Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Шереметьєвої Людмили Антонівни з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у відставку,
встановила:
21 листопада 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвої Л.А. про звільнення з посади судді у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України та матеріали, що підтверджують право судді на відставку та відповідний стаж (вхідний № 936/0/6-23).
Згідно із частиною першою статті 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання ним заяви про відставку.
Відповідно до статті 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.
За результатами розгляду заяви судді Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвої Л.А. встановлено таке.
Шереметьєва (Мазуркевич) Людмила Антонівна, ____ року народження. Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 27 листопада 1990 року № 12 обрана на посаду народного судді міста Києва, наказом начальника управління юстиції виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 7 грудня 1990 року № 1091/7 зарахована в порядку переведення з посади помічника прокурора Залізничного району міста Києва на посаду народного судді Залізничного районного суду міста Києва з 5 грудня 1990 року. Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2000 року № 2149-ІІI обрана на посаду судді Залізничного районного суду міста Києва безстроково. Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 переведена на роботу на посаді судді новоутвореного Солом’янського районного суду міста Києва.
Відповідно до статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону СРСР від 4 серпня 1989 року № 328-І «Про статус суддів в СРСР» (далі – Закон № 328-І) народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Проте Законом № 328-І не було встановлено права судді на відставку.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Шереметьєвої Л.А. на посаду народного судді ( 5 грудня 1990 року) законодавством не було встановлено права судді на відставку, тому в цьому випадку при визначенні стажу роботи на посаді судді підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на час обрання Шереметьєвої Л.А. суддею безстроково.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року № 9901/382/18.
Пунктом 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя встановлено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
На час призначення Шереметьєвої Л.А. на посаду судді безстроково (14 грудня 2000 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» у відповідній редакції та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення Шереметьєвої Л.А. на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно із трудовою книжкою Шереметьєва Л.А. працювала юристконсультом в управлінні Дарницького ордена Леніна шовковому комбінаті з 26 грудня 1983 року по 15 липня 1987 року; з 24 червня 1988 року по 4 грудня 1990 року помічником прокурора Залізничного району міста Києва, що свідчить про наявність у неї додатково стажу роботи та періодів, передбачених частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
З огляду на викладене за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Шереметьєвої Л.А. у відставку, а саме: актів про призначення, обрання, переведення на посаду судді, трудової книжки, диплома, наказів, рішень, встановлено, що до стажу роботи Шереметьєвої Л.А. на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж юристконсульт в управлінні Дарницького ордена Леніна шовковому комбінаті – стаж (досвід) роботи визначений законом та надає право для призначення на посаду судді з 15 липня 1985 року по 15 липня 1987 року (2 роки);
стаж роботи на посаді помічника прокурора з 24 червня 1988 року по 4 грудня 1990 року (2 роки 5 місяців 10 днів);
стаж роботи на посаді народного судді з 5 грудня 1990 року по 13 грудня 2000 року (10 років 8 днів);
стаж роботи на посаді судді з дати призначення її на посаду (14 грудня 2000 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення (13 лютого 2024 року) – 23 роки 1 місяць 29 днів.
Отже, загальний стаж роботи судді Шереметьєвої Л.А., що дає їй право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення про її звільнення становить 37 років 7 місяців 17 днів.
Частиною першою статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку.
Згідно зі статтею 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.
Додані до заяви документи свідчать, що суддя Шереметьєва Л.А. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Шереметьєву Людмилу Антонівну з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
