X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
15.02.2024
452/0/15-24
Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. (відряджена до Саратського районного суду Одеської області)

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород Валентини Степанівни (відряджена до Саратського районного суду Одеської області) на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

 

до Вищої ради правосуддя 19 січня 2024 року (вх. № 267/0/6-24) надійшла скарга судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі також – Дисциплінарна палата) від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 19 січня 2024 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В. для проведення перевірки.

Скарга судді Миргород В.С. подана з дотриманням вимог та строків, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Миргород Валентина Степанівна Указом Президента України від 4 серпня 2003 року № 802/2003 призначена строком на п’ять років на посаду судді Бериславського районного суду Херсонської області. Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року № 1406-VI обрана суддею Бериславського районного суду Херсонської області безстроково. Рішенням Голови Верховного Суду від 6 червня 2022 року № 197/0/149-22 відряджена до Саратського районного суду Одеської області для здійснення правосуддя з 7 червня 2022 року.

Суддя Миргород В.С., Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» (далі – ТОВ «Зерноком Херсон Агро»), адвокат Стельникович О.І. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги судді Миргород В.С. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

15 лютого 2024 року суддя Миргород В.С. взяла участь в засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суддя підтримала доводи, викладені у скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24.

У засідання Вищої ради правосуддя 15 лютого 2024 року представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро», адвокат Стельникович О.І. не прибули.

Від адвоката Стельниковича О.І. до Вищої ради правосуддя надійшла заява, у якій він зазначає, що у зв’язку з перебуванням на службі з 13 лютого 2023 року зупинив право на зайняття адвокатською діяльністю, а тому не може представляти інтереси ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу судді Миргород В.С., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., суддю Миргород В.С., установила таке.

Короткий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 7 квітня 2020 року (вхідний № 295/0/13-20) надійшла дисциплінарна скарга ТОВ «Зерноком Херсон Агро», в особі адвоката Стельниковича О.І., на дії судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. під час розгляду справи № 647/1518/18 (провадження № 1-кс/647/311/2018, № 1-кс/647/315/2018).

У дисциплінарній скарзі зазначено, що слідчий суддя Миргород В.С. 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 (провадження № 1-кс/647/311/2018) постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О.В. про накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури озимої пшениці.

На переконання скаржника, суддя Миргород В.С. істотно порушила норми процесуального права під час здійснення правосуддя в указаній справі, що призвело до порушення прав ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та істотних негативних наслідків, які полягають у тому, що, зібравши врожай пшениці, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноком Агроюг» (далі – ТОВ «Зерноком Агроюг») на підставі зазначеної ухвали відвезло його в невідомому напрямку, оскільки у цій ухвалі суддя Миргород В.С. не зазначила конкретної адреси зберігання зібраного врожаю, і орган досудового розслідування втратив речовий доказ у кримінальному провадженні.

У дисциплінарній скарзі також вказано, що ТОВ «Зерноком Херсон Агро», не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді Миргород В.С. звернулося до Бериславського районного суду Херсонської області із клопотанням про скасування арешту майна. Ухвалою слідчого судді Миргород В.С. від 19 червня 2018 року в задоволенні цього клопотання відмовлено (справа № 647/1518/18, провадження № 1-кс/647/315/2018).

Скаржник також вказав, що судді Миргород В.С. було достеменно відомо про наявність ухвали іншого слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 6 червня 2018 року, якою ТОВ «Зерноком Херсон Агро» надано дозвіл на вилучення, косіння та подальше передання вказаного вище урожаю пшениці на зберігання цьому товариству (справа № 647/1364/18), та про наявність ухвали Господарського суду Херсонської області від 19 червня 2018 року, якою заборонено будь-яким юридичним особам, підприємцям та особам, за винятком ТОВ «Зерноком Херсон Агро», вчиняти будь-які дії щодо оброблення та збирання врожаю 2018 року пшениці ярої, засіяної на земельній ділянці загальною площею 120,8759 га, що розташована за адресою: Херсонська область, Бериславський район, Ольгівська сільська рада (справа № 923/558/18). Водночас суддя Миргород В.С. постановила ухвалу про арешт цього самого зерна і надала дозвіл ТОВ «Зерноком Агроюг» його скосити та зберігати в себе.

Крім того, скаржник зазначив, що слідчий суддя Миргород В.С. не звернула уваги на те, що ні ТОВ «Зерноком Агроюг», ні начальник СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомич О.В. не надали доказів того, що вказане товариство є власником цих посівів і врожаю. До суду не було надано документів на підтвердження того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є орендарем земельної ділянки і що саме цьому товариству належить право на посіви та врожай. Також не було доведено, що ТОВ «Зерноком Агроюг» здійснювало витрати, зокрема, на придбання садивного матеріалу. Судді Миргород В.С. було відомо, що згідно з частиною першою статті 175 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, тому оскарження постановленої нею ухвали не зможе завадити рейдерам за участю ТОВ «Зерноком Агроюг» заволодіти майном ТОВ «Зерноком Херсон Агро» на суму 1 351 998 гривень. Під час розгляду справи представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро» також надав слідчому судді Миргород В.С. документи, які підтверджували, що законним орендарем земельної ділянки із 2016 року і до сьогодні (день написання дисциплінарної скарги) є саме ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

З огляду на викладене скаржник просив притягнути суддю Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 лютого 2021 року № 260/2дп/15-21 стосовно судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. відкрито дисциплінарну справу у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні, а саме в ухвалі від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18, мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні вказаного судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Фактичні обставини, установлені Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Миргород В.С. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Із копій матеріалів справи № 647/1518/18 (провадження № 1-кс/647/311/2018) убачається, що до Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області надійшла заява директора ТОВ «Зерноком Агроюг» ОСОБА1 про намагання директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА2 заволодіти в шахрайський спосіб посівами та врожаєм озимої пшениці, що належить ТОВ «Зерноком Агроюг».

