд мав право ухвалити судове рішення відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України.

Крім того, адвокат Оніщенко О.В. пояснив, що статтею 187 ЦПК України не передбачено заборони щодо відкриття провадження у справі до отримання судом інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

В іншій частині пояснення адвоката Оніщенка О.В. містять доводи, аналогічні за змістом доводам, викладеним у поясненнях судді Волчка А.Я.

Щодо наявності підстав для притягнення судді Волчка А.Я. до дисциплінарної відповідальності необхідно зазначити таке.

Підготовка дисциплінарної справи до розгляду здійснюється з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку законності рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Зокрема, рішення суду від 6 жовтня 2020 року не оцінюється на предмет його законності, а лише надається оцінка діям судді Волчка А.Я. під час розгляду справи № 369/11277/20.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності необхідно встановити наявність чи відсутність обставин, які свідчили б, що відповідне рішення суддею ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи недбалості.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із частиною шостою статті 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (частина восьма статті 187 ЦПК України).

Згідно з абзацом другим частини першої вказаної статті, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача.

Таким чином, ЦПК України чітко визначений обов’язок суду встановити зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача – фізичної особи, яка не має статусу підприємця, до відкриття провадження у справі.

Встановити зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача – фізичної особи, яка не має статусу підприємця, необхідно, зокрема, і для здійснення належного повідомлення такого відповідача про час, дату та місце розгляду справи, а також для можливості надіслання відповідачеві копій судових рішень.

Із матеріалів справи № 369/11277/20 вбачається, що в позовній заяві вказано адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 – АДРЕСА_1, адресу його фактичного місця проживання (для листування) – АДРЕСА_2.

15 вересня 2020 року суддя Волчко А.Я. звернувся до відповідних органів реєстрації місця перебування та місця проживання особи із запитами щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1. Однак усупереч вимогам абзацу другого частини першої статті 187 ЦПК України, не дочекавшись відповідей на такі запити, того самого дня відкрив провадження у справі.

Відповіді на вказані запити надійшли до суду після завершення розгляду справи та ухвалення рішення про задоволення позову (16 та 21 жовтня 2020 року).

Зокрема, відповідно до довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області від 7 жовтня 2020 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

З листа Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 16 жовтня 2020 року вбачається, що відповідно до відомостей реєстру відділу реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб та формування і ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Вишневої міської ради інформація щодо зареєстрованого місця проживання громадянина ОСОБА_1, ___ року народження, за адресою: АДРЕСА_2 відсутня.

Як стверджувала адвокат Бірюкова О.М. у дисциплінарній скарзі, відповідач ОСОБА_1 ніколи не проживав за адресою: АДРЕСА_2.

Матеріали справи містять супровідний лист, згідно з яким 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 на адреси: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, надіслано копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками.

Поштове відправлення, надіслане ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 повернулося до суду.

Докази вручення або повернення поштового відправлення, надісланого ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1, як і докази його надіслання в матеріалах справи відсутні.

У матеріалах справи після супровідного листа від 15 вересня 2020 року, яким учасникам справи надіслано копії ухвали про відкриття провадження, підшито список згрупованих поштових відправлень від 20 вересня 2020 року (аркуш справи 20). Однак у вказаному списку не зазначена адреса: АДРЕСА_1.

У зв’язку з викладеним член Вищої ради правосуддя Попікова О.В. 17 та 29 листопада 2023 року надіслала на адресу електронної пошти Києво-Святошинського районного суду Київської області запити про надання інформації щодо надіслання Києво-Святошинським районним судом Київської області поштової кореспонденції на адресу: АДРЕСА_1, у період з 15 вересня 2020 року (дата відкриття провадження у справі № 369/11277/20) до 6 жовтня 2020 року (дата ухвалення рішення у справі № 369/11277/20).

У відповідь на вказані запити Києво-Святошинський районний суд Київської області повідомив, що реєстр відправлення рекомендованої та простої кореспонденції за 2020 рік знищено у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Отже відсутні докази надіслання ОСОБА_1 на адресу місця його реєстрації (АДРЕСА_1) копій ухвали про відкриття провадження у справі (в якій зазначено, зокрема, дату підготовчого судового засідання) та позовної заяви з додатками.

Наявність у матеріалах справи супровідного листа про надіслання ОСОБА_1 на адресу місця його реєстрації (АДРЕСА_1) копій ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками (як зазначив суддя Волчко А.Я. у поясненнях) не свідчить про надіслання відповідного поштового відправлення на вказану адресу. Доказами існування зазначеної обставини можуть бути відповідні реєстри згрупованих поштових відправлень, фіскальні чеки, повідомлення про вручення поштового відправлення або відповідне поштове відправлення, що повернулося до суду, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно із частиною п’ятою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Матеріали справи № 369/11277/20 містять супровідний лист від 6 жовтня 2020 року, з якого вбачається, що копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 жовтня 2020 року надіслано ОСОБА_1 виключно на адресу: АДРЕСА_2. Усупереч вимогам частини п’ятої статті 272 ЦПК України копія вказаного судового рішення на реальну адресу місця проживання ОСОБА_1 не надсилалася.

Твердження судді Волчка А.Я. та його представника – адвоката Оніщенка О.В., що копію рішення суду надіслано на фактичну адресу проживання відповідача ОСОБА_1, яку він зазначив у своєму відзиві, не спростовують факт порушення вимог частини п’ятої статті 272 ЦПК України, оскільки, як встановив апеляційний суд, відзив підписаний 5 жовтня 2020 року, завірений приватним нотаріусом, яка припинила свою діяльність у 2017 році.

Безпідставними є також твердження судді Волчка А.Я. та його представника – адвоката Оніщенка О.В. про те, що на суддю не покладено обов’язку щодо надіслання поштової кореспонденції з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 66 ЦПК України помічник судді забезпечує підготовку та організаційне забезпечення судового процесу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 66 ЦПК України помічник судді бере участь в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом конкретної справи, виконавчих документів; здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень.

Оформлення копій судових рішень (ухвали про відкриття провадження у справі та призначення дати підготовчого судового засідання), для надіслання учасникам справи та контроль за своєчасністю надсилання таких копій належить до повноважень помічника судді. Однак, незважаючи на це, належний та дієвий контроль за правильністю та своєчасністю вчинення таких дій помічником судді під час розгляду конкретної справи є невід’ємною складовою процесу здійснення правосуддя, що відповідно до вимог статті 23, пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є прямим обов’язком судді.

Крім того, відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У частині другій статті 206 ЦПК України визначено, що до ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Усупереч вимогам вказаної статті ЦПК України суддя Волчко А.Я., отримавши відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому він визнав позов ОСОБА_2, не вжив заходів для роз’яснення відповідачу наслідків такої процесуальної дії (зокрема шляхом відкладення підготовчого судового засідання та виклику учасників справи на наступне судове засідання), а також не перевірив, чи не суперечить закону визнання відповідачем позову. Натомість суддя розглянув справу за одне судове засідання без учасників справи та на підставі нотаріального посвідченого відзиву, який, як встановив апеляційний суд, посвідчений нотаріусом, яка припинила свою діяльність у 2017 році.

Отже, суддя Волчко А.Я. під час розгляду справи № 369/11277/20 порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 187 ЦПК України, оскільки, не дочекавшись інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 та не встановивши реального місця проживання відповідача, передчасно відкрив провадження у справі. При цьому всупереч обов’язку, покладеному на суддю статтею 23, пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за відсутності доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 розглянув справу по суті, ухваливши рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 120 000 дол. США та 10 510 грн судового збору, копію якого на порушення вимог частини п’ятої статті 272 ЦПК України не надіслано на реальну адресу місця проживання ОСОБА_1. При цьому перед ухваленням рішення суддя Волчко А.Я., не дотримавшись вимог статті 206 ЦПК України, не вжив заходів для роз’яснення відповідачу наслідків визнання позову та не перевірив чи не суперечить закону визнання відповідачем позову.

Вказані істотні порушення вимог цивільного процесуального закону перебувають у прямому причиново-наслідковому зв’язку з неможливістю реалізації відповідачем ОСОБА_1 процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України. Зокрема, під час розгляду справи № 369/11277/20 в суді першої інстанції ОСОБА_1 був позбавлений можливості ознайомлюватися з матеріалами справи, одержувати копії ухвали про відкриття провадження та рішення суду від 6 жовтня 2020 року; подавати докази (зокрема ті, які в подальшому були надані апеляційному суду та слугували підставою для відмови в задоволенні позову); брати участь у судових засіданнях; подавати заяви та клопотання; надавати пояснення суду; наводити свої доводи і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Волчко А.Я. вчинив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію відповідачем наданих процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що додаткової кваліфікації, зокрема за підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наведена поведінка судді Волчка А.Я. не потребує, оскільки повною мірою охоплюється зазначеною вище кваліфікацією.

Надані та отримані в межах дисциплінарного провадження докази є чіткими та переконливими, підтверджують наявність підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Водночас доводи скаржника, викладені в додаткових поясненнях, що суддя Волчко А.Я. з 30 квітня 1998 року до 22 жовтня 2021 року поєднував суддівську та адвокатську діяльність, з 8 лютого 2019 року до 10 липня 2019 року також здійснював адвокатську діяльність, отримуючи суддівську винагороду, не можуть бути предметом розгляду дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя. Розгляд вказаного питання належить до дискреційних повноважень Вищої ради правосуддя та здійснюється в порядку, передбаченому главою 3 «Розгляд справ щодо порушення вимог щодо несумісності» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала таке.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги.

Визначений частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строк притягнення судді Волчка А.Я. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Визначаючи характер дисциплінарного проступку, слід зазначити, що в діях судді умислу не встановлено. Істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя допущено суддею Волчком А.Я. внаслідок недбалості.

Негативні наслідки для ОСОБА_1, які настали внаслідок вчинення проступку, не мали характеру незворотних, рішення суду від 6 жовтня 2020 року скасоване апеляційним судом та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до характеристики, наданої виконувачем обов’язків голови Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., за період роботи в суді суддя Волчко А.Я. зарекомендував себе як досвідчений суддя. Вміло використовує знання на практиці, сумлінно ставиться до роботи та забезпечує якісний розгляд справ. Завдяки добрій теоретичній підготовці, вмілому застосуванню норм чинного законодавства та судової практики, практичному досвіду роботи в галузі права суддя Волчко А.Я. забезпечує виконання практичних завдань професійного характеру на високому рівні.

У характеристиці також зазначено, що суддя Волчко А.Я. постійно працює на підвищенням свого професійного рівня, здатний реалізувати та підтримати нове у професійній галузі, дисциплінований та відповідальний. За характером урівноважений, комунікабельний, тактовний, доброзичливий, у колективі має повагу, у критичних ситуаціях поводиться коректно і з розумінням.

З відомостей, наданих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, вбачається, що рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 суддю Волчка А.Я. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 січня 2020 року № 168/0/15-20 вказане рішення Дисциплінарної палати змінено та застосовано до судді дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом одного року з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, підстави для притягнення судді Волчка А.Я. до дисциплінарної відповідальності стосуються дій судді, вчинених у період з 15 вересня до 6 жовтня 2020 року, тобто протягом одного року з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.

Отже, суддя Волчко А.Я. має непогашене дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини шостої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

Ураховуючи характеристику судді, характер дисциплінарного проступку, його наслідки, наявність непогашеного дисциплінарного стягнення на час вчинення дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка Андрія Ярославовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя