Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Прудивуса О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є., Болотіна С.М., Грищука В.К., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Тарасенко Дар’ї Юріївни стосовно суддів Харківського апеляційного суду Бурлаки Ірини Василівни, Хорошевського Олександра Миколайовича, Яцини Віктора Борисовича,
встановила:
30 березня 2021 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № Т-1509/1/7-21 надійшла дисциплінарна скарга представника Бабешка О.В. – адвоката Тарасенко Д.Ю. на дії суддів Харківського апеляційного суду Бурлаки І.В., Хорошевського О.М., Яцини В.Б.
У дисциплінарній скарзі зазначено, що у провадженні колегії суддів Харківського апеляційного суду у складі головуючого судді Бурлаки І.В., суддів Хорошевського О.М., Яцини В.Б. (далі – колегія суддів) перебувала цивільна справа № 642/1455/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА3 на заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 24 червня 2016 року за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок.
Зі скарги вбачається, що ОСОБА1 (позивач у справі) померла 31 серпня 2019 року, а її син ОСОБА4 не був повідомлений про перегляд зазначеної справи в суді апеляційної інстанції та дізнався про відкрите апеляційне провадження з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) 29 грудня 2020 року.
Скаржниця зазначила, що у зв’язку зі смертю ОСОБА1 вона як представник ОСОБА4 29 грудня 2020 року подала до суду апеляційної інстанції заяву про залучення її довірителя до участі у справі як правонаступника. Того самого дня вона як представник ОСОБА4 подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Однак у наданні матеріалів до моменту залучення ОСОБА4 до участі у справі їй було відмовлено. При цьому помічник судді роз’яснив, що апеляційним судом ще не вирішено питання про залучення ОСОБА4 як правонаступника, тому він не може користуватися процесуальними правами учасника справи.
Скаржниця вказала, що у зв’язку із цим вона очікувала на прийняття апеляційним судом рішення про залучення її довірителя до участі у справі як правонаступника та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи з метою реалізації права на захист. Із ЄДРСР їй стало відомо, що 8 лютого 2021 року Харківським апеляційним судом постановлено ухвалу про залучення ОСОБА4 до участі у справі як правонаступника, того самого дня судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА3 за відсутності залученого до участі у справі ОСОБА4 та його представника.
Як зазначила скаржниця, 19 лютого 2021 року вона ознайомилася з матеріалами справи та встановила, що жодні документи ОСОБА4 судом не надсилались. Крім того, з’ясувала, що відповідно до протоколу судового засідання від 8 лютого 2021 року питання про залучення ОСОБА4 як правонаступника позивача ОСОБА1 безпосередньо в судовому засіданні не розглядалось. На переконання скаржниці, колегія суддів розглянула вказану справу по суті фактично до вирішення питання про правонаступництво у присутності лише представника апелянта, а після повернення з нарадчої кімнати була проголошена ухвала про залучення ОСОБА4 як правонаступника позивача.
Таким чином, на думку скаржниці, ОСОБА4 позбавлено можливості ознайомитися з матеріалами справи, взяти участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, висловити свою позицію щодо поданої апеляційної скарги, подати відзив на неї тощо.
Такі дії колегії суддів апеляційного суду адвокат Тарасенко Д.Ю. вважає недопустимими та такими, що обмежили ОСОБА4 безперешкодний доступ до правосуддя та порушили принцип змагальності судового процесу.
Враховуючи зазначене, адвокат Тарасенко Д.Ю. вважає, що судді Харківського апеляційного суду Бурлака І.В., Хорошевський О.М., Яцина В.Б. (у складі колегії) допустили поведінку, що має ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «в», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисно або внаслідок недбалості допустили інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушили засади гласності і відкритості судового процесу, а також рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 30 березня 2021 року дисциплінарну скаргу Тарасенко Д.Ю. передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Саліхову В.В.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліховим В.В. проведено попередню перевірку вказаної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у ньому пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Харківського апеляційного суду Бурлаки І.В., Хорошевського О.М., Яцини В.Б. з огляду на таке.
Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1135/2000 Бурлака Ірина Василівна призначена на посаду судді Сахновщинського районного суду Харківської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року № 2916-IV обрана на посаду судді місцевого Московського районного суду міста Харкова безстроково. Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 236-IV Бурлака І.В. обрана на посаду судді апеляційного суду Харківської області безстроково, Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведена на посаду судді Харківського апеляційного суду.
Указом Президента України від 15 січня 2001 року № 12/2001 Хорошевський Олександр Миколайович призначений на посаду судді Куп’янського районного суду Харківської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 25 грудня 2004 року № 1540/2004 в межах п’ятирічного строку призначений суддею апеляційного суду Харківської області, Постановою Верховної Ради України від 22 грудня 2005 року № 3281-ІV обраний на посаду судді цього суду безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 28 грудня 2018 року № 4083/0/15-18 Хорошевський О.М. переведений на посаду судді Харківського апеляційного суду.
Постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року № 3802-XII Яцина Віктор Борисович обраний суддею військового суду Харківського гарнізону, Постановою Верховної Ради України від 18 березня 2004 року № 1633-ІV обраний суддею цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 18 листопада 2004 року № 2194-IV Яцина В.Б. обраний суддею апеляційного суду Харківської області безстроково, Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведений на посаду судді Харківського апеляційного суду.
У березні 2016 року ОСОБА1 звернулася до Ленінського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок.
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 24 червня 2016 року позов ОСОБА1 задоволено (суддя Лазарєв А.В.). У рахунок погашення заборгованості за договором позики від 24 квітня 2009 року, укладеним між ОСОБА1 та ОСОБА2, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 квітня 2009 року № ___, укладеним між ОСОБА1 та ОСОБА2, а саме на житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА1, шляхом визнання за ОСОБА1 права власності на вказаний будинок.
У листопаді 2020 року ОСОБА3 (як особа, яка не брала участі у справі, але вважала, що суд вирішив питання про її права та обов’язки) подав до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу на вказане заочне рішення суду першої інстанції.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2020 року для розгляду цієї апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Бурлаки І.В., суддів Хорошевського О.М., Яцини В.Б.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 18 січня 2021 року.
Представником ОСОБА4 – адвокатом Тарасенко Д.Ю. 29 грудня 2020 року на електронну пошту Харківського апеляційного суду надіслано заяву про залучення ОСОБА4 до участі у справі як процесуального правонаступника ОСОБА1.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року заяву ОСОБА4 про залучення до участі у справі правонаступника задоволено частково. Витребувано у приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Гусейнової Е.Г. інформацію про спадкоємців та копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА1. Вирішення питання щодо залучення ОСОБА4 як правонаступника померлої ОСОБА1 до участі у цій справі колегія суддів вважала передчасним з огляду на відсутність даних про коло всіх спадкоємців.
Наступне судове засідання було призначено на 8 лютого 2021 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року заяву ОСОБА4 про залучення його до участі у справі як правонаступника померлої ОСОБА1 задоволено, ОСОБА4 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2.
Постановою Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА3 задоволено частково. Заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 26 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА1, правонаступником якої є ОСОБА4, до ОСОБА2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок залишено без задоволення.
Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що спірне майно, яке було предметом іпотеки, належало ОСОБА3 та ОСОБА2 на праві спільної сумісної власності подружжя, а тому ОСОБА3 як один із співвласників цього майна мав обов’язково брати участь як співвідповідач у розгляді справи про звернення стягнення на зазначений предмет іпотеки. Крім того, договір іпотеки не містив погодження сторін про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя за рішенням суду, а тому позов не підлягав задоволенню.
Під час проведення попередньої перевірки встановлено, що постанова Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року в касаційному порядку не оскаржувалась.
У письмових поясненнях щодо доводів дисциплінарної скарги, наданих на запит доповідача, судді Бурлака І.В., Хорошевський О.М., Яцина В.Б. зазначили, зокрема, що копія ухвали Харківського апеляційного суду про відкриття провадження у справі від 22 грудня 2020 року та судова повістка про призначення судового засідання на 18 січня 2021 року були надіслані за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі.
18 січня 2021 року суд розглянув клопотання представника ОСОБА4 – адвоката Тарасенко Д.Ю. та витребував у приватного нотаріуса копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА1. Копію цієї ухвали ОСОБА4 отримав особисто 30 січня 2021 року.
Після витребування матеріалів спадкової справи апеляційний розгляд справи призначено на 8 лютого 2021 року, про що ОСОБА4 був особисто повідомлений 28 січня 2021 року. У судовому засіданні 8 лютого 2021 року, яке відбулось без участі ОСОБА4 та його представника, заяву ОСОБА4 задоволено та залучено його до участі у справі як правонаступника ОСОБА1. У цьому самому судовому засіданні було розглянуто апеляційну скаргу та скасовано оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Права і свободи захищаються судом (стаття 55 Конституції України).
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів й у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України).
Завдання та основні засади цивільного судочинства визначені статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Зокрема, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому одним з основних принципів цивільного судочинства є, зокрема, принцип змагальності сторін, суть якого розкривається у статті 12 ЦПК України. За приписами цієї статті цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Така засада здійснення судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) особливу увагу приділяє дотриманню наведених принципів як невід’ємної складової права на справедливий суд.
Зокрема, відповідно до практики ЄСПЛ принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року № 12952/87, пункт 63).
Відповідно до практики ЄСПЛ принцип процесуальної рівності сторін є одним з елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду та вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище стосовно другої сторони. Принцип змагальності передбачає, що кожна сторона має бути проінформована про докази та аргументи іншої сторони. Це в принципі означає право на ознайомлення з матеріалами справи, яке може включати право робити фотокопії для ретельного ознайомлення з матеріалами і доказами (рішення у справі «Шулер-Цграгген проти Швейцарії»).
ЦПК України на суд покладено обов’язок сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п’ятої статті 12 ЦПК України).
Учасники цивільної справи – це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які мають юридичну заінтересованість, яка визначає їх правовий статус при розгляді й вирішенні справи судом. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до пунктів 1–3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Крім прав та обов’язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, сторони у справі мають додаткові процесуальні права та обов’язки, передбачені статтею 49 ЦПК України, а також статтею 373 ЦПК України (на стадії апеляційного провадження у справі).
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов’язковими для правонаступника.
Суд будь-якої інстанції зобов’язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов’язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб’єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з’ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Залучення правонаступника вирішується ухвалою суду за заявою правонаступника або з ініціативи суду. Суд може відмовити у допуску до участі у справі правонаступника за відсутності доказів правонаступництва.
Отже, юридичним фактом, що має наслідком виникнення у цивільного правонаступника процесуального правонаступництва, є лише ухвала суду.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що лише з моменту постановлення судом ухвали про залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи він набуває процесуального статусу учасника справи з усіма правами та обов’язками, передбаченими процесуальним законодавством.
Під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги встановлено, що ОСОБА4 був залучений до участі у справі як правонаступник померлої ОСОБА1 (позивач) ухвалою Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року. Таким чином, фактично лише 8 лютого 2021 року ОСОБА4 набув статусу учасника справи і лише після постановлення вказаної ухвали апеляційного суду набув процесуальних прав та обов’язків сторони (позивача) у цій справі.
Подальший апеляційний розгляд справи в судовому засіданні 8 лютого 2021 року та ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА3 за відсутності ОСОБА4 (чи його представника) вказують на можливе порушення його процесуальних прав як позивача у справі внаслідок правонаступництва, можливості ознайомитися з матеріалами справи, взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення та заперечення щодо доводів апелянта, тобто реалізувати права, надані йому процесуальним законом.
Відповідно до підпунктів «а», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено обставини, які можуть свідчити про наявність у поведінці суддів Бурлаки І.В., Хорошевського О.М., Яцини В.Б. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що може бути підставою дисциплінарної відповідальності суддів.
Щодо доводів скарги про наявність у діях суддів Бурлаки І.В., Хорошевського О.М., Яцини В.Б. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «в» пункту 1 частини першої статті 106 вказаного Закону, зокрема порушення засад гласності і відкритості судового процесу, слід зазначити таке.
До основних засад судочинства належить гласність і відкритість судового процесу. Загальні вимоги щодо реалізації засади гласності та відкритості судочинства передбачені у статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які конкретизовані у процесуальних законах залежно від виду судочинства (кримінального, цивільного, адміністративного, господарського тощо).
До предмета гласності і відкритості судового процесу належать: інформація про хід судового розгляду, проміжні і кінцеві результати такої діяльності; відкритий розгляд судових справ у судах, крім випадків, установлених законом; право бути присутніми у відкритому судовому засіданні будь-яким особам; право осіб, присутніх в залі судового засідання, представників засобів масової інформації проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом; право на трансляцію судового засідання з дозволу суду; фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в порядку, встановленому законом; забезпечення учасникам судового процесу можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом; проведення судового засідання виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду – залі засідань, придатному для розміщення сторін та інших учасників судового процесу, що дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки.
У зв’язку із цим слід зазначити, що під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги не виявлено обставин, які могли б свідчити про допущення суддями Бурлакою І.В., Хорошевським О.М., Яциною В.Б. порушень, що вказували б на недотримання засад гласності і відкритості судового процесу, отже, не встановлено наявності у поведінці зазначених суддів ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із тим Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії суддів Бурлаки І.В., Хорошевського О.М., Яцини В.Б. під час розгляду справи № 642/1455/16-ц можуть містити ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності суддів.
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Харківського апеляційного суду Бурлаки І.В., Хорошевського О.М., Яцини В.Б.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Харківського апеляційного суду Бурлаки Ірини Василівни, Хорошевського Олександра Миколайовича, Яцини Віктора Борисовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя О.В. Прудивус
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.Є. Блажівська
С.М. Болотін
В.К. Грищук