За таким фактом 8 червня 2018 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

14 червня 2018 року начальник СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомич О.В. в рамках зазначеного кримінального провадження звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області з клопотанням, погодженим із прокурором, про накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури озимої пшениці на земельній ділянці № 1 (кадастровий номер 6520685500:03:001:0112) площею 60,6124 га (далі – також земельна ділянка № 1) та земельній ділянці № 2 (кадастровий номер 6520685500:03:001:0113) площею 60,2635 га (далі – також земельна ділянка № 2), що розташовані в контурі № 15 у межах території Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що згідно з показаннями потерпілого ОСОБА1 з 6 лютого 2018 року він обіймає посаду директора ТОВ «Зерноком Агроюг», власником якого є ОСОБА3. До 6 лютого 2018 року на посаді директора вказаного товариства перебував ОСОБА2.

З 25 квітня 2018 року в оренді ТОВ «Зерноком Агроюг» перебуває земельна ділянка орієнтовною площею 60 га, що розташована в контурі № 15 на території Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, кадастровий номер 6520683500:03:001:0112, яка була засіяна озимою пшеницею тоді, коли директором вказаного товариства був ОСОБА2. Зважаючи на те, що вказане товариство обробляло зазначені посіви озимої пшениці, вони мали намір зібрати врожай.

7 червня 2018 року через мережу Інтернет стало відомо, що існує рішення Бериславського районного суду Херсонської області, яким задоволено клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та надано можливість зібрати цьому товариству вказаний врожай та зберігати його у своїх складських приміщеннях.

Отже, на думку ОСОБА1, ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в особі директора ОСОБА2, за допомогою підроблених офіційних документів щодо посіву на вказаній земельній ділянці пшениці намагалось у шахрайський спосіб заволодіти посівом та врожаєм пшениці, що належать ТОВ «Зерноком Агроюг».

Згідно з показаннями свідка ОСОБА4 на прохання ОСОБА2 – власника та директора ТОВ «Зерноком Агроюг», він допомагав йому з березня 2017 року в організації польових робіт. До його обов’язків належало також очищення зерна, протравлення, посів тощо. Посів проводили за допомогою транспортних засобів, що належали ТОВ «Зерноком Агроюг».

10 жовтня 2017 року з ОСОБА5 та ОСОБА2 на користь ОСОБА3 укладено договори купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Зерноком Агроюг». Цього ж дня на загальних зборах ТОВ «Зерноком Агроюг» ухвалило рішення про прийняття до складу засновників ОСОБА3.

Згідно з актом № 3 витрат насіння і садивного матеріалу за жовтень 2017 року ТОВ «Зерноком Агроюг» було посаджено озиму пшеницю площею 120 га.

За умовами договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року Бериславська районна державна адміністрація (далі – Бериславська РДА) надала в оренду ТОВ «Зерноком Агроюг» земельну ділянку загальною площею 60,6124 га, зокрема, «ріллі – 60,6124 га із них: кадастровий номер 6520685500:03:001:0112 в контурі № 15 ділянка № 1, 2; для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду (не витребувані паї) Ольгівської сільської ради, Бериславського району, Херсонської області».

Згідно з актом обстеження сільськогосподарських культур від 12 червня 2018 року робоча група АПР Бериславської РДА провела обстеження посівів сільськогосподарської культури в контурі № 15 на території Ольгівської сільської ради земельних ділянок № 1 та № 2 загальною площею 120,8759 га. За результатами такого обстеження встановлено, що на вказаних земельних ділянках проведено посів єдиним масивом, а під час візуального огляду виявлено, що рослини є однорідними за висотою, розвитком та строком дозрівання. Робоча група зробила висновок, що посів на цих земельних ділянках має ознаки озимої пшениці.

Постановою начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О.В. від 12 червня 2018 року вказані посіви озимої пшениці визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № ____.

За таких обставин, оскільки, на думку органу досудового розслідування, існували передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту вказаного вище майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, їх цілісності, а також недопущення їх знищення й відчуження начальник СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомич О.В. звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області із клопотанням про накладення арешту на зазначене майно.

Це клопотання відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 15 червня 2018 року передано для розгляду судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С.

Ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О.В. про накладення арешту на майно задоволено.

Цією ухвалою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № ____, а саме на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури – озимої пшениці, що розташовані на земельних ділянках № 1 та № 2, шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування, зокрема заборони будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям псування, знищення, перетворення, косіння посівів та збирання врожаю. Посіви та врожай озимої пшениці на зазначених земельних ділянках передано на зберігання ТОВ «Зерноком Агроюг», а також доручено цьому товариству здійснити збір вказаного врожаю пшениці.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на зазначене вище майно, слідчий суддя Миргород В.С., дослідивши долучені до клопотання матеріали, урахувавши наявність підстав, передбачених статтею 170 КПК України для накладення арешту на майно, з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів, попередження (унеможливлення) вчинення неправомірних дій із відчуження, дійшла висновку про задоволення клопотання слідчого, оскільки вони є предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою слідчого судді Миргород В.С. від 15 червня 2018 року, представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області із клопотанням про скасування зазначеного арешту майна (справа № 617/1518/18 (провадження № 1-кс/647/315/2018)).

Ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. від 19 червня 2018 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Крім цього, директор ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА2, захисник Володимир Радінович звернулися до Апеляційного суду Херсонської області із апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. від 15 червня 2018 року про накладення арешту на майно. В апеляційній скарзі особи, які її подали, серед іншого, звернули увагу на те, що 5 грудня 2017 року на автостоянці біля магазину «Європорт» вчинено крадіжку печатки ТОВ «Зерноком Херсон Агро», на підставі якої виготовлено підроблений офіційний документ, який використаний для розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яку відповідно до договору оренди з 3 листопада 2016 року орендує ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

За фактом викрадення печатки цього товариства 6 грудня 2017 року внесено відомості до ЄРДР за № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.

14 грудня 2017 року з метою уникнення шахрайських дій із викраденою печаткою ТОВ «Зерноком Херсон Агро» виготовило нову печатку.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2018 року скасовано ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. від 15 червня 2018 року про накладення арешту на майно, постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про арешт майна відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу, Апеляційний суд Херсонської області зазначив, що під час вирішення питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який виніс клопотання про арешт майна, не дотримали.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, посилаючись у клопотанні на те, що директор ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА2, використовуючи ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 6 червня 2018 року, намагається у шахрайський спосіб заволодіти посівом та врожаєм озимої пшениці, що належить ТОВ «Зерноком Агроюг», слідчий та прокурор повинні були зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Крім того, Апеляційний суд Херсонської області встановив, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог статті 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у свою чергу, всупереч вимогам статті 94 КПК України, належним чином не оцінив цих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв’язку для прийняття рішення.

Зокрема, матеріали, додані до клопотання, не містять доказів того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельних ділянках № 1 та № 2, що саме це товариство обробляло вказані земельні ділянки і сплачувало земельний податок.

Слідчий суддя Миргород В.С. не перевірила належним чином, чи постановляв Бериславський районний суд Херсонської області, в якому вона працює, ухвалу від 6 червня 2018 року у справі № 647/1364/18, якою задоволено клопотання представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро», надано дозвіл представнику цього товариства ОСОБА6 на тимчасовий доступ до посіву пшениці ярої, що розташований на зазначених вище земельних ділянках, із залученням до такої процесуальної дії уповноваженої особи Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області, вилученням та скосом за рахунок ТОВ «Зерноком Херсон Агро», оглядом та подальшою передачею посівів пшениці на відповідальне зберігання на складі ТОВ «Зерноком Херсон Агро», що розташований за адресою: Херсонська область, Білозерський район, село Інгулець, вулиця Гагаріна, 2-а, до прийняття рішення у справі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що слідчий і прокурор не довели, що стосовно ТОВ «Зерноком Херсон Агро» існує обґрунтована підозра щодо вчинення його особами кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Також матеріали провадження не містять даних про те, що майбутнє зерно відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, а слідчий у клопотанні про арешт майна не мотивував необхідності арешту врожаю та його кількості.

За вказаних обставин Апеляційний суд Херсонської області дійшов висновку про однобічність і необ’єктивність розгляду клопотання слідчого, а тому скасував ухвалу слідчого судді від 15 червня 2018 року про арешт майна як незаконну та необґрунтовану.

Пояснення судді Миргород В.С. щодо доводів, викладених у дисциплінарній скарзі

У поясненнях суддя Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. зазначила, що, враховуючи наявні у матеріалах справи № 617/1518/18 докази, а також те, що майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України, вона 15 червня 2018 року у цій справі постановила ухвалу про задоволення клопотання про арешт майна.

Суддя Миргород В.С. вказала, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (тобто є речовим доказом).

Оскільки постановою слідчого від 12 червня 2018 року зазначені посіви сільськогосподарської культури пшениці озимої визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № ____, суддя з метою збереження речового доказу як об’єкта посягання у цьому кримінальному провадженні наклала арешт на вказане майно. Суддя також звернула увагу на те, що ТОВ «Зерноком Херсон Агро» не надало жодного доказу, що на день розгляду клопотання спірна земельна ділянка перебувала в його користуванні та посів зерна пшениці озимої проводився за рахунок цього товариства.

Суддя Миргород В.С. зазначила, що клопотання про арешт майна розглянуто у присутності прокурора та слідчого, який звернувся з клопотанням, у встановлений КПК України строк. Під час його розгляду досліджено надані стороною на підставі статті 94 КПК України докази, відповідно до яких суд за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для ухвалення відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має попередньо визначеної сили. Копію ухвали слідчого судді негайно вручено учасникам розгляду клопотання та заінтересованим особам, про що свідчать розписки, що містяться в матеріалах справи.

Крім цього, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, постановлену 15 червня 2018 року ухвалу своєчасно надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень.

На думку судді Миргород В.С., істотного порушення норм процесуального права та умисного правопорушення при здійсненні судових функцій під час здійснення правосуддя допущено не було.

За вказаних вище обставин суддя Миргород В.С. вважає, що як слідчий суддя вчинила дії, які охоплюються процесуальними обов’язками під час розгляду клопотання про арешт. Крім того, злочинного наміру або навмисного порушення закону під час розгляду клопотання допущено не було.

Короткий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 суддю Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. (відряджена до Саратського районного суду Одеської області) притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Миргород В.С. до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалась тим, що суддя Миргород В.С., постановляючи 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 (провадження № 1-кс/647/311/2018) ухвалу про арешт майна, не дотримала вимог статей 94, 132, 173 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Слідчий суддя Миргород В.С. на порушення вимог статті 132 КПК України задовольнила клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О.В. про арешт майна, за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення особами ТОВ «Зерноком Херсон Агро» кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Під час розгляду такого клопотання суддя Миргород В.С. не вчинила дій щодо перевірки його на відповідність вимогам статті 171 КПК України, у тому числі відображення в ньому документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Суддя не звернула уваги на те, що матеріали, які долучив орган досудового розслідування до клопотання, не містять жодного доказу того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельних ділянках № 1 та № 2, та на те, що слідчий не надав документів, які підтверджували б оброблення земельних ділянок, сплату земельного податку цим товариством.

Слідчий суддя Миргород В.С. наклала арешт на посіви та вражай 2018 року сільськогосподарської культури (озимої пшениці) на земельних ділянках № 1 та № 2 з кадастровими номерами 652068500:03:001:0112 та 652068500:03:001:0113, не взявши до уваги, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року, укладеного між Бериславською РДА та ТОВ «Зерноком Агроюг», в оренду цьому товариству передано лише земельну ділянку площею 60,6124 га за кадастровим номером 652068500:03:001:0112. Суддя також не звернула уваги на те, що з долученого до клопотання акта № 3 витрат насіння і садивного матеріалу за жовтень 2017 року, яке використано ТОВ «Зерноком Агроюг», не вбачається, що зерно озимої пшениці було засіяно саме на земельній ділянці № 1, кадастровий номер 652068500:03:001:0112, площею 60,6124 га.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що слідчий суддя Миргород В.С., накладаючи арешт на майно, зазначене в ухвалі від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18, не врахувала, що орган досудового розслідування, у розумінні статті 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, зокрема щодо необхідності збереження речового доказу. Слідчий суддя також не звернула уваги на те, що у своєму клопотанні орган досудового розслідування не надав оцінки правовим підставам арешту майна, достатності доказів необхідності збереження речового доказу (врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці), наслідкам арешту майна для інших осіб. Водночас слідчий суддя Миргород В.С. не оцінила належним чином відповідно до статті 94 КПК України надані органом досудового розслідування докази з точки зору достатності та взаємозв’язку для ухвалення рішення.

Дисциплінарна палата звернула увагу, що на зазначені порушення вимог процесуального законодавства вказав Апеляційний суд Херсонської області в ухвалі від 23 червня 2018 року.

Крім цього, зі змісту клопотання про арешт майна від 14 червня 2018 року убачається, що між ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та ТОВ «Зерноком Агроюг» існує господарський спір про право власності на посіви озимої пшениці на земельних ділянках № 1 та № 2.

До вказаного клопотання орган досудового розслідування долучив ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О. від 6 червня 2018 року у справі № 647/1364/18, якою задовольнив клопотання представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро», поданого в межах іншого кримінального провадження № ____ від 19 травня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, а саме за фактом вчинення шахрайських дій, що полягали в підробленні офіційних документів – заяв від ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про надання дозволу на виготовлення технічної документації на роз’єднання земельної ділянки, дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки площею 120 га, на підставі яких голова Бериславської РДА видав розпорядження щодо надання дозволу на розроблення технічної документації, затвердження її та надання в оренду новоутворених земельних ділянок СТОВ «Берегиня» та ТОВ «Зерноком Агроюг», в результаті чого зазначені юридичні особи заволоділи майном, що належить ТОВ «Зерноком Херсон Агро», на суму 7 685 457,63 гривень.

Цією ухвалою слідчий суддя надав дозвіл представнику ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА6 на:

тимчасовий доступ до посіву пшениці ярої, що розташована на земельних ділянках № 1 та № 2, із залученням уповноваженої особи Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області;

скіс, вилучення та подальше передання посівів пшениці на відповідальне зберігання на складі ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

Строк дії вказаної ухвали встановлений до 5 липня 2018 року.

Дисциплінарна палата зазначила, що слідчий суддя Миргород В.С. у постановленій 15 червня 2018 року ухвалі жодної оцінки обставинам, зазначеним в ухвалі від 6 червня 2018 року під час вирішення питання про накладення арешту, не надала та у своїй ухвалі не зазначила.

Більше того, під час розгляду клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» у кримінальному провадженні № ____ про скасування арешту майна, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Миргород В.С. від 15 червня 2018 року, «суддя мала можливість почути доводи всіх сторін спору та ознайомитися з документами, які вказували на можливе рейдерське захоплення майна ТОВ «Зерноком Херсон Агро», наявність кримінального провадження за цим фактом № ____ від 19 травня 2018 року, а також про реальність спору».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у своєму рішенні зазначила, що для стороннього обізнаного спостерігача зрозуміло, що не може бути одночасно постановлено два взаємовиключних судових рішення суду одного й того самого рівня про надання дозволу суб’єктам господарювання, які перебувають у конфлікті, для збору урожаю пшениці і щодо якого між цими суб’єктами існує спір.

Суддя Миргород В.С. не могла не усвідомлювати, що передання арештованого зерна одній із зацікавлених осіб не в процедурі вирішення спору, а в кримінальному провадженні створює ризики його втрати та загострення конфлікту.

Крім цього, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року у справі № 923/1009/20, яку постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2023 року залишено без змін, з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерноком Херсон Агро» стягнуто 2 105 074,30 грн шкоди, завданої внаслідок втрати вилученого у цього товариства в межах кримінального провадження № ____ майна – 252 710 кг врожаю пшениці, на який ухвалою слідчого судді Миргород В.С. 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 накладено арешт.

У цій постанові міститься посилання на ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2020 року (справа № 647/1518/18), якою задоволено скаргу представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро» адвоката Стельниковича О.І. на бездіяльність слідчого; зобов’язано слідчий відділ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 8 червня 2018 року, повернути володільцю – ТОВ «Зерноком Херсон Агро», врожай пшениці в кількості 252 710 кг, арешт на який постановою Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2018 року скасовано.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні також звернула увагу на те, що колегія суддів Апеляційного суду Херсонської області в ухвалі від 23 червня 2018 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Миргород В.С. про накладення арешту на майно від 15 червня 2018 року (справа № 647/1518/18), вказала, що з наданих до апеляційної скарги матеріалів цей суд встановив, що земельну ділянку площею 120,8759 га з 3 листопада 2016 року відповідно до розпорядження Бериславської РДА передано в оренду ТОВ «Зерноком Херсон Агро», що підтверджувалося копією договору оренди землі.

Крім цього, суд апеляційної інстанції у вказаному судовому рішенні зазначив, що викрадену 5 грудня 2017 року печатку ТОВ «Зерноком Херсон Агро» було використано для підроблення документів, а саме листа цього товариства на припинення договору оренди землі шляхом дострокового його розірвання.

З листа директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» до голови Бериславської РДА Херсонської області від 15 березня 2018 року вбачається, що це товариство, її засновник, директор або будь-яка інша уповноважена особа ніколи не подавали заяв та листів на припинення договору оренди землі шляхом дострокового його розірвання.

З огляду на це у провадженні СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження № ____ від 19 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Зерноком Агроюг» зареєстроване 14 грудня 2010 року, його засновником і власником є ОСОБА3.

Зазначений витяг ставить під сумнів додані слідчим до клопотання договори купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Зерноком Агроюг», укладених між ОСОБА2, ОСОБА5 та ОСОБА3 10 жовтня 2017 року.

Вказане, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, дає підстави для висновку, що слідчий і прокурор не довели, що стосовно ТОВ «Зерноком Херсон Агро» існує обґрунтована підозра щодо вчинення його особами кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження за № ____.

Під час здійснення дисциплінарного провадження щодо судді Миргород В.С. Дисциплінарна палата встановила, що суддя, розглядаючи клопотання у справі № 647/1518/18, не дотримала вимог, передбачених статтями 370, 372 КПК України, а постановлена нею у цій справі 15 червня 2018 року мотивувальна частина ухвали не відповідає зазначеним вимогам закону.

Зокрема, слідчий суддя Миргород В.С. у вказаній ухвалі не навела встановлених нею під час розгляду клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О.В. про арешт майна обставин, із посиланням на досліджені докази, а також не навела мотивів, якими керувалась при постановленні ухвали, зокрема щодо наявності достатніх підстав вважати, що майно (врожай 2018 року з посівів сільськогосподарської культури пшениці) відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та може бути використане як доказ у кримінальному провадженні; не вказала на існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони на відчуження, розпорядження та користування майном призведе до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення тощо.

Крім того, суддя Миргород В.С. під час розгляду зазначеного клопотання проігнорувала той факт, що матеріали, додані до клопотання, не містили жодного доказу того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельних ділянках № 1 та № 2.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, не оцінюючи правильності вирішення клопотання про арешт майна, констатувала, що слідчий суддя Миргород В.С. не навела в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів заявника клопотання (органу досудового розслідування) щодо обґрунтованості накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури (озимої пшениці) на вказаних земельних ділянках через заборону відчуження, розпорядження та користування ним.

Ненадання суддею Миргород В.С. в ухвалі оцінки відсутності в клопотанні посилань на відповідність майна, яке слід арештувати, критеріям, зазначеним у частині третій статті 170 КПК України, свідчить про невмотивованість такого судового рішення в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що для судді зі значним досвідом роботи мало бути очевидним.

Щоб судове рішення вважалося належно вмотивованим, недостатньо лише процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й водночас зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.

Суддя Миргород В.С. не звернула уваги на положення частини четвертої статті 173 КПК України, відповідно до якої у разі задоволення клопотання суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Суддя необґрунтовано та невмотивовано, за відсутності підстав та об’єктивно з’ясованих обставин, підтверджених доказами та іншими матеріалами, якими обґрунтовують доводи клопотання та які досліджені під час судового розгляду, ухвалила рішення про арешт майна, що належить ТОВ «Зерноком Херсон Агро». Водночас таке втручання в право власності особи має задовольняти «вимогу законності та не повинно бути свавільним» (рішення у справі «Серявін та інші проти України», пункт 39).

Суддя Миргород В.С. формально і недбало поставилась до ухвалення рішення, належним чином не впевнилась у доцільності, розумності та співмірності накладення такого арешту і застосувала найбільш обтяжливий спосіб арешту майна, не впевнилась, що такий спосіб арешту майна не призведе до зупинення або надмірного обмеження діяльності товариства або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Крім того, Дисциплінарна палата урахувала, що під час розгляду дисциплінарної справи підтверджено доводи скаржника ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про те, що суддя Миргород В.С. під час розгляду справи № 647/1518/18 порушила норми процесуального права, що призвело до істотних негативних наслідків, а саме – порушення прав ТОВ «Зерноком Херсон Агро» як власника посівів та врожаю 2018 року сільськогосподарської культури пшениці на земельних ділянках № 1 та № 2.

Підтвердженням цьому є зазначені вище судові рішення, а саме постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року у справі № 923/1009/20, яка постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2023 року залишена без змін, про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерноком Херсон Агро» 2 105 074,30 грн шкоди завданої внаслідок втрати вилученого у цього товариства в межах кримінального провадження № ____ арештованого ухвалою від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 майна – 252 710 кг врожаю пшениці.

За вказаних вище обставин, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Миргород В.С. у справі № 647/1518/18 розглянула клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О.В. про накладення арешту на майно із порушенням норм процесуального права і не виконала обов’язку справедливо та безсторонньо розглядати й вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а постановлена суддею 15 червня 2018 року ухвала у цій справі призвела до негативних наслідків – втрати врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури пшениці, власником якого є ТОВ «Зерноком Херсон Агро», а також стягнення з Державного бюджету України 2 105 074,30 грн шкоди.

З огляду на обставини, установлені під час дисциплінарного провадження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Миргород В.С. наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас будь-яких доказів умисності вчинення проступку під час розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата не встановила.

З огляду на порушення суддею Миргород В.С. очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущені суддею порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про неналежне ставлення до службових обов’язків та охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), що є підставами для дисциплінарної відповідальності судді.

Дисциплінарна палата врахувала, що строк притягнення судді Миргород В.С. до дисциплінарної відповідальності за вказаний дисциплінарний проступок відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не закінчився.

Крім цього, Дисциплінарна палата, надаючи оцінку діям судді Миргород В.С. під час розгляду справи № 647/1518/18, ураховувала, що згідно з положеннями частини четвертої статті 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Визначаючи вид стягнення, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги обставини та характер дисциплінарних проступків судді Миргород В.С., ступінь її вини, дані, що характеризують її як суддю, відомості щодо кількості та якості розгляду нею судових справ і матеріалів, а отже, вважає пропорційним і достатнім застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Крім цього, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також урахувала, що суддя Миргород В.С. обіймає посаду судді понад 20 років, а отже, зобов’язана мати достатню кваліфікацію під час розгляду справи № 647/1518/18.

Узагальнені доводи скарг судді Миргород В.С.

Не погоджуючись із рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24, суддя Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. 19 січня 2024 року звернулась до Вищої ради правосуддя зі скаргою (№ 267/0/6-24), у якій просить скасувати зазначене рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та закрити дисциплінарне провадження стосовно неї.

У скарзі суддя зазначила, що не згодна із зазначеним рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, оскільки в ньому не наведено мотивів застосування до неї такого виду дисциплінарного стягнення, як сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, як з точки зору закону, так і з точки зору суті та наслідків допущеного проступку; такий вид стягнення до неї застосовано без додержання принципу пропорційності. Суддя вважає, що під час обрання цього виду дисциплінарного стягнення не враховано також її особи та ступеня вини.

На думку судді, Дисциплінарна палата вдалася до оцінки судових рішень – ухвали Бериславського районного суду Херсонської області від 15 червня 2018 року, ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2018 року у справі № 647/1518/18, рішень господарських судів у справі № 923/1009/20, та зробила власні висновки щодо матеріалів справи.

Суддя Миргород В.С. звернула увагу, що 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 вона постановила ухвалу на підставі доданих до клопотання про арешт майна доказів.

Крім цього, суддя зазначила, що посіви озимої пшениці на земельній ділянці № 1 (кадастровий номер 6520685500:03:001:0112) площею 60,6124 га та на земельній ділянці № 2 (кадастровий номер 6520685500:03:001:0113) площею 60,2635 га, які розташовані в контурі № 15 у межах території Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, за постановою слідчого від 12 червня 2018 року визнано речовими доказами. Саме з метою збереження такого речового доказу у кримінальному провадженні № ____ суддя наклала арешт на об’єкт кримінального правопорушення.

Щодо накладення арешту на посіви, які знаходяться на двох зазначених вище земельних ділянках, суддя повідомила, що така вимога вказана у клопотанні й земельну ділянку площею 120,8759 га з 3 листопада 2016 року відповідно до розпорядження Бериславської РДА передано в оренду ТОВ «Зерноком Херсон Агро», що підтверджується копією договору оренди землі. Окрім цього, з довідки Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області «із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розділення їх за власниками земель» від 8 грудня 2017 року вбачається, що ТОВ «Зерноком Агроюг» на території Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області станом на 1 грудня 2017 року, згідно з договором оренди використовує земельну ділянку загальною площею 120,8759 га, зокрема ріллі 120,8759 га.

Щодо не наведення обставин наявності обґрунтованої підозри суддя зазначила, що за визначенням Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) «обгрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

На цій стадії провадження суддя не має права вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Вважає, що постановлена нею 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 ухвала про арешт майна не є «взаімовиключною» з ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 6 червня 2018 року у справі № 647/1364/18, якою задоволено клопотання представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та надано дозвіл представнику цього товариства на тимчасовий доступ до посіву пшениці ярої, розташованого на земельних ділянках № 1 та № 2, на скошування, вилучення та подальшу передачу посівів пшениці на зберігання ТОВ «Зерноком Херсон Агро», оскільки у цій ухвалі зазначено про доступ до посівів пшениці ярої, а не озимої, на яку нею накладено арешт.

Після постановлення нею, як слідчим суддею, 15 червня 2018 року ухвали представники ТОВ «Зерноком Агроюг» та ТОВ «Зерноком Херсон Агро» у присутності працівників поліції узгодили час скошення озимої пшениці, техніку, якою буде проводитись збір врожаю озимої пшениці, також провели зважування пшениці та узгодили місце її зберігання. У присутності обох сторін передали врожай озимої пшениці відповідальній особі, про що було складено протокол, який підписали всі присутні учасники.

У той же час, на думку судді Миргород В.С., ТОВ «Зерноком Херсон Агро» мало можливість виконати ухвалу слідчого судді від 6 червня 2018 року, яка була чинною до 5 липня 2018 року, але її не виконало та дії працівників поліції не оскаржувало.

Дисциплінарна палата в оскаржуваному нею (суддею) рішенні зазначила, що внаслідок постановлення слідчим суддею 15 червня 2018 року ухвали про арешт майна ТОВ «Зерноком Агроюг» скосило врожай, тобто незаконно заволоділо майном, що йому не належить, що порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження. Суддя Миргород В.С. зазначила, що як на день постановлення нею 15 червня 2018 року ухвали про арешт майна, так і на день розгляду судом клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про скасування арешту майна, суду не було надано доказів того, що вказане товариство є власником посівів саме озимої пшениці. Ухвалою слідчого судді від 30 жовтня 2020 року у справі № 647/1518/18 зобов’язано слідчий відділ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 8 червня 2018 року, повернути володільцю – ТОВ «Зерноком Херсон Агро», врожай пшениці у кількості 252 710 кг, арешт якого скасовано постановою Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2018 року.

Суддя Миргород М.В. зазначила, що під час розгляду клопотання про арешт майна вона не мала на меті вчинити будь-які незаконні дії або такі дії, які суперечили б нормам КПК України, моральним принципам чи нормам етики, а також дії, які могли бути наслідком недбалого ставлення до розгляду справи № 647/1518/18.

Щодо факту викрадення арештованого майна – зерна пшениці озимої, яка визнана речовим доказом, то відповідно до частини другої статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Факт незбереження речового доказу під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не є наслідком постановлення нею (суддею) ухвали про накладення арешту на речові докази, а є наслідком неналежного ставлення до збереження майна особою, якій передано таке майно на відповідальне зберігання.

Суддя звернула увагу, що дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, «включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів». Визнання судом апеляційної інстанції її позиції помилковою свідчить про допущення судової помилки, проте не вказує на наявність в її діях умислу або грубої (очевидної) недбалості й, відповідно, на наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім цього, суддя Миргород В.С. у скарзі на рішення Дисциплінарної палати зазначила, що відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на день постановлення 15 червня 2018 року ухвали слідчого судді) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Суддя Миргород В.С., посилаючись на статтю 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на день надходження дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя – 7 квітня 2020 року), вважає, що відлік трирічного строку застосування до неї дисциплінарного стягнення починається з дати вчинення суддею проступку, а закінчується «рішенням про притягнення до відповідальності».

З огляду на вказані обставини суддя вважає, що дисциплінарне стягнення щодо неї застосовано після спливу встановленого законом трирічного строку за проступок, який вона вчинила 15 червня 2018 року.

Висновки за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати

Перевіривши доводи скарги судді Миргород В.С., зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

За змістом положень пункту 18 частини першої статті 3 КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно із частиною п’ятою статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

ЄСПЛ неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

Зазначену позицію містить також рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша статті 41 Конституції України).

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлено загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які здійснюються лише на підставі ухвали слідчого судді або суду (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом). Зокрема, частиною третьою статті 132 КПК України встановлено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина п’ята статті 132 КПК України).

Дисциплінарна палата у своєму рішенні правильно вказала, що слідчий суддя Миргород В.С., розглядаючи клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О.В. про арешт майна, погоджене із прокурором, за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення особами ТОВ «Зерноком Херсон Агро» кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вимог статті 132 КПК України не дотримала.

На зазначену обставину вказав Апеляційний суд Херсонської області в ухвалі від 23 червня 2018 року (справа № 647/1518/18).

Вказаними нормами процесуального права спростовано доводи судді Миргород В.С. про те, що на стадії вирішення клопотання про арешт майна не вирішуються питання обґрунтованої підозри.

Частиною другою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зі змісту клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В. про накладення арешту на майно вбачається, що, звертаючись до суду із цим клопотанням, орган досудового розслідування обґрунтував підставу і мету накладення арешту на майно у виді врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці на земельних ділянках № 1 та № 2, з метою збереження речового доказу.

За приписами частин другої, третьої статті 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, і у цьому випадку накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (містить ознаки речового доказу).

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (частина десята статті 170 КПК України).

Частиною одинадцятою статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною другою статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Розглядаючи клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області майора поліції Хомича О.В. про арешт майна, суддя Миргород В.С. не вчинила дій щодо перевірки на відповідність цього клопотання вимогам статті 171 КПК України, зокрема відображення в ньому документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Визнання майна речовим доказом відповідно до норм КПК України не є тією підставою, за якої слідчий суддя зобов’язаний накласти арешт на таке майно.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що матеріали, які орган досудового розслідування долучив до клопотання про арешт майна, не містять жодного доказу того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельній ділянці № 1 (кадастровий номер 652068500:03:001:0112) площею 60,6124 га та на земельній ділянці № 2 (кадастровий номер 652068500:03:001:0113) площею 60,2635 га.

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року, укладеним між Бериславською державною адміністрацією та ТОВ «Зерноком Агроюг», убачається, що в оренду цьому товариству передано лише земельну ділянку з кадастровим номером 652068500:03:001:0112, площею 60,6124 га, але суддя Миргород В.С. наклала арешт на посіви та врожай сільськогосподарської культури на земельних ділянках № 1 та № 2 з кадастровими номерами 652068500:03:001:0112 та 652068500:03:001:0113 загальною площею 120,8759 га.

Пояснення судді Миргород В.С. про накладення арешту на посіви та врожай, які знаходилися на двох зазначених вище земельних ділянках загальною площею 120,8759 га у зв’язку з тим, що така вимога містилася у клопотанні про арешт майна, у зв’язку з тим, що земельна ділянка площею 120,8759 га з 3 листопада 2016 року відповідно до розпорядження Бериславської РДА передана в оренду ТОВ «Зерноком Херсон Агро», а також у зв’язку з тим, що відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області вбачалося, що ТОВ «Зерноком Агроюг» на території Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області станом на 1 грудня 2017 року використовує згідно з договором оренди земельну ділянку площею 120,8759 га, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджують того факту, що ТОВ «Зерноком Агроюг» орендувало, зокрема, земельну ділянку саме за кадастровим номером 652068500:03:001:0113.

Як зазначалося вище, начальник СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомич О.В. до клопотання про арешт майна долучив ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 6 червня 2018 року у справі № 647/1364/18, якою задоволено клопотання представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро», подане в межах кримінального провадження № ____, та надано дозвіл представнику ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА6 на:

тимчасовий доступ до посіву пшениці ярої, що розташована на земельних ділянках № 1 та № 2, із залученням уповноваженої особи Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області;

скіс, вилучення та подальше передання посівів пшениці на відповідальне зберігання на складі ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

Строк дії вказаної ухвали встановлений до 5 липня 2018 року.

Слідчий суддя Миргород В.С. у постановленій 15 червня 2018 року за результатами розгляду клопотання про арешт майна ухвалі, порушивши вимоги статті 372 КПК України, не навела мотивів, чому не взяла до уваги зазначену вище ухвалу слідчого судді від 6 червня 2018 року.

Такі ухвали не є взаємовиключними, оскільки стосуються одного й того самого майна.

За вказаних вище обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішенні правильно зазначила, що, не оцінюючи правильності вирішення клопотання про арешт майна, слідчий суддя Миргород В.С. не навела в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів заявника клопотання (органу досудового розслідування) щодо обґрунтованості накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури (озимої пшениці) на вказаних земельних ділянках через заборону відчуження, розпорядження та користування ними.

Доводи судді про те, що дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Крім цього, частиною другою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Дисциплінарна палата під час розгляду дисциплінарної справи погодилась із висновками Апеляційного суду Херсонської області про однобічність і необ’єктивність розгляду суддею клопотання про арешт майна, що стало підставою для скасування ухвали слідчого судді Миргород В.С. від 15 червня 2018 року як незаконної та необґрунтованої.

Крім цього, як зазначалося вище, унаслідок втрати вилученого у ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в межах кримінального провадження № ____ майна (252 710 кг пшениці), на яке ухвалою слідчого судді Миргород В.С. від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 накладено арешт, вказаному товариству завдано 2 105 074.30 грн шкоди, яку постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року у справі № 923/1009/20 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

Суддя Миргород В.С. не могла не усвідомлювати, що передання арештованого зерна одній із зацікавлених осіб не в процедурі вирішення спору, а в кримінальному провадженні створить ризики його втрати та призведе до загострення конфлікту.

За вказаних обставин Друга Дисциплінарна палата дійшла правильного висновку, що допущені суддею Миргород В.С. порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про неналежне ставлення до службових обов’язків та охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), що є підставами для дисциплінарної відповідальності судді.

Доводи судді про те, що факт незбереження під час досудового розслідування у кримінальному провадженні речового доказу (зерно озимої пшениці) не є наслідком постановалення нею ухвали про накладення арешту на речові докази, а є наслідком неналежного ставлення до збереження майна особою, якій передано таке майно на відповідальне зберігання, не заслуговують на увагу, оскільки цими доводами, з урахуванням зазначених вище обставин, не спростовано відсутність в її діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо доводів судді Миргород В.С. про те, що на її думку, Дисциплінарна палата, на порушення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на день постановлення ухвали від 15 червня 2018 року) застосувала до неї дисциплінарне стягнення після закінчення передбаченого законом трирічного строку Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зазначеній суддею редакції встанволено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинні на день звернення ТОВ «Зерноком Херсон Агро» із дисциплінарною скаргою – 7 квітня 2020 року) дисциплінарне провадження розпочинається, серед іншого, після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді.

Отже, за змістом положень частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження щодо судді Миргород В.С. розпочалось після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 7 квітня 2020 року.

За таких обставин відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» трирічний строк застосування до судді дисциплінарного стягнення припинився, зокрема, із дня здійснення відповідного дисциплінарного провадження, тобто з 7 квітня 2020 року.

Оскільки суддя Миргород В.С. вчинила дисциплінарний проступок 15 червня 2018 року, а 7 квітня 2020 року щодо неї розпочато дисциплінарне провадження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно зазначила, що строк притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Доводи судді Миргород В.С. щодо незастосування Дисциплінарною палатою принципу пропорційності та достатності під час визначення судді виду дисциплінарного стягнення спростовуються рішенням Другої Дисциплінарної палати від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24, з якого вбачається, що дисциплінарний орган урахував обставини та характер дисциплінарних проступків судді, ступінь її вини, характеризуючи дані судді, відомості щодо кількості та якості розглянутих справ.

Крім цього, Дисциплінарна палата також урахувала, що суддя Миргород В.С. обіймає посаду судді понад 20 років, а тому була зобов’язана володіти достатньою кваліфікацією під час розгляду клопотання про арешт майна.

З урахуванням установлених Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставин висновок про застосування до судді Миргород В.С. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є правильним та пропорційним учиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Вища рада правосуддя розглянувши скаргу судді Миргород В.С. у межах зазначених у ній доводів, не встановила підстав для зміни чи скасування рішення дисциплінарного органу.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 про притягнення судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород Валентини Степанівни (відряджена до Саратського районного суду Одеської області) до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Заступник Голови

Вищої ради правосуддя

Дмитро ЛУК’ЯНОВ

 

Члени Вищої ради правосуддя

 

Юлія БОКОВА
Тетяна БОНДАРЕНКО
Олег КАНДЗЮБА
Оксана КВАША
Алла КОТЕЛЕВЕЦЬ
Станіслав КРАВЧЕНКО
Микола МОРОЗ
Інна ПЛАХТІЙ
Ольга ПОПІКОВА
Олександр САСЕВИЧ

 

 

 

 

 

 

 

 

Ознака до документа: 
Результати розгляду питань щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності