Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Попікової О.В., Сасевича О.М., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Шинкарук Богдани Олександрівни щодо судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблука Олександра Володимировича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 23 липня 2021 року (вх. № Ш-3941/0/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Шинкарук Б.О. на дії судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблука О.В. під час розгляду заяви ОСОБА1 до ОСОБА2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини (справа № 368/850/19).
Автор скарги зазначає, що 13 вересня 2019 року суддя Закаблук О.В. задовольнив вказану заяву та видав судовий наказ. Водночас суддя прийняв до розгляду заяву без документів або їх копій, що підтверджували б обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та за відсутності доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, що є порушенням пункту 5 частини другої та пункту 4 частини третьої статті 163 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
Крім того, як наголосила ОСОБА2, суддя видав судовий наказ із порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки у судовому наказі зазначено, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА1, проте відповідно до листа Кагарлицької міської ради від 6 вересня 2019 року ОСОБА2 за вказаною адресою не зареєстрована.
3 жовтня 2019 року ОСОБА2, посилаючись на зазначені порушення, звернулась до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню судовий наказ від 13 вересня 2019 року, проте ухвалою суду від 19 листопада 2019 року у задоволенні заяви було відмовлено.
22 червня 2020 року ОСОБА2 звернулась до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, проте суддею відмовлено в її задоволенні. Наголосила, що в судовому засіданні 22 червня 2020 року суддею проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали. Станом на 22 липня 2021 року повного тексту судового рішення суддя Закаблук О.В. так і не склав.
На підставі зазначених обставин ОСОБА2 просила притягнути суддю Кагарлицького районного суду Київської області Закаблука О.В. до дисциплінарної відповідальності, оскільки в його діях убачаються ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 23 липня 2021 року вказану дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєвій Т.С.
У зв’язку з набранням чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», з метою недопущення порушення вимог законодавства рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено розподіл між членами Вищої ради правосуддя дисциплінарних скарг, а також скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з ухваленням законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Станом на сьогодні служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала роботу.
Пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 3 листопада 2023 року вказану скаргу передано для проведення попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. провів попередню перевірку скарги і за її результатами склав висновок від 9 січня 2024 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблука О.В.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. та долучені до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Закаблук Олександр Володимирович Указом Президента України від 2 лютого 2002 року № 96/2002 призначений на посаду судді Ржищевського міського суду Київської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 5 квітня 2007 року № 878-V обраний суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 30 жовтня 2008 року № 974/2008 переведений на роботу на посаді судді Кагарлицького районного суду Київської області.
ОСОБА1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА2 аліментів на утримання дитини. Відповідно до звіту про автоматизований розподіл справи від 12 липня 2019 року передана для розгляду судді Закаблуку О.В.
Статтею 163 ЦПК України передбачені вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу.
Згідно з пунктом 5 частини другої, пунктом 4 частини третьої статті 163 ЦПК України, на які посилається у дисциплінарній скарзі скаржник, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та до такої заяви додаються інші докази або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частини другої статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
13 вересня 2019 року суддя Закаблук О.В., оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням у справі № 368/850/19, видав судовий наказ, яким, серед іншого, вирішив стягнути з ОСОБА2, ____ року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА1, проживає АДРЕСА2, ідентифікаційний номер ІНФОРМАЦІЯ1, на користь ОСОБА1, ____ року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА3, ідентифікаційний номер ІНФОРМАЦІЯ2, аліменти на утримання дочки ОСОБА3, ____ року народження, у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви (12 липня 2019 року) і до досягнення дитиною повноліття.
Зміст судового наказу відповідає вимогам, установленим статтею 168 ЦПК України.
ОСОБА2, керуючись вимогами статті 173 ЦПК України, звернулася до Кагарлицького районного суду Київської області із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, яка відповідно до звіту про автоматизований розподіл від 7 жовтня 2019 року передана раніше визначеному складу суду – судді Закаблуку О.В.
19 листопада 2019 року суддя Закаблук О.В. постановив ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА2 відмовив. Роз’яснено боржникові його право на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України.
Не погоджуючись із судовим наказом, ОСОБА2 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА2 з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази про звернення її із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами відповідно до вимог частини восьмої статті 170 ЦПК України.
28 грудня 2019 року до Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА2 про перегляд судового наказу від 13 вересня 2019 року за нововиявленими обставинами (частина восьма статті 170 ЦПК України), яка відповідно до звіту про автоматизований розподіл від 28 грудня 2019 року передана раніше визначеному складу суду – судді Закаблуку О.В.
22 червня 2020 року до Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА2 подала заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами з уточненими вимогами.
19 жовтня 2020 року Кагарлицький районний суд Київської області (суддя Закаблук О.В.) постановив вступну та резолютивну частини ухвали, якою відмовив у задоволенні вимог уточненої заяви про перегляд судового наказу в порядку частини восьмої статті 170 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій та апеляційній інстанціях, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріоні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не вповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення на наявність порушень, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
У пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів зазначено, що незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Наведені у судовому наказі та ухвалі мотиви та висновки судді Закаблука О.В. є наслідком оцінки ним фактичних обставин справи № 368/850/19 та тлумачення відповідних норм ЦПК України.
Доводи дисциплінарної скарги ОСОБА2 полягають в оцінці фактичних обставин справи та власному тлумаченні норм чинного законодавства і зводяться виключно до незгоди із судовим наказом від 13 вересня 2019 року та ухвалою від 19 листопада 2019 року у справі № 368/850/19.
Що стосується доводів скарги про порушення суддею вимог територіальної підсудності слід зазначити таке.
ОСОБА1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу 11 липня 2019 року.
Із наданої ОСОБА2 копії її паспорта вбачається, що станом на день подання до Кагарлицького районного суду Київської області заяви про видачу судового наказу вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА1.
5 серпня 2019 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією ОСОБА2 була знята з реєстрації за вказаним місцем проживання та цього самого дня зареєстрована за таким місцем проживання: АДРЕСА2.
Статтею 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм ЦПК України, а також із того, що ОСОБА2 на день подання ОСОБА1 заяви про видачу судового наказу була зареєстрована в м. Кагарлику Київської області, суддя не порушив правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Не заслуговують на увагу доводи скаржника й у частині того, що суддя Закаблук О.В. у виданому 13 вересня 2019 року судовому наказі неправильно зазначив зареєстроване місце її проживання, оскільки у разі встановлення такої невідповідності суд на підставі статті 173 ЦПК України може внести виправлення до судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
З матеріалів, доданих до дисциплінарної скарги не встановлено, що боржник ОСОБА2 зверталась до суду із заявою про виправлення допущеної, на її думку, у виданому Кагарлицьким районним судом Київської області 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19 судовому наказі помилки.
Допущення суддею зазначеної вище помилки в судовому наказі відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не є підставою для його дисциплінарної відповідальності.
Відомості дисциплінарної скарги, які дають підстави для відкриття дисциплінарної справи щодо судді Закаблука О.В.
Як вже було зазначено, 19 жовтня 2020 року суддя Закаблук О.В. постановив вступну та резолютивну частини ухвали. В ухвалі суддя зазначив, що складення повного тексту судового рішення вимагає значного часу, тому суд проголошує його вступну та резолютивну частини.
Згідно з частиною шостою статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Проте станом на день звернення ОСОБА2 з дисциплінарною скаргою – 22 липня 2021 року – повний текст судового рішення виготовлено не було.
З листа Кагарлицького районного суду Київської області від 4 серпня 2021 року № 01-09/18/2021 вбачається, що станом на 4 серпня 2021 року суддя Закаблук О.В. повного тексту ухвали, яку постановив 19 жовтня 2020 року, не виготовив.
Судді Закаблуку О.В. було запропоновано надати пояснення щодо викладених у скарзі обставин, проте суддя своїм правом не скористався, пояснень не надав.
Згідно з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр) копія ухвали суду від 19 жовтня 2020 року надіслана до Реєстру 11 грудня 2023 року, тобто більш ніж через 3 роки.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Порядок), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами автоматизованої системи документообігу суду.
Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що всупереч установленим процесуальним законом строкам суддя Закаблук О.В. допустив зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення від 19 жовтня 2020 року та несвоєчасно надав копію такого судового рішення для його внесення до ЄДРСР, що може свідчити про вчинення ним дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Необхідно зазначити, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів щодо неухильного дотримання процесуальних строків.
Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Закаблук О.В. допустив порушення вимог частини шостої статті 259 ЦПК України щодо строків виготовлення повного тексту вмотивованого судового рішення, а також вимог частини другої статті 2 та частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» щодо строку внесення до Реєстру судових рішень, що може свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», а саме зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, а отже, існують підстави для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно цього судді.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу щодо судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблука Олександра Володимировича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Ольга ПОПІКОВА
Олександр САСЕВИЧ
